Побачивши Фенікс, Вовк поспішно вирушив їй на допомогу. Нін Шу, використавши всю свою силу, кинула загострений кілочок у груди Фенікс. Але та перемістилася і кілочок, замість того, щоб потрапити в серце, влучив у живіт. Фенікс закричала від болю.

Вовк наздогнав Нін Шу і його рука з електричним тріском уже збиралася завдати удару, коли куля пронизала його долоню.

Нін Шу на секунду завмерла, але в цей момент хтось схопив її за зап'ястя. Вона рефлекторно підняла для атаки палицю. 

— Дівчинко, це я, — голос шкільного лікаря був дуже м'яким. Тільки тоді Нін Шу заспокоїлась і підвела голову. 

— Ти безнадійна, — він за руку потягнув її в табір, не зважаючи на інших зомбі. 

На той час, як вони повернулися в кімнату, спина Нін Шу страшенно боліла. Здавалося, що рану припікали вогнем. Було так боляче, що тіло почало трясти в лихоманці. 

Невже цього разу вона справді не зможе виконати завдання? 

— Лягай, — сказав лікар. 

Нін Шу дивилася на голку в його руці: 

— Дядю, що ви робите? 

— Ти заражена вірусом, — він встромив голку в руку Нін Шу так глибоко, що та повністю увійшла в тіло. 

Чорт! Хіба він не міг бути трохи м'якшим? 

Після цього Нін Шу зрозуміла, що має проблему. Її поранив зомбі і заразив вірусом. Це ж означає, що вона стане зомбі?

Дідько! Як це могло статися? 

Вона згадала, як шкільний лікар без вагань убив спеціального агента, і не могла не задатися питанням, чи не вчинить він з нею так само. 

Нін Шу придушила біль і спитала: 

— Дядю, що ви мені ввели? 

Може, він узяв до уваги їхнє знайомство і люб'язно ввів їй препарат евтаназії? 

— Цей препарат до певної міри може запобігти зараженню твого мозку. — насупився лікар. 

Почувши це, Нін Шу в думках полегшено зітхнула. Дядько не вб'є її прямо зараз. Ймовірно, він збирався зберегти її як предмет дослідження. Це було дуже добре. 

— Дядю, не могли би ви дати мені знеболювальне? — Нін Шу відчула, що скоро помре від болю. Ділянка, де зомбі подряпав її, горіла, і вогонь починав поширюватися по всьому тілу.

Вона практично чула, як кожна клітина її тіла кричить, поки вірус її руйнує. Навіть мозок починав страждати від пекучого болю. 

Коли вірус почав бити їй у голову, вона нарешті зрозуміла, чому зомбі стали безмозкими ходячими трупами. Його міць пригнічувала. 

— Дейзі, зосередься, — шкільний лікар поплескав її по обличчю. Нін Шу щосили намагалася не заплющувати очі і сфокусуватися на обличчі дядька. 

Через деякий час її зір почав мутніти. 

Заманливий аромат, якого раніше не було, торкнувся її носа. Вона відчувала голод, сильний як ніколи. Їй хотілося накинутися на чоловіка перед собою, штовхнути його, вкусити шию, вирвати чудове енергійно пульсуюче серце. 

Нін Шу хотіла щось сказати, але виявила, що її здатність говорити вже порушена. Єдиний звук, який вона могла вимовити, це хрипіння. 

Дідько. Життя було важким. Вона й справді перетворювалася на зомбі. 

Вона спробувала підключити свої внутрішні сили, але вони кудись зникли. Її контроль над тілом теж почав пропадати.

Нін Шу: ... 

Але вона зараз справді була голодна. Так, дуже голодна. Там була така велика жива людина... 

Нін Шу потяглася, щоб схопити шкільного лікаря. 

Холодне чорне дуло притулилося до її чола. 

Нін Шу здригнулася і відразу прибрала руку. 

Лікар подивився на неї: 

— Ти при тямі? 

Нін Шу не могла чути чітко, що казав дядько. Вірус вже зіпсував її слух та зір. Розвинулася сильна короткозорість. Вона не могла нічого розрізнити вже з десяти метрів.