Всемогутня перлина бажань

Розділ 388. Всемогутня перлина бажань
 

Коли з'явився Бог Космосу і Досліджень, основні правила всього цього світу були близькі до досконалості.
15 богів, з матерії, душі, цивілізації та космосу, вливали свої божественні сили в кожен куточок цього світу, асимілюючи цей світ у світ богів, ніби використовуючи божественні сили, щоб перетворити Світ Марії на величезне, досконале божественне царство.
І наступним богом був бог, що охороняє бажання. Всі душі живих істот мали свій власний кінець. Зникнути на початку світу, у Зоряному царстві або в пеклі.
Проте, поки вони існували, вони щомиті випромінювали силу своєї свідомості. Добру і щасливу, жадібну і злу, або віруючу.
Це було єдине, чого не покривала нинішня божественна система. Коли остання частина буде покрита, божественна система буде завершена досконало, і світ отримає бога, який врешті-решт зможе його піднести.
Однак нелегко було знайти боже насіння, яке могло б контролювати, стримувати й переносити всі пристрасті. Таємниця душ була найнепередбачуванішою і найдивовижнішою з усіх правил. Це був бог, якого Лю Жію не міг створити або вплинути на нього силою.
Вистава на сцені була неперевершеною. Проєктні заклинання зробили сцени несподівано грандіозними. Чаклунство змусило всіх глядачів відчути, що вони сидять не в театрі, а в реальному сюжеті. Чарівність звуку зробила голоси акторів сповненими емоцій, змусивши всіх зворушено розчулитися.
Алхімічне обладнання та заклинання, використані для доведення деталей до досконалості, були шокуючими. Це був ворон Блек Джек, магічний звір шостого рівня, який об'єднав масивні заклинання, реквізит і межі разом. Треба визнати, що, як і казав Блек Джек, це була чудова постановка. Жоден інший театр не міг найняти професіонала шостого рівня.
Лю Жію сидів під сценою і дивився, як закінчився мюзикл «Судний день» у Великому театрі Блек Джека. Всі актори передавали вітання, всі глядачі стояли й аплодували. Коли мюзикл закінчився, завіса закрилася.
Світло згасло, великий театр спорожнів, коли вистава закінчилася.
— У темряві з'явився промінь світла!
Вітряний ворон Блек Джек закінчив свою оповідь і режисерську роботу, вилетів разом з променем світла, завис над театром і приземлився на плече Лю Жію.
Блек Джек став навшпиньки, розправив крила, наче все ще слухав мюзикл. Він кружляв і танцював із заплющеними очима.
Він сказав, — Ах! Таке пристрасне виконання! Кожен на сцені випустив назовні своє щастя і смуток! Кожен під сценою рухався зі своїм щастям і смутком, іноді згадуючи, іноді сумуючи, або навіть сповнений жалю! Такий успіх! Чудовий виступ!
Лю Жію подивився на сцену із закритими завісами й сказав, — Це правда, чудова вистава!
Лю Жію підвівся, вийшов з театру і сказав, — Якщо ми коли-небудь зустрінемося знову, я хотів би дізнатися твою думку про цей світ!
Лю Жію вийшов з театру. Натовпи людей проходили повз нього на площі. Лю Жію дістав Перлину і поклав її перед своїм оком.
Це була скляна перлина, яка ідеально поміщалася на долоні. Коли Лю Жію тримав її, вона була абсолютно прозорою. Лю Жію дивився крізь Перлину і бачив коливання, що йшли від усіх свідомостей і душ на площі.
Золоте щастя, червоний гнів, сірий смуток, чорний біль. Кольори на ній були не один, а багато переплетених. Все можна було побачити крізь цю Перлину. Всі обриси душ і свідомості сяяли яскравими кольорами в цій перлині.
— Перлина бажань? Може, тобі більше підходить Перлина Душ? Іди, знайди свого власника! — сказав Лю Жію.
Лю Жію пішов вперед, дозволивши своїй руці природно опуститися. Перлина Душ впала на площу. Прозора Перлина покотилася окопами й ровами в далечінь.
Жінка-жрець у білому вбранні, тримаючи в руках стос документів, йшла до головного божественного палацу в центрі. Вона побачила перлину на землі, а потім подивилася на Лю Жію.
— Пане! Ви впустили... впустили щось! — сказала вона.
Перш ніж вона встигла закінчити своє речення, перед Лю Жію відкрився гігантський портал. Лю Жію увійшов в портал і зник на її очах. Вона зупинилася на середині свого речення і взяла паузу, щоб нарешті закінчити свою фразу.
— О, Боже! — вигукнула жінка-священник.
Вона ніколи не бачила, щоб хтось відкривав портал без сторонньої підтримки. Тільки Бог, справжній Бог міг зробити таке в її очах.
— Я щойно побачила Бога? Невже сьогодні мій щасливий день? — подумала вона.
Через деякий час Дана згадала, що біля її ніг лежала перлина. Вона підняла перлину у трепеті й сказала, — Невже це благословення від Бога?
У ту мить, коли вона взяла Перлину Душ, всередині неї засяяло золоте світло. Дана, здавалося, побачила в перлині себе, своє майбутнє і все, чого вона хотіла.
Вона побудувала місто Бога Космосу та Досліджень у своєму рідному місті. Під горами бідні, віддалені села перетворювалися на багаті міста з чарівних кристалів. У палацах бога були побудовані портали. Вона та її діти їхали на новітньому паровозі, подорожуючи полями, навколо пшеничних ланів.
— Так красиво! — сказала Дана. Вона прокинулася від чудового сну через довгий час. Можливо, для когось ці картини нічого не означали, але в її серці вони були найглибшим бажанням.
Дана обережно відклала перлину. Хоча вона не знала призначення цієї перлини, вона знала, що в ній не було щось надзвичайне.
Після того, як Дана закінчила реєстрацію та звітну роботу в якості священника Бога Космосу та Досліджень, вона одразу ж стала офіційним священником після того, як повернулася назад. Після цього все пішло гладко, вона стала великим священником, який відповідав за цей район.
Її прохання про будівництво міста Божої віри та повернення до рідного міста було задоволено. Все було так само, як вона побачила в той день у перлині. Ніби була якась сила, яка допомагала її бажанням і цілям здійснитися, завершити все, чого вона бажала і про що мріяла, побудувати жваве місто.
На схилі літ вона розповіла свою історію дитині, а Перлину Душ залишила їй у спадок.
Кожен, хто тримав Перлину Душ, міг побачити у ній своє найпотаємніше бажання. І Перлина Душ допомагала їм досягти своїх найпотаємніших бажань.
Казка про Перлину Дани розійшлася по всьому світу. Чарівна перлина, яка могла здійснювати бажання, відповідати на будь-яке бажання, що лунало у глибині душі. Всемогутня машина бажань, так називали її люди. Але вона не могла виконати чиєсь бажання, вона могла лише відчути найглибше, найсправжнісіньке бажання в тобі. А більшість людей не знали, чого вони насправді хочуть.
Хтось хотів безсмертя, але насправді хотів щасливого життя. Хтось хотів великої сили для помсти, але вбивав енергію і натомість нагороджувався справжньою любов'ю. Хтось гнався за істиною, але закінчував життя самогубством. Хтось гнався за істиною, а знайшов справжнє кохання і спокійно жив у полі.
Казки про Перлину Дани ходили світом, перетворюючись на красиві міфи, притягуючи до себе всю тугу і бажання. Але чим більше ти намагаєшся знайти її, тим менше шансів знайти її або її слід.
Почалися шалені пошуки Перлини. Однак вона не мала єдиного власника. Коли хтось знаходив її, вона показувала його найпотаємніше бажання. Коли бажання збувалося, вона зникала.
Час летів. Переходячи з рук в руки, вона залишала по собі нескінченні історії, але все ще шукала свого справжнього власника.