Туристичні пам'ятки.

Вони покинули столицю королівства ельфів, щоб насолодитися гарячими джерелами. Після цього їх підвіз до джерел торговець Білл, а після лазні Ніколь пішла шукати його, але не змогла знайти.

Повернувшись до кімнати, вона повечеряла і вже хотіла лягти спати, коли...

- Ще рано спати.

- Ага, але що зробити?

- Чому б нам не прогулятися околицями?

Кортіна запропонувала, а Фінія кивнула на знак згоди. Зараз трохи більше сьомої години вечора, і спати справді рано.

- Так, я була б не проти, але...

Ніколь подивилася на розстелене ліжко. Мішель і Ретіна вже солодко сопіли. Та й сама малеча Ніколь вже встигла втомитися, але бажання прогулятися околицями було сильнішим.

- А ми можемо залишити їх самих?

- Можемо, нічого страшного не має статися!

- Так, адже тут безпечно.

- Добре, Ніколь, ти з нами?

- Ага!

Хоча Фінія доросла, вона все ще залишається маленькою дитиною всередині. Ніколь не знала, які проблеми можуть виникнути вночі в околицях, але знала, що відпускати їх самих небезпечно.

- Фінія буде в безпеці?

- А що з нею може трапитися?

- Ну...

Ніколь завжди хвилювалася за безпеку Фінії, іноді та була надто безтурботною. Кортіна посміхнулася і погладила Ніколь по голові.

- Яка ти турботлива!

- Та годі вам!

- Не соромся.

- Я просто хочу, щоб всі були в безпеці.

- Хах!

Ніколь засміялася і разом із Фінією вирушила на прогулянку. Кортіна пішла по своїх справах, залишивши ельфійку і Ніколь наодинці.

Увечері околиця ставала іншою. Тиша і спокій перетворювалася на галас і прекрасне нічне життя. Хоча ельфи засинають із заходом сонця, туристичні села оживають уночі, оскільки тут багато представників і інших рас.

В цей час навіть в Раумі магазини зачиняються, але тут більша частина барів і магазинів продовжує працювати навіть уночі. Найбільше барів, потім ідуть туристичні магазини.

- Тут ще багато народу.

- Ага!

Вони йшли вулицею, і поки Фінія насолоджувалася життям, Ніколь оглядала околиці. Раптом Білл ще не поїхав і просто гуляє зараз вулицями.

Фінія просто йшла вперед, насолоджуючись красивими вивісками. Раптом вона зіткнулася з кимось.

- Ой, вибачте.

- Дивіться, куди йдете.

- Мені дуже шкода, я просто задумалася.

Фінія зіткнулася з людиною невисокого зросту, чи це просто дитина? Хлопчик років на п'ять старший за Ніколь, але в ньому видніється бунтарська особистість. Його обличчя бруднувате, та й не виглядає він відпочивальником.

- Фіні, треба бути обережнішою.

- Так, я просто задумалася.

- Гаразд, пробачаю.

Хлопчик єхидно посміхнувся і втік, не бачачи сенсу розмовляти з ними. Чомусь Ніколь думала про нього. Звичайний хлопчик, але щось у ньому було дивне й загадкове.

- Давай просто підемо далі. Без пригод.

- Добре, але я не винна, просто задивилася на вивіску цього магазину.

- Гаразд.

Фінія міцно обійняла Ніколь, щоб трохи заспокоїти дитину. Добре, що вони не зіткнулися з черговим аристократом, за час життя в Раумі Ніколь зрозуміла одну істину. Немає ворога небезпечнішого, ніж дурний аристократ.

- Дивись, яка краса!

Щоб відволікти Фінію, Ніколь вказала на великі хустки, що продавалися в найближчому магазині. Біла хустка з чотирилистою конюшиною, ціна невелика, навіть Ніколь може дозволити купити її собі на кишенькові гроші.

- Краса! Хтось же робить такі прекрасні речі!

Фінія хотіла купити для всіх по хустці, але це велика частина її зарплати.

- Не треба купувати нам сувеніри, давай, я куплю його тобі!

- Але...

- Давай, в мене достатньо грошей, щоб купити тобі хустку.

Щомісячна допомога від Кортіни, гроші від Марії та подарунки від Максвера і Гадоруса. Ще частину своєї здобичі з полювання Мішель і Ніколь продають на ринку. До того ж, раумівські шкіряники охоче купують цілі шкурки.

- Тоді я теж куплю для тебе подарунок, Ніколь!

- Навіщо?

- Ну, щоб віддячити тобі.

- Хм...

Подарунок за подарунок, це вже не подарунок. Ось тільки Фінію не переконати.

- Добре, домовилися!

- Ось і чудово!

Ніколь і Фінія вибрали один одному подарунки і попрямували до продавців. Але зараз вони були зайняті розмовою з чоловіком.

- Білл?

Так, зараз саме він розмовляв із продавцями магазину.