Дощ припинився, але на весь палац опустилася похмура прохолода. Атмосфера була дуже гнітючою. Хо Цин раптово почав сміятися, а потім подивився на міністрів і холодно сказав:

— Давайте покінчимо з цим. Чого конкретно ви хочете?

— Ваша Величність, ці покірні слуги лише хочуть, щоб Ваша Величність повернулися на правильний шлях і вбили демона. Щоб дотриматись законів і порядку імператорського двору, — імператорський учитель відмовлявся відступати.

Хо Цин холодно розсміявся. Похмура значна аура навколо нього була шокуючою.

— А що як ми відмовимося? Як благородний Син Небес, якщо ми навіть не можемо захистити жінку, яку кохаємо, то ми справді непотрібний Імператор.

— Ваша Величність, відповідальність за життя всіх жителів Янь лежить на плечах Вашої Величності. Навіть якщо ми, покірні слуги, зустрінемо тут свою смерть, ми однаково повинні направити Вашу Величність назад на правильний шлях, — сказав імператорський цензор.

Вираз обличчя Хо Цина був дуже холодним.

— Раз ти хочеш померти, то ми виконаємо твоє бажання!

Хо Цин узяв меч вартового і встромив його в живіт імператорського цензора.

Усе сталося занадто швидко. Всі були надто ошелешені, щоб відреагувати. На останньому подиху імператорський цензор сказав:

— Ваша Величність, прошу, вбийте демона. Поки цей демон тут, країна Янь у небезпеці.

Хо Цин був такий злий, що його обличчя посіріло. Вийшло так, що він дозволив цьому імператорському цензору зберегти своє ім'я навічно. Відтоді всі пам'ятатимуть цього чиновника за те, що він прийняв смерть, щоб повернути Його Величність на вірний шлях.

Рука Хо Цина затремтіла, а в голові зазвучав гучний гул. Його спина вкрилася холодним потом.

Нін Шу була стурбована діями Хо Цина і поспішно сказала Цин Чжу:

— Швидше поклич імператорського лікаря! Ми не можемо дозволити, щоб з чиновником Ваном щось трапилося.

Цин Чжу поспішно втекла.

Нін Шу не очікувала, що Хо Цин справді когось вб'є. Як і очікувалося, маленька лисиця дійсно була його ахіллесовою п'ятою. Варто тільки комусь торкнутися її, як він божеволів.

Рот імператорського цензора був сповнений крові, але він продовжив вмовляти Хо Цина до останнього подиху.

— Ваша Величність, прошу, вбийте демона! Прошу, вбийте демона.

Чиновник Ван помер перш, ніж встиг прийти імператорський лікар. Від його крові у воді залишився довгий кривавий слід. Варта одразу забрала його тіло.

Нін Шу подивилася на Хо Цина і побачила, що маленька лисиця поруч із ним, у шоці прикрила свій рот. Нін Шу холодно їй сказала:

— Його Величність вчинив через тебе щось нерозумне. Якщо ти справді кохаєш Його Величність, то маєш просто покінчити життя самогубством, щоб Його Величність не опинився в такому скрутному становищі. Через тебе Його Величність був затаврований як недієздатний монарх.

Нін Шу сказала це недбало. Вона була впевнена, що маленька лисиця не посміє вчинити самогубство. З усіх цих подій було зрозуміло, що вона, по суті, дуже егоїстична особистість.

— Сяо Сяо, замовкни! — Хо Цин став на захист маленької лисиці. — Цзінь Лін — жінка, яку ми кохаємо. Ніхто в цьому світі не зможе їй нашкодити.

Нін Шу: ...

Гаразд. Головне, щоб ти був щасливий.