Коли Джао Дзяньґвей прокинувся, небо вже було світлим.

Він лежав на дуже м’якому ліжку, вкритому тонкою шовковою ковдрою.

У нього був сильний головний біль і така спрага, що він міг випити майже цілу діжку води.

За дверима хтось кричав, це було схоже на голос Сяо Ліня.

— Дзяоджу, лівий і правий опікуни й старійшини секти довго чекали в залі ради, ти прокинувся?

Джао Дзяньґвей на мить трохи розгубився.

...Дзяоджу?

Він повернув голову й побачив безвиразне обличчя Дзі Ханя.

Джао Дзяньґвей:

— ...

Дзі Хань:

— …