Розділ 29

Я спостерігав за тим, як мій хлопець їсть.

 

Навіть знаючи один одного так довго, я все ще вважаю, що він виглядає таким гарним, таким вродливим.

 

Ех, в цей час, в цьому місці, в цій ситуації і в цих обставинах так доречно влаштувати дику і несамовито пристрастну офісну гру!

 

…Але я не хочу занадто багато думати про неможливе.

 

Мій хлопець сказав: 

 

— Можливо мені доведеться сьогодні попрацювати понаднормово і я не повернуся на вечерю.

 

Я: 

 

— Нічого, я теж працюватиму понаднормово.

 

Зрештою, найкраще за кимось стежити, коли вся увага цілодобово прикута до цілі.

 

Хлопець запитав: 

 

— Ти отримав нову роботу?

 

Я кивнув головою.

 

Хлопець: 

 

— Що за робота?

 

Я: 

 

— Все те саме.

 

Хлопець: 

 

— Ох.

 

Хлопець: 

 

— Чому мені здається, що ти сьогодні поводишся трохи дивно?

 

Я: 

 

— Ха-ха-ха, як це я поводжуся дивно, ти надумуєш, ха-ха-ха.

 

Хлопець:

 

— Чим більше я на тебе дивлюся, тим підозрілішим ти виглядаєш.

 

Він дізнався, що я збираюся стежити за його босом?!

 

Господи, якщо мій хлопець дізнається, яку роботу я отримав, він точно розсердиться!

 

Що ж мені робити в такій ситуації!?

 

Мій хлопець такий розумний, що його не обдуриш, збрехавши, тому єдиний вихід – це використати миттєвий напад!

 

Я кинувся вперед і обійняв свого хлопця: 

 

— *схлип*, *схлип*, *схлип*, ти справді мене підозрюєш!

 

Хлопець: 

 

— … 

 

Але він такий відсторонений!

 

Як він може бути таким відстороненим!?

 

Я міцно обійняв свого хлопця за талію: 

 

— *схлип*, *схлип*, *схлип*, як ти міг мене підозрювати!

 

Хлопець: 

 

— Досить дуріти… 

 

Я розтер свої уявні сльози та соплі по сорочці свого хлопця: 

 

— *схлип*, *схлип*, *схлип*, ти справді назвав мене дурним!

 

Хлопця: 

 

— Справді, припини дуріти…

 

Як я можу дуріти, це називається бути ласкавим!

 

Він справді думає, що я, будучи ласкавим, дурію. Так сумно.

 

Мабуть я все ж недостатньо ласкавий!

 

Я повинен більше старатися!

 

Мій хлопець скрипнув зубами і стиснув мою талію: 

 

— Якщо ти не припиниш, я…

 

Бос штовхнув двері до кабінету: 

 

— Я покликав Сяо Джао та інших на збори сьогодні ввечері... Вибачте, що потурбував вас.

 

Хлопець: 

 

— … 

 

Ситуація дещо незручна.

 

Думаю, бос, мабуть, щось не так зрозумів.

 

Він не знав про приховану проблему мого хлопця, тому, мабуть, подумав, що ми з ним займаємося чимось дивним.

 

Забудьте.

 

Краще вже це непорозуміння, ніж якщо дізнаються правду.