Традиційний герой (частина 3).

Четверта функція Глаттоні, «Трансмісія», була ядром Перезапису, і водночас була двосічним мечем в буквальному сенсі цього слова. Якщо процес завершиться успішно, - це дасть Теодору ще більше можливостей автора, крім тих, що вже були витягнуті з сутності. Однак, в разі невдачі, він втратить всі отримані раніше здібності і, в свою чергою, отримає психологічний удар.

Таким чином, Теодор ходив по лезу ножа.

«...?»

Його зір повністю розфокусувався, а тіло втратило свою життєву силу. Спогади, що клубочилися в його голові, змусили Тео повністю відмовитися від всіх своїх п'яти почуттів. Він не міг сказати, де закінчувалися спогади Альфреда Беллонтеса, а де починалися спогади Теодора Міллера. Коли кордони між їхніми особистостями звалилися, їхні спогади об'єдналися в один суцільний хаос. Інтелект Тео не відповідав його віку, але навіть йому було важко повністю прийняти душу героя.

Так чи інакше, Тео зумів сформувати ментальну структуру, яка об'єднала їхні зламані особистості, однак від перенапруження його очі налилися кров'ю.

«Це... Тримайся...!»

Якби Тео постійно не змушував себе згадувати, хто він, то, цілком імовірно, просто втратив би свою особистість. Незважаючи на те, що це був лише фрагмент Альфреда Беллонтеса, його душа переповнила свідомість Тео, а його спогади і здібності підвели тіло Тео до справжнього краю. Його почуття стали всеосяжними, створюючи ефект, який можна було назвати короткостроковим баченням найближчого майбутнього, від чого в нього запаморочилося в голові.

Проте, якщо так триватиме, то він не зможе витримати й п'яти хвилин. Таке навантаження не можна було подолати однією лише волею і рішучістю. Це був очевидний кінець для ідіота, який не зміг зрозуміти свої межі.

Як не дивно, але саме Супербія врятувала його.

- Як ти смієш ігнорувати мене, коли я стою прямо перед тобою!

В той час як Тео був охоплений хаосом в своєму розумі, Супербія впала в лють і кинулася на нього.

Хижак, сам того не усвідомлюючи, простимулював інстинкти виживання Тео. Його зупинене серце знову почало битися, а ослаблені нерви і м'язи напружилися і запульсували.

Коли до вух Теодора пролунав звук повітря, що розривалося, в його порожні очі повернулося світло. Цього разу хвіст цілився в шию Тео, а не в його серце. Це був удар, якого навіть Альфред не зміг би повністю уникнути. Проте цього разу монстру протистояла сила волі одразу двох людей.

Фьу-у-у-у...

Тео рушив вперед. Хвіст, який був здатний роздерти сталь, знаходився вже прямо перед ним. Навіть якби йому вдалося ухилитися на половину від траєкторії удару, його шия все одно була б зрізана. Проте Тео був впевнений, що зможе уникнути цього, і пірнув вперед, почувши над своєю головою свист вітру. Кілька його волосся було зрізано і розлетілося в різні боки.

- Твої зусилля марні!

Супербія з жахливою швидкістю викинула вперед свої передні кінцівки, що нагадували собою щупальця.

Їхня швидкість не була надзвуковою, але їх було 27. Це була атака на всі 360 градусів, що робило ухилення просто неможливим. Кількість і діапазон повністю перевершували мобільність Тео.

Однак Теодор дивився на ці щупальця з цілком спокійним виразом обличчя:

«Це кислотний ропер із західних боліт... Його щупальця можуть моментально розплавити людське тіло».

Щупальця, що випускали отруйно-кислотний слиз, належали хижакові, що живе в болотах. Самі щупальця були легкими, а тому їхні удари не були небезпечними, але ось слиз, здатний розплавити кістки і м'язи, був дійсно жахливою зброєю.

Проте Тео читав про слабкості кислотного ропера в енциклопедії, а тому, не відступаючи, підняв обидві руки.

"Пісня Бою. Рапсодія Сили. Форте».

Одночасно з цим він активував ще одне заклинання.

«Зачаровані Палаючі Руки!»

Руки Теодора вкрилися полум'ям від кінчиків пальців і до самих ліктів. Сфокусована магічна сила перетворювала все, з чим стикалася, на палаючі вуглинки. Цього було достатньо, щоб випарувати кислоту, перш ніж вона вступила б у контакт зі шкірою!

Палаючі кулаки вразили щупальця монстра.

Бум! Бум! Бум!

Це відрізнялося від часткового відтворення досвіду Лі Юнсуна. Альфред особисто вивчав практичні бойові прийоми. Він наносив удари, в яких використовувалися і кулаки, і ноги, і лікті. Його удари злилися в одне ціле, відбивши всі 27 щупалець.

- Що?!

Супербія явно не очікувала, що її атака виявиться неефективною, а тому не змогла приховати свого здивування.

Якби Теодор не використав Трансмісію, то він, можливо, вже був би вбитий. Альфреду бракувало знань, тоді як Теодору не вистачало сміливості та бойових навичок. Таким чином, подібне стало можливим лише завдяки об'єднанню можливостей двох людей.

Захистившись від щупалець і гострого хвоста, Тео опинився прямо перед Супербією.

"Запам'ятовування. Відкрити два слоти. Вулканічний Снаряд».

Вулканічні Снаряди вразили верхню частину тулуба монстра.

Ба-бам-м!

Від вибуху утворилася найсильніша ударна хвиля, і Тео використав її імпульс, щоб розірвати дистанцію. Він зміг отримати тимчасову перевагу, але в нього не було шансів виграти цю битву. Наступного разу Супербія цілком може перевтілитися в істоту, про яку навіть він не знав.

І ось, перебуваючи за двадцять метрів від цілі, Теодор побачив, що маса плоті набуває нової форми.

«Його регенерація вельми швидка, щоправда верхня половина тіла була повністю знищена... Здається, щоб повністю перемогти його, і справді потрібні руйнівні здібності майстерного рівня».

Вкотре зрозумівши, що в нього просто не вистачає вогневої потужності, Теодор закусив губу. Інферно було єдиним заклинанням, яке перевершувало за своєю руйнівною силою Вулканічний Снаряд. Однак Теодор не думав, що навіть воно зможе повністю стерти тіло Супербія, раз вона вже змогла пережити бомбардування у виконанні старійшини Германа та інших бойових магів.

І ось, не дивно, що Супербія швидко відновилася. Після того, як пошкоджені ділянки голови зцілилися, Супербія кинула на Тео гнівний погляд. Магічна Куля, Палаючі Руки, Вулканічний Снаряд... Всі ці засоби нападу виявилися ефективними проти неї.

- Зрозуміло. Твій стиль - швидкість і вогонь, - тихо пробурмотіла Супербія, після чого почала підбирати відповідні риси. Її не дарма називали «вищим хижаком». Справжня сила Супербії полягала в її здатності усувати свої власні слабкості та нейтралізувати силу противника.

У всьому світі постійно винаходили техніки зі знищення, засновані на дії вогню. Як, втім, і засоби для їх нейтралізації.

«Луска червоного дракона, панцир кольорової черепахи, вогнестійка шкіра саламандри і тіло пекельного гончака».

Хр-рясь. Хрясь. Хр-рясь!

Тіло пекельного гончака, що випромінював жар, отримало три види модернізації. Поверх шкіри саламандри, що сяяла світло-червоним вогнем, виросла луска червоного дракона, а навколо черепа і суглобів Супербії з'явилися елементи чорного панцира.

Саме в цій формі Супербія вбила вісім бойових магів, включно з Германом.

- Тобі вдалося забрати в мене час, мавпочко.

В очах Супербії палали червоні вогні. Прийнявши цю форму, вона отримала можливість навіть плавати в лаві. Поєднання трьох якостей могло нейтралізувати магію вогню 6-го Кола, що робило її по-справжньому смертельним ворогом для Теодора.

Якщо атаки Тео взагалі не працюватимуть, то ця сутичка матиме лише формальне значення. Єдине, що могло прорватися крізь такий захист, - це Магічна Ракета, яка являла собою втілення чистої руйнівної сили.

Вшух!

Щойно він про це подумав, із вказівного пальця Тео вирвався синій спалах і врізався Супербії в голову.

Хр-р-р...

Чорний панцир, що оточував морду Супербії, лише злегка тріснув.

- Ку-ху-ху, це лоскотно.

Разом із цим не з'явилося жодної краплі крові. Це свідчило про те, що навіть Магічна Ракета не могла пробити її панцир. Тео застиг, коли інтуїція підказала йому, що навіть його найпотужніша атака практично марна. Хоч вона і не була випущена з максимальною потужністю, але, тим не менш, була до неї близька. Панцир цієї екзотичної істоти був занадто міцним.

- Гра-а-а-а-а-а-а-а!!! - заревів монстр, повністю впевнений у своїй перевазі.

Його рев також викликав вібрацію, від чого земля затряслася, а всі звірі, які це відчули, застигли на своїх місцях. Барабанні перетинки Теодора луснули, і він, насупившись від болю, одразу ж активував зцілювальне заклинання.

Бу-дум!

Монстр встав на всі свої лапи й повернувся до Теодора.

«Прокляття!»

Його рухи були в кілька разів швидшими, ніж в людини або навіть найшвидшої тварини. Сам монстр був понад п'ять метрів завдовжки і в одну мить міг подолати одразу кілька десятків метрів. І ось, Супербія всього за три стрибки подолала той розрив, який створив Теодор.

А потім її довгі кігті-клінки потягнулися до Теодора.

Фсьу-у-ух!

На тому місці, де щойно стояв Тео, залишилися три довгі борозни й уламки розрізаного каміння. Ці кігті були настільки ж гострими, як кована сталь, і приводилися в рух величезною масою.

Кожен помах пазурів Супербії на друзки перерубував кущі та дерева, сіючи хаос і руйнування. Зрештою, чотири кігті опустилися й на Теодора.

- Гр-р-р?

Однак Теодор розвіявся, немов міраж. Коли його ілюзія розвіялася, вдалині з'явився сам Тео, який важко дихав.

Це було вміння, яке він досі тримав у таємниці, - Ілюзорний Слід. Ця навичка дозволяла викликати ілюзію самого себе. Це був вдалий трюк, оскільки Супербія зосередила всі свої риси виключно на фізичних здібностях.

"Можливо, я зможу зробити це ще раз або два. Чорт, такими темпами скоро в мене нічого не залишиться».

В нього не було часу на те, щоб вжити запобіжних заходів, і в підсумку йому довелося використати одну зі своїх прихованих здібностей. Ілюзорний Слід врятував Теодору життя, але водночас позбавив його козиря.

Подібно до того, як Магічна Куля і магія вогню втратили свою дієвість, здібності також втрачали актуальність одразу ж після того, як були продемонстровані Супербії. Йому потрібно було використовувати незвичайні тактики і методи, які раніше не застосовувалися.

... Так, в нього й справді була одна тактика й один метод, які він міг показати.

Теодор подивився на свої руки і сумнівним тоном запитав:

«Це можливо?»

Прямо зараз його тіло перебувало у вкрай нестабільному стані. Сили Теодора й Альфреда були на межі, оскільки їхні спогади продовжували змішуватися й накладатися один на одного. Якщо дві людини розконцентруються хоч на мить, то їхні особистості будуть зруйновані.

Проте досі ні Теодор, ні Альфред не думали про цю тактику. Якщо вона увінчається успіхом, то навіть цей монстр не зможе уникнути смертельної травми.

- Ну, давай спробуємо, принц Альфред.

- Чоловік не повинен уникати проблем, - посміхнувшись, відповів сам собі Тео.

Таким був характер справжнього героя. Вроджені якості Альфреда Беллонтеса розквітли всередині Теодора Міллера. Герої завжди перемагали на роздоріжжі долі й робили те, що звичайні люди вважали неможливим.

Якщо так, то результат цієї сутички буде вирішено саме зараз.

І ось, коли Теодор зібрав всю свою магічну силу, що залишилася, з нього вирвався нещадний жар.