(POV хлопець гг)

Сьогодні був вдалий день для візиту до клініки.

Я приготував сніданок, він помив посуд, і ми разом вийшли.

У мене був друг зі старших класів, який зараз працював лікарем. Він сказав, що всі ті андрологічні клініки, не дуже надійні, тож для лікування краще звернутися в міську лікарню.

Мені здається, що ця справа і так надто незручна, тож набагато зручніше, якби поруч була знайома людина. Пояснивши це моєму хлопцеві, ми разом поїхали в лікарню.

Лікарня, як завжди, була переповнена і медсестра попросила, щоб ми спочатку показали посвідчення особи.

Він стояв, не рухаючись, і я теж.

Після того, як медсестра повторила це речення тричі, я раптом зрозумів, що щось не так.

Я попросив його дістати посвідчення особи, але він виглядав дуже спантеличеним.

Люди позаду нас дивилися на нас, як на ідіотів.

Здається, я дещо зрозумів.

Дуже добре, тепер я розумію.

Хе-хе.

Я витягнув його з черги.

Щоб підтвердити безглузду підозру, я запитав його, чому він влаштовує сцену.

І він задав мені це питання у відповідь.

Він думав, що він тут, щоб супроводжувати мене до лікаря, а я думав, що це він прийшов до лікаря.

...Це непорозуміння трохи завелике.

Він справді думає, що я імпотент?!