Вперше в Раумі...

Ніколь не хотіла віддавати вподобане взуття, але дівчинка теж не віддала його і відразу ж побігла вглиб магазину.

- Мамо! Мені сподобалися ось ці чобітки!

- Ретіна! Я ж сказала тобі, не відходити від мене ні на крок!

Мати одразу відчитала доньку, а потім міцно її обійняла. З моменту викрадення не минуло й кількох днів, тож мати дівчинки має дуже переживати за неї.

- Добре, але я знайшла ці чобітки, і тут є емблема кота!

- Це добре, але чому ця дівчинка так дивиться на нас?

- Ця?!

Ніколь дивилася на чоботи, що тримала в руках дівчинка на ім'я Ретіна. Зараз малятко зі сріблясто-блакитним волоссям не було схоже на миле створіння.

Швидше, вона схожа на вовка, що дивиться на свою жертву в лісі. Хоча їй лише сім років, тіло вже достатньо адаптувалося до справжніх битв. Ніколь вже хотіла схопити чоботи, але Фінія встигла її зупинити, схопивши за руку.

- Заспокойся, а то знову стануться неприємності!

- Але, я сама вибрала ці чоботи.

- Ти запізнилася, тут нічого не поробиш!

- Але!

- Мамо, вона не така, як інші діти, пішли звідси.

Ретіна явно якнайшвидше хотіла залишити магазин, оплативши свою покупку, щоб в Ніколь не з'явилося можливості забрати чоботи, які сподобалися обом дівчаткам.

- Ніколь, давай будемо спокійними. Вибачся перед ними!

- Вибачте...

- Вважаю, що вибачення мають бути більш щирими... - почала голосити мама дівчинки.

Мати дівчинки була незадоволена тим, як Ніколь вибачилася перед нею. Чи можливо, що вони чергові шляхетні люди міста? Думаю, що таке цілком можливо.

- Я дружина Йові, Елізабет Йові!

Вона посміхнулася, показуючи себе. Начебто аристократичний титул допоможе їй за межами міста, але тут вона набагато важливіша за людей без титулу. Виходить, що її дочка Ретіна теж аристократка.

- А це моя дочка, Ретіна Йові!

Схоже, що викрадення дочки тільки ще більше додало їм слави. Вони тепер навчилися грати на публіку і намагалися показати себе з важливого боку.

- А я Ніколь. Прізвища немає, бо я простолюдинка.

Насправді це правда. Так, Ріель отримав звання лорда, але він ніколи не намагався отримати аристократичний титул і не намагався ставити себе вище за інших.

Коли герої покинули свої рідні домівки, вони втратили і свої прізвища, залишивши при собі лише свої рідні імена. Лише Максвер повернув собі, знову взявши своє прізвище і ставши королем країни, решта героїв так назавжди й залишаться найшанованішими простолюдинами світу.

- Чому ви не подружилися?

- Вона хоче забрати мої чоботи!

В матері Ретіни відразу стає більш гордовита посмішка, щойно справа доходить до скандалу. Річ в тім, що в аристократичну систему міста завжди закладається правило, що аристократ завжди правий.

Навіть коли стоїть питання про відвідування академії або звичайної школи, аристократів завжди набирають насамперед, навіть якщо простолюдин набагато розумніший і здібніший, ніж син чергового аристократа.

Навіть Максвер нічого не зміг виправити, щоправда, йому вдалося відокремити академію від аристократів, і тепер насамперед брали розумних, а не багатих або благородних дітей. Щоправда, з його відходом з королівського престолу, все почало повертатися на свої місця.

Фінія тільки вклонилася.

- Мене звуть Фінія, я служниця Ніколь.

- Ох, як цікаво, а ви досить освічена.

- Спасибі велике. Ми ще раз просимо у вас вибачення.

Елізабет намагалася показувати свою важливість, своєю присутністю доводячи, що вона краща за Ніколь і Фінію. В ній видно багато пафосу, хоча сама жінка все ж поводиться досить ввічливо щодо простолюдинів.

Все могло б на цьому й закінчитися, якби до Ніколь не підійшла Кортіна, яка вибирала собі якісь чоботи.

- Ніколь, що у вас тут сталося? Я тільки на хвилинку відволіклася!

- Ого, ви ж учитель академії і великий герой, який вбив дракона - пані Кортіна!

Елізабет була не в силах приховати своє захоплення і страх. Так, вона аристократка, але порівняно з Кортіною, вона навіть не простолюдин, а людина, якій заборонено говорити в присутності такої важливої особи. І ось вони зустрілися в одному магазині!

- Ви, що... родичі пані Кортіни? - ледь чутним голосом промовила Елізабет.

- Родич? О ні, Ніколь просто живе в мене!

- Проживає з вами в одному будинку?!

Напевно, зараз Елізабет швидко намагалася зрозуміти, наскільки сильно вона образила знайомих героя своєю зарозумілістю.

- Так, просто моя мама і Кортіна найкращі подруги.

- Пані Кортіна і ваша мама найкращі подруги?!

- Ага, матінка Марія і отець Ріель - друзі Кортини і Максвера.

- ЩООО?!!!

Складно було висловити здивування цієї особи. Вона з гордовитістю ставилася до дівчинки, яка виявилася донькою двох героїв, ще й особисто знайомою з двома героями, що проживають в Раумі.

Елізабет підштовхнула доньку до Ніколь, і та простягнула їй руку.

Здається, що в Ніколь з'явилася перша подруга в Раумі!