Криза культивації на кампусі

Нін Шу стояла біля лікарняного ліжка. Лікар у білому халаті, пройшов крізь неї, щоб урятувати дівчину, яка лежала на ліжку.

Нін Шу подивилася на дівчину. Її обличчя було бліде, а на голові більше не було волосся. Навіть брів не було. Вона просто тихо лежала на ліжку.

Люди без брів виглядають дуже кумедно.

Нін Шу ніколи не думала, що в цей момент буде хвилюватися через брови. Здавалося, що смерть не така вже й страшна та болюча. Зараз Нін Шу не відчувала жодного болю.

Саме так. Нін Шу була мертва. Вона стояла неподалік, дивлячись на власне тіло. Навіть спробувала знову в нього увійти. Хоч воно і мучилося від хвороби, доки не перетворилося на неживу масу, вона все ще хотіла жити.

Це легке та трепетне почуття змусило Нін Шу відчути себе дуже неспокійно.

У цей момент двері до палати відчинилися. Всередину увірвалась подружня пара. Підбігши, вони обійняли тіло Нін Шу і заплакали. Слідом за ними зайшли двоє хлопців. То були старші брати Нін Шу.

Нін Шу простягнула руку, бажаючи обійняти мати, але рука пройшла крізь її тіло.

— Мамо, не сумуй. Меймей*, нарешті, вільна. Вона відійшла в інший світ, — втішав найстарший брат.

(*Меймей - молодша сестра)

Нін Шу спостерігала за ними як сторонній глядач. Вона була вільна. Вона жила у лікарні з п'ятнадцяти років. Щотижня їй доводилося двічі проходити сеанс хімієтерапії. Біль у кістках супроводжував її вже понад десять років.

З початку її сім'я була в розпачі й обсипала її любов'ю, що супроводжувалася душевним болем. Однак з часом вони відвідували лікарню все рідше і рідше. Дійшло до того, що вони перестали помічати, що вона хвора.

Нін Шу їх не звинувачувала. Навпаки, вважала, що їй пощастило народитися в такій заможній родині та мати змогу отримати лікування. Вона була вдячна їм, що прожила ще десять років, нехай навіть на лікарняному ліжку. Просто в житті трапляється дуже багато приводів для жалю.

На обличчі Нін Шу розквітла посмішка. Вона була дуже вдячна своїй родині.

"Дякую."

Душа Нін Шу ставала все легшою і легшою, поки нарешті не почала сама по собі линути в невідоме місце.

Раптом Нін Шу почула звук. Холодний і беземоційний голос пролунав зсередини її душі.

— Душа відповідає вимогам. Закріплюється системний простір.

Відразу після цього Нін Шу відчула, як щось холодне вливається в її душу. Попри те, що вона перебувала в такому стані, вона відчувала, як крижана енергія вибухнула в її душі.

Під дією цієї сили Нін Шу втратила свідомість.

Її останньою думкою було: "Сподіваюся це не означає, що мені не можна буде реінкарнувати".

Через невідомий проміжок часу Нін Шу, нарешті, прийшла до тями. Вона почувалась дуже втомленою, а душа відчувалася важкою. Душевна втома викликала у людей відчуття виснаженості, а також паніку.

Нін Шу потерла голову. Це був просто рефлекс, але несподівано, торкнувшись голови їй здалося, що вона потерла щось схоже на бавовну.

Нін Шу відчула одночасно і приємне здивування, і жах, абсолютно не розуміючи, що відбувається. Її душа фактично перетворилася на цю текстуру. Вона не знала, добре це чи погано. Принаймні у такому стані душа вже не зможе так швидко розвіятися.

Заспокоївшись, Нін Шу почала роздивлятися довкола. Навколо було абсолютно біло, без жодного предмета в полі зору. Не було жодного звуку, жодних ознак життя. Це був суцільний мертвий спокій без нічого. Було надто тихо, моторошно тихо.