Збільшення

«То що ви відчуваєте, Найстарший?»

Я трохи повертаюсь, щоб подивитись вниз на Адвант. Я ніколи раніше не замислювавсь над тим, що положення моїх очей і форма моєї голови закривають мені погляд на землю піді мною. На відміну від людини зі зручною шиєю, я не можу зручно дивитись вниз.

Тому, коли Адвант наближається до моїх ніг і хоче побалакати, я насправді не бачу, де вона. Я опускаю ноги з одного боку, щоб змінити кут, і бачу її ліворуч від себе.

«Ах, ось де ти. Що ти маєш на увазі?»

«Бути сьомим рангом? Ви досягнули рівня сили, про яку більшість у Колонії можуть лише мріяти».

Мені стає трохи незручно, коли вона так говорить.

«Що ти маєш на увазі? Ти досягнеш цього рангу вже досить скоро. Трохи часу, біомаси та ядер — це все, що тобі потрібно, і бац, ти станеш мого розміру, перш ніж це усвідомиш».

Або більшою, враховуючи те, що її енергія здебільшого спрямована на фізичний розвиток, тоді як я розділив свою. На мій подив, вона заперечливо трясе вусиками.

«Ні, я не вважаю, що багатьом вдасться зробити такий стрибок, який ви. Обсяг ресурсів, потрібний для підняття одного з нас на настільки високий ранг важко виправдати. Зараз у Колонії є понад мільйон членів, і кожному з них потрібні ядра для еволюції. Ми повинні враховувати силу всієї родини».

«Нам все ще потрібно кілька потужних осіб, — пропоную я, — цей великий палаючий демон був хорошою протидією нашій звичайній тактиці кількості. Мати спосіб швидко його знищити — це правильний вибір».

«Я згодна з вами, але не вважаю, що це буду я», — зітхає вона. «У мене є обов’язки як у члена ради, я не можу постійно накопичувати ресурси та ставити себе на передову. Ймовірно, Жвава отримає підтримку, щоб зробити поштовх до еволюції, але я сумніваюсь, що особисто коли-небудь досягну сьомого рангу».

Га. Це дуже розумна думка. У мене виникає спокуса сказати щось на зразок «якщо ти зачекаєш достатньо довго, ти обов’язково досягнеш цього», але це насправді так не працює. Звичайно, монстр буде накопичувати біомасу та досвід протягом усього свого життя, але ядра - це інша справа. Якщо населення Колонії продовжить зростати таким же чином, тоді і попит на цей дорогоцінний ресурс буде лише зростати. Якщо Колонія вирішить, що їм краще спрямувати цей ресурс на виховання нових членів, а не на інвестиції у верхівку... буде складно сперечатись з таким рішенням.

Зрештою, це я був тим, хто наполягав на тому, щоб ми робили все можливе, щоб підтримати кожного в Колонії.

«Це складно описати», — кажу я, намагаючись дати кращу відповідь. «По-перше, я не звик бути настільки великим».

З усіх моїх еволюцій, це, безумовно, найбільше збільшення розміру, яке я коли-небудь отримував. Окрім солдатів п’ятого рангу, майже всі навколо мене можуть ходити прямо під моїм панциром, і мені навіть не потрібно підніматись.

Порівнювати це з моїм людським тілом майже безглуздо. Мої щелепи довші за мій зріст, навіть до інциденту з ногами. Одним словом, я величезний! Тунелі та печери, якими я блукав у першому шарі, тепер для мене назавжди закрить, я просто в них не влізу!

Мушу визнати, що згадуючи той період, мені було приємно усвідомлювати, що я тепер можу зверхньо дивитись на крока-звірів з тривіальною легкістю.

Крихітка все ще вищий за мене, але з точки зору загальної маси він поки що дуже відстає від мене, що, здавалося, зачепило його почуття. Принаймні, коли я прокинувся, він дувся, тихо згинаючись у кутку.

«Я зможу дати тобі кращу відповідь, коли мине трохи більше часу», — кажу я до Адвант. «Поки що я ще не звик до багатьох речей».

Солдат киває.

«Що ж, які тепер ваші плани, Найстарший?

Я хотів би відчувати менше болю....

«Я повернусь до четвертого шару і допоможу, щоб там усе налагодилось. Наразі ви всі в безпеці, незважаючи на те, що демони божеволіють. Коли я вам знадоблюсь, надішліть повідомлення, і я прийду, щоб допомогти».

Ймовірно, я зможу використати ворота Матері-Дерева, щоб повернутись назад, але мені доведеться покластись на Блискучу, щоб повернути мене в надзвичайній ситуації.

«Наскільки я можу судити, тобі доведеться важче, ніж мені, — кажу я їй, — але ти набагато краще вмієш організовувати подібний захист, ніж я. Коли ми окопаємось, навіть мільйона демонів не вистачить, щоб прорвати його».

Тепер, коли Королева та рятувальники повернулись на дружню територію, короткострокову надзвичайну ситуацію було вирішено, але поточна небезпека в шарі демонів продовжує зростати. Колонія повинна братись за роботу, щоб підготуватись до нападу, а мені потрібно підготуватись до бою з, можливо, кількома демонами восьмого рангу.

Я не чекаю цієї битви….

«Гаразд, тоді мені варто йти. Успіхів, Адвант», — швидко кажу я їй, і вона відповідає після миті здивування. «Бережи наш народ. Я подбаю про те, щоб принаймні половина військ у четвертому шарі повернулась на твою підтримку».

«Це не обов’язково…» вона починає відповідати, але я перебиваю, не даючи їй закінчити.

Вони хочуть, щоб вони всі залишились і захищали мене. Пха! Наче мені це потрібно!

Мені справді потрібно знайти Сару і дізнатись, що вона задумала. Вона була б великою підмогою в нинішній ситуації. Я не шукаю її лише для того, щоб посміятись з того, що я тепер більший і вищий. Це просто нісенітниці.

Я мчусь через демонські рівнини, обмінюючись вітаннями та помахами вусиків з багатьма-багатьма мурахами, яких я проходжу на своєму шляху. У мене таке відчуття, що весь шар ожив, відколи Колонія прибула сюди з набагато більшою кількістю. Будівництво відбувається всюди: форти тут, мури там, мости, дороги, гнізда, шахти, кузні.

Колеса промисловості постійно обертаються вперед, особливо коли за кермом мурахи. Очевидно, велетенські гнізда, які ми побудували під завойованими містами, були лише початком. Мені шкода всіх, хто думає, що зможе позбутись нас, коли ми вирішили переїхати, навіть демонів. Цього не станеться!

Ведений невпинним болем поклику, я поспішаю назад до саду Матері-Дерева.

Окрім мук, нанесених прокляттям древніх, я також трохи стурбований через Крініс. Вона завжди була трохи… прив’язана до мене, відтоді як я перетворив її на домашнього улюбленця. Я сподіваюсь, що вона змогла впоратись з розлукою.

Я впевнений, що все буде добре. Мене не було скільки… кілька годин?