Дзі Хань деякий час був приголомшений, а потім незграбно відкрив рота та запитав: 

— Ти... чого ти хочеш?

Джао Дзяньґвей скуто повторив: 

— Я хочу тебе.

Дзі Хань: 

— ...

Після того, як він це промовив, Джао Дзяньґвею стало ніяково. Він нахмурився й більше нічого не говорив, таємно критикуючи так званих героїв, які придумали цю фразу.

Обидві сторони довго мовчали.

Дзі Хань, здавалося, нарешті щось вирішив і промовив: 

— Ти знаєш, хто я?

Нарешті! Ще одне правильне речення!

Джао Дзяньґвей: 

— Я знаю, але я не проти.

Дзі Хань сказав: 

— Ти справді знаєш...

Джао Дзяньґвей: 

— Я хочу саме тебе, а не когось іншого.

Дзі Хань: 

— ...

Візник відійшов убік, присів, закривши вуха, та пробурмотів: 

— Я нічого не чув, я нічого не бачив, не вбивайте, не вбивайте мене. Я буду мовчати.

***

Дзі Хань раптом сказав: 

— Ти справді Джао Дзяньґвей?

Джао Дзяньґвей відповів: 

— Звичайно.

Дзі Хань холодно промовив:

— Я не очікував, що найкращий фехтувальник у світі буде обрізаним рукавом.

Джао Дзяньґвей: 

— ...

Ні, вислухай мої пояснення!

Дзі Хань: 

— Я хочу лише дуелі.

Джао Дзяньґвей: 

— ...

Дзі Хань: 

— Якщо ти не можеш зі мною битися, на даний момент нам краще просто попрощатися.

Джао Дзяньґвей: 

— Я…

Дзі Хань розвернувся, щоб піднятися в карету. Візник поспішно кинувся сісти, чекаючи наказу господаря.

Джао Дзяньґвей подивився на Дзі Ханя й не міг не насупитися.

Дзі Хань повернув голову й холодно промовив у його сторону: 

— На жаль, я не обрізаний рукав.

Візник замахнувся довгим батогом і карета поїхала.

Джао Дзяньґвей залишився стояти на місці, вкритий димом і пилом на обличчі, юнак почувався трохи засмученим.

Він також не обрізаний рукав.

Але він дав слово й не може його забрати. Оскільки він пообіцяв старшим спокусити Диявола, він має це зробити.

Його ціґона достатньо, щоб потрапити в десятку кращих на арені. Тому неважливо. Навіть якщо Диявол втече.

***

Він зможе його наздогнати і спокусити!