У Фенікс були вагомі підстави наполягати продовжувати подорож зі шкільним лікарем. Вони були близько до кордону, тут не було живих. Крім того, вони мали дуже багато припасів. Невже він хотів звалити їх на спину та піти пішки?

Більше того, в їхній групі залишилося лише три людини - вона, Вовк та Павук. Фенікс вже підсвідомо викреслила Нін Шу з команди.

Що вони робитимуть, якщо зіткнуться із зомбі? Чи зможуть вони їх випередити, несучи на собі ці речі? Що як зіткнуться з еволюціонувавшим зомбі? Вони нічого не могли протиставити тим монстрам.

Вовк розумів, що здіймає шум тільки через те, що не хотів залишатися поряд з цим чоловіком. Він його побоювався і тому був проти подорожі з ним.

Після того, як Павук приєднався до Фенікс, їх стало двоє проти одного, і у Вовка не було іншого вибору, крім як здатися. Він узяв руку Фенікс і сказав:

— Ти маєш триматися подалі від цієї людини. Здається, він дивиться зараз на тебе. І він безумовно не має добрих намірів. Тобі не слід піддаватися.

Лікар, якого тільки-но звинуватили в тому, що він збоченець, зовсім не турбувався про це. Нін Шу не могла не захоплюватися його здатністю залишатися незворушним.

Власне, Нін Шу могла зрозуміти, чому Вовк не хотів іти зі шкільним лікарем. Той серйозно пригнічував його своєю аурою.

Ким був головний чоловік? З моменту народження у нього було почуття переваги, він завжди був кращим за всіх. Наскільки він зрадіє з того, що тепер другий номер?

Однак зараз у Вовка не було іншого вибору, як перетерпіти зі своєю гордістю. Коли він ніс речі до машини, то пильно дивився на шкільного лікаря.

Лікар просто оглядав свої нігті, не звертаючи на того уваги. Через що обличчя Вовка стало пурпуровим від люті.

Трійка повернулася до машини, як тільки завершили збирати речі. Коли Павук побачив, що Нін Шу сиділа зовсім без діла, то поскаржився:

— Деякі люди тільки й уміють, що відпочивати, користуючись благами інших.

Як саме вона образила цього парубка? Чому він завжди кидався на неї?

— Хіба ви самі не впорались? Там я була чи ні, це не мало значення, — Нін Шу не боюючись відкинулася назад, оскільки шкільний лікар усе ще сидів у машині.

— Ти... — Павук різко підняв кулак, але потім злякано глянув на лікаря, і опустив. Він вирішив надіслати Нін Шу усний удар:

— Радій, що знайшла когось сильного, хто може тебе захистити.

Вираз Нін Шу все ще залишався самовдоволеним.

— Павук, досить, — дорікнула Фенікс, а потім звернулась до лікаря, — Друг, куди ти плануєш поїхати далі?

Нін Шу не могла зрозуміти, чи не здавалося їй, але голос Фенікс звучав набагато чарівнішим, коли та говорила зі шкільним лікарем.

Проте це не було чимось незвичайним. Спеціальні агенти, подібні до них, мали використовувати для виконання місії всі переваги, які мали. Витончена фігура та гарна зовнішність Фенікс були одними з найвагоміших її переваг.

Нін Шу подивилася на своє обличчя у дзеркало заднього виду. Обличчя в неї все ще в рештках мізків, але через сіру комкувату масу простежувалися зовсім звичайні риси обличчя і зовсім звичайне безладне волосся.

Можна охарактеризувати її зовнішній вигляд двома словами — нестерпно дивитись.

Нін Шу глянула на гарне обличчя головної жінки, потім мовчки спробувала хоч трохи розчесати своє волосся.

Боже, ах, вона справді стала просто гарматним м'ясом — контрастом для головної жінки. У групі було лише дві жінки. Її існування просто служило для того, щоб підкреслити красу Фенікс. Вона підозрювала, що це є головною причиною існування хоста.

Як сумно!