Мій хлопець потягнув мене аж до підземного паркінґу лікарні.

 

Я був абсолютно спантеличений його діями, але, дивлячись на цей серйозний вираз обличчя, я розумів, що він хоче сказати щось серйозне, тому не наважувався сперечатися, лишень йшов за ним, поки ми не дійшли до автомобіля.

 

Мій хлопець заштовхав мене в автомобіль.

 

Я: 

 

— Що таке? Щось сталося?

 

Обличчя мого хлопця було абсолютно серйозним.

 

Я раптом відчув себе трохи схвильованим.

 

Хлопець: 

 

— Ти імпотент?

 

Я: 

 

— …Га?

 

Хлопець: 

 

— Ти фригідний?

 

Я: 

 

— …

 

Що не так з цим хлопцем? Нормально, якщо у нього є проблеми, але як він може підозрювати, що і у когось іншого є ці проблеми!?

 

Я розлютився! Хоча він мій хлопець і я кохаю його, я не можу цього терпіти!

 

Хлопець: 

 

— Говори.

 

Я: 

 

— Як ти можеш бути таким!?

 

Мій хлопець виглядав трохи розлюченим: 

 

— Яким?

 

Я: 

 

— Це вже занадто!

 

Хлопець: 

 

— Що занадто?

 

Я: 

 

— Ти не вважаєш, що перегинаєш палицю?! Я зараз розлючуся!

 

Хлопець: 

 

— ...Забудь про це, думаю, ти теж не знаєш.

 

Я справді дуже розлютився.

 

Що значить, що «я теж не знаю»?! Ти думаєш, що я дурний? Як я можу бути дурним? Як я маю виконувати свою роботу, якщо я дурний?!

 

Я вирішив в цей момент висловити своє обурення, і тому, маючи намір штовхнути двері і грюкнути ними на виході, я сильно штовхнув... штовхнув ще раз... рішуче штовхнув…

 

Бляха, цей покидьок насправді замкнув двері!!!

 

Мій хлопець одним поштовхом втиснув мене назад на сидіння.

 

Хлопець: 

 

— Здається, ти дещо надумав, завдяки своїй уяві.

 

Мені стало ще більш неприємно: 

 

— Що я собі надумав? Скажи мені! Що я собі вже уявив… 

 

Мій хлопець раптом з силою притиснув мене до себе і поцілував.

 

Не ранковий поцілунок у чоло, і не поцілунок на ніч.

 

Це був довгоочікуваний французький поцілунок!!!

 

Якби це був звичний я, я б точно був дуже схвильований.

 

І все ж в той момент я думав…

 

Що цей хлопець намагається зробити? Він думає, що такий пристрасний поцілунок заспокоїть мою злість, як у тих телесеріалах!? Який наївний!!!

 

Я зібрався відштовхнути свого хлопця.

 

Думаю, такий детектив, як я, який постійно воює з трьома десятками людей на межі життя і смерті, точно зможе дати прочухана цьому адвокату, який цілий рік сидить в офісі!

 

А потім мене знову притиснули.

 

Мені хочеться плакати.

 

Це точно тому, що мені не вистачає практики, тому я й не можу його відштовхнути, і відчуваю, що мої руки слабшають і опускаються без сили.