Додаткова історія

Чому це я завжди думаю про щось дивне? Гм, чому він завжди неправильно мене розуміє?

 

Я доторкнувся до кишені костюма.

 

Сьогодні я підготував дещо дуже важливе, тож не повинно статися жодних казусів.

 

Той дебільний клієнт був одягнений у білий костюм і тримав у руках букет червоних троянд, справді виглядаючи дещо цікавим.

 

Він запхав букет троянд у руки начальника, вибачаючись: 

 

— Вибач, коханий, я запізнився.

 

Бос обійняв квіти, міцно стиснувши його руку: 

 

— Я вже думав, що ти не прийдеш.

 

Клієнт по-ідіотськи усміхався: 

 

— Дурнику, як я міг це зробити? Просто по дорозі сюди був затор.

 

У мене заболіли зуби.

 

Бос промовив: 

 

— Тоді почнемо?

 

Клієнт кивнув головою, потягнув боса за руку і повернувся. Одним поглядом знайшов мене в натовпі.

 

Клієнт: 

 

— ...

 

Я вже все обміркував. Ми не могли не впізнати один одного, він мене вже бачив, та і я його. Було б неввічливо, якби я не привітався з ним.

 

Тож я помахав рукою цьому дебільному клієнтові.

 

Обличчя клієнта вмить потемніло. Бос, який стояв поруч, виглядав розгубленим і, повільно повернувши голову, зупинив свій погляд на мені та моєму хлопцеві, який стояв поруч зі мною.

 

Клієнт підійшов до мене й відвів убік.

 

Клієнт: 

 

— Що ти тут робиш?

 

Я: 

 

— Я…

 

Клієнт: 

 

— Що ти хочеш!? Намагаєшся мене шантажувати?!

 

Я: 

 

— ...

 

Клієнт: 

 

— Забирай мої гроші і забирайся! Попереджаю, навіть не намагайтеся нас розлучити!

 

Цей ідіот.

 

Мій хлопець і бос вже підійшли.

 

Бос поцікавився: 

 

— Ви знайомі?

 

Клієнт: 

 

— Ні.

 

Я: 

 

— Так.

 

Клієнт: 

 

— …

 

Клієнт люто подивився на мене, а мій хлопець мав підозрілий вираз обличчя.

 

Я міг лише усміхнутися: 

 

— Минуло зовсім небагато часу, невже ти мене вже забув?

 

Цей дебільний клієнт холодно пирхнув, не бажаючи мати зі мною нічого спільного.

 

Бос був трохи здивований, він представив клієнту мене та мого хлопця, розповівши про наші стосунки, і сказав:

 

— Який збіг, я і не думав, що ви насправді знайомі.

 

Клієнт здивовано на мене подивився.

 

Цей вираз обличчя, здавалося, голосно запитував:

 

«Чому ти, блять, не казав мені, що ви разом?!»

 

Я з усіх сил намагався стримати бажання закотити очі на цього недоумкуватого клієнта. Погляд мого хлопця на мить переключився на нас обох, він не втримався від запитання: 

 

— Як ви познайомилися?

 

Клієнт: 

 

— Е-ее, це...

 

Я усміхнувся: 

 

— Однокласники! Ми були однокласниками!

 

Клієнт: 

 

— Точно! Однокласники!

 

Мій хлопець подивився на мене і усміхнувся: 

 

— Я не знав, що ти вчився за кордоном.

 

Я: 

 

— …Га?

 

Клієнт: 

 

— ...

 

Клієнт прошепотів мені: 

 

— Я поїхав за кордон після першого класу початкової школи.

 

Я: 

 

— О, ми були однокласниками в дитячому садку.

 

Хлопець: 

 

— Хе-хе.

 

Клієнт: 

 

— ...

 

Бос: 

 

— ...

 

Мій хлопець побачив нас наскрізь, тому задав це запитання?

 

Що мені робити? Я трохи панікую.