Менджу передав йому кілька таємних листів. 

 

— Нещодавно ми перехопили кілька листів Ханьї. Вони готуються до другого замаху на Диявола Дзі. Їм не можна дозволити досягти успіху, незважаючи ні на що.

 

Джао Дзяньґвей перегортав листи, в його голову закрадалися сумніви.

 

— Ви не хочете, щоб вони досягли успіху?

 

Точка зору праведного шляху відрізнялася від його; з точки зору Менджу та його групи, вони повинні були сподіватися, що секта Демонів буде знищена якомога швидше. Але чому вони неодноразово хотіли завадити Ханьї вбити Дзі Ханя?

 

— Секта Демонів керує демонічним шляхом і має величезний вплив. Він існує сотні років, що робить його викорінення з Дзянху майже неможливим завданням. – Менджу погладив бороду. — Боротьба з ними неминуче шкодить обом сторонам. Більше того, імпульс праведного шляху занепадає, що ускладнює лобове протистояння з ними.

 

Джао Дзяньґвей підняв брову. 

 

— Ви хочете, щоб я знову був агентом під прикриттям у секті Демонів?

 

Менджу похитав головою.

 

— Ти не зрозумів, Джао Дася. Цей старий просто відчуває, що за нинішніх обставин немає потреби воювати, і можливе співіснування. Нинішнього лідера секти Демонів можна вважати м'яким і стриманим; якщо він зможе продовжувати в тому ж дусі, то праведний шлях може підживлювати його силу. Якщо ж виберуть іншого, або секта Демонів буде знищена, інші демонічні секти, які зараз під її контролем, не матимуть обмежень і, безсумнівно, влаштують у Вуліні безлад. Важко сказати, що стане з Дзянху.

 

— Війна все ще неминуча?

 

Менджу подивився на нього з усмішкою. 

 

— Це буде залежати від тебе, Джао Дася.

 

Джао Дзяньґвей насупився. 

 

— Що ви маєте на увазі, Менджу?

 

Менджу більше нічого про це не сказав, натомість він повернувся до теми Ханьї, які знову готувалися вбити Дзі Ханя. 

 

— Для праведного шляху сьогоднішнього дня Дзі Хань – найкращий лідер секти Демонів, якого тільки можна мати. Ти повинен допомогти йому утримати свою позицію.

 

Насупивши брови, Джао Дзяньґвей нічого не відповів. Побачивши його таким, Менджу додав ще дещо:

 

— Тобі, мабуть, цікаво, хто хоче вбити Диявола Дзі. На жаль, особистість лідера Ханьї настільки суворо засекречена, що цей старий не зміг з'ясувати, хто це. Але я можу дещо тобі сказати.

 

Джао Дзяньґвей не міг не подивитися на нього.

 

— Інсценування смерті Янь Бухво було зроблено для того, щоб використати Диявола Дзі як приманку і вивести на чисту воду того, хто за лаштунками хотів його вбити, усунувши таким чином загрозу для його біологічного сина. Джао Дася, ти став неврахованою змінною, яка несподівано з'явилася в цій схемі, тому, щоб запобігти виникненню надто великої кількості проблем, Янь Бухво переніс все на більш ранню дату. Однак людина за лаштунками не перебірлива, адже навіть коли Янь Бухво зник з секти Демонів, він все ж нападав на Диявола Дзі знову і знову.

 

Джао Дзяньґвей занепокоївся.

 

Щось проникло в його свідомість, ніби він зрозумів усе, що відбувалося.

 

Менджу погладив свою довгу бороду.

 

— Їхньою ціллю, можливо, є не Янь Бухво, і не Диявол Дзі, особисто.

 

Насупивши брови, Джао Дзяньґвей підняв руку, щоб спалити листи Ханьї, знаючи відповідь.

 

Ціллю цієї людини ставав той, хто знаходився на посту лідера секти Демонів.

 

Далі

Розділ 88

Переодягнувшись, Джао Дзяньґвей покинув вершину гори Меча і на коні помчав прямо до секти Демонів.   Він не повідомив Дзі Ханя про свій приїзд заздалегідь, думаючи, що зробить йому приємний сюрприз, але, несподівано, щойно він прокрався до підніжжя гори секти, він наштовхнувся прямо на Вей Ці і Ю Сянь-ера.   Ретельно замаскувавшись, він вважав, що вони не зможуть його впізнати, тому швидко об'їхав їх. Однак у Ю Сянь-ера були гострі очі, і він подумав, що знає цю людину, тож зупинив його.   — Ми раніше зустрічалися?   Перш ніж Джао Дзяньґвей встиг заперечити, Вей Ці усміхнувся, повернувши голову, щоб тихо поговорити з Ю Сянь-ером.   — Сянь-ере, лише кілька днів тому Дзяоджу згадував про Джао…   Зацікавленість Джао Дзяньґвея була передбачувано високою, і він швидко схопив його за руку.    — Вей Танджу, ти сказав, що твій Дзяоджу…?   Вей Ці усміхнувся.    — Отже, це справді ти, Джао Дася.   ***   Джао Дзяньґвей пішов за Вей Ці на гору, вивідуючи у нього інформацію про останні події в секті Демонів .   Вони так і не отримали жодної підказки від убивць Ханьї, а Вень  досі не знайшли. Відтоді, як вони потрапили в полон, люди неодноразово промацували їхню оборону. Той, хто диригує, можливо, збирається знову завдати удару Дзі Ханю. Наприкінці своєї промови Вей Ці зробив павзу, а потім тихо засміявся.   — Не дивно, що Дзяоджу не турбувався про витоки в обороні, адже він давно знав, що ти прийдеш.   — Я не попередив заздалегідь… – зазначив Джао Дзяньґвей.   Вей Ці кивнув.    — Значить, ваші розуми пов'язані.   Усвідомлюючи, що Вей Ці навмисне з нього кепкує, Джао Дзяньґвей нічого не сказав, лише трохи зніяковівши в душі. Вей Ці знав, що він не хоче, аби інші дізналися про його особу через його маскування, тому він вигадав випадковий привід для охоронців секти Демонів, який не розкрив його справжнє ім'я, а потім провів його всередину.   Останнім часом Дзі Хань був зайнятий важкими справами, і в даний час розбирав у своєму кабінеті листи та документи між сектами Демонів. Старша служниця стояла поруч. Вей Ці попросив її передати повідомлення від нього, але вона трохи нервувала.    — Дзяоджу тільки що сказав, що нікому не дозволено входити і турбувати його.   Вей Ці штовхнув її руку, прошепотівши:    — Просто скажи, що Джао Дася тут.   Вона злякалася.    — Джао Дася? Де? – запитала старша служниця.   Двері кабінету грюкнули.   В одній руці Дзі Хань тримав лист, а в іншій – пензлик, з якого капало густе чорнило, і дивився на вулицю.    — Джао Дзяньґвей тут? Де він?   Вей Ці розсміявся.   Дзі Хань злегка збентежився і кашлянув.    — Я втомився так багато читати, тому вийшов подивитись.   Поки він говорив, з пензлика, який він тримав, капнула товста крапля чорнила, що впала йому на лацкани – він явно мав не дуже «недбалий» вигляд, але він явно закінчив, бо почув ім'я Джао Дзяньґвея.   Відчуваючи себе щасливим, Джао Дзяньґвей не втримався і розтягнув губи в усмішці, після чого Дзі Хань несподівано холодно подивився на нього.    — Ти хто такий? І чого ти усміхаєшся?!   — Я…   Дзі Хань зробив павзу, одночасно здивований і зачарований.    — Джао Дзяньґвей?  

Читати


Відгуки

Наразі відгуки до цього розділу відсутні!

Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!