Перша прогулянка.

Наступного ранку, взявши кошик з обідом, вся сім'я збиралася на прогулянку західним полем. Щоправда, не встигли вони покинути дім, як у місті трапилися якісь проблеми, і Ріелю доведеться відлучитися вирішувати їх. Із сумом в очах він підійшов до доньки і міцно її обійняв.

- Вибач Ніколь, тато сьогодні не зможе з тобою погуляти.

- Добре...

- Будь сильною, моя дівчинко.

Всі помиляються, думаючи, що маленька Ніколь любить батька. Хоча ні, Ріель був чудовим батьком, але Рейд не дуже любив його, і минулі спогади не давали йому ставитися до батька з любов'ю.

Ріель більшу частину часу проводив на роботі, а коли був вдома, проводив час з Марі або тренувався. Сьогодні ж вони збиралися відпочити, але навіть у такий день Ріель не зміг знайти вільного часу для доньки.

На лузі, Фінія стає іншою, тепер вона радіє життю, а її замкнутість, пропадає. Вона як квітка, яка не розпускається без світла сонця.

Марія теж красива жінка, але її краса незмінна, на відміну від Фінії.

- Тримай Ніколь, цю квітку я використовую як основу для своїх ароматичних сумочок.

Фінія передала Ніколь маленьку фіолетову квітку, яку дівчинка піднесла до свого носа. У голову вдарив приємний, але різкий запах, що наганяє спогади.

- Якщо її висушити і покласти в сумку з іншими квітами, вийде чудовий букет, а запах, що виходить від них, нагадуватиме про поле.

- Нічого собі!

У минулому житті Рейд ніколи не замислювався про красу навколишнього світу, але тепер, дивлячись на Фінію, він розумів, який гарний світ навколо. Ельфійка розповідала про квіти й дерева, показувала комашок і метеликів, що живуть під травою.

Ніколь ніколи не бачила Фінію такою щасливою, як зараз, вона й справді стає іншою, коли виходить з дому. Раптом звідкись збоку почулися голоси.

- О, матінко Маріє, добрий ранок!

- Доброго ранку, Маріє!

Кілька дітей з боку села прибігли до Марії, і вона в одну мить була оточена сільськими дітьми. Фінія теж стала здобиччю маленьких мисливців.

- А хто ця дитина?

- Це ваша сестра?

- Чисте волосся... і руки!

- Вау?!

Усі діти кинулися до Ніколь і обліпили її з усіх боків практично в одну мить. Вони оглядали її довге волосся, що вже зараз доходило практично до пояса.

Рейд кілька разів намагався знайти ножиці, щоб обстригти довге волосся, але коли Фінія спіймала його з ножицями, то його одразу здали матері.

Тепер йому доведеться завжди терпіти довге волосся, як же його складно розчісувати вранці. Добре, що є ельфійка, яка тепер сама щоранку допомагає Ніколь причісуватися.

Сріблясто-блакитнувате волосся викликало захоплення не тільки дівчаток, а й хлопчиків. До того ж, дивний колір очей викликав моторошний інтерес у інших дітей.

Люди дуже рідко народжуються з різним кольором очей, а зустріти маленьку різнооку дівчинку в невеликому селі взагалі рідкість. Всього цього було достатньо, щоб викликати моторошну цікавість у дітей.

- Твої очі, вони... Різні!

- Праве червоне!

- А ліве... синє!

Ніколь злякалася, раніше вона ніколи не бачила інших дітей. Тож вона схопила Фінію за руку і спробувала сховатися за її маленьким тілом.

- Ну ж бо, малюки, заспокойтеся. Ця дівчинка - моя дочка, Ніколь! Ви обов'язково з нею порозумієтеся.

- Так її звуть Ніколь?

- Друзі...

- Давайте грати разом!

- Ну ж бо, давай свою руку і пішли з нами.

Ніколь відірвав від Фінії великий хлопчик, напевно, йому років п'ять. Її потягли гратися кудись подалі, від батьків, але Ніколь не хотіла ставати дитиною.... Ні, вона ж і є дитина!

- Тут є лаванда, треба зібрати побільше, тоді Фіні зробить нам пахучі сумочки.

- Ні, давайте вирушимо туди, до великого каменю, я бачила там багато суниці.

- Вам хлопчикам тільки б набити рот чимось солодким. Ніколь, а що ти хочеш?

- Я теж хочу солодкого.

- Ось бачиш, пішли по суниці!

Ніколь знову схопили за руку і потягли кудись галявиною, але тепер вона не пручалася.