Цзі Цинюань витратив велику суму грошей, щоб найняти двох медсестер для Лінь Цяньцянь. Але наступного дня вони відмовилися від оплати і пішли, бо були налякані тим, що сталося вночі.

Хоч Лінь Цяньцянь повернулася в гуртожиток, примара все одно пішла за нею. Вона не наважилася входити в кімнату через Нін Шу, тому просто кричала на Лінь Цяньцянь з-за вікна. Медсестри були налякані мало не до смерті, і, щойно настав ранок, зібралися та пішли.

Нін Шу постійно тримала духовну перлину в руці, а Су Маньюй, схоже, вже звикла до такої ситуації і безпробудно спала.

Тим часом Лінь Цяньцянь не спала всю ніч. Коли вона побачила, що Су Маньюй встала і ліниво потягнулася, немов добре відпочила, серце Лінь Цяньцянь стиснулося від болю.

Вона навіть не пам'ятала, коли востаннє спала безпробудно. У неї так сильно боліла нога, що кожна секунда життя давалася важко.

Її погляд був дуже похмурим, коли вона дивилася на своїх сусідок по кімнаті. Лінь Цяньцянь відчувала, що її життя кардинально змінилося відтоді, як Су Маньюй зіштовхнула її зі сходів. Тепер її життя було суцільним пеклом.

Вона злилася, що примара постійно переслідувала її, але була такою поблажливою до Чжуан Юйтун та Су Маньюй. Вона ненавиділа примару і заздрила двом дівчатам. Поки вона страждала в пеклі, вони обидві жили так комфортно.

— Су Маньюй, навіщо ти зіштовхнула мене зі сходів? Якби ти не зіштовхнула мене, то я б не була у такому стані, — раптово сказала Лінь Цяньцянь, її голос був сповнений звинувачення.

Нін Шу була ошелешена на мить, коли зустрілася з похмурим поглядом Лінь Цяньцянь. Раніше у неї були такі натхнені й живі очі, а тепер — сповнені похмурості.

— Лінь Цяньцянь, чого це ти починаєш зі звинувачень так рано вранці? Я вже казала, що не штовхала тебе. Ти сама впала, — холодно сказала Су Маньюй. — Я заплатила за твоє лікування. Але те, що я дала тобі гроші, не означає, що це зробила я. Мені тебе шкода. Замість того щоб звинувачувати мене, чому б тобі не звинуватити себе за те, що запропонувала нам пограти з дошкою Віджа? Якби ми не зіграли, то нічого з цього не сталося б.

Нін Шу лише спостерігала за їхньою перепалкою.

— Ти сама накликала це на себе. Не намагайся спихнути всю провину на мене! Я не з тих, хто мовчатиме, щоб тобі полегшало, — холодно сказала Су Маньюй, ані краплі не переймаючись тим, щоб бути ввічливою. — Тобі не варто забувати про те, як померла Чжан Юйянь. Її вбив привид. Це ти вбила її непрямим способом. Так яке ти маєш право звинувачувати мене?

Обличчя Лінь Цяньцянь стало ще білішим.

— Які ти маєш докази, що Чжан Юйянь була вбита привидом? Вона з самого початку була схильна до суїциду, бо її зґвалтували!

— Ти і Цзі Цинюань справжня парочка негідників. Ви обоє просто обожнюєте перекладати відповідальність на інших, — холодно сказала Су Маньюй. — Лінь Цяньцянь, не думай, що якщо ти каліка, то я не наважуся щось тобі зробити. Навіть якщо з тобою що-небудь трапиться, я все одно буду в порядку, тож не провокуй мене. Не думай, що можеш робити все, що забажаєш, тільки тому, що Цзі Цинюань тебе захистить. У сім'ї Цзі є гроші, але в моєї сім'ї теж вони є.

У Су Маньюй манери прямо як у багатого сина.

Слова Су Маньюй так розгнівали Лінь Цяньцянь, що все її тіло трясло. Чого і варто очікувати від по-справжньому злісної другорядної головної жінки.

— Та кому потрібні твої гроші?! Кому потрібні твої смердючі гроші?! — Лінь Цяньцянь так сильно схопилася за підлокітники свого інвалідного крісла, що в неї побіліли пальці.

Су Маньюй байдуже знизала плечима.

— Справа твоя. Думаєш, що гроші моєї сім'ї просто впали з неба? Та мені треба було просто віддати їх Чжуан Юйтун. Я б краще витратила їх на купівлю якогось одягу для неї.

Нін Шу: Якщо ви, дівчата, хочете розмовляти, то розмовляйте. Чого мене втягувати?

Вона була лише перехожим спостерігачем.

Лінь Цяньцянь глянула на Нін Шу і посміхнулася.

— Собака знає лише як служити.

Нін Шу: ...

— Йой, ти настільки поранена, але тобі ще є діло до того, собака я чи ні? Ось в тебе явно багато вільного часу, — спокійно сказала Нін Шу.

Провокувати головну жінку так здорово.