Гаряча та холодна кров

- Ці два брати справді не в добрих відношеннях, - пробурмотіла Яо Хун.

- Цей Фан Юань надто жорстокий, так поводиться зі своїм братом, — багато людей невдоволено нахмурилися.

«Фан Юань надто дикий, цілий рік виманює наші первісні камені! Тепер він так поводиться з братом». Учні скрипіли зубами. Холодність Фан Юаня витіснила їх ненависть до спільного ворога.

- Фан Чжень, вставай, піднімися! Переможи Фан Юаня, - закричав якийсь невідомий учень.

- Переможи Фан Юаня, переможи Фан Юаня!-  миттєво закричало багато молодих людей.

«Цей Фан Юань справді ненависний». Мо Янь пирхнула, насолоджуючися його скрутним становищем.

- Фан Чжень, тримайся, вставай! Переможи цього монстра Фан Юаня!

- Фан Чжень, вставай. Ми з тобою.

- Фан Чжень, ти зможеш! Ти зможеш!

Натовп люто вигукував, і до вух Фан Чженя долинули звуки підбадьорення.

Хух! Хух! Хух! Хух!

Фан Чжень важко задихався. Коли звуки проникли в його серце, це додало йому неймовірної сили!

У його голові грали сцени минулого.

На вулицях коментарі членів клану.

- Це Фан Юань, майбутній геній, його не варто недооцінювати!

- Хто це за ним?

- О, мабуть, його брат, хто знає, як його звати.

Дядько і тітка засміялися:

- Фан Юань, тепер усе село обговорює новий вірш, який ти написав! Це дуже добре, дядько і тітка пишаються тобою.

Фан Юань махнув рукою, спокійно сказавши:

- Я зробив це лише з примхи.

Дядько й тітка кивнули, кажучи Фан Чженю:

- Вчися добре у свого брата. Яякщо ти наполовину такий талановитий, як твій брат, нам не доведеться хвилюватися.

Під місячним світлом, у глибині двору.

Глава клану Ґу Юе Бо подивився на Фан Чженя, ніжно сказавши:

- Фан Чжень, май впевненість. Ти повинен знайти свою мету, повірити в себе.

- Але, пане глава клану...

Ґу Юе Бо поплескав його по плечах, підбадьорюючи:

- Тінь у твоєму серці, тому інші не можуть розвіяти її замість тебе. Ти можете покладатися тільки на себе. Я чекаю того дня.

Вечір перед іспитом наприкінці року.

Шень Цуй подивилася на Фан Чженя із коханням в її погляді під світлом лампи:

- Юний пане, я вірю, що ви зможете стати номером один. Я завжди в це вірила, бо ви важко працювали!

Ранок перед відходом.

Дядько й тітка стояли на порозі:

- Фан Чжень, після іспиту наприкінці року ти залишиш академію. Бачачи твій ріст, ми дуже раді! Іди і покажи усім силу таланта А рівня!

І...

При заході сонця, у темному кутку, однокласниця сильно плакала:

- Стипендія становить лише 3 первісних камені, але Фан Юань вирвав шматок, залишивши мені 2. Я майже не зможу нагодувати своє Місячне світло Ґу з такою швидкістю.

Серце Фан Чженя пом'якшало:

- Це мій первісний камінь, я позичу його тобі.

Однокласниця взяла первісний камінь і зі сльозами сказала:

- Фан Чжень, ти надто добрий, будь ласка, переможи свого брата і поклади край його тиранії в академії!

Фан Чжень мовчав.

Перед ним з'явилася купа однокласників.

- Фан Чжень, ти талант А рівня, ти можеш це зробити.

- Фан Юань діє занадто агресивно! Він постійно знущатися з нас ! Фан Чжень ти наша єдина надія.

- Фан Чжень, віднині ми з тобою. Ми завжди будемо тебе підтримувати!

«Усі...» Фан Чжень спостерігав навколо, бачивши зацікавлені пари очей, і був надзвичайно зворушений.

Всі...

У всіх є очікування від мене.

Мої однокласники, дядько, тітка, Шень Цуй і пан глава клану!

Всі мене чекають, дивляться, підтримують...

Як я можу програти? Як я можу тут впасти? Як я можу!?

*Тук, тук, тук, тук*

Його серце калатало в грудях, а очі Фан Чженя сяяли блиском.

Я не можу тут впасти!

Розвію тінь і встану!!

Кулаки Фан Чженя були міцно стиснуті, і в цей момент він більше не відчував болю. Він відчув у своїх грудях лева, який прокинувся від сну і відкрив свою величезну пащу, щоб заревіти!

Гаряча кров закипіла в його тілі.

Вставай, вставай!

Розбий тінь, розбийте темряву!

- АРГХХХХХХХХ! - Фан Чжень широко відкрив рота, щоб крикнути, його тіло почало випромінювати зелене нефритове світло.

- Що це? - натовп затих.

- Нефритова шкіра Ґу! - хтось крикнув.

*Бам!*

Рев учнів злетів до небес.

- Фан Чжень, ти зможеш!

- Фан Чжень, ми з тобою!

Нарешті залишилося лише останнє вітання: 

- Вставай! Вставай!

«Усі... Я чую ваші голоси». Фан Чжень стиснув кулак, його зуби майже розтрощилися. Тиск Фан Юаня вже не був таким сильним, тому він нарешті зміг підвестися, повільно й стабільно.

Крик посилився.

«Він горить від злості!!»

«Він повертається».

Ґу Майстри, почувши такі вітальні вигуки та хвилювання натовпу, почали відчувати зворушення.

«Вірно, Фан Чжень, саме так! Встань, піднімися, покинь минуле, розвій тінь і взлети. Так ти станеш новою людиною!» Очі глави клану сяяли яскравим світлом, коли він підбадьорював Фан Чженя у своєму серці.

«Нефритова шкіра Ґу...» - повіки Фан Юаня опустилися. Він відтягнув ногу й побачив, як Фан Чжень повільно підвівся, а сяйво Нефритової шкіри Ґу стало зеленим.

Цей козир Фан Чжень, досі, завжди приховував і нікому не відкривав, тому про нього ніхто не знав.

- Фан Чжень встав! - натовп вибухнув криками.

«Він встав!» Глава клану був зворушений, нестримно вставши зі свого місця. У цей момент він побачив зростання таланту А рівня! Він бачив майбутнє клану Ґу Юе!

«Я встав, брате, і я тебе переможу!» Очі Фан Чженя горіли рішучістю, все його тіло було оповите яскраво-зеленим світлом, наче він був одягнений у нефритовий обладунок!

- Ого, цей захист, навіть місячне лезо не може його пробити. Здається, Фан Чжень переможе, - Яо Хун підняла брови, свиснувши у свисток.

- Справді, навіть з підкріпленням Маленького світла Ґу, яке вдарило б по цьому бар’єру, це призвело б лише до того, що первісна сутність Фан Чженя поглиналася б швидше. Але якщо порівнювати витрати на первісну сутність, Фан Юань не зрівняється з Фан Чженем. Після цього матчу Фан Чжень підніметься! - Цін Шу легенько засміявся.

«Фан Чжень мав Нефритову шкіру Ґу, але використав її лише зараз. Здається, попередні напади Фан Юаня збили його з пантелику. Але тепер перемога вже махає йому назустріч». Мо Янь склала руки, її погляд був трохи невпевненим.

Час ніби зупинився.

На сцені брати зійшлися один проти одного.

Відстань між ними була такою близькою, але такою далекою.

Тверда рішучість Фан Чженя, вічна байдужість Фан Юаня.

«Молодший брат...» Він миролюбно подивився на Фан Чженя, його губи скривилися в усмішці, «Якщо ти думаєш перемогти мене, ти ще далекий від цього».

Він підняв праву руку, його права рука згиналася, витягнувшись у формі лука.

«Старший брате, ти програв!» Побачивши піднятий кулак Фан Юаня, Фан Чжень відчув задоволення в серці.

Поки він мав первісну сутність, навіть із підкріпленням Маленького світла Ґу, місячне лезо не зміг подолати кольоровий бар’єр нефриту, не кажучи вже про його кулак? Якщо він не використав Квіткового кабана Ґу або Грубу силу довгорогого жука Ґу, щоб збільшити свою силу. Але попри це, йому знадобиться Ґу захисту...

Фан Юань нічого не сказав, але використав кулак, щоб відповісти максимально прямо.

Наступної миті правий кулак злетів у повітря й різко вдарив Фан Чженя по щоці.

*Бам!*

Після гучного гуркоту кров пролилася, коли нефритове світло розбилося на шматки, схожі на осколки розбитого дзеркала, що танцювали в небі, перш ніж зникнути.

«Що?!» Фан Чжень знову зазнав такого удару, і після моменту приголомшення йому майже зламали шию, коли він поспішно відступав.

Фан Юань слідкував уважно, використовуючи крок з лука та піднявши лівий кулак, відтягнувшись і знову вдаривши вперед!

*Бам!!*

Друга половина обличчя Фан Чженя була вражена від удару, його голова піднялася високо вгору від крові та розбитого нефритового світла, що літало в повітрі.

*Туп, туп, туп!*

Він зробив три кроки назад. Його вуха дзижчали, коли на нього напало запаморочення, удесятеро сильніше, ніж раніше.

«Як це... Може бути!» У нього потемніло в очах, і він упав на арену.

*Пльоп*

Фан Чжень упав на землю, світло розсіялося по його тілу, і він знепритомнів наступної миті.

Вигуки та вітання раптово припинилися.

Щасливі, схвильовані вирази учнів все ще були склеєні на їхніх обличчях. Вони ще не могли змінити їх через такий шок.

Вся сцена мовчала.

Кулаки Фан Юаня були закривавлені, що можна було побачити його закривавлені кістки пальців. Краплі крові падали та капали на сцену.

*Шум вітру*

Подув холодний зимовий вітер, заморозивши всю гарячу кров.

Волосся Фан Юаня коливалося в повітрі, коли він нерухомо стояв на сцені. Це було майже так, наче важко поранена людина з обома майже покаліченими кулаками був не він!

Він холодно дивився довкола зі спокійним виразом обличчя.

Всі мовчали.

У наметі глава клану все ще стояв і дивився ошелешено.

- Вибачте, я вас усіх розчарував, - легковажно сказав Фан Юань.

---

Замітки Перекладача: Дякую за підтримку перекладу !