Перший день в академії.

Цього ранку Фінія була зайнята. Ніколь взяла в руки гребінь.

Вона почала вичісувати волосся гребенем, але виходило страшенно боляче і незручно, від чого дівчинка періодично верещала. Спочатку Ніколь одягає білу сорочку, що приготувала для неї Кортіна, а потім темно-синю плісировану спідницю, потім невеличку курточку такого самого кольору та берет із двома пір'ями. Гольфи вище колін доповнювали форму.

- Доброго ранку, новий студент!

- Доброго ранку, Кортіно!

Кортіна, як завжди, показала Ніколь великий палець, схвалюючи її вибір одягу.

Сьогодні перший навчальний день в академії, а також церемонія вступу. У Ніколь були проблеми в День відкритих дверей, але після тієї зустрічі з аристократом, вона більше не завдавала клопоту Кортіні.

Якщо вона часто змушуватиме Кортіну хвилюватися або втручатиметься в її справи, можуть виникнути інші проблеми.

- Ми не спізнюємося?

- Ніколь, що ти кажеш?

- Вже треба йти!

Кортіна глянула на годинник і теж схаменулася. Вона до самого сходу місяця сиділа за черговою книжкою і так захопилася читанням, що заснула за столом. Ніколь підійшла до дверей. Будинок був зроблений так, щоб всі гості та мешканці роззувалися перед вхідними дверима.

Ніколь одягла свої чоботи, дівчинка дуже переживала. Як завжди, за дверима вже повинні чекати Мішель і Ретіна.

Мішель - сільський житель, а тому щоранку прокидається зі сходом сонця. Ретіна теж звикла прокидатися разом із сонцем, але це особливість всіх ельфів, а не її конкретно.

- Пора!

Ніколь вдарила себе по щоках, щоб остаточно прокинутися, і відчинила вхідні двері. Як завжди, на неї чекали Мішель і Ретіна.

- А!

- Доброго ранку, Ніколь. Ви знову проспали?

- Так, доброго ранку Ніколь, ви й справді запізнилися.

- Доброго ранку, дівчатка. Я пізно заснула...

Фінія вийшла до вхідних дверей, щоб привітати дівчаток і побажати Ніколь удачі в перший навчальний день. Ніколь стояла поруч із дівчатками, але Кортіна ніяк не з'являлася. Що могло змусити її затриматися?

Вона з'явилася за хвилин п'ять, коли дівчатка вже збиралися йти.

- Кортіно, ти не збираєшся йти?

- В мене є деякі справи в місті, тож сьогодні ви вирушаєте без мене!

- Хм?

Кортіна була особливим учителем, тому вона завжди може запізнитися до початку першого уроку. Та й Ніколь не думала, що в перший день в них почнуться теоретичні уроки або монстрологія.

- Дівчата, будьте обережні!

- Добре, ми пішли.

- Так, і якщо ви побачите щось дивне або незвичайне, просто продовжуйте йти.

- Ми пам'ятаємо.

- Постарайтеся не сваритися з іншими учнями.

- Добре-е-е-е!

Дівчата трохи відійшли від дверей, після чого Ніколь тихо промовила:

- Які ж вони галасливі...

З іншого боку, Ніколь все розуміла. У Фінії та Кортінки немає своїх дітей, а тому Ніколь просто заміняла їм доньку, хоча й не була нею біологічно.

Ніколь не опиралася турботі, просто хотіла залишатися вільною.

Оскільки Мішель вступила до школи авантюристів-початківців, то вони навчатимуться в різних класах. Щоправда, будівля школи розташована за три хвилини ходьби від академії, тож вони можуть зустрітися в будь-який момент.

Коли дівчатка увійшли в двір академії, то потрапили в галасливий натовп. Спочатку Ніколь думала, що церемонія вступу буде суворим заходом, але, бачачи весь цей натовп, вона стала сумніватися в цьому.

- Ретіна!

- Ох, вона теж тут!

Молода дівчинка у формі академії підбігла до Ретіни і міцно обійняла її. Не сказати, щоб Ретіна була задоволена цим, але що поробиш, порушувати стосунки через особисту неприязнь не можна.

- Менді!

- Що з тобою? Ти така сумна!

- Просто втомилася, всі ці прогулянки та підготовка до навчання...

Сама ж Ретіна має чудовий вигляд, утім, як і завжди. Вона просто намагається здатися втомленою, щоб Менді швидше відстала від неї.

- А хто це з тобою? Сріблясте волосся?!

- Хіба ти не чула? Ми ж вчимося в одному класі!

- Так, батько казав мені щось. Ти ж Ніколь, дочка Ріеля і Марії! Вірно?

- Так, вірно!

Погано, якщо вже кожен в цьому місті знає, який вигляд має Ніколь, вона буде надто популярною через своїх батьків.

Вона прийшла сюди, щоб навчитися магії, а не щоб брати участь в житті аристократів.

- В мене вдома висить портрет великої цілительки Марії, ви так схожі.

- Дякую, але я ще маленька, щоб говорити про схожість із батьками.

- Тим не менш, ти дуже красива!

Ніколь тільки промовчала. Церемонія ще не починалася, але тут вже так гамірно, що скоро в Ніколь почне боліти голова.

Ніколь приклала руку до чола. Тут же Ретіна підхопила її за лікоть.

- Тобі погано?

- Тут так шумно, що в мене голова починає боліти.

- Добре, давай знайдемо тихе місце і відпочинемо.

Оскільки Ретіна звична до такого шуму, вона може легко орієнтуватися в академії, не відволікаючись на натовп. Найбільше Ніколь зараз переживала не за свій головний біль, а за чутки, що поповзуть академією.

- Добре, давай.

- Оп, а ось тут під деревом буде тихо.

- Умгу!

Ретіна - прекрасна подруга! Спочатку вона намагалася показувати свій аристократичний статус, але зараз, коли вони подружилися, вона перестала це робити.

Ні, вона ставиться добре не тільки до Ніколь, а й до Мішель, незважаючи на її низький соціальний статус.

«Як же добре, коли в тебе є вірні подруги!»