Човен впав на воду з гуркотом, від якого дрижали кістки. На щастя, Глибинний Легіон будував свої кораблі, щоб протистояти атакам могутніх монстрів, що мешкали у глибоких водах четвертого шару. Командир Кайрон підрахувала, що судно було майже десять метрів у повітрі, перш ніж впало.
Її ноги здригнулись, а коліна скрипнули, прийнявши на себе силу приземлення. Незважаючи на це, вона залишилась стояти прямо і повернулась з криком.
«Звіт про стан! Хтось перевірте, чи немає пошкоджень корпусу чи витоків!»
Хтось вигукнув швидку відповідь і помчав до сходів, що спускались під палубу, коли Кайрон стрибнула назад до перил на носі корабля. Вода падала з неба, поверхня озера почала заспокоюватись, а повітря знову ставало чистим.
Скеля зникла, як і та темна порожнеча, що її поглинула. Велетенська мураха, що була настільки близька до того, щоб її знищило власне закляття, була крихітною цяткою на цій відстані та у вільному падінні.
«Скорпіони, прицільтесь! Стріляйте в цього монстра в небі!» — заревіла вона.
Вона сподівалась, що хтось з флоту зможе зробити чіткий постріл. Також вона сподівалась, що артилерія, яку вона прикріпила до палуб, не розбилась в хаосі.
Кроки стукотіли по палубі, швидко наближаючись, і командиру не потрібно було обертатись, щоб зрозуміти, хто це.
«Екіпаж не повідомляє про витоки або серйозні пошкодження, хоча є незначні тріщини на деяких внутрішніх плитах на другій палубі, лівий борт», — повідомила Моррелія, віддаючи честь.
«Трибуно, свідком чого я щойно була, заради Залізної Фортеці?»
Її трибуна на мить завагалась, і Кайрон обернулась, щоб зиркнути на неї.
«Що таке, трибуно, мураха за язика взяла? Пояснюй!»
Погляд Моррелії став твердішим під виснажливим поглядом її командира, і Кайрон побачила елементи її матері та батька, що пробивались назовні. Намагатись керувати цими двома було все одно, що намагатись керувати самим Підземеллям, просто неможливо.
Принаймні Тітус пом’якшав з віком.
«Я не впевнена, що зможу, командире. Я ніколи раніше не бачила нічого подібного. Я вважаю, що ніхто не бачив».
«Тебе прийняли в цю команду, тому що ти була раніше знайома з мурахами і з цим монстром зокрема. Ти дійсно хочеш сказати мені, що ніколи не бачила нічого подібного?»
Моррелія скривилась та подумки вилаяла Ентоні. Цей клятий ідіот мало не вбив себе та всіх інших у цьому районі! Закляття, яке він використав, було більшою загрозою для його родини, ніж те, що зробили Голгарі!
«Я бачила заклинання, трохи схоже на це, але воно було настільки менше за масштабом, що я навіть не можу бути впевненою, що це та ж магія. Можливо, це та сама магія, але збільшена; однак я не маю уявлення, як це стало можливим, або як монстр сьомого рангу зміг створити настільки абсурдний рівень сили».
«Ми вже деякий час знаємо, що цей монстр здатний маніпулювати дивним класом мани, який не можуть ідентифікувати навіть наші найкращі маги. Це її застосування?»
Моррелія знову прокляла Ентоні. Вона й гадки не мала, що робилось в його голові! Навіть інші мурахи не здогадувались, що діється в його голові! Як працювали його унікальні здібності, було для всіх загадкою; він ніколи не пояснював себе, і насправді не мав на це жодних причин.
«Це можливо. Це можливо, вона має схожі риси, змінюючи напрямок падіння, обертаючи вгору вниз і вниз угору».
Давним-давно її мало не втягнуло в таку сферу, а разом з нею і Ентоні, але сила того, що вона щойно побачила, була на зовсім іншому рівні. Очевидно, його здатність маніпулювати цією дивною маною зросла. Під час спарингів серед Народу він продемонстрував здатність притискати солдатів до землі невидимою, владною силою або навіть піднімати їх у повітря, не торкаючись.
«Ми готові до стрільби, командире!» — пролунав голос, який невдовзі повторили кілька артилерійських екіпажів.
«Вогонь!» — вигукнула вона.
Моррелія підійшла до командира біля поруччя, дивлячись на мураху, що стрімко падала вдалині, зі складними почуттями в серці.
«Вони не зашкодять йому на цій відстані», — пробурмотіла вона собі під ніс.
Вона робила зауваження чи висловлювала свої надії? Вона щиро не могла сказати.
«Схильна погодитись. Я поняття не маю, з чого зроблена ця оболонка»
Моррелія скривилась.
«Панцир, командире».
«Добре, панцир. Я поняття не маю, з чого він зроблений, але схоже, що він надзвичайно міцний. Хоча він там нагорі та не в змозі захиститись, я б не виконувала свій обов’язок, якби не спробувала».
Балісти Скорпіон були потужними військовими двигунами, здатними стріляти магічними стрілами на багато кілометрів, а їхні оператори були досвідченими, добре навченими стрільцями. Навіть на цій відстані вони частіше влучили б, ніж ні.
Мотузки рванули з глибоким звуком, посилаючи свої смертоносні снаряди в повітря, наче смуги світла.
Кайрон із зацікавленням спостерігала, як перший постріл летів до цілі. Завдяки своєму гострому зору та спостережливості вона могла досить чітко побачити момент першого удару.
Мураха нічого не зробила і лише дозволила стрілі вдарити себе. Сила удару закрутила велетенського монстра в повітрі, але коли вона подивилась знову, виявилось, що великий жук не зазнав жодних пошкоджень. Насправді, здавалось, наче він розкішно розтягується і насмішкувато клацає щелепами.
«Команди магів можуть почати артилерійську магію», — різко сказала Кайрон.
«Чи розумно це?» — обережно запитала Моррелія. «Є ризик, що ми пошкодимо братіанські кораблі».
«Ризик прийнятний. Передайте наказ, трибуно».
Невдовзі безперервний залп стріл-скорпіонів і величезних вогняних та кам’яних куль полетів у повітрі до цілі.
Мураха продовжувала дозволяти їм бити себе, вдаючи, що заснула, або погойдуючи задньою частиною тіла в напрямку флоту Легіону.
Кайрон невдоволено пихнула. Вона не думала, що це спрацює на такій відстані, але все одно була розчарована, підтвердивши свою правоту. Щоб пробити цю оборону, їм знадобиться значно більше сили або підійти набагато ближче.
Коли мураха наближалась до кінця свого падіння, вона наказала своїм командам припинити вогонь. Не було сенсу дратувати братіан без користі.
«Ходімо під палубу», — сказала вона. «Нам потрібно буде провести повну інвентаризацію та повний підрахунок особового складу. Якщо навіть один з моїх солдатів вдарився навіть пальцем на нозі, я хочу знати про це».
Моррелія встояла перед бажанням голосно простогнати.
«Так, командире», — сказала вона.
Коментарі
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Увійти, аби лишити коментар!