Реалізація

Вей Вей не хвилюється, адже Великий Майстер ніколи не спізнювався, але для нього нормально затримуватися на кілька хвилин. Годинник продовжує цокати, непомітно настає 7:45 вечора. Вей Вей починає хвилюватися. Хоча вона знає, що Най Хе не в мережі, вона не може не надіслати йому повідомлення——

"Ти тут?"

Звичайно, вона не отримує відповіді.

Двома хвилинами пізніше вона надсилає ще одне. Вей Вей перестає їх надсилати через деякий час і замість цього постійно оновлює ім'я Най Хе, система неодноразово нагадує їй, що гравець не в мережі, тому вона не може оновити його профіль.

Юй Гон, Мавп'ячеВино та інші також сірі.

Не в мережі.

7:50 вечора.

Вей Вей сама з'являється перед NPC біля входу. Символ налаштування команди стоїть поверх її аватара, але в команді присутня тільки вона одна.

Багато гравців вже почали збиратися біля NPC, відбіркові тури та фінал кращих пар відкриті для перегляду глядачами. Всі ці люди, що стоять зовні, чекають на купівлю квитків, щоб зайти всередину. Але їм стає цікаво, чому ТростникаВейВей стоїть там одна, тому вони починають обговорювати це при ній.

[Місцевий][Погриз[ПогризлийСалат]]: "Чому там тільки ТростникаВейВей? Де ПосмішкаНайХе?"

[Місцевий][РибальськаЛіска]: "Він же не спізниться, правда?"

[Місцевий][963]: "Це таке важливе змагання, і він спізнюється?"

[Місцевий][НеНоситиТрусиДужеОсвіжає]: "До початку ще десять хвилин, тому не потрібно хвилюватися. Топові експерти-гравці завжди спізнюються."

7:55 вечора.

Вей Вей ігнорує всі розмови і спокійно залишає повідомлення Най Хе: "Я чекаю тебе біля NPC біля входу. Просто підходь напряму."

Глядачі продовжують своє обговорення:

[Місцевий][DingDingCleanse]: "Залишилося не так багато часу. Чому його досі немає?"

[Місцевий][RocketTurtle1.0]: "Може, він не прийде?"

[Місцевий][IdiotBaby]: "Ого, невже історія повторюється, і вони теж розлучаються?"

[Місцевий][daydreamer]: "Не схоже. Якби вони розлучалися, чому ТростникаВейВей досі тут стоїть?"

[Місцевий][ThunderboltCallsWow]: "Я б сказав, може, ТростникуВейВей знову кинули!"

8:00 вечора.

На даний момент Вей Вей надходить все більше повідомлень від друзів. Вей Вей по черзі відкриває і закриває їх. Зрештою, вона клацає мишею і закриває вікно чату з Най Хе.

Натовп повільно розсіюється.

[Місцевий][①ХолостякНаВсеЖиття]: "Ходімо, ходімо. Старому тут нудно."

[Місцевий][☆ЧеньНінг☆]: "А я думав, що сьогодні ми побачимо круте змагання з PvP. Добре, що я не купив квитка."

[Місцевий][СобачаХвостівка]: "Це нібито захопити туалет і відмовитися сходити. Якщо ти не збираєшся брати участь у змаганнях, чому йдеш? Інший сервер отримає корону чемпіона без бою. Гидко."

[Місцевий][jager]: "Насправді ти не можеш так сказати. Якби не ТростникаВейВей і ПосмішкаНайХе, наш сервер міг би не вийти у фінал."

[Місцевий][RoManTic]: "Давайте почекаємо і побачимо. Залишилося 3 хвилини підготовки. Вони все ще можуть вступити у змагання протягом цих 3 хвилин."

[Місцевий][Липень]: "Не думаю, що він прийде. Зітхаю, мені здається, ТростниціВейВей досить шкода."

[Місцевий][МаленькийДощикНазавждиМолодий]: "Їй справді дуже шкода, хохо."

8:02 вечора.

Вей Вей натискає на NPC, бажаючи самостійно увійти на арену, але NPC повідомляє: "Ви повинні увійти на арену разом зі своїм чоловіком."

8:03 вечора.

Системний бот оголошує, що через те, що ПосмішкаНайХе і ТростникаВейВей відмовилися від участі, переможцем змагання з PvP стала пара з іншого сервера.

8:03 вечора.

Вей Вей виходить з гри.

*********

Вночі в гуртожитку Сяо Лін, лежачи на ліжку, розсудливо говорить, дивлячись на Вей Вей, яка в навушниках за комп'ютером щось робить: "Здається, з Вей Вей щось не так ці два дні."

Ер Сі, не відриваючись від письма ручкою, відповідає: "Це нормально. Екзамени. Вона кожного разу під час сесії перетворюється на справжнього монстра."

"Але ж вона не грає в онлайн-ігри."

"Це теж нормально. Якщо вона зараз почне грати, то не отримає стипендії. А без стипендії у неї не буде грошей на ігри в наступному семестрі", - продовжує Ер Сі, не роблячи паузи, і запитує: "А чому ти все ще піклуєшся про Вей Вей? Ти ж позавчора ридала. Як там Да Чжун?"

"З ним все гаразд. Сам винен. Його четверокурсники влаштовували прощальний ужин, а він, нахабник, поплентався з ними. Ось що буває! Потрапили в аварію."

Розгнівавшись, Сяо Лін починає критикувати свого хлопця і забуває про Вей Вей.

Вей Вей, занурена у власний світ, звісно, не підозрює, що співмешканки говорили про неї. Вона захоплено дивиться відео про жінку-злодійку, яка викрадає чоловіка. Останні два дні вона не грає, а крім навчання, раз за разом переглядає це відео. Навіть коли їй не хочеться його вмикати, після запам'ятовування кількох слів, вона не може втриматися, щоб не подивитися знову. Їй камінь на душі, і це відчуття нікуди не зникає, тільки після перегляду відео їй стає трохи легше.

А точніше, тільки коли вона бачить той силует.

"ПосмішкаНайХе," - прошепотіла вона, ім'я відлунює в її серці, поки вона тупо дивиться на екран комп'ютера.

На екрані музикант в білому стоїть на Вершині Заходу сонця під просту і сумну мелодію. Тінь його спини виглядає самотньою і спустошеною, це нагадує Вей Вей про те, що вона відчувала, коли того дня стояла сама перед ігровим персонажем, щоб увійти на арену.

Напевно, тоді вона запанікувала.

Вона не була зла через те, що її підставили або не дали змагатися. Вона відчувала безпорадність, тривогу і страх. В останні хвилини її не полишала одна думка...

Де ж, біс візьми, Най Хе?

Невже він більше не повернеться?

Стільки гравців йдуть, не попрощавшись, невже і Най Хе може просто зникнути?

Останні кілька днів вона не може перестати дивитися це відео. Її не полишає думка - чи не станеться це відео єдиним доказом того, що вони з Най Хе колись були разом, через роки...

Ох~~~

Вей Вей безпорадно лежить на ліжку, не знаючи, що й сказати про себе.

Як їй тільки в голову могла спасти ці абсурднй та сміховинні думки? Можливо, у Най Хе просто щось сталося, тому він не зміг прийти. Чому вона так серйозно до цього ставиться? До того ж, їй просто потрібно зайти в гру, щоб перевірити, чи справді Най Хе зник назавжди. Чому вона відмовляється входити? ~~~~

Історія про жінку-злодійку закінчилася, думки Вей Вей й досі хаотичні. сумна музика лине, картинка зупиняється на білому халаті музиканта та героїні в червоному, перш ніж екран заллє біле сяйво.

Вей Вей витирає сльози. Це відео таке неймовірне, що воно знову її розчулило. Відверто кажучи, вперше воно справді вражає, але після багаторазового перегляду стаєш байдужим.

Але цього разу вона знову плаче...

Вей Вей дивиться на зображення витонченого музиканта в білому халаті, і повільно, мовчки, її серце пронизує сильне усвідомлення...

Вона швидко зачиняє ноутбук, відкидає навушники і заривається головою під подушку.

О ні, о ні, раптом вона стала такою сентиментальною.

О ні...

Здається, вона закохалася.