Зараз все тіло Нін Шу пронизав біль. Ці кляті дівчата справді не стримувались. Нін Шу почекала, поки її емоції трохи заспокояться, перш ніж розпочати здобуття сюжету цього світу.

Академія Ейс була школою для аристократів. Кожен хто її відвідував був з багатої родини. Це снобістське місце для дітей багатих та могутніх. Тут була абсолютна ієрархія, яка визначалася у кожному семестрі грошима.

Однак одного разу в цьому місці, повному прекрасних лебедів, з'явилося маленьке гидке каченя. Її поява була плямою на гарній картині розкішних квітів, саме існування якої псувало картину. Отже, це гидке каченя зазнало на собі зло світу і жах знущань.

У кожній школі неминуче було кілька таких персон: гарних і багатих, які мають усе, що забажають. Якийсь принц із родини, що могла впливати на саму економіку світу.

В академії теж був такий принц, навіть три. І ці троє мали нерозривні емоційні зв'язки з гидким каченям.

Насправді ніщо зі сказаного вище не мало відношення до нинішнього тіла Нін Шу. Не вона була тим гидким каченям.

Ім'я цього тіла — Лінь Цзяцзя, вона була другокурсницею у старшій школі. Її сім'я керувала великою компанією. Єдина причина, через яку вона змогла потрапити до Академії Ейс, у подібну аристократичну школу — збіг обставин. Щодо того, чому ті дівчата її били...

Вона образила гидке каченя. Це гидке каченя спочатку було культиваторкою у світі культивації. Після того, як її тіло було кимось знищено, вона трансмігрувала в тіло гидкого каченяти. Через те, що вона вилікувала хворобу видатної людини за допомогою духовної енергії, їй дозволили навчатися в Ейсі.

Культиваторці було байдуже до нового тіла, але в неї не було можливості його покинути. Її сили значно зменшилися і вона зникне, якщо покине це тіло. Тому вона використала трохи духовної енергії, щоб змінити сутність цього тіла. І от, колись сіре гидке каченя відразу перетворилося на гламурну богиню.

Зіткнувшись зі знущанням деяких учнів, гидке каченя... Ні, вже неправильно було продовжувати називати її гидким каченям. Лін Сюе відчула, що ці знущання — дитячі ігри та легко вирішила усе це.

Лін Сюе не мала наміру виділятися в школі та продовжувати маскуватися під бруд, але, зрештою, привернула увагу трьох принців.

Культиваторка прожила вже стільки років, звісно, вона не захопилася цими дітлахами, але нічого не заважало використати їх для того, щоб відчути свою перевагу.

Це місце не було таким жорстоким, як світ культивації. Коли Лін Сюе розслабилася, вона радо дозволила цим принцам бігати за нею.