Розділ 55: У мене є хтось, хто мені подобається.
Це було надто близько.
Подих Мо Юфея був прямо на обличчі.
Жон Ї не поспішав, щоб зрозуміти, що між Мо Юфеєм і ним, один із них, схоже, отримав неправильний сценарій драми.
Права рука Мо Юфея вперлась в двері поруч з його обличчям, ліва рука повністю опустилася від плеча й, нарешті, м’яко лягла на його талію, від чого в нього побігли мурашки.
Вперше в його житті він був притиснутий до стіни альфою, який був богоподібним айдолом, в якого він був закоханий протягом тривалого часу і називав його «чоловіком» в односторонньому порядку незліченну кількість разів. Що це був за досвід?
Жон Ї був наляканий до безглуздості.
Чесно кажучи, він не вважав себе консерватором. Причина його браку досвіду наразі полягала не в тому, що він цього не хотів, а в тому, що він справді не міг знайти потрібну людину.
Йому так давно подобався Мо Юфей і, природно, він таємно вигадував деякі сюжети, які були невимовними для інших людей.
Зараз ця сцена давала певне відчуття здійснення мрії. Він уже був дорослим, самотнім і міг відповідати за свої вчинки. Навіть якби щось трапилося, він нікого б не підвів.
Жон Ї подивився на гарне обличчя всього в декількох дюймах від нього і таємно ковтнув слину.
Тоді він просунув між ними руку і намагався тримати дистанцію.
–Що сталося?– Мо Юфей злегка звів одну брову. – Ти навмисно прийшов на мою фан-зустріч і зупинився в кімнаті поруч зі мною. Я, очевидно, не неподобаюся тобі?
Жон Ї похитав головою: –... Не навмисно.
–Справді? – Мо Юфей підійшов до нього з посмішкою: – Дозволь мені тебе поцілувати, дай мені перевірити, чи ти говориш правду?
Це було неймовірно. Мо Юфей сказав «поцілунок».
У повітрі тихо поширювався слабкий феромонний запах, від якого серцебиття та дихання поступово збивалися.
Жон Ї відчув розгубленість.
Потім, коли джерело запаху, що приманював його, підійшло ближче, він змусив себе повернути голову і навіть закрив обличчя капелюхом у руці.
–Це не дуже доречно,– він відчув, як тремтить друга рука на грудях Мо Юфея. –Вже пізно, я... мені треба повертатися.
Мо Юфею, здається, сподобалася його реакція в цей момент: –Вже пізно, тож що не так, щоб залишитися тут на одну ніч?
Його феромони викликали у людей зовсім інші відчуття від його появи. Порівняно з ніжністю між його очима та бровами, слабкий запах його тіла був таким всепроникним і агресивним, і він збирався взяти те, що хотів.
–Це має значення, – сказав Жон Ї, кусаючи губи, потім скинув капелюх і відштовхнув його обома руками. – Я не хочу.
Нарешті Мо Юфей зрозумів, що він не намагався вдавати відмову і злегка насупився: –Чому?
–... У мене є хтось, хто мені подобається, – Жон Ї відповів тихим, але твердим голосом.
Він все ще був неодружений і не мав потреби ні за кого відповідати. Але тепер, якби він справді зв’язався би з Мо Юфеєм, він підвів би самого себе.
Його любов до Чень Кеяо була серйозною. Це відрізнялося від усього кохання з першого погляду, яке він коли-небудь відчував. У нього були всі чудові марення майбутнього життя, тільки цього разу зі справді щирим очікуванням. Він хотів провести з ним своє життя.
Він хотів поважати власну волю, перш ніж отримати відповідь на своє офіційне зізнання в коханні.
Він хотів захиститись від того, щоб хтось його не розтоптав, у тому числі він сам.
–Тобі справді подобається Чень Кеяо, – Мо Юфей подивився на нього.
Жон Ї був приголомшений.
–Його обдурили? Він насправді намагався змусити його зізнатися? Мо Юфей був таким підступним?
Жон Ї з полегшенням усвідомив, що інша сторона насправді не хоче нічого йому робити.
У будь-якому випадку, тепер, коли він це визнав, він міг би вигадати кілька історій, щоб стримати Мо Юфея?
Як він повинен його описати, щоб він міг досягти фатального ефекту одним ударом? Наприклад, він і Чень Ке Яо спали разом. Кожен день. Він міг намалювати фігуру Чень Кеяо із закритими очима. Насправді вони вже отримали свідоцтво про шлюб і чекали лише весільної церемонії. Чень Кеяо давно перестав блювати і тепер Чень Кеяо тримав його на руках і відчував, що від нього щодня приємно пахне.
Ні, він не міг так говорити дурниці.
Поки він вагався, він раптом відчув щось недобре.
Агресивний запах у повітрі ставав все сильнішим і сильнішим, що його дуже стурбувало.
–Хіба це не добре,– усміхнувся Мо Юфей. – Мені він теж подобається. І якщо вже ми тепер знайшли спільну мову, нам личить провести більш поглиблений обмін думками.
–... А? – Жон Ї не думав, що він цілком зрозумів.
Але Мо Юфей, схоже, більше не хотів пояснювати, що він мав на увазі.
–Ти такий кумедний,– він нахилився, коли говорив, поки майже не залишилося проміжку між двома тілами. – Як він тільки міг дозволити попастись тобі мені на очі?
Рука Жон Ї все ще була між тілами обох чоловіків, але в цей момент він не міг використати навіть половини своєї сили.
Запах феромонів альфи вплинув на нього сильніше, ніж він собі уявляв. Так званий інстинкт був такою жахливою річчю. Він ігнорував всю його суб'єктивну волю, забирав всі сили, змушував його тремтіти, викликав бажання піддатися і підсвідомо прийняти все це.
Жон Ї не відчув запаху власного феромону, але був упевнений, що його феромони, мабуть, змішалися в повітрі й заплуталися з феромонами іншого.
Він відчував розгубленість і навіть розпач, але його тіло проігнорувало весь його опір і збуджувалося саме по собі.
Він чув тихі стогони у власному голосі й відчував, що вся його оборона ось-ось впаде. Проте той, хто стояв навпроти, все ще був спокійний і неквапливий, наче його зовсім не зачепило.
Вперше в житті Жон Ї так щиро побажав, щоб він не був омегою.
У своєму трансі він раптом згадав досвід дитинства, про який колись розповів йому Чень Кеяо. Він народився з інстинкту. Кожен у цій історії довго й важко страждав через це.
Чи через це Чень Кеяо хотів створити світ без феромонів у своїх історіях?
Жон Ї не мав можливості подумати про це, тому що обличчя, яке йому раніше найбільше подобалося, було настільки близько, що його розум більше не міг думати про щось інше.
Він вирішив вкусити його з усієї сили, коли Мо Юфей торкнеться його губ.
Він глибоко вдихнув, щоб підготуватися до цього.
У цей момент дверний дзвінок раптом видав звук «дінь дон».
Цей звук був чистим і проникливим, ніби він влучив у серце Жон Ї.
У той момент, коли Мо Юфей припинив свій рух, Жон Ї широко розплющив очі, потім підняв ноги та кілька разів ударив двері п’ятою, щоб спробувати привернути увагу людини ззовні.
Двері затремтіли. Пізніше Жон Ї, повільно приходячи до тями і починаючи панікувати, також закричав: –Допоможіть!
Його голос був настільки сильним, що Мо Юфей, який був дуже близько до нього, завмер.
–Е? – Мо Юфей також був дуже збентежений. – Ти справді не хочеш?
Перш ніж Жон Ї встиг відповісти, двері за його спиною сильно вибили ногою ззовні. Сила була набагато сильнішою, ніж удари Жон Ї. Від удару в Жон Ї навіть розболілася спина, якою він притискався до дверей.
Тоді він почув злий знайомий голос за дверима:
–Мо Юфей, матері твоїй ковінька!
Тон був інтенсивним, а зміст не дуже приємним. Але сльози, які Жон Ї тримав у своїх очах, раптом полилися.
Мо Юфей відпустив його, коли той штовхнув двері п’ятою. Тепер, коли він почув галас ззовні, він спочатку виглядав здивованим, а потім, здавалося, дуже щасливим. Він швидко протягнув руку, щоб повернути дверну ручку.
Тепер кімната вже була повна феромонів. З відкриттям дверей повітря раптово почало надходити і всередину увірвалася велика кількість свіжого повітря без жодного запаху.
Але при цьому запах відразу поширився і всередині кімнати.
Жон Ї стояв назовні спиною, коли відчинили двері, тому він спочатку не бачив ситуації зовні.
Його тіло все ще було м’яким, сил мало, а шкіра все ще горіла.
Свіжому повітрю не вдалося принести йому звільнення, оскільки чоловік, який раптово з'явився, ще більше погіршив його стан.
Його тіло нестримно ковзнуло назад, коли відчинилися двері. Мо Юфей, який стояв перед ним, хотів йому допомогти, тож швидко протягнув руку, а потім раптово замовк.
Він злегка підняв одну з брів і безпорадно глянув за спину Жон Ї.
Жон Ї відкинувся в легкому запамороченні, а потім упав у теплі обійми.
–Ти в порядку?
Пролунав той самий знайомий голос, але зовсім іншим тоном, ніж щойно.
Жон Ї врівноважився, розвернувся, витягнув руку, використавши всю силу, що залишилася, щоб зробити імпульс вперед і пригорнутися до людини.
Під час цього він не докладав особливої сили, але поштовх від усього тіла вперед все одно перевищив його очікування. Інша сторона була ледь не збита ним. Але врешті він твердо підвівся і затримав його руками.
Жон Ї не встиг чітко розгледіти іншу людину, але був упевнений, що не помилився.
Як це дивно, в той момент, коли він найбільше сумував за ним і найбільше хотів його побачити, людина, яка йому подобалася, раптово впала з неба.
–Все гаразд, не бійся, – першу половину речення сказав Чень Кеяо йому на вухо. Його голос був таким ніжним, ніби він втішав дитину у своєму класі, але друга половина його речення одразу стала холодною та жорсткою. – Якщо він насмілиться знову до тебе доторкнутися, я переконаюся, що він більше ніколи не зможе зніматися в жодному фільмі.
Раптова агресивна заява нагадала Жон Ї, що на місці події є третя особа.
–Я так давно тебе не бачив. Ти погрожуєш мені розправою, як тільки побачив мене. Хіба це не безсердечно?
За його спиною почувся явно незадоволений голос Мо Юфея.
Жон Ї підвів очі й виявив, що Чень Кеяо не дивиться на нього.
Однією рукою він обійняв Жон Ї за спину, а іншою закрив ніс і рот. Його погляд упав на ділянку біля дверей, звідки щойно випав Жон Ї, виглядаючи абсолютно недовірливо.
Він дивився на Мо Юфея.
Це дуже засмутило Жон Ї.
Він знав, що на даний момент він був не зовсім при собі. Вперше зіткнувшись з таким сильним альфа-феромоном, його тіло стало дивним і незнайомим, його мозок також не дуже добре працював.
Його думки були заплутані і повільні, але він знав, чого жадав.
–Це так дратує. Не дивись на нього. Ви вже розлучилися, давно.
–Ти сказав, що він мертвий.
–Я сподівався знову побачити тебе і поговорити про минуле, – почувся позаду голос Мо Юфея, – у минулому я не мав нагоди сказати. Я дійсно...
Чень Кеяо відразу ж спробував його перебити: – Нема про що говорити...
Потім його перебили.
Несподівано Жон Ї без жодного попередження потягнувся, обхопив долонями його обличчя і змусив на себе подивитися, а потім відвів геть його руку і впився поцілунком у губи Чень Кеяо.
–Так, вам нема про що говорити.
–Не думай про нього більше. Він мій.
Слова автора.
Чень Кеяо: Привіт усім. Я чув, що деякі люди забули, хто я, тому я зроблю коротке представлення. Більше нічого не має значення, окрім того, що будь ласка, пам’ятайте, що я єдина справжня любов містера Жона, героя цієї новели. Дату весілля поставили на порядок денний і я красивіший за Мо Юфея. Дякую!
