[4]

Том 1. Розділ 5 - [5]

[5] Хоча у старших шкіл магії є багато особливостей, та загалом, їх система навчання не відрізняється від звичайних шкіл. Клубна діяльність існувала навіть тут, Першій старшій школі магії. Для того, щоб вашу діяльність визнали школою, зазвичай, необхідно було набрати певну кількість членів і мати певні досягнення. Однак, існувало також безліч клубних заходів, які були тісно пов’язані з магією, унікальним напрямком магічної старшої школи. Школи, з першої по дев’яту, проводили великі магічні змагання старших шкіл зі структури Національного Магічного Університету, результати яких визначали рейтинг школи. Деякі зі шкіл приділяли увагу цим змаганням, навіть більше ніж спортивні школи національним змаганням. Клубам, що досягли відмінних результатів в «Турнірі дев’яти шкіл», представляються різноманітні зручності від бюджету клубу й аж до оцінок окремим членам клубу. Конкуренція за залучення потужних новачків є важливою задачею, яка безпосередньо впливає на показник сили кожного клубу, школа всіляко сприяла цьому, оскільки від цього і сама ставала сильнішою. Тож, на час битви за нових членів, конкуренція між клубами стає надзвичайно сильною. – ...Отже, в цей час між клубами часто виникають проблемні ситуації. Кімната студентської ради. Слухаючи пояснення Марі, Тацуя повільно смакував обід, що приготувала Міюкі – Запрошення настільки інтенсивне, що навіть впливає на навчальний процес. І з цим нічого не поробиш, оскільки вони повинні набрати кількість нових членів за обмежений термін, в один тиждень. Пояснила Маюмі, що сиділа поруч з Марі. Міюкі сиділа поряд з Тацуєю, ніби це було цілком природно.. Сузуне та Азуса були відсутні. А ці двоє зазвичай обідають з однокласниками, учора їх запросила Маюмі, тому вони прийшли У Марі, як і вчора, був власноруч приготовлений обід. Єдиною людиною, що їла страви з автомата подачі їжі, була Маюмі, від чого була трохи ображеною, але, схоже, поступово її настрій покращився. Вона навіть заявила, що з завтрашнього дня, теж готуватиме собі обід. – В цей час усі клуби одночасно виставляють свої намети закликальників. Це, свого роду, невеликий фестиваль. Списки тих, хто набрав найбільше балів на вступному іспиті таємно поширюються, тож саме цих першокурсників клуби й будуть заманювати. Звісно, існують правила залучення членів клубу, за порушення яких клуби несуть колективну відповідальність, та На жаль, часто трапляються тіньові бійки й навіть магічні перестрілки. Після цих слів Марі, на обличчі Тацуї з’явився здивований вираз. – Але ж насити CAD заборонено? Навіть відсутність CAD не означало, що магією не можливо використовувати. Однак без CAD викликати таку магію, як «постріл», майже не можливо Відповідь Марі на це питання Тацуї не сподобалась. – Дозвіл надається на демонстрацію, для нових учнів. На всяк випадок, проводять перевірки, та насправді їх використання не контролюється. Через усе це, школа стає територією беззаконня. Тацуя подумав, що в подібному випадку це природно, що у школі пануватиме беззаконня. Чому школа не реагує на таку ситуацію... Зрозуміло ж, що в такій ситуації треба вживати суворих заходів До того, як Тацуя встиг сформувати питання, Маюмі дала відповідь. – Що стосується школи, вона прагне збільшити успіхи на «Турнірі дев’яти шкіл». Щоб підвищити шанси вступу новобранців, вони готові закрити очі на порушення правил. Десять років тому, профільне міністерство видало наказ, що забороняє школам втручатися в діяльність клубів, як порушення прав студентів. Члени різних клубів, наповнювали вулиці, попри свободу вибору для учнів, через безглуздий наказ, скаути26 безконтрольні та незалежні, та знову ж таки, це створювало ситуації, які, як президент, вона не могла ігнорувати. – В таких обставинах, починаючи з цього дня, дисциплінарний комітет повинен працювати на повну цілий тиждень. Фух, я рада, що усі вакантні місця вчасно заповненні. Сказавши це, вона відвела погляд, схоже, це був сарказм. – Я рада що ти знайшла хороших людей, Марі. Обидві м’яко посміхалися одна одній, ніхто і бровою не повів, що це було дивною поведінкою, схоже, що це був щорічний ритуал. Зробивши останній укус, Тацуя відклав палички й узяв чашку перед собою, в яку з сусіднього місця налили чай. Зробивши ковток і змочивши горло він спробував трохи повпиратися. – Якщо клуби орієнтуються на відмінні оцінки, значить їм необхідні учні першого потоку? Я не думаю, що зможу бути корисним. Це було натяком на те, що другий потік відповідає лише за себе, слабка спроба саботажу з використанням вчорашніх слів Марі, – Не хвилюйся про це. Я розраховую на твій бойовий потенціал. Його не слухали. В нього не знайшлося і двох слів, щоб хоч якось їй заперечити. – ...Ага, я зрозумів. Відразу після уроків в патруль. – Як закінчаться уроки приходь до штабу. – Розумію. Тацуя прийняв слова марі спокійно. Повів він себе розумно, чи просто здався, це питання делікатне. Міюкі, що сиділа поряд з ним, уточнила у Маюмі. – Президент... Ми також приєднаємось до патрулювання. Говорячи «ми» Міюкі мала на увазі членів студентської ради. Тацуя посміхнувся, спостерігаючи, як його сестра швидко влилася в цю студентську раду, враховуючи наскільки важко їй вдаються міжособистісні відносини. – Для патрулювання ми відправимо А-чан. Я і Ханзо повинні бути в штабі, на випадок, якщо щось станеться, тому пані Міюкі з Рін-чан, залишаться тут, на чергуванні. – Зрозуміло. Слухняно кивнула Міюкі, але Тацуя помітив незначне розчарування. Хоч вона не боєць, але з погляду здібностей проблем у неї не було. Можливо вона хотіла спробувати новостворену систему стримування. Коли він запитав у неї про це, «це не так!» обурилась вона після чого, зрозумівши, що це непорозуміння і не варто підвищувати голос додала низьким голосом, ніби проголошувала прокльон, «...Брат дурень», Тацуя почав сумніватися, що варто було запитувати. – Накайдзьо-семпай патрулюватиме? Це була не явна претензія, що Азуса не годиться для цієї роботи. Хоча і цього разу його наміри були «не явні», але співрозмовник думав про щось інше, чи просто не звернув уваги. – Я знаю що її вигляд не всиляє довіри. Але, Тацуя, кун, ти ж розумієш, що зовнішність буває оманливою. – Я розумію, але... Тацую турбував м’який характер Азуси. Схоже, цього разу зрозумівши, про що саме хотів сказати Тацуя. Маюмі з посмішкою похитала головою. – Е, ні, чи дійсно це так важливо? Хоча м’якість це її слабе місце, але в таких ситуаціях магія А-чан дуже надійна. Марі також мала подібну гірку посмішку. – Вірно. У подібних ситуаціях, як у нас, коли доводиться мати справу з розбурханим натовпом і не вдається його приборкати, її магія «лук адзуси27» досить ефективна. Сучасна магія - це технологія, більша частина якої описана формулами і є публічною. Звичайно існували й закриті типи, але більшість магії було опубліковано і зареєстровано в базі даних. Хоча зазвичай магія поділяється за типами та ефектами, та іноді можна зустріти доволі оригінальну магію якій присвоюється власне ім’я. – «Лук адзуси»?.. Це не офіційна унікальна назва? Не системна магія? Наскільки знав Тацуя, серед зареєстрованої магії не було «Луку адзуси». По за системною магією існувало багато не публічної, тож він і запитав саме про несистемну. Проте відповідь він не отримав, – ти пам’ятаєш усі унікальні назви магії? Замість неї отримав запитання мелодійного здивованого голосу Марі. – ...Насправді, Тацуя на постійному зв’язку з супутником, чи підключений до величезної бази даних? Серйозним поглядом запитала Маюмі. Від реакції старшокурсників у Міюкі виникло бажання розсміятися, але оскільки подібні сцени виникали не в перше, їй вдалося без особливих проблем зберегти спокійний вираз. Сучасна магічна теорія ґрунтувалася на досліджені надприродних сил, вона розрізняла магію не за проявом, «горить значить вогонь, а як дує, то значить вітер», а аналізувала і класифікувала її з погляду ефекту. Тобто: «Прискорення і маса». «Рух і вібрація». «Конвергенція28 і Дивергенція29». «Поглинання і виділення». Ось, чотири системи, що поєднують вісім типів магії. Звичайно, у будь-якій класифікації існують виключення і навіть в сучасній, існує магія, яку на можливо класифікувати за чотирма системами та віднести до одного з восьми типів. Магію, яка не класифікується за чотирма системами, грубо поділяють на три категорії. Перша з них, магія сприйняття, що не ґрунтується на жодному з п’яти чуттів. (ESP30, у цьому випадку воно не означає «надприродне», воно вказує на здатність надзвичайного сприйняття). Друга - замість того щоб змінювати інформаційне тіло, «Ейдос», що описує подію, спрямована на маніпуляцію самими сайонами, відома як «позасистемна» магія. Магія сайонових куль, в якій спеціалізувалася Маюмі - чудовий приклад цієї позасистемної магії. Магія якою Тацуя вирубив Хаторі, не є суто магією коливань, але, позаяк, маніпуляція Сайонів технічно класифікується чотирма системами та вісьмома типами, різниця між ними не суттєва. Третя категорія що маніпулює не фізичними явищами, а психічним, її типи також належать до позасистемної магії. Позасистемна магія - не просто не належить до жодної з систем, це магія яку не можливо систематизувати; духовна магія здійснює маніпуляцію духовним рівнем, до прикладу, читання думок, відділення свідомості від тіла, різні види маніпуляції зі свідомістю. – Як і припустив Тацуя-кун, магія А-чан, «Лук адзуси» це позасистемна магія, що впливає на емоційну інформацію. Її ефект, накладений на людей в певній області, водить їх у щось на зразок трансу. Достатньо надивувавшись, Маюмі нарешті розповіла про «Лук адзуси». За її словами, «магія емоційної інтерференції31» - магічна система психологічного впливу, ця магія впливає на мотиви та емоції, а не на волю і свідомість. – «Лук адзуси» не відключає свідомість і не перехоплює контроль, тому ми не можемо зробити щось, щоб змусити діяти без опору. Однак, оскільки магічний вплив здійснюється не на індивіда, а на область, що є рідкістю для магії психічного втручання, можна стримувати групові бійки. Це ідеальна магія, щоб придушувати збудження натовпу. Після додаткового пояснення Марі, вираз Тацуї став серйозним. – ...Це ж магія, що підпадає під обмеження першого класу?.. Позасистемна магія через її особливу природу більш суворо обмежена ніж магія чотирьох систем/восьми типів. Серед них, магія ментального втручання має найбільш жорсткі обмеження. Як вже пояснювалося, ця магія по волі її оператора, може стати жахливим інструментом промивання мізків. Люди в стані гіпнозу стають дуже піддатливі сторонньому впливу. Знаючи про існування цієї магії, серед диктаторів, терористів та лідерів культів, обов’язково знайдуться ті хто захоче цим скористатися. Коли Тацуя на це вказав, Маюмі посміхнувшись відповіла, – все в порядку, – сказала вона. – Ти можеш уявити, щоб А-чан служила диктатору? – Існують методи, щоб змусити співпрацювати. – Це неможливо, не можливо. Навіть знаходячи на вулиці кредитну картку, у неї сльози на очі навертаються. З подібним почуттям провини вини хіба зможе вона скористатися магією? Те що емоційний стан впливає на використання магії, загальновідомий факт. Якщо вона така гарна людина, то може втратити здатність користуватися магією, лише від одної думки про масове промивання мізків. З іншого боку, якщо вона така вразлива особистість, то, навпаки, набагато легше зробити її залежною і перетворити на чийсь інструмент, але говорити про це зараз було не на часі. Зараз існували фундаментальні проблеми. – Однак, я думаю, що законні обмеження на магію ментального впливу поширюються на Накайдзьо-сан, не залежно від її характеру... Після такого зауваження Міюкі, у Маюмі не залишилося слів, щоб заперечити. – ...Ем, не хвилюйтесь пані Міюкі. Вона не використовуватиме її поза школою. Вистраждана відповідь була абсурдною. Вона не схожа на людину, що проявляє слабість, якщо її загнати в глухий кут і якби не вчасна допомога Марі, вона б взагалі закопалася. – Маюмі... Думаю манера твоєї мови веде до непорозуміння. Що стосується поза аудиторного використання магії Накайдзьо, їй надано спеціальний дозвіл, за умови, що вона обмежиться межами школи. Ми скористалися лазівкою, послаблення обмеження для використання в науково-дослідних інститутах. – Зрозуміло. – Є такий спосіб. Так, вірно... На слова Марі, брат і сестра Шіба зрозуміло кивнули, а Маюмі вдавано засміялася. ◇ ◇ ◇ Після денних занять, Тацую, який прямував до штабу дисциплінарного комітету, зупинив чийсь високий голос. Обернувшись він побачив струнку дівчину з коротким волоссям. Хоча епітет худорлява їй підходить більше ніж струнка. Еріка.. Незвично, ти одна? – Що незвично? Я вважаю себе людиною, що не дуже любить компанії. Після її слів, Тацуя пригадав декілька виключень. — Тацуя-кун, що в тебе з клубом? Мідзукі вже вирішила вступити до художнього клубу. Вона запрошувала і мене, але в мене не дуже з малюванням, тож я вирішила знайти щось цікавіше. – Лео також казав, що вже вирішив. – Клуб альпінізму, вірно? Це добре йому підходить. – Ну... Звісно це йому підходить. – В нашому клубі альпінізму більше уваги приділяють виживанню, ніж сходженню. Цей клуб ніби створений для нього. Судячи з її буркотіння, Еріці було нудно. – Тацуя-кун, якщо ти ще не визначився з клубом, тоді чи не хотів би ти пройтися зі мною. Якби він відмовив, то зміг би продовжити свій шлях, але, в неї було надто самотнє обличчя, щоб відмовити. – Сказати по правді, я повинен як найшвидше прибути до дисциплінарного комітету, де мене використовують. В результаті, я буду займатися тим, що ти запропонувала, але при цьому я повинен буду патрулювати. Однак, якщо все гаразд, я можу піти з тобою? – Ум... Добре, ходімо. Тож, зустрінемось перед класом. Еріка задумалася, про запрошення Тацуї, з жестами, немов, їй не дуже хочеться Але посмішка викривала її гру. ◇ ◇ ◇ – Чому ти тут?! З цього почалося їх возз’єднання. — Ні, чому ти такий грубий. Відповідь Тацуї з незграбним зітханням, підняло ще більше обурення. – Що! З його потужного імпульсу, можна було судити, що він не збирається добирати не лише слова. Але, – Ти за голосний, новенький. Після того, як Марі гримнула, Морісакі Сюн поспішно закрив рота і закляк. – Ця зустріч - офіційний збір дисциплінарного комітету. Тож зрозуміло, що крім членів дисциплінарного комітету, тут нікого бути не може. Знайте міру. – Вибачте! Наповнене напруженням і страхом обличчя Морісакі викликало жалість. Марі запросила його сюди лише позавчора. До того ж над першокурсником досі тяжіла провина, за яку його відчитала президент студентської ради та глава клубного комітету. Це важко, особливо для такої надто серйозної людини як він. – Ну, добре, сідай. Марі, з незручністю на обличчі, наказала блідому і закляклому першокурснику сісти. У поєднані зі вчорашніми словами, схоже вона протилежність від того типу людей, що пригнічують слабших від себе. Морісакі сів навпроти Тацуї. Це було не прийнятне розташування для них обох, але це неминуче, вони вступили до клубу останніми. – Усі присутні? Після того, як один за одним, прийшли ще двоє трирічок і в кімнаті було дев’ять людей, Марі встала. – Тож, послухайте мене. Настав цьогорічний тиждень божевілля. Це стане першим великим випробуванням для дисциплінарного комітету, в цьому році. Минулого року, за новеньких вчинилася велика метушня, а ті хто спробував це зупинити, спричинили ще більші проблеми, щоб цього року я не виносила догани, я хочу, щоб ви контролювали себе. Тож не повторюйте подібного, не піддавайтесь на провокації та не ставайте ініціаторами метушні. Майже ніхто з присутніх не звертав увагу на цю промову, а Тацуя, зважаючи на те, як швидко його знаходять неприємності, пообіцяв собі ні в що не вплутуватись. – На щастя, цього року, ми вчасно замістили випускників. Дозвольте представити. Підведіться. Не зважаючи, що їх про це не попереджали й вони не готувалися, обидва відразу встали, без жодної запинки. Однак, температура їх облич значно відрізнялася. Морісакі, стояв нерухомо, схоже, він не міг приховати своєї напруги, та й не збирався цього робити, Тацуя ж стояв впевнено зі спокійним обличчям. Ставлення Морісакі нагадувало тих хто категорично дотримується вертикалі, Тацуя ж виглядав безкомпромісно надійним. – Клас перший «А», Морісакі Сюн і перший «Е», Шіба Тацуя. Вони відразу ж приєднаються до патрулювання, починаючи від сьогодні. Схоже через те що прозвучав клас Тацуї піднявся шум. Однак вони знаходилися у штабі, де за некоректні слова карали, тож серед шепоту слова «бур’ян» на його адресу не прозвучало. – Хто з ким працюватиме? Натомість піднявши руку, запитав другорічка, на ім’я Окада. Він був одним з кадрових призначень від вчителів. Як я вже казала раніше, в цей тиждень клубної боротьби за нових членів, кожен працюватиме сам. Навіть новачки не виняток. – Від них буде користь? Формально слова Окади говорили про Тацую і Морісакі, але погляд спрямований на лівий бік грудей Тацуї, видав його справжні наміри. Для Тацуї така реакція була очікуваною, тож він вирішив передати Марі право усе розгребти. Але замість того щоб вирішити ситуацію, Марі поглянула на Осаду зі стомленим обличчям. – О, не хвилюйся. Вони обидва стануть в пригоді. Я на власні очі переконалась в майстерності Шіби та робота Морісакі з його пристроєм не погана. Позавчора, йому не пощастило з супротивником. Якщо ви все ще хвилюєтеся, можете піти з Морісакі. На недбалу відповідь, Окада зберіг незворушне обличчя, хоча навряд чи він був спокійним і з сарказмом відповів, – утримаюсь. – Є ще в когось що сказати? Тацуя був здивований її настроєм, вона ніби провокувала сум’яття, але окрім нього і Морісакі, цього ніби ніхто не помічав. Схоже, це звична справа. Здається, в комітеті є глибоко вкорінені суперечності. І, схоже, сама лідер їх і роздуває. – На цьому зустріч завершена. Патрулювання проводимо за планом. У когось є заперечення? Судячи з атмосфери, були ті, хто хотів би заперечити, однак не було нікого, хто хотів вступати в суперечку відкрито. – Добре. Тож швидко переходимо до справ. Не забудьте про реєстратори. Шібі та Морісакі я все поясню сама. Усі інші, струнко! Усі відразу підвелися клацнули підборами та стукнули в лівий бік грудей кулаком правої руки. Тацуя здивувався цій поведінці, але пізніше він дізнався, що це традиційний салют дисциплінарного комітету. Крім того, існували інші правила, наприклад говорити, «добрий ранок», незалежно від часу дня. Шість людей, окрім Марі, Тацуї та Морісакі залишили штаб комітету. Котаро і Савакі, які залишали кімнату останніми, звернулися до Тацуї, «Не перестарайся» і «Якщо чогось не знатимеш, не соромся запитувати», (І так було зрозуміло хто, що саме сказав), і після цього залишили штаб. – Тацуя був ввічливим з цими двома (принаймні, зовні так виглядало), від чого Морісакі скорчив страшне обличчя. Марі, що спостерігала за цим всім, з болем в горлі, вдалося подавити зітхання і вона звернулася до Тацуї та Морісакі. – Спочатку візьміть це. Марі вказала на пов’язки й тонкі відеореєстратори для цих двох, що лежали поряд з нею. – Покладіть рекордер до нагрудної кишені. Вони просто достатнього розміру, щоб об’єктив залишився зовні. Вмикається кнопкою праворуч. Коли вони поклали їх до нагрудних кишень своїх блейзерів, як їм і сказали, ті виявилися такого розміру, що можна було відразу розпочати фільмування. – Завжди носіть ці рекордери під час патрулювання. Коли виявите порушення, відразу увімкніть їх. Проте вам не потрібно думати про фокус. У принципі, показання члена дисциплінарного комітету і так приймаються як доказ. Це просто на всяк випадок, щоб не виникало додаткових роздумів. Дочекавшись відповіді, від них обох, Марі наказала дістати свої мобільні термінали. – Я надішлю вам код для зв’язку з комітетом, перевірте. Обоє підтвердили його отримання. – Обов’язково використовуйте цей код, під час звітування Інструкції теж видаються лише через нього, обов’язково перевіряйте його використання І останнє, про CAD. Члени дисциплінарного комітету. Мають право носити CAD на території школи. Немає потреби запитувати дозволу на їх використання. Однак, у разі несанкціонованого використання, після миттєвого виключення з комітету, на учнів накладаються сурові покарання. Рік тому було кілька учнів, яких за таке навіть виключили. І не думайте розслаблятися. – У мене є питання. – Питай. – Чи можна використовувати CAD з обладнання комітету? Питання Тацуї виявилося несподіваним і перш ніж він отримав відповідь, пройшло трохи часу. – ...Я не проти, а нащо? Можливо це і прозвучить як проповідь, та чи не застарі вони, щоб їх використовувати? Марі знала, що майстерність Тацуї у використанні CAD була досить високою, виходячи з вчорашнього поєдинку та зі спостереження за їх обслуговуванням під час прибирання. Також, з захопливої розповіді Азуси, вона знала що він використовує CAD досить спеціалізованої моделі. І він каже, що хоче використовувати CAD старих моделей. Вона не могла побороти цікавість. – Хоча це безумовно застарілі моделі, та для спеціалістів, їх специфікації це предмет розкоші. Несподівано відповів той з гіркою посмішкою. – ...Правда? – Так. Цю серію уникають, оскільки налаштування є досить складними, але ступінь свободи налаштувань є досить високою, крім того, вона популярна в ентузіастів, через чудову чутливість безконтактних перемикачів. Можливо той хто купив їх був шанувальником. Якщо стежити за недоліком, а саме зменшенням часу роботи акумулятора, можна підняти швидкість обробки до рівня останніх моделей. Якщо ви принесете їх у відповідне місце, вам дадуть за них гарну ціну. – ...Це ти про те, що ми вважали сміттям? Тепер, я розумію, чому ти наполягав на прибиранні. – Думаю, Накайдзьо-семпай знає більше про цю серію... – Накайдзьо побоюється заходити до цієї кімнати. – Ха-ха Двоє людей, глядячи один на одного, злегка розсміялися. Нарешті Марі помітила що Морісакі випав з розмови. – Кхим. В такому випадку, використовуйте їх на свій розсуд. У будь-якому разі вони тут просто збирають пил. – Гаразд... я позичу ці два пристрої. – Два пристрої?.. Ти дійсно цікавий. Тацуя узяв у руки два CAD, в які ще вчора, вніс налаштовані під себе коригування й одяг на ліву і праву руку, на що Марі посміхнулася, а Морісакі іронічно скривив губи. ◇ ◇ ◇ – Ей. Окликнули Тацую, після того, як їх залишила Марі, попрямувавши до клубного комітету. Звісно ця вимога прозвучала не дружнім голосом. Він подумав було це серйозно проігнорувати, але оскільки, як видавалося, проблема була серйозною, все ж обернувся. – Що? Відповів він нахабним тоном, що збільшило ворожість. Не було жодних причин для дружньої атмосфери. – Схоже блеф процвітає. Ти й перед головою і президентом прикидався? – Заздриш? – Що… «Якщо ти так реагуєш на таку контрдію, не слід було починати сарказм з самого початку», подумав Тацуя. З іншого боку, почувши таке, він позаздрив. – ...Але цього разу ти перестарався. Для студента другого потоку не можливо використовувати декілька CAD одночасно. Прислухавшись до слів Морісакі, Тацуя цинічно подумав, «він не назвав мене «від», це що результат усвідомлення себе членом дисциплінарного комітету», Морісакі не помітив холодного погляду Тацуї й тішачись своїми словами гордо продовжив свою проповідь. – Якщо ти розмістиш CAD на обох руках, то не зможеш використовувати обидва CAD через інтерференцію хвиль сайонів. Ти певно намагався показати себе не розуміючи своїх меж? У всякому разі, ти не можеш використовувати багато магії. Тож блефуєш, щоб не видати себе. – Це порада? Це зайве, Морісакі. – Ха! Я не такий як ви. Позавчора мене застали зненацька, але наступного разу я буду готовий. Я покажу вам різницю між нашими здібностями. «Він покладається на можливість відступу», подумав Тацуя. «Він розраховує на наступний шанс, який щасливий...» ◇ ◇ ◇ Незважаючи нате що вони домовилися зустрітися, Еріки перед класом не було. «Ну що ж добре...» Тацуя за звичкою, що з’явилась у нього після вступу, зітхнув і увімкнув LPS на своєму мобільному терміналі. На схемі приміщення повільно рухалася червона мітка. Це означало, що вона принаймні не вимкнула свій термінал. Вона відійшла ще не так далеко. «Зараз це всього лише запобіжна міра». Вона сподівається що він її знайде, чудово. Збільшивши на екрані необхідну область, Тацуя попрямував до сигналу, який випускав термінал Еріки. Наскільки можна було судити зі схеми шкільної території, проходи між шкільними будівлями заполонили намети, а з вікна це нагадувало день фестивалю. – Це прямо фестиваль... Сказала сама до себе Еріка. Коли вона це усвідомила, то відразу розсміялась. Вона завжди багато розмовляла сама з собою. Однак, приховувала цю звичку після вступної церемонії. «Сама з собою розмовляю знову... Не розумуєш ти дівчини, Тацуя-кун?» Спочатку вона пропустила обіцяну зустріч, а зараз розмовляла з хлопцем подумки. За часів середньої школи й навіть дошкільного часу, вона була основному одна. Це не через те що люди їй не подобаються. Якщо що, вона надзвичайно комунікабельна. Вона може добре спілкуватися з будь-ким. Та натомість, швидко стає відчуженою. Вона не могла бути з кимось упродовж двадцяти чотирьох годин. Судячи з її самоаналізу це відбувалося через те, що вона слабо прив’язувалася до людей. Хороші друзі називали це входження в себе. І казали що вона схожа на непостійну кішку. Не справжні друзі говорили, що вона поводитися зарозуміло. Хлопці з якими вона зустрічалася були постійно, але довгих стосунків не було. Вільна, без будь-яких зобов’язань. Ось її девіз. «...Це було моїм девізом, хоча... Знедавна я дивна». «Якщо поглянути об’єктивно, останнім часом, здається, що я його переслідую», розмірковувала Еріка. «Щоб сказати їм, щоб вони прогулялися зі мною, я ніколи про це й не думала. До того ж думаю, що найближчим часом я втомлюся, як зазвичай, це буде менше, ніж за тиждень. Водночас гадаю, на цей раз це може відрізнятися...» – Еріка. Пройшло десять хвилин від назначеного строку. Від виходу з будівлі у шкільний двір, Еріка почула голос Тацуї, що кликав її. «Знайшов мене набагато швидше, ніж я думала», подумала Еріка – Тацуя-кун, ти спізнився. – ...Пробач. На мить на його обличчі з’явилася гірка посмішка, але воно відразу сало переконливим і Тацуя відчайдушно опустив голову. – ...Вибачаєшся? Вона не очікувала подібного, тож в її словах звучала плутанина. – Десять хвилин, розумію що час очікування минув. Та я спізнився, хіба не через те, що Еріки не було на місці? – Оу... вибач. Дещо дивна реакція, та Еріка хоча б на мить не могла посміхнутися на настільки серйозне обличчя. – ...Скажи Тацуя, тобі не казали, що в тебе поганий характер? – Це не мислимо. Ніхто не скаржився на мій характер. Просто були ті, хто казав що я погана людина. – Це те ж саме! Точніше, це ще гірше! – А, трохи не так. Мене не називали поганою людиною, а втіленням зла. – Це ще страшніше! – А дехто називав дияволом. – Цього вже достатньо! Коли Еріка почала глибоко дихати, ніби задихаючись від емоцій, Тацуя схилив голову і почав говорити немов філософ, що розмірковує над глибинними ідеями. – Здається, ти втомилася, усе добре? – ...Тацуя-кун, тобі ж точно колись казали, що в тебе поганий характер? – Ну, гадаю що так. – То ти просто відкинеш усе, про що ми до тепер говорили? Еріка була розчарованою. ◇ ◇ ◇ Хоча Еріці знадобилося трохи часу, щоб повернути гарний настрій, у її випадку це подразнювання, перш ніж привернули б увагу сторонніх очей, вони все ж перейшли до патрулювання. І через п’ять хвилин, йому вже захотілося піти до дому. Тацую не можна вважати оптимістом. Та ніхто б не міг такого уявити. Чесно кажучи, коли він чув слова «божевільна метушня», він все ще вкладав в них клопоти, як звичай в середній чи старшій школі. Проте ситуація виявилася не такою доброю. Було видно, що її необхідно було контролювати. Швидше за все, для цього замало навіть десяти людей. Простір між наметами, що заполонили усе шкільне подвір’я, був заповнений натовпом. По той бік натовпу, Еріка, що не змогла втекти, щось кричала. Навіть її значна спритність не допомогла їй протистояти потоку шаленого натовпу. ...Хоча Тацуї крики видалися непереконливими, він вирішив подивитися що відбувається, вийшов у перед і витягнувся, щоб стати вище. Однак, в результаті не можна сказати, що він був спритнішим ніж Еріка. Просто більшість віддавали перевагу Еріці, а не йому. Тацуя був високим, як для першокурсника, або ж точніше він був з того типу людей кого одяг робить вищим, до того ж з манерою його дихання і гострим поглядом, він був майже не помітний, та й практично не було тих, хто ставив за мету рекрутувати учня другого потоку. Еріка ж, навпроти була помітною, красивою дівчиною. Якщо Міюкі була наділена крихкою красою, торкаючись до якої побоюєшся, щоб вона не розсипалась, то Еріка буда дівчиною з полум’яною красою, до якої тягнуться руки, навіть знаючи, що опалишся. Ось чому це трапилося. Натовп клубних закликальників оточив Еріку. Той факт, що вона з другого потоку зараз не мав жодного значення. (Можна сказати, що для Еріки це було звичною справою). Ймовірно вони бачили в ній майбутнього талісмана чи рекламну дівчину, саме в тих областях де не потрібно було використовувати магії, члени клубів почали битися за Еріку. Втягнувши її до центру натовпу. Що відбувається за натовпом Тацуя не бачив, але припускав, що її тягнули за руки плечі обнімали заду, в пилу конкуренції протилежну стать могло не зупинити, що вони її лапають. Оскільки напруження в повітрі почало зростати, подумавши, що ситуація досягла стадії, що не можна було ігнорувати, він почав рухатися в перед. Хоча Еріка терплячіша ніж можна подумати. Тацуя не пішов за нею, сподіваючись, що вона зможе вирватися і сама, тому що думав, що з її силою вона швидко вибереться. Зі слабкою підготовкою її не стримати. У цьому Тацуя не сумнівався. Майстерність, з якою вона впоралась з CAD Морісакі, за рік чи два не набудеш. Еріка була оточена лише старшокласницями. Не знайшлося жодного хлопця який би наважився помацати тіло дівчини. Не зважаючи на те, що супротивники дівчата були на рік чи два старші від неї, вона б могла легко від них втекти, але те що вони дівчата, певно, відіграло погану роль. Еріка не наважувалася застосувати грубу силу. Але разом з тим, коли Тацуя думав, що незабаром йому доведеться втрутитись, він почув її голос. – Ей, де ти мене торкаєшся? Не робіть цього, не чіпляйтеся!.. Те що він чув, більш було схоже на любовні ігри, та безсумнівно, вона кликала на допомогу. Мабуть, все дійшло до того, що не можна сприймати як жарти. Тацуя задіяв CAD на лівій руці й коли заклинання було готове, він тупнув по землі. Землю струснуло. Здавалося, що жодних коливань ніхто не помітив. Тацуя задіяв магічну послідовність коливань, щоб посилити їх і спрямувати. Звичайно цього було не достатньо, щоб люди втратили свідомість через вібрації, що передаються через їх підошви. Тацуя не володів настільки потужною магією. Але через відсутність чіткої опори, учні в натовпі почали втрачати рівновагу. Тацуя занурився у натовп. Старшокласники, яких він торкався, з легкістю падали на землю. Тацуя пройшов у центр натовпу, розштовхуючи всіх, не зважаючи на стать, без зайвих труднощів. Подолавши останню стіну зі старшокласників, Тацуя знайшов розшукувану особу і протяг руку. – Біжимо. Коротко промовивши, Тацуя вхопив руку Еріки й почав бігти. ◇ ◇ ◇ Пробиваючись через натовп, без застосування магії, Тацуї вдалося прорватися в тінь шкільної будівлі. Відпустивши руку Еріки, яку досі тримав і поглянувши назад, нарешті усвідомив її жахливий вигляд. Розкуйовджене волосся, блейзер покосило на бік, новенька форма була вся вим’ята, краватку, що повністю розв’язалася, вона тримала в ліві руці. Оскільки краватку було знято, а воріт блузи розхлябаний, трохи проступали обриси грудей. Під час бігу, вона притримувала комір рукою, але коли почала поправляти одяг, трохи нагнувшись у перед, випадково, потрапила точнісінько під лінію зору Тацуї. – Куди дивишся! Хоч вона бачила лише його стопи, та було зрозуміло куди направлені його очі. Голос Еріки був не виразним, та коли вона крикнула, Тацуя вже відвернувся. – ...Бачив? Запитала Еріка голосом, з якого зрозуміло, що вона розчервонілася. – ... Тацуя не зміг відповісти негайно. Він мав би відповісти, що не бачив. Це була б розумна відповідь. Проте. Трохи засмаглі, він навіть на секунду помітив лінію оригінальної білизни. Ніжна лінія ключиці. Бежеве мереживо, що обрамлювало білизну чітко відклалося в пам’яті. – Бачив? Оскільки звуки шерхіт зникли, можна було здогадатися що вона завершила приводити себе в порядок. В той самий час, з її голосу він зрозумів що відстрочка минула. Принаймні один удар він точно отримає. Навіть якщо в цьому немає його вини, він має проявити чемність. «Щось я випав з реальності, та якщо подумати, то не можна сказати, що він зовсім не винуватий. Принаймні потрібно відповісти за те, що з самого початку її залишив», Тацуя повільно обернувся. На щастя вона його не зупинила. Якби вона сказала, що ще не закінчила, ситуація стала б безнадійною. Тацуя таємно зітхнув, побачивши що вона щільно застебнула комір, затягнула краватку, поправила блузку. Якщо подумати, нічого б не сталося, якби вона з самого початку застібнула всі ґудзики. Тацуя вважав, що якби не відстебнутий верхній ґудзик і знята краватка, форма б розтріпалася значно менше. – Бачив. Вибач. Та він не зміг сказати всього що думав. Поглянувши на почервоніле обличчя і ледь не плачущі очі. Еріка стримуючись поглянула на Тацую з-під лоба. Мабуть, вона знову пригадала той сором, оскільки знову розчервонілася. Від цієї ганьби вона стиснула тремтячий кулак. – ...Дурень! Вона не вдарила кулаком. Натомість вдарила по гомілці. Вдаривши Тацую, Еріка розвернулася і рушила геть. Тацуя швидко її наздогнав і мовчки продовжив свою прогулянку. Він цього не бачив, та очі Еріки точно були вологими. Його гомілка витримає, навіть якщо по ній вдарити дубовим мечем. А отримавши шпичак м’яким черевиком, без зміцненої пластини, вона навіть не відчує. Якби він ще щось сказав, з цього приводу, вона знову його вдарить. Найкраще було прикинутися, що він не помічає її незвичної поведінки. ◇ ◇ ◇ Хоч казали, що намети розташовувалися на «шкільному подвір’ї», та шкільним подвір’ям все не закінчувалося, клуби, що регулярно використовували тренувальний майданчик, проводили свої презентації там. Ще був спортзал. Коли ці двоє відвідали другий малий спортзал, так звану «Арену», там проходив виступ клубу кендо. До речі, Еріка давно вже заспокоїлася. Вона знала, що з самого початку, даремно насіла на хлопця. Також свою роль зіграло вибачення Тацуї. Вона розслабилася і, зі словами «спекотно», знову ослабила краватку і розстібнула верхній ґудзик, щось вона занадто швидко забула «палкі події». Ці двоє влаштувалося на трибуні, що знаходилася на трьох метровій висоті на стіні невеликої зали. – Хм... Навіть в магічній школі є клуб кендо. Не зацікавлено пробурмотіла Еріка. – Хіба не в кожній школі є клуб кендо? Знову ж таки, незацікавлено запитав Тацуя. А може це було не питання, а твердження. Але Еріка з серйозним поглядом поглянула на нього. – ...Щось не так? – ...Дивовижно. – Чому? – Не знала, що навіть Тацуя-кун чогось не знає. Кожен хто серйозно займається бойовими мистецтвами, це розуміє. Слухаючи Еріку, Тацуя трохи занервував. – Цікаво, я виглядаю настільки обізнаним? – Ні, ні, це ж не так? Просто у Тацуї така аура, ніби він все знає. – Навіть якщо така аура... Я, як і ти, Еріка, першокурсник старшої школи. Ну, добре. Що такого не звичного в клубі кендо? – О, вірно. Ти ж такий же першокурсник... однак я почуваюся якось дивно, від цих слів... Але ми про клуб кендо. Маги та ті хто прагнуть ними стати, рідко цікавляться кендо на рівні середньої школи. Маги використовують «кендзюцу32» замість «кендо» оскільки комбінують його з магічними техніками. Багато дітей, займаються кендо, в початковій школі, щоб освоїти основні навички меча, та після вступу до середньої школи, ті хто збираються стати магами, переходять на кендзюцу. – Ах, ось як... Я думав що кендо і кендзюцу одне і те саме. – Дійсно дивно. Еріка серйозно була здивована, словами Тацуї. Тацуя, ти оцінюєш бойові мистецтва лише через м’язи... Оце так! – Щось не так? Здивувався Тацуя, раптовому викрику Еріки. До речі, не тільки Тацуя відреагував на гучний голос Еріки, та вона сама, здається цього не помітила, на її обличчі був вираз «я зрозуміла» і «я все усвідомила» і з цим виразом відповіла на питання Тацуї. – Тацуя, ти вважаєш що інтеграція бойових мистецтв з магією це звична справа? Не тільки з магією, для тебе природним є підсилення своїх навичок концентрацією чи бойовим духом? – А що це не природно? Тілом рухають м’язи. Еріка розуміла про що говорить Тацуя і погоджувалася з ним, в перше за довгий час. У відповідь, вона інтенсивно кивала. – Для тебе це може природно. Але для звичайного спортсмена все не так. – Зрозуміло. Це було не явно, але Тацуя навіть не думав, що її світобачення відрізняється, від його. – До речі, чому б нам просто не подивитися презентацію? Цього разу настала черга Тацуї зупиняти Еріку. Прослідкувавши за його поглядом, вона нарешті помітила, що своїм голосом привернула загальну увагу. Еріка поглянула в підлогу і тихенько посміхнулася. Основні бойові презентації були у самому розпалі. Серед них, особливу увагу привернув виступ другорічки. Не можна було сказати, що вона більша від інших дівчат, комплекцією вона нагадувала Еріку, та на рівних протистояла хлопчині, що був майже у двічі більше неї. Не силою, а майстерною технікою і силою ударів. До того ж здавалося, що вона єдина в кімнаті. «Її володіння мечем дуже підходить для показових боїв», думав Тацуя. Глядачі не могли відірвати очей від її техніки. Але були й винятки. Причому, доволі близько. Як тільки вона, одночасно з поклоном, філігранно вклала меч. Він почув, біля себе, невдоволене фиркання. – Здається тобі не сподобалося. – Що? – Так... Здається, вона не відразу зрозуміла, що звертаються до неї, тому трохи зам’ялася з відповіддю. – ...Тому, що це нудно. Вона билася значно слабшим супротивником, тому змогла себе показати, до того ж бій йшов по сценарію, для більшої видовищності. Тож ми побачили не бій, а скоріше тренування. – Звісно, все як ти й сказала... Не вимушено посміхнувся Тацуя. – Це спектакль для загалу, тому це природно. Майстри бойових мистецтв часто показують видовищні прийоми на публіку, вони ж не можуть показати загалу свої істинні бойові прийоми, чи не так? Оскільки, справжні бойові мистецтва жорстокі, бо ж спрямовані на вбивство. – ...Ти як завжди холодно кровний. – Хіба це не просто різниця в настрої? Еріка відвернулася з незадоволеним обличчям. Хоча, скоріш за все, це був не гнівний вираз. Можливо Еріка невдоволена тим що бойові мистецтва використовують як розвагу, відкидаючи їх суть і вона вважала це не справедливим. Проте, якби Тацуя озвучив це, Еріка, скоріш за все, розгнівалася б. Він не думав, що вона почне бійку, але вчинила б, щось близько до цього. Поки це не сталося, Тацуя запропонував залишити це місце. Оскільки припускав що вона так вчинить. Коли вони спустилися з глядацької трибуни та прямували до виходу зі спортзали, позаду піднявся якийсь шум, зі всілякими вигуками. Чітко було не розібрати, та він зрозумів, що хтось сперечається. Еріка що теж спостерігала поруч, поглянула на нього. Її очі горіли цікавістю. Проникаючи через розбурханий натовп, Еріка рушила в перед. Міцно вхопивши Тацую за руку. Тягнений Ерікою, Тацуя дістався до центру шуму. Пробившись крізь натовп, не викликавши невдоволення (тому, що Еріка посміхалася кожному кого штовхала) вони стали свідками протистояння двох людей. Точніше це було зіткнення мечника і мечниці. Дівчина, та сама учениця, яка брала участь в показовому бою (чи як назвала його Еріка, «тренувальному»). На грудях все ще був захист, а шолом вона вже зняла. Гарна дівчина з чорним волоссям середньої довжини. Зі своєю зовнішністю, вона ідеально підходила для пошуку новобранців. – Ох, Тацуя, тобі такі подобаються? – Ні, Еріка миліша. – ...Навіть якщо ти так кажеш, твій монотонний голос не зробить мене щасливішою. Хоч вона не відвела погляду, щічки ледь почервоніли. – Я не звик до цього. – ...О! Вона почала щось бормотіти, та схоже, мимоволі зупинилася, перевівши погляд на хлопця. Не високий, можливо менший ніж Тацуя, але все тіло немов зведена пружина. У нього був сінай33, але не було жодної броні. Тацуя розмірковував, що тут сталося і вже зібрався розпитати глядачів, та цього не знадобилося. – До виступу клубу кендзюцу ще година, Кіріхара! Чому ти не можеш почекати до тих пір? – Мені шкода, Мібу. З настільки бездарним супротивником ти не зможеш презентувати можливості клубу кендо, тому я кажу що ми маємо співпрацювати. – Провокуючи на поєдинок! І говориш мені про співпрацю. Якщо дисциплінарний комітет дізнається, як ти нашкодив своєму противнику, в тебе виникнуть великі проблеми. – Нашкодив? Постривай, Мібу, не наговорюй на людей. Я просто вдарив його по шолому, сінаєм. Якщо ти дійсно частина клубу кендо, то не маєш пускати піну після такого. Крім того, не я першим підняв руку. – Ти спровокував його Кіріхара! «Спочатку сутичка на мечах, тепер сварка», подумав Тацуя, «але добре, що обидві сторони все роз’яснили». – Стає доволі цікаво. Пробурмотіла, наче сама собі, Еріка. Судячи з тону, їй було весело. – Ця битва буде цікавішою, ні ж той попередній фарс. – Ти знаєш цих двох? – Ми не знайомі особисто. На питання Тацуї вона, знову ж таки, відповіла немов сама до себе. – Я щойно згадала, що бачила виступ цієї дівчини. Мібу Саяка. Друге місце на національному турнірі серед учениць середніх шкіл, два роки тому. Тоді було досить багато шуму, чарівна дівчина, майстер меча. – Друге місце? – Виглядає як чемпіон... але. – Зрозуміло. Такі вже ці засоби масової інформації. – А та людина, Кіріхара Такеакі. Минуло річний чемпіон Канто серед учнів середніх шкіл. Справжнє перше місце. – Він не брав участь в національному чемпіонаті? – Національний чемпіонат з кендзюцу проходить лише в старших школах. Так вища конкуренція. Тацуя погоджуючись кивнув. Кендзюцу це поєднання технік меча і магічної майстерності, тож учасники повинні вміти користуватися магією. Не зважаючи на те що технологічний розвиток зробив значний крок в розробці систем підтримки для користування магією, в середній школі її може використовувати лише один учень з тисячі. Подорослішавши, на практиці магію зможуть використовувати один з десяти. Хоч в цій школі вони студенти другого потоку, та відносно загальної кількості населення, вони теж еліта. – Ох-ох, здається скоро почнеться. Тацуя теж відчув, що ситуація розжарюється до межі. На випадок надзвичайної ситуації, він дістав з кишені свою пов’язку і надів на ліву руку. У студентів, що стояли поряд були шоковані обличчя, оскільки на його плечі не було емблеми, та вся увага Тацуї була прикована на сутичку тих двох людей. Учениця вагалася з атакою, оскільки суперник був без захисного обладнання. Однак, вони продовжували вказувати один на одного своїми мечами, не збираючись відступати, бій був неминучим. І схоже хлопець, Кіріхара, атакуватиме першим. – Не хвилюйся, Мібу. Це презентація клубу кендо, тому я не використовуватиму магію. – Думаєш що лише з навичками меча зможеш скласти мені конкуренцію. Містер Кіріхара з клубу кендзюцу, де цілковито покладаються на магічні навички, проти мене, представника клубу кендо, де вдосконалюють майстерність меча. – Багато слів, Мібу. Я покажу тобі. Як за допомогою технік кендзюцу, змагаються перевершуючи фізичні можливості! Це сигналізувало початок. Раптом Кіріхара націлився сінаєм у незахищену голову. Звук зіткнення сінаїв розкотився по залу. Після чого пролунали два викрики. Глядачі не зрозуміли що відбулося. Ніхто не міг уявити швидкість і силу ударів при яких, серед звуків схрещування сінаїв і вигуків роздавався ляскіт металу. За винятком деяких. – У дівчини, що займається кендо, доволі високий рівень. Якщо вона зайняла друге місце, то настільки сильною була власниця першого місця? Тацуя був вражений технікою меча цих двох, особливо майстерністю Саяки. – Неймовірно... Я бачила Мібу Саяку, але це ніби інша людина. Стати настільки сильною, мише ніж за два роки... Навіть будучи приголомшеною, Еріка не показала це на лиці, лише, говорячи, облизувала губи, палаючи бойовим духом. Разом з тим, двоє тимчасово припинили бій, одночасно відстрибнувши один від одного. Одні захоплено видихнули інші зітхнули. У глядачів було дві протилежні реакції. – Хто з них переміг... Затримуючи подих, запитала Еріка. – Мібу-семпай була кращою. Пошепки відповів Тацуя. – В чому? Кіріхара-семпай не атакує в голову. Перший удар, як і передбачалося, був блефом. З обмеженням на використання магії, він не зможе перемогти з такими обмеженими рухами, занадто велика різниця в навичках. Думаю, якщо розглядати лише з позиції технік меча і майстерності роботи рук, то Мібу-семпай, однозначно перемогла. – Можу погодитися. Та чи зможе Кіріхара-семпай стриматися до кінця? Навряд чи він міг почути слова Еріки. – Ооооо! Вперше, в цій зустрічі, Кіріхара кинувся з криком. Обидва супротивники змахнули мечем. – Нічия? Ні, вони не рівні. Сінай Кіріхари ледве зачіпав ліву руку Саяки, а її цілив прямо в його праве плече. – Ха. Відкинувши її меч лівою рукою, Кіріхара відскочив від неї. – Він програв, бо намагався змінити ціль під час атаки. – Вірно, тому меч був повільніший. Хоча це була можливість звести все до нічиєї... Та зрештою він не зміг бути жорстоким. Не тільки Тацуя розумів, що бій завершено. Члени клубу кендо зітхнули з полегшенням. В перших рядах стояла велика група, одяг якої нагадував клуб кендо, клуб кендзюцу, скрипів зубами. – Якби це була справжня битва, ця рана була б смертельна. Моя рана не досягла до кістки. Просто слухняно прийми свою поразку. З гідним виразом, оголосила перемогу Саяка. Від цих слів, лице Кіріхари скривилося. Навіть якщо емоції це заперечували, та його внутрішній мечник, говорив що Саяка права. – Хахаха... Раптом у Кіріхара вирвався гучний сміх. Він визнав поразку? Щось не видно. Відчуття небезпеки Тацуї зросло. Більше за нього, її відчула Саяка, що стояла прямо перед нею. Знову відновивши стійку, піднявши меча, Кіріхара загострив свій погляд. – Що, справжня? Ти поріжеш моє тіло? Мібу, ти хочеш справжньої битви? Тоді... Як ти й бажаєш, я стану серйозним! Кіріхара, тримаючи сінай, правою рукою провів маніпуляції на лівому зап’ясті. Серед глядачів піднялися крики. Вуха натовпу прорізав звук, ніби хтось шкрябає скло. Деякі впали на коліна з блідим обличчям. Кіріхара стрибнув, піднявши сінай однією лівою рукою. Однією рукою, значить його прерогатива швидкість, а не сила. Однак Саяка не намагалася прийняти цей удар, а просто відскочила на зад. Атака не пройшла. Він лише сковзнув по ній. Проте, тонка лінія пройшла по нагруднику Саяки. Сінай не спроможний наносити подібного пошкодження. Реальну гостроту сінаю надала магія коливань наближена до бойової, «високочастотний клинок». – Ось, Мібу, це серйозно! Одноручний меч знову замахнувся на Саяку. Перед ним виріс Тацуя. Перед стрибком він злегка перехрестив CAD на лівій та правій руках й надіслав туди свої мисленнєві частки. Сайоновий потік звузився, натиснувши клавіші сайоновими пальцями. Користуючись безконтактними перемикачами, він вів у CAD послідовність активації. Вилетів спалах, що утворив мереживо з сайонів, Тацуя скористався не системною магією. В цей момент, багато глядачів прикрили долонею свої роти. Симптоми, що нагадували морську хворобу, швидко поширилися. Разом з цим, зник високочастотний звук. Сінай Кіріхари та рука Тацуї перетнулися. Та звуку розрізання плоті не було. Замість нього пролунав звук падіння на підлогу. Звільнені від звуку і нудоти, глядачі нарешті поглянули на майданчик, щоб зрозуміти, що відбулося. А там Тацуя скрутив за спину зап’ястя, лежачого на підлозі Кіріхари й притис коліном його плече. ◇ ◇ ◇ Тишу в малому спортзалі, або ж «Арені», порушив зловісний шепіт. – Хто це такий. – Я його ніколи не бачив. – Це першокурсник? – Гляньте він другосортний. – Він так швидко втрутився? – Але ця пов’язка. До речі, я чув що до дисциплінарного комітету прийняли студента з другого потоку. – Серйозно, другосортного, в дисциплінарний комітет? Гул від клубу кендзюцу поширився по всій залі. В цьому шумі злилися чоловічі та жіночі голоси. Частина натовпу дивилася на Тацую вороже. Інші затамували подих. Не зважаючи на атмосферу, спокійно тримаючи Кіріхару, Тацуя дістав термінал зв’язку. Його спокійний вираз обличчя не здавався блефом, принаймні для тих, хто міг його розгледіти. Було схоже, що він звик відігравати лиходія. – Другий малий спортзал. Затриманого було поранено, прошу надати ноші, про всяк випадок. Хоч він говорив не голосно, його слова досягли натовпу. Усвідомивши до чого все йде, один з мечників у передньому ряду, здивовано почав кричати на Тацую. – Ей, що це значить? Напевно він розгубився. Оскільки це було безглузде питання. Ні, може це було не питання, а залякування. – Я затримую Кіріхару-семпая, за неправомірне використання магії. Не зважаючи на крик, спокійно відповів Тацуя. Однак, він не підняв погляду, а пильно дивися на лежачого Кіріхару, тому не можна точно сказати, це була ввічлива чи просто формальна відповідь. Залежно від погляду, це можна вважати за висміювання опонента. Старшокласник з клубу кендзюцу так і подумав. – Ей, ти! Чорт забирай, знай своє місце! Він потягнувся до грудей Тацуї. Тацуя відпустив Кіріхару і відійшов, щоб не залишатися на колінах. Виправившись він спостерігав за Кіріхарою, що все ще залишався лежати. Здається він ще не відійшов від падіння і залишався не при тямі. Якщо це так, то не потрібно боятися що він втече. Розсудивши так, Тацуя нарешті звернув увагу на старшокласника, який насувався на нього з переду. Інші мечники заскреготіли зубами, спостерігаючи за спокійним Тацуєю, ніби він зовсім не зважає на їхнього друга. – Чому тільки Кіріхара? Мібу з клубу кендо теж винна. Отже, покарання мають нести два бійці! Пролунало з натовпу. Звісно це були члени клубу кендзюцу, що намагалися вигородити Кіріхару, критикуючи Тацую. Проте, це ж Тацуя. – Я ж сказав, за не правомірне використання магії. Знову ж таки спокійно відповів він. «Ти мав проігнорувати їх...», почала хвилюватися Еріка, що вражено спостерігала за всім позаду. – Не дуркуй! Старшокласник, що повністю втрати самовладання, знову кинувся до Тацуї. Тацуя ухилився, наче тореадор від бика. Та це тільки підлило масла у вогонь. Цього разу він замахнувся кулаком, але, як слід було очікувати Тацуя, знову ухилився.. Член клубу кендзюцу збісився і почав розмахувати кулаками, через емоційний порив він не замислювався, тому удари були грубими та не точними, так що Тацуя легко від них ухилявся. Він продовжив уникати замахів, легкими кроками змінюючи положення тіла. Старшокласник зупинився від утоми і Тацуя теж завмер. Два члени клубу кендзюцу атакували його зі спини. Вони націлилися на його руки, щоб стримати його. Еріка намагалася попередити про небезпеку, та не встигла вимовити й слова. Тацуя повернув тіло. Розставивши руки вхопив нападників. Два члени клубу, в спробі кинутися на нього, врізалися один в одного і повалилися на підлогу. Знову настала тиша. На арені зникли будь-які звуки. Ніхто навіть не кашлянув. Однак, одне коротке слово «сука», що донеслося до вух Тацуї та Еріки, пролунало немов справжній вибух. В наступний момент, всі присутні члени клубу кендзюцу кинулися на Тацую. Піднявся крик. Всі інші, не тільки глядачі, але й представники клубу кендо, кинулися навтьоки немов розбурхані павуки. Лиш Саяка, яка, так би мовити, була причиною цієї суєти, залишалася в епіцентрі бійки, збираючись надати Тацуї підтримку своїм мечем. – Зачекай. Проте третьокурсник з клубу кендо зупинив її. – А, капітан Цукаса... Хоча вона ще мить чинила опір, та поглянувши в очі опонента, що тримав її за руку, Саяка спокійно, як її й просили, залишила це місце. Її обличчя було сповнене відчаю, та все ж вона не виривала руку з руки цього трирічки, голови чоловічого клубу кендо. У той час, коли Саяка була виведена з поля бою капітаном чоловічої команди, Тацуя зайняв центр і був атакований членами клубу кендзюцу. Хоча це можна було назвати атакою лоб в лоб, та бокуючи їх удари й вдало ухиляючись від них, Тацуя розбирався з «блум». Рухи Тацуї були більш вивіреними ніж блискавичними, або доречніше їх було назвати, впевненими. Ніби знаючи кожен наступний рух старшокурсників, що атакували його з фронту він робив незначні рухи назад вліво і вправо. Замість виразу хвилювання на його обличчі було розслаблення. Коли супротивники змовились затиснути його в кут і кинулися на нього стіною, той вмілими кроками обмалював дугу й обігнувши їх вийшов назовні. Попри те, що на нього напало більше десяти людей, клуб кендзюцу навіть не зміг стримати рук Тацуї, а в нього навіть дихання не збилося. Без жодного натяку на розгубленість він просто злегка блокував їх удари та завдавав слабкі удари по їх тілах «блум» клубу кендзюцу звісно ж зрозуміли, що цей негідний «від» першорічка, чинив так, не тому, що не міг їх побити, атому, що це його не цікавило. Члени клубу кендзюцу, з задніх рядів натовпу чия кров прилила до голови спробували застосувати до Тацуї магію Як свідчення виклику послідовності активації та запуску магії, їх тіла одне за одним спалахували сяйвом надлишку мисленнєвих часток. Проте, магія не активізувалася. Кожного разу коли Тацуя дивився на них виникало погойдування, і їх починало нудити, як при морській хворобі, а сайонові блоки, з яких не виникало магії, розчинялися в повітрі. Члени клубу кендзюцу, що стояли перед Тацуєю, сипали на нього прокляттями та, засоромлені, продовжували кидатися на нього з кулаками. Саяка так і не помітила, що капітан чоловічого клубу, зацікавлено слідкував за ситуацією. <Далі буде>