Весілля Фу Ши Юя та Лу Хуая було призначено через два місяці.
Лу Хуай спочатку думав, що це не відбудеться так швидко, але не минуло й тижня після від'їзду Фу Хун'є, як Фу Ши Юй поклав перед ним товсту теку документів, товщиною не гіршу за англо-китайський словник.
"Що це?" Лу Хуай, який від сценаріїв уже страждав головним болем, побачивши таку стопку паперів, навіть не мав бажання її відкрити.
"План весілля," Фу Ши Юй сів поруч із Лу Хуаєм, і вони обоє розслаблено відкинулися на м'які подушки ліжка. "Складається з трьох частин."
"Перша частина це місце проведення. Я попросив Жань Чжао підібрати кілька країн, куди ти захочеш, туди й поїдемо," Фу Ши Юй м'яко пояснював, гортаючи сторінки документів. "Після вибору країни ми підберемо стиль весілля, який відповідає місцевим традиціям, а також стиль церкви."
"Останнє це дизайн каблучок," Фу Ши Юй вказав на зміст на другій сторінці, пояснюючи Лу Хуаю: "Той діамант, який я придбав на аукціоні, я вибрав для тебе. Стиль ти можеш обрати сам."
Лу Хуай витріщився на щільно заповнену сторінку змісту з підпунктами, а потім перевів погляд на щирі очі Фу Ши Юя і раптово з цікавістю запитав: "Це все ти зробив?"
"Ні, я лише дав їм загальний план," коротко відповів Фу Ши Юй. "Відділ планування компанії працював над цим більше місяця."
"Ох..." Лу Хуай задумався. Це, мабуть, почалося ще коли він був у Японії, і Фу Ши Юй уже тоді доручив їм готувати все. Не дивно, що вийшла така товста тека.
"Дивися повільно, а я піду до кабінету," Фу Ши Юй поплескав Лу Хуая по плечу. Лу Хуай пробурмотів "гаразд", підвівся з його обіймів і почав вивчати товсту, як цеглина, теку.
Насправді все було не так складно, просто дуже детально, настільки, що від читання починало хилити в сон.
Лу Хуаю не дуже сподобалися країни, запропоновані для весілля. Погортавши кілька сторінок, він із цікавістю перейшов до розділу про дизайн каблучок.
Телефон поруч дзенькнув. Лу Хуай уже звик до цього звуку: кілька днів тому, від нудьги, він увімкнув сповіщення у Weibo, і тепер отримував по кілька повідомлень на день.
Оскільки читання йому набридло, він узяв телефон. На екрані було повно різноманітних сповіщень від додатків, і коли він збирався їх очистити, його увагу привернуло верхнє повідомлення.
"Pick-X: Ніч фіналу наближається! Дун Ке, Чжан Юнь, Сунь Лохань. Хто здобуде перше місце?"
Лу Хуай одразу зацікавився, клацнув на сповіщення, і відкрився пост офіційного акаунта шоу про ніч фіналу.
Згадавши, він пригадав, що під час зйомок "Подорожі юнаків", коли вечорами нишком грався з телефоном, кілька разів бачив у трендах хештеги на кшталт "Pick-X".
Але ці теми здавалися йому надто строкатими й нецікавими, тож, окрім смутного спогаду, він нічого не пам'ятав.
Лу Хуай повернувся до Wechat, щоб глянути, що Дун Ке постив у колі друзів, але виявив, що той встановив видимість лише на три дні, а аватарка була чорною.
"Сяо Дун, ти на тренуванні?" Лу Хуай усе ж надіслав повідомлення, турбуючись. Дун Ке довго не відповідав.
Гадаючи, що той, мабуть, зайнятий, Лу Хуай не став наполягати. Він знову відкрив Weibo, трохи погортав, а потім тихо зліз із ліжка, босоніж, на пальчиках, безшумно підійшов до дверей кабінету.
Двері були щільно зачинені. Лу Хуай намагався якомога тихіше повернути ручку, але не встиг навіть привідкрити двері, як його різко потягнули всередину.
"Коханий," Лу Хуай випередив, кинувшись обіймати Фу Ши Юя за талію й притулившись обличчям до його грудей. "Я скучив за тобою."
"Чому ти знову без взуття?" Фу Ши Юй відчув, як Лу Хуай наступає йому на ноги, і, безпорадно обійнявши його, завів до кабінету. Лу Хуай зістрибнув із нього, склав руки за спиною й радісно посміхнувся, вигинаючи кутики очей: "Все гаразд, не холодно."
На комп'ютері Фу Ши Юя було відкрито кілька фотографій прогресу ремонту, надісланих Жань Чжао.
Ще на початку планування весілля Лу Хуай запропонував змінити житло, і Фу Ши Юй не заперечував.
Подружжя Лі вже були у віці, тож Фу Ши Юй не планував брати їх до нового будинку. Вони досягли пенсійного віку, і він дав їм щедру суму, щоб вони повернулися до рідного міста й возз'єдналися з дітьми.
Тепер у цій віллі залишилися лише він і Лу Хуай. Наявність партнера поруч робила присутність інших людей несуттєвою.
Нове житло було не в передмісті й не віллою. Вони купили пентхаус на верхньому поверсі в комплексі Танчен Іпін, і ремонт не був складним.
Але в Лу Хуая було багато ідей, часто химерних, тож після базового ремонту Фу Ши Юй віддав усе в його руки, залишивши за собою лише обов'язок "заселитися з валізами" після весілля.
Лу Хуай виявився відповідальним наглядачем. Кожні день-два він їздив перевіряти хід робіт. Дизайнер, якого знайшов Жань Чжао, був терплячим і швидким, тож будинок уже був майже готовий.
"Прогрес із позавчора значно виріс," Лу Хуай обійняв Фу Ши Юя за плечі ззаду, притулившись обличчям, щоб разом подивитися на фото. "Подобається? Від меблів до основних кольорів, усе я обирав."
"Подобається," відповів Фу Ши Юй.
Хоч ідеї Лу Хуая й були численними, його смак завжди був бездоганним, а з підтримкою професійного дизайнера результат перевершив очікування Фу Ши Юя.
Оскільки Жань Чжао надіслав лише фото вітальні, вони переглянули їх за кілька хвилин. Лу Хуай ліниво впав у обійми Фу Ши Юя, обхопивши його шию, з ледачим і ніжним поглядом.
Ще нічого не сталося, як телефон у кишені Лу Хуая задзвонив.
Він був одягнений у легку блакитну шовкову футболку, тканина була тонкою й трохи просвічувалася. Коли екран телефону засвітився, стало видно обрис на боці його живота.
Лу Хуай узяв телефон і побачив повідомлення від Дун Ке.
"Тільки що тренувався до фінального виступу, не бачив повідомлення, вибач, брате Лу."
Тон без звичних для Дун Ке веселих вигуків і емодзі здався Лу Хуаю дивним. Аж тут надійшло друге повідомлення:
"Фінал сьогодні ввечері, ти прийдеш подивитися наживо?"
Лу Хуай завмер, підсвідомо глянув на Фу Ши Юя й зустрівся з ним поглядом. Потерши ніс, він почав: "Слухай, сьогодні..."
"Не можна," перебив Фу Ши Юй, не давши йому договорити.
"Якщо підеш, я весь тиждень спатиму в кабінеті," додав він, ніби боячись, що Лу Хуай не здасться, і спокійно перевів погляд на екран комп'ютера.
Лу Хуай спочатку обміркував його слова, а потім не стримав сміху, навмисне серйозно кашлянув: "Чудово, цей тиждень гарний час для мене, щоб подбати про своє тіло".
Ще не встиг Лу Хуай відповісти, як Фу Ши Юй однією рукою підхопив його й притис до панорамного вікна кабінету з гарним освітленням.
Фу Ши Юй міцно тримав його руки, і пальці Лу Хуая, притиснуті до прозорого скла, побіліли від напруги.
Спочатку Лу Хуай ще міг із легкою самовдоволеною посмішкою кинути пару жартівливих зауважень.
Але незабаром, коли Фу Ши Юй шепнув йому на вухо, що скло прозоре, почуття провини й збудження змусило його відкинути голову назад, у обійми Фу Ши Юя, і він, схлипуючи, почав благати пощади.
Фу Ши Юй не звертав на це уваги, аж доки Лу Хуай не розплакався, втративши всякий сором. Тільки тоді він обійняв його, притис до дивана й тихо заспокоював, пояснюючи, що всі вікна в цій віллі односторонні.
Цього разу Фу Ши Юй задумав невеличкі пустощі, але не очікував, що реакція Лу Хуая буде такою сильною.
Коли все закінчилося, Лу Хуай, із слідами сліз на щоках, сердито збирався піти до спальні, щоб прийняти душ. Але його коліна підігнулися, і він мало не впав. Уперто відмовившись від допомоги Фу Ши Юя, він, тремтячи, дійшов до спальні й зачинив двері на замок.
Фу Ши Юй уперше отримав таку відсіч. Він довго та чемно стукав у двері, умовляючи, розмовляючи то телефоном, то через повідомлення, поки Лу Хуай неохоче відчинив.
Відчинивши двері, він нічого не сказав, а просто ліг на ліжко й почав гортати планшет. Фу Ши Юй сів поруч і повторив те, що казав біля дверей: "Я був неправий."
Лу Хуай косо глянув на нього: "І це все?"
"Крихітко, я був неправий," Фу Ши Юй поцілував кутик його губ. Обличчя Лу Хуая трохи пом'якшало, хоча почервоніння в кутиках очей ще не зникло.
Раніше Фу Ши Юй, наче навмисне, залишив на його шиї червоні сліди від поцілунків, які влітку виглядали так, ніби його щойно лікували від теплового удару.
Той маленький намір Лу Хуая піти на шоу вживу, звісно, розбився ще до того, як реалізувався.
Лу Хуай глянув на телефон: годину тому Дун Ке написав: "Якщо не прийдеш то нічого страшного, трансляція те саме." Лу Хуай відповів:
Лу: "Дома з улюбленцем виникла невеличка проблема, щойно розібрався. Трансляцію дивитимусь, вболіваю за тебе, чекаю твого дебюту на першому місці!"
Ке: "Ага, дякую!"
*
Ніч фіналу таких шоу зазвичай транслюється в прямому ефірі, а місця учасників визначаються голосуванням фанатів.
Щоб загладити провину перед Лу Хуаєм, Фу Ши Юй того дня, вперше в житті, пішов на кухню й приготував вечерю.
Він ніколи раніше не готував, але провозився пів дня, щоб посмажити стейк, який виглядав пристойно. Нарізав його на шматочки, приніс нагору й годував Лу Хуая з рук.
Лу Хуай налаштовував трансляцію на планшеті, лише відкриваючи рота, щоб з'їсти шматок м'яса. Фу Ши Юй цього разу не заперечував проти їжі в ліжку, головне, щоб Лу Хуай був задоволений.
"Смачно?" він узяв серветку й витер краплю соусу з кутика губ Лу Хуая.
"Мм, нормально," Лу Хуай жував, не відриваючи очей від екрана.
Насправді він давно не сердився, але хотів трохи провчити Фу Ши Юя, тож утримувався від поглядів на нього.
На екрані, що досі був чорним, раптово з'явилася реклама. Лу Хуай зітхнув, влаштувався зручніше, відкинувшись на узголів'я ліжка, але за мить Фу Ши Юй притягнув його до себе.
"?" Лу Хуай примружився, дивлячись на нього, але мовчав.
"Не гнівайся, гаразд?" тихо умовляв Фу Ши Юй.
Лу Хуай намагався зберегти суворий вигляд, але не витримав і розслаблено притулився до нього, кивнувши.
Трансляція почалася на пів години раніше. Лу Хуай затягнув Фу Ши Юя прийняти душ і залізти в ліжко. Фу Ши Юй намагався вмовити його поспати, але Лу Хуай, сповнений енергії, обіймав планшет і розглядав строкаті коментарі на екрані.
"Я лише два місяці не стежив за Дун Ке, а він уже майже топ-зірка," пробурмотів Лу Хуай, штовхнувши Фу Ши Юя ліктем.
"Мм," відповів Фу Ши Юй, гортаючи журнал.
"Компанія купила йому голоси?"
"Ні," Фу Ши Юй догортав журнал до останньої сторінки й почав із першої.
"На Weibo пишуть, що він перший, хто став популярним із системи вихованців, що це..." Лу Хуай не договорив, бо Фу Ши Юй закрив журнал, затулив йому рота й притягнув до себе.
Коли Лу Хуай, виснажений, потягнувся за планшетом, що валявся в кутку ліжка, результати вже оголошували. Він глянув на список: Дун Ке був другим.
Але коли камера показала його обличчя, Дун Ке виглядав розчарованим, опустивши голову й уникаючи об'єктива.
У коментарях фанати сварилися. Лу Хуай, не розуміючи, що відбувається, глянув на Фу Ши Юя, який уже закрив очі, збираючись спати. Роздратований, він штовхнув його ногою під ковдрою, але зрештою вимкнув світло й ліг.
О першій годині ночі Лу Хуая розбудив дзвінок від Дун Ке.
Ще сонний, він не глянув на ім'я й пробурмотів "алло". Голос на тому кінці звучав дивно, Дун Ке поспішно вибачився й кинув слухавку.
Лу Хуай, прокинувшись від цього дзвінка, сів на ліжку, увімкнув телефон і, побачивши ім'я Дун Ке, трохи протверезівши, передзвонив.
"Алло, брате Лу?" голос Дун Ке тремтів.
"Так, ти щойно дзвонив. Що сталося так пізно?"
"Нічого, я... просто помилився номером."
У голосі чулася сльозливість. Лу Хуай почухав голову, згадавши розчароване обличчя Дун Ке на другому місці, і обережно сказав: "Я бачив твій виступ, він був крутий, місце теж хороше. У майбутньому..."
"Брате Лу, можеш прийти випити зі мною?" перебив Дун Ке, схлипуючи.
"Що?" Лу Хуай завмер і підсвідомо відмовився: "Я зараз вдома, це не дуже зручно."
"Ох, нічого страшного," Дун Ке сидів у своїй старій квартирі. Через участь у шоу тут давно ніхто не прибирав, і коли він повернувся з котом, усе було холодним, порожнім і вкритим пилом.
"Тоді поговори зі мною, гаразд?" він усе ще був у сценічному одязі з макіяжем, тримаючи кота й жалібно сидячи біля ніжки дивана, виглядав трохи нещасно.
"Гаразд... що сталося?" Лу Хуай увімкнув лампу на тумбочці, але, помітивши, що Фу Ши Юй уже прокинувся, злякався, ледь не прикусивши язик, коли їхні погляди зустрілися.
"Я ж нічого поганого не зробив, чому все погане падає на мене?" Дун Ке розридався, витираючи сльози котячою шерстю, але лише розмазав її по обличчю.
Лу Хуай не дуже вмів утішати, а Дун Ке, здається, просто хотів виговоритися. Тож Лу Хуай мовчки слухав його уривчасті слова хвилин п'ятнадцять, аж поки раптовий гучний "бам" із того боку не змусив його здригнутися.
"Що сталося, Дун Ке? У тебе там щось небезпечне?" занепокоєно спитав Лу Хуай.
"Ні, ні," голос Дун Ке звучав розгублено. "Я мушу йти, брате Лу, дякую за сьогодні."
Не встиг Лу Хуай відповісти, як зв'язок обірвався.
Що більше Лу Хуай думав, то страшніше йому ставало. Не зважаючи на пізню годину, він подзвонив Чжао Юю, попросивши перевірити, що сталося в Дун Ке. Почувши, як Чжао Юй погодився й швидко зібрався, Лу Хуай полегшено зітхнув.
"Що там?" нарешті озвався Фу Ши Юй.
"Не знаю. Мабуть, він засмутився через друге місце, напився й подзвонив, набалакав купу всього," чесно пояснив Лу Хуай. "Але я вважаю, що друге місце — це непогано."
"А потім у нього пролунав дивний шум. Я спитав, що сталося, але він нічого не пояснив, тож я попросив Чжао Юя глянути. Він живе неподалік."
"Мм," Фу Ши Юй погладив Лу Хуая по голові й притягнув до себе. "Спи."
"Чжао Юй може скоро передзвонити. Коханий, давай поговоримо трохи," Лу Хуай поплескав Фу Ши Юя по грудях, тихо сказавши.
"Про що?" Фу Ши Юй опустив погляд.
"Про весілля! Я придумав шикарний план, кращий, ніж той, що в твоїй теці."
"Розкажи."
"Ну..."
...
Через годину, щойно Лу Хуай закінчив розповідати про свою ідею, подзвонив Чжао Юй.
Зазвичай швидкий і рішучий, цього разу він чомусь гальмував.
Під натиском Лу Хуая він коротко відповів: "Дун Ке зараз із паном Чжоу Ї."
"Що?" Лу Хуай зацікавився.
"Вони обоє в безпеці."
"Гаразд, дякую, відпочивай," дізнавшись, що нічого страшного не сталося, Лу Хуай, не задумуючись, чому ці двоє опівночі разом, повісив слухавку.
Чжао Юй сидів у машині, згадуючи, як постукав у двері, а Чжоу Ї з незадоволеним виразом різко їх відчинив. Його самовдоволене обличчя й оголений торс у самих джинсах. Чжао Юй опустив погляд, завів машину й виїхав із району, де жив Дун Ке.
