Їхній тон був надзвичайно ввічливим і скромним. Коли я не відповів одразу, людина поряд зі мною поспішно додала:
— Вам не потрібно давати пароль від Wi-Fi! Якби ви могли хоч раз зателефонувати моїй родині…
— Я буду дуже вдячний, якщо ви з ними зв'яжетеся! Будь ласка, я вас прошу!
Їхні погляди були сповнені відчаю. Я на мить поглянув на них, а потім дістав картку з кишені.
— Погляньте.
— Так?
— Вам не треба?
Причин давати їм пароль не було, та й не варто було здіймати з цього приводу галас. Крім того, це здавалося менш клопітним, ніж зв’язатися безпосередньо з їхніми рідними. Я простягнув їм пароль від Wi-Fi, і їхні очі спалахнули. Швидко ввівши пароль, вони ніби знайшли оазис у пустелі.
— Щиро дякую!
— Дякую, дякую...
Після того, як кілька людей отримали пароль Wi-Fi, інші також підвелися на ноги та підійшли до мене.
«Незабаром усі дізнаються, що я був першим, хто пройшов перший етап, і що це нагорода».
Давати всім хто прийшов його просити мені набридло, тож я просто вставив аркуш з паролем у перші двері та попрямував до сходів, де стояла Аннабі.
— У вас є хвилинка? Я хочу з вами поговорити.
Я кивнув, відчуваючи, що знаю, про що вона хоче запитати. Потім вона провела мене до свого кабінету на першому поверсі. У її кабінеті панувала така сувора атмосфера, ніби це був конференц-зал.
Ми були самі, але Аннабі досі була в масці.
«Як прикро. Я хотів прочитати її Долю».
Зазвичай, щоб прочитати чиюсь Долю, потрібно було знати стать і дату народження людини. Однак у моєму випадку я можу використати «Аналіз долі», якщо знаю Чотири стовпи долі людини або бачу обличчя.
Сховавши обличчя за маскою, Аннабі відкрила рот і сказала:
— Ми підтвердили, що ви зачистили секретну зону, тому я хотіла запитати, як саме ви її зачистили.
Я не виявив жодних ознак дискомфорту через підозру Аннабі. Мої дії дійсно були доволі підозрілі. Знайти секретну зону та зачистити її в перший же день…
— Мені пощастило. Поруч була пастка з обертовими лезами і я їх туди заманив, — спокійно відповів я.
Аннабі якусь мить мовчала. Якби у неї не було маски, я б побачив її здивоване обличчя. Коли вона заговорила далі, в її голосі було ледь помітне захоплення.
— Я розумію. Ваша стратегія здається чудовою. Які ваші здібності та ранг?
— У мене є здібність під назвою «Променисте полум’я». Це здібність третього класу, і мій клас також третій, третій комашиний.
— Третій комашиний ранг…
Голос Аннабі став дивним при згадці мого рангу. Але незабаром вона повернулася до свого звичного стриманого тону.
— Я ціную вашу співпрацю, хоча ви, мабуть, втомилися. Можете повертатись у свою кімнату.
— Добре. Тоді я піду.
Після короткого прощання я повернувся до своєї кімнати. Справді, я привернув увагу Бюро захисту Долі, пройшовши перший етап лише за один день.
«Ці хлопці спостережливі, тому я повинен бути готовий до того, що вони знайдуть мене».
Я не хотів привертати багато уваги, але в мене не було іншого виходу, як терпіти це, щоб стати сильнішим. Мені доведеться терпіти їхній інтерес до мене й залишатися пильним.
Тепер, коли я один, я вирішив перевірити винагороду.
[Прибула нагорода за першу зачистку «Гори Мечів»!]
[Отримано предмет «Інвентарна сумка»!]
З повітря впала сумка і зі стуком приземлився. Вона була завбільшки з долоню і, схоже, її треба було вішати на пояс.
«Мені дуже потрібна ця сумка, тому мені довелося найпершим зачистити перший етап».
Інвентарна сумка — це сумка, у яку можна було вмістити предмети незалежно від їхньої ваги чи об’єму. Місткість була обмежена, але якщо я не спробую запхнути туди вантажівку, проблем не повинно бути. Це була цінна і корисна річ, яку було непросто дістати, і, звичайно, вона була дорогою. Взявши в руки сумку, я дістав смартфон.
— Тоді перевіримо ситуацію ззовні.
Я зайшов на сайт з новинами, на головній сторінці з’явились численні статті.
«Минулої ночі по всій країні стався землетрус магнітудою 5,8».
«Найпотужніший землетрус з 2032 року».
"Значні пошкодження. Численні жертви. Занепокоєння з приводу пошкоджень через поштовхи".
Землетрус магнітудою 5,8. Лише це викликало тривогу, але були серйозніші проблеми.
«Разом із землетрусом з’явилася велика кількість жахливих істот».
«З’явились комахи-мутанти. Це через радіацію?»
«Попередження про стихійне лихо. Влада рекомендує не виходити на вулицю та перебувати в укриттях».
Були деякі згадки про надприродне, але майже не було статей про пробуджених або їхні сили. Я згадав, як у перші дні уряд намагався приховати інформацію про Бюро захисту Долі.
«Однак незабаром уряд офіційно визнає існування Бюро захисту долі та почне звертати на них увагу».
Навіть якщо вони контролюють ЗМІ, вони не можуть повністю заглушити голоси людей. І справді, після подальшого дослідження я легко знайшов дискусії про Бюро захисту Долі на інтернет-форумах.
«Ви не чули дивних звуків перед землетрусом? Щось здібності. Ти чув?»
«Я теж це чув.»
«У відео здається сказано, що тобі все розкажуть, якщо ти підеш до Бюро захисту Долі.»
«Хтось зараз проходить в них навчання? Я справді заздрю.»
«Ви бачите вікно статусу після оголошення? Це до біса круто. Я збираюся випити соджу.»
Інтернет-спільноти та відеохостинги вирували інформацією про монстрів і пробуджених. Серед них найбільше переглядалося відео, яке завантажило Бюро захисту Долі.
[Ми хочемо дати оголошення від імені Бюро захисту Долі.]
Коли я натиснув на відео, посередині столу стояла жінка в чорному костюмі, як і Аннабі. Вона була елегантною красунею.
[...Наразі Бюро захисту робить усе можливе, щоб захистити не пробуджених людей.]
Вона зняла маску і поклала її на стіл, стоячи перед камерою.
Я намагався прочитати її Долю, але не вийшло.
[Цю Долю захищено.]
Схоже, що вона використовує предмет, щоб захистити свою Долю. Я не був розчарований, оскільки Бюро захисту Долі не могло бути таким недбалим щодо Долі. Я продовжив перегляд відео.
[У майбутньому буде більше змін, але не хвилюйтеся. Бюро захисту Долі захистить ваше майбутнє.]
Загалом було щось на зразок «Довіряйте Бюро захисту Долі».
Довіряйте Бюро захисту долі... Я байдуже переглянув відео і вимкнув смартфон.
— Перший етап у другому районі Сеула зачищено. Швидкість зачищення була набагато вищою, ніж очікувалося.
Вислухавши доповідь Аннабі, на обличчях усіх присутніх на мить з’явилося дивне здивування. Місце, де вони були, мало вигляд звичайної кімнати для переговорів якоїсь компанії. Всі були одягнені в костюми та зняли маски, якими користувалися під час роботи.
Серед них наймолодшою виявилася Аннабі. Здавалося, їй було трохи за двадцять. Її коротке каштанове волосся добре пасувало до її круглого обличчя. Хоча в неї було молоде обличчя, її поведінка на зустрічі нічим не відрізнялося від поведінки звичайного працівника. А чоловік, який сидів в центральному кріслі, на найстаршій посаді, мав волосся, акуратно зализане гелем. Він носив окуляри. Він мав міцну статуру, випромінював ауру авторитету і справляв враження дещо суворого. Зараз він злегка потирав голову, наче в нього боліла голова.
— На зачистку першого етапу мало піти близько тижня, чи не так?
Від його слів усі замовкли. У залі переговорів було близько шести осіб. Посеред тиші чоловік, який сидів крайній ліворуч, озирнувся навколо й ніяково посміхнувся.
— Ем, керівнику групи Ґон Джу. За розрахунками, це мало зайняти тиждень, але...
— Але чому його зачистили лише за один день? Джу Сонте, дай нам відповідь.
Джу Сонте не міг сказати ні слова. Його власний розрахунок як планувальника пішов зовсім не так як він того очікував.
— Здається, Со Канрім швидко адаптується до бою, — глянула на нього Аннабі й заговорила.
— Хто цей хлопець? Які в нього здібності?"
— У нього є здібність під назвою «Променисте полум’я». Можливо це низькорівнева здібність, але він доволі добре її застосовує.
Пробуджені особи Бюро захисту долі могли перевіряти лише власні вікна долі. Оскільки тут не було нікого, хто міг би перевірити чуже вікно Долі, їм нічого не залишалося окрім, як повірити словам Со Канріма.
— Справа не в тому, що складність першого етапу низька, а Со Канрім надзвичайно швидко адаптується. Він зачистив цей етап, використовуючи пастки, — продовжила Аннабі.
Почувши ці слова, лідер групи Гон Чжу зиркнув на Джу Сонте, ніби запитуючи, чому він не прорахував це заздалегідь.
— І цей Со Канрім, здається, має талант. Буде непогано, якщо на нашому боці будуть здібні пробуджені люди, тож не варто надто хвилюватися.
— Але в кращому випадку він комашиного рангу.
Хоча це була дещо груба відповідь, настрій Ґон Джу, здавалося, трохи пом’якшився. Було справді добре мати сильного користувача здібностей у сфері, за яку він відповідав. Якщо Со Канрім захоче приєднатися до Бюро захисту Долі, його призначать в його команду.
— Ну, я не можу допомогти.
Коли Гон Джу сказав це, вираз обличчя Джу Сонте помітно прояснився. Однак Гон Джу сердито подивився на нього і сказав: «Ти повинен взяти на себе відповідальність. У тебе є два варіанти».
— Щ-що...?"
— Написати заяву про звільнення чи прибрати безлад?
Почувши ці слова, Джу Сонте запанікував і відповів:
— А, лідере! Я відповідаю за внутрішні справи!
— Тоді напиши звіт і прибери безлад після Воєначальників Гори Мечів. Зустріч закінчено.
— Лідере!
— За винятком Аннабі, решта персоналу негайно вирушить на місію зі знищення демонів.
Ґон Джу підвівся зі свого місця й узяв капелюха. Інші мовчки наслідували його приклад. За кілька хвилин лише Джу Сонте залишився сам. Він схопився за голову і зціпив зуби.
— Перемога над Воєначальниками Гори Мечів за допомогою пасток?
Якби так, інші також можуть використати цю пастку, тому її потрібно було швидко видалити. Крім того, той факт, що першу стадію було завершено швидше, ніж очікувалося, означав, що загальний баланс потрібно було відповідно скоригувати.
— Коли воєначальники відродяться?
На першому етапі можна було оживити мертвих демонів за допомогою некромантії. Однак це було майже неможливо у випадку з Воєначальниками Гори Меча, які були повністю знищені.
— Відновити їхні тіла буде непросто.
Сьогодні явно був довгий робочий день. Не тільки сьогодні, але здавалося, що протягом тижня буде додаткова робота. Це була просто помилка, свого роду випадковість, і він повинен був забути про це, але твердоголовий лідер команди ніяк не збирався це відпускати.
— Як звали того хлопця? Со Канрім?
Він спроєктував голографічне вікно та викликав документи Со Канріма. Він навіть не хотів бачити його обличчя.
— А якщо він знову пройде другий етап лише за один день?
Той хлопець, Со Канрім, пройшов перший етап не своїми силами, а обманом. Якби начальству стало відомо, що він швидко впорався з цим, але мав погані навички як пробуджений, що б сталося? Відповідальність лягла б на нього.
— Елемент: вогонь, ранг: третій комашиний…
З одного боку плавали деталі інтер'єру другої сцени. Джу Сонте поглянув на нього на мить і почав вносити зміни.
— Потрібно скоригувати складність. Ми не можемо дозволити собі повторити ті самі помилки.
Далі
Розділ 13
Частина 4. Другий етап [Отримано 10 очок досвіду!] [Отримано 10 очок досвіду!] [Отримано 10 очок досвіду!] Вікно сповіщень про отримання очок досвіду постійно з’являлося і зникало. Я замахнувся мечем на скелета, що кинувся на мене збоку і кістки затріщали. «Свищ!» Я розтрощив гомілкову кістку скелета, його тіло нахилилось, а голова повернулась до мене. Потім я встромив меч йому в череп, і він беззвучно вмер. «Фу...» Я перевів подих і підвівся. Навколо мене були звалені купою рештки скелетів. Хоча я вже пройшов цей етап, я досі тут полював. Пора вже було почати зачищати другий етап, але я шукав того, з ким би я міг перейти до наступного етапу. Тому я вирішив поки що зосередитися на полюванні тут. Глибоко вдихнувши, я перевірив свою статистику. ═══════════════ [Сила] Рівень 9 [Витривалість] Рівень 5 [Спритність] Рівень 8 [Чуття] Рівень 5 [Магія] Рівень 5 ═══════════════ Після першого етапу моя статистика не сильно зросла, але нічого не поробиш. Як мисливцю третього комашиного рангу, мені доводиться працювати втричі більше, ніж іншим, щоб не відставати від їхньої швидкості. У результаті я накопичив значну кількість очок досвіду. Я міг би цим підвищити свою статистику, але поки що не збирався цього робити. Натомість я хотів підвищити ранг своїх здібностей. [Очки досвіду вкладено в здібність «Променисте полум'я»!] [Здібність «Променисте полум’я» підвищено до Другого комашиного рангу!] Здібності можна покращити шляхом багаторазового використання або вкладення очок досвіду. Або так само коли «Променисте полум’я» тимчасово еволюціонувало через Сін Суа, але потім повернулося до свого звичного рангу. Той випадок допоміг мені зрозуміти, що товариші теж грають велику роль у твоєму розвитку. Щоб підвищити свої здібності, мені довелося набрати значну кількість очок досвіду, але з допомогою Сін Суа мої здібності зросли на два ранги. Сін Суа, безсумнівно, була моєю благодійницею. [Ви дійшли до виходу!] Перемігши скелетів, я опинився біля виходу. Схоже, що час, який мені потрібен, щоб пройти цей етап, щоразу ставав усе меншим. Потім я зайшов до лобі, щоб перепочити, де до мене швидко підійшли люди. — А, Со Канрім. Привіт. Завдяки тобі я зміг підключитися до Wi-Fi! Усі люди, які зі мною розмовляли, мали широкі посмішки на обличчях. Після того, як я поділився паролем від Wi-Fi, здавалося, що у людей склалося про мене сприятливе враження. Таке ставлення було мені зовсім незнайоме. — Якщо ти перший пройшов перший етап, то ти справді вмілий. Знаєш, мені досі не вдалося. — Со Канрім, який в тебе ранг? Принаймні демонічний, чи не так? Хоч я не відповів, вони продовжували розмовляти й усміхатися. — Ходімо разом. Було б добре разом з тобою піти проходити другий етап… Людина, яка говорила, раптом злякалася і замовкла. Він коротко озирнувся і зблід. Тоді він зробив крок назад, наче уникаючи чогось. — Поговоримо іншим разом, пане Со Канрім! Разом з іншими він утік, ніби уникаючи демона. І коли вони пішли, до мене підійшов Док Ґоджун з обличчям, повним захвату. — Со Канріме, ти сьогодні багато працюєш! Саме він щойно налякав і прогнав людей. Поки ми з іншими розмовляли, він пильно дивився на людей, наче хотів їх убити, тому було зрозуміло, що вони злякались. Однак тепер у нього було усміхнене обличчя. — Ці статисти дуже цікавляться тобою. Ну, нічого не вдієш. Але все-таки хотіти йти з тобою — це безсоромно навіть для статистів, — сказав він із досить лютим поглядом. Якщо задуматись, Док Ґоджун був гарним і популярним, тож на початку він дуже подобався людям. Але після того, як його справжня особистість була розкрита, усі уникали його. Я подивився на нього на мить і запитав: — Док Ґоджун, у чому справа? Ти чогось хочеш від мене? — Гей, нам потрібна особлива причина, щоб поговорити один з одним? Після проходження першого етапу Док Ґоджун поводився зі мною так, наче знав мене давно. Звичайно, я не міг повністю довіряти такому доброму ставленню з його боку. Док Ґоджун широко посміхнувся і сказав: — Я нічого не хочу, але було б добре, якби ми могли пройти другий етап разом! — Я вже казав вам минулого разу, я не забув про випадок у тій будівлі. — Гей, вибач мені за той раз. Я хочу стати ближчим до тебе. «Стати ближчим кажеш. Цікаво, чи вважав він когось по-справжньому союзником?» Судячи з його дій у моєму минулому житті, Док Ґоджун був ненадійним у багатьох аспектах. Коли Док Ґоджун створив секту, членів було небагато, хоча це була одна з п’яти основних сект. Причиною була його особистість. Коли член секти помер і відбулися похорони, хоч він і заплатив велику суму грошей, він сказав ось що: «Я думав, що він головний герой, але він вже помер... Ти весь час був лише другорядним персонажем. Яке розчарування.» Зрештою, він дивився на оточуючих не як на людей, а як на «персонажів». Зараз він ставився до мене як до головного героя, але хтозна, коли і як його ставлення може змінитися. До того ж навіть без цього аспекту, я не хотів бути надто близьким з Док Ґоджуном. — Ти не розповів мені про своє дитинство. Розкажи мені зараз. Ти справді регресор чи щось таке? Він мав надмірний інтерес до мене, і це було занадто. Особливо та частина, де він припустив, що я регресор. — Я був звичайною дитиною, яка бачила привидів. Трансміграція, реінкарнація, що це в біса таке? — О? Со Канріме, ти не читаєш вебромани? — Ні, не читаю. — Тоді ти не читав мого роману. Я знав, що він відомий, але насправді не читав його творів. Попри те що я майже нічого про це не знав, Док Ґоджун ще більше розхвилювався і продовжив пояснювати: — Мені подобаються історії про реінкарнацію, а також історії про регресії та трансміграції... Але особливо я люблю історії про реінкарнації. Мій дебютний роман також був історією про реінкарнацію! — Ага. — Так. Чомусь я відчуваю, що ти теж захоплюєшся такими речами. Хоча слідувати за ним не обов’язково було погано, я хотів стерти з його розуму ярлик «Со Канрім, регресор». Крім того, у мене були окремі цілі на другому етапі, тому я не зміг піти з ним. — Нумо разом підемо на другий етап, Со Канріме. Це ж не поставить тебе в невигідне становище? — Ну, я не дуже хочу йти з тобою. Мені здається, що ти ще не наздогнав мене як щодо навичок, так і здібностей. Коли я засумнівався в його здібностях, очі Док Ґоджуна звузилися, і він подивився на мене з відтінком розчарування. — Ти думаєш що я слабкий? — Я був тим, хто першим пройшов перший етап, так? Док Ґоджун не спростував моїх слів, але його гордість, здавалося, трохи уражена. Потім він раптом, здавалося, мав ідею, і посміхнувся. — Ну, добре. Будемо проходити наступний етап окремо. Якщо вже так укладемо парі. Якщо я спочатку зачищу другий етап, ти повіриш в мої навички, правда? — сказав він із блиском в очах. — Я з нетерпінням чекаю цього, Со Канріме Мені цікаво, чого ти досягнеш. Док Ґоджун засміявся й пішов. Наразі здавалося, що я можу діяти незалежно від Док Ґоджуна, але він все одно стежить за мною. Якби я спочатку пройшов наступний етап, він, безсумнівно, пішов би за мною, стверджуючи, що я справді реінкарнатор чи щось подібне. Мені потрібно було скласти план щодо нього. Я пішов до їдальні, щоб отримати зілля відновлення. Коли я зайшов, мене зустрів акуратно організований інтер’єр. Довкола снували крихітні глиняні фігурки, або “То”. виконання таких завдань, як подача їжі, прибирання та прання. Я підійшов до стійки й звернувся до одного з То: — Мені потрібні відновлювальне зілля та глечик для води. — От! То видав нерозбірливий звук і дістав з-під полиці зілля відновлення та глечик з водою. — Дякую. — От? От? То дивився на мене, торкаючись панелі меню. Схоже, що воно хотіло сказати: «Чи достатньо тільки зілля відновлення? Візьми більше!» Вони завжди були зосереджені на тому, щоб нагодувати інших. — Все гаразд. Мені цього достатньо. — От… То зробив дуже стурбоване обличчя. Потім, ніби жаліючи мене, тихенько подав мені щось. — От. На прилавку стояв маленький рисовий пиріг і чашка кави. Це схоже сервіс. — Дякую. Із задоволенням з’їм. — От! То махав своїми короткими рученятами, наче казав мені їсти. Тому я сів і поклав рисовий пиріг до рота, і в цей момент, я почув голоси з боку входу. — Завдяки тобі я вижив. Я думав, що точно помру. — Це завдяки пану Ґунаму, який захистив нас від нападу. Голоси були дуже веселі. Невдовзі люди увійшли до кафетерію, і я міг побачити їхні обличчя. Схоже, що ця команда утворилася миттєво. Серед них було дві помітні особи. Одною із них була Сін Суа. Раніше вона була зі мною в команді, а тепер, здається, об’єдналася з іншими. Однак мою увагу привернула не вона. Був чоловік, який виділявся серед натовпу. Він був високий на зріст і мав світле обличчя. Він мав лагідний і доброзичливий вигляд, який міг легко завоювати прихильність людей. — Пане Гунам, будь ласка, сідайте. Ви сьогодні багато працювали. — Я справді багато працював? А, я принесу кави. Чон Гунам посміхався і неначе сяяв, спілкуючись з людьми. Якщо запитати перехожих про їхнє враження від Чон Ґунама, більшість скажуть, що він здається хорошою людиною. Мене також спочатку обманув його зовнішній вигляд. У моєму минулому житті Чон Ґунам розмовляв зі мною і ставився до мене по-доброму не зважаючи на мій низький ранг, але саме через нього моє життя почало йти наперекосяк. У якийсь момент, коли я проходив перший етап люди почали мене уникати та відкидати. Спочатку я подумав, що це через мій низький ранг, але я глибоко помилявся. Люди дізнались, що я маю здібність «Крадіжка долі». Я дізнався про це набагато пізніше, коли всі насміхалися з моїх здібностей. Чон Ґунам розповів усім про мої здібності.
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!