[12] Фронт прогресивного людства

[12] Фронт прогресивного людства

Фронт прогресивного людства. Обране словосполучення «прогресивне людство», замість «нове людство» відображало сильне усвідомлення того, що маги — це не просто нове покоління людей, а люди, що розвинулися.

Організація спочатку виступала як антитеза антимагічним рухам, таких як «Гуманісти» і постійному переслідуванню магів. Її каталізатором стала FEHR, яка виникла на колишній канадській території USNA. «Просунуте людство» також було даниною фразі «Борці за еволюцію людства», від якої походить назва «FEHR». Відправною точкою для створення Фронту прогресивного людства було захоплення FEHR.

Однак, поступово, члени Фронту прогресивного людства почали половинчасто бачити позицію FEHR, щодо заперечення насильницької контратаки проти решти людської раси. Перший лідер був заарештований в результаті першої повномасштабної демонстрації їх рішення, що «якщо політика і закон не зупиняють переслідування магів, деякі незаконні дії є необхідним злом» і втіливши це в життя, вони були змушені піти в темряву.

Звідси починається нелегальна організація Фронт прогресивного людства, яка прийшла до зв’язку з FAIR, але попри те, що маги перебували під пильним наглядом з боку влади, чи могли вони без жодної підтримки створити організацію, спрямовану на боротьбу зі звичайними людьми, попри їхній антимагізм. Після арешту керівника, чи могли вони піти в підпілля і залишитися організацією без спонсорства.

Відповідь — ні. За Фронтом прогресивного людства стояв натхненник, відомий лише жменьці людей.

Чесно кажучи, за людьми, які підтримували Фронт прогресивного людства, стояла «тіньова влада», якій не можуть протистояти навіть великі політики.

◊ ◊ ◊

Увечері четверга, третього червня.

Тацую, який повернувся додому, відвідали Фумія та Аяко. Йому також повідомили, що було захоплено двадцять членів Фронту прогресивного людства, які націлилися на оригінальну реліквію, минулої ночі. Передбачаючи, що звіт може бути про це, Тацуя привітав їх у вітальні.

Фумії він запропонував місце напрати нього, Аяко — поряд, а Міюкі, яка провела їх від входу, сказав сісти поряд з собою. Ліна вже повернулася до своєї кімнати, на цьому ж поверсі.

– Допити захоплених членів Фронту прогресивного людства завершені.

– І дізналися дещо клопітне.

Сказали, в унісон, Фумія та Аяко.

– Клопітне?

Запитала Міюкі.

– Перш за все, розповімо вам те, що ми дізналися.

Аяко відповіла поглядом, який точно нагадував слова: «я в біді».

Тацуя поглядом спонукав продовжувати.

Фумія кивнув поглядом й заговорив.

– Ім’я лідера Фронту прогресивного людства Куренай Андзу. Їй двадцять шість. Вона не брала участь у рейді минулої ночі. Сублідер – Фукамі Кайсей. Чоловік двадцяти п’яти років, діда якого позбавили номера в Другій лабораторії.

Почувши про позбавлення номера, Тацуя змінився на обличчі, а Міюкі нахмурилася. Однак жоден з них не чув про те, що Фукамі приходив до кімнати Рьоусуке. Якби Рьоусуке розповів про це Тацуї, подальша ситуація розвивалася б по іншому.

– Сублідер брав участь у рейді минулої ночі, у групі матеріально-технічної підтримки, але їх впустили. Наразі, їх місце знаходження встановлюється.

– Ви кажете так, наче знаєте де лідер, чи не так?

– Так знаємо.

У відповідь на запитання Тацуї, Аяко перехопила естафетну паличку у Фумії.

– Проблема в сховку.

– Думаєте їх переховує хтось з Десяти головних кланів.

– Можливо тоді було б легше.

Аяко тихенько, ледь чутно зітхнула.

– Куренай Андзу ховається в особняку Ідзайой Шірабе.

– ... Як я пам’ятаю, цей чоловік молодший брат голови родини Ідзайой зі ста сімей.

Фумія та Аяко синхронно кивнули на слова Тацуї.

– До слова, родина Ідзайой престижні, стародавні маги, яких називають найсильнішими зі ста сімей. Чому з такої родини, до того ж молодший брат голови родини прикриває злочину організацію?..

Голос Міюкі говорив «я не можу цього зрозуміти».

– Мало того, хіба сублідер Фронту прогресивного людства не з позбавлених номера? Немислимо, щоб головний дім родини Ідзайой підтримував організацію, в якій в керівництві позбавлений номера.

Родина Ідзайой славилася своєю сильною неприязню до створеного мага. Вони відкрито виступали проти зміцнення магічних навичок за допомогою генної інженерії та біохімічних заходів. Існувало відчуття відстороненості від Десяти головних кланів. Однак вони не намагалися приховати свою зневагу до позбавлених номера. У цьому відношенні, родина Ідзайой були єретиками в сучасному японському магічному суспільстві, де дискримінація позбавлених номера вважалася табу.

Не зважаючи на це, родина Ідзайой не була виключена з магічної спільноти, оскільки вони мали здібності, що вважалися найсильнішими зі ста сімей. Зокрема, до них ставилися, як до лідера магів древньої магії, які, як правило, переважали сучасну магію. Також було відомо, що вони добре вміли піклуватися про магів, які залежать від них.

– Пані Аяко, хіба не було для цього якоїсь особливої передумови?

– Так. Саме так, пані Міюкі. Була смішна історія.

Аяко впорядкувала своє дихання, не для створення драматичності, а щоб заспокоїти дихання.

– Ідзайоі Шірабе, захистити Куренай Андзу, наказав один з чотирьох старійшин Палати старійшин.

Міюкі прикрила рот обома руками.

Навіть очі Тацуї були широко розплющеними.

«Палата старійшин» про яку згадала Аяко, це не законодавчий орган, що існував до імперського сейму, на початку періоду Мейдзі. Звісно, ця організація не правонаступниця, вона не має жодного відношення до «Ґенро», що був неконституційним органом. Інша назва «сенат».

Це була впливова група людей, що керувала Японією за лаштунками. Ні, точніше буде сказати, що вони контролювали темну сторону Японії. Мета Сенату полягала в тому, щоб винищити, запечатати та ліквідувати всіляких істот, демонів та монстрів, магів, що зійшли зі шляху та чужинців, які живуть на «темній» стороні цієї країни, щоб вони не порушували порядку «світлої».

Тому Сенат контролює різних «людей з силою». Родина Йотсуба одна з них.

Чотири старійшини були головами чотирьох родин, які мають найвпливовіший голос у Сенаті. Кількість сенаторів не була фіксованою і коливалася від десяти до п’ятнадцяти, але чотири родини старійшин були усталеними, з моменту заснування сенату. Тодоу Аоба, спонсор родини Йотсуба, був одним з чотирьох старійшин.

Відразу після закінчення Першої старшої, Тацуя і Міюкі почули від Хаями про Сенат і чотирьох старійшин. Фумію та Аяко Хаяма також про це повідомив, коли їх покликали до головного дому, після закінчення Четвертої старшої. З суворим зобов’язанням дотримуватися умов конфіденційності.

– ...Це незручно. Ви знаєте ім’я цієї людини?

– Так. Шановний Кашіва Кадзутака.

– ...

Тацуя мовчки поринув у свої думки.

– ...Ви відмовитесь від захоплення Куренай Андзу?

У важкій атмосфері, боязко запитала Тацую Аяко.

– Навіть четверо старійшин не всесильні та невинні й навіть Сенат не повинен бути монолітним. Спочатку поговорімо з його ясновельможністю Тодоу.

Можливо тому, що вже зібрався з думками, Тацуя відповів на її запитання без затримки.

– Шановний Тацуя.

Тихо звернулася до Тацуї, збоку, Міюкі.

– Якщо ви хочете попросити про співпрацю Його ясновельможність Тодоу, чому б не попросити Ліну виступити посередником?

Офіційне ім’я Ліни — Ліна Тодоу. Її натуралізували в Японії на початку цього року. В той час, її вдочерив Тодоу Аоба.

– Я супроводжуватиму її, коли Ліна піде до Його ясновельможності. Думаю, що це викличе менше підозр, ніж якщо шановний Тацуя діятиме прямо.

– Вірно…

З літа, три роки тому, Тацуя перебував у центрі уваги, ні, настороженості, не лише в Японії, але й військових у всьому світі. Кожен його крок постійно контролювався.

– Покладаюся на тебе, Міюкі.

– Зрозуміла. Я спочатку зателефоную Ліні.

Ліна вже повернулася до своєї кімнати, але час ще був до дев’ятої вечора. Вона, мабуть, готувалася до занять в університеті, або дивилася телевізор. Її нинішня одержимість — молодіжна драма часів США.

Міюкі зателефонувала Ліні, на внутрішній відеофон.

Ліна, зображена на настільному дисплеї у вітальні, тримала у руці електронну ручку.

– Ти вчилася? Вибач, що потурбувала.

– Усе гаразд. Я вже втомилася від цього.

Аяко, яка слухала її збоку, посміялася над її надто щирими словами.

Камера мала її вловити, але Ліна не показала ознак того, що її це хвилювало.

– Тоді, чи можеш прийти сюди?

Від прохання Міюкі, Ліна змінила вираз на обличчі.

– Важлива розмова?

– Так.

– Окей? Невдовзі прийду.

Як і сказала, Ліна прийшла відразу.

Вона сіла поряд з Тацуєю, а не Міюкі.

– Отже, яка важлива розмова?

Перед нею була приготована нею, якщо точніше, замовлена домашній автоматизації, чашка кави з молоком. Перш ніж надпити її, Ліна запитала Міюкі, що їй треба зробити.

– Насправді, ми хотіли б проконсультуватися з Його ясновельможністю Тодоу...

З цією передумовою, Міюкі розповіла Ліні про що вони говорили до її приходу.

Вислухавши розповідь, Ліна відповіла «добре», не демонструючи жодних ознак роздумів.

Міюкі хвилювалася, бо відповідь була надто швидкою, але не було можливості скасувати обговорення з Тодоу. Завтра Ліна мала зв’язатися з Тодоу, щоб домовитися про візит.

◊ ◊ ◊

Можливо через вдалий час, вони змогли зустрітися з Тодоу Аоба ввечері п’ятого червня.

– Дякую за допомогу, Міюкі. Ліна, і тобі дякую.

Подякував Тацуя Міюкі та Ліні, що повернулися. Ліна не дуже, але Міюкі мала обличчя, яке не могло приховати її втоми.

– ...Шановний Тацуя. Його ясновельможність Тодоу мав дуже суворе обличчя.

Коли Міюкі почала звітувати про результати візиту, Тацуя видав зацікавлене «Хо...»

– Хіба Його ясновельможність не знав, що Ідзайоі Шірабе переховує Куренай Андзу.

– Так, правильно. Його ясновельможність сказав, що не може зрозуміти наміру пана Кашіви. Крім того, ми отримали інструкцію, завтра їхати в особняк Ідзайоі Шірабе, разом з цим.

Міюкі передала запечатаний лист. Адресований Ідзайоі Шірабе, а відправником був Тодоу Аоба. Якщо він пов’язаний з одним з чотирьох старійшин, Ідзайоі Шірабе повинен був знати ім’я та статус Тодоу.

– З цим нам не доведеться розвертатися прямо біля воріт, чи не так? Зрозуміло.

– Мене ти теж візьмеш з собою, так?

Запитала Тацую Ліна, ніби маючи на увазі, що в цьому не має потреби й користі.

Завтра ми вирушаємо в трьох.

Міюкі схвилювалася від відповіді Тацуї, а Ліна кивнула із задоволеною посмішкою.

У вечері неділі, двадцять шостого червня, Тацуя, зі супутницями, з’явився в будинку Ідзайоі Шірабе.

Це був результат багатьох телефонних дзвінків, з самого ранку, махання конвертом Тодоу перед камерою, та, нарешті, згоди голови. З учорашнього дня, Фумія встановив периметр навколо будинку Ідзайоі Шірабе, який цілком можна було назвати особняком. Фумія, з його групою, мав схопити Куренай Андзу якщо Ідзайоі Шірабе намагатиметься таємно дати їй втекти. Замість того, щоб залишитися в особняку, їй зручніше втекти.

– Для мене велика честь зустрітися з настільки видатними людьми.

Після першого обміну привітаннями, бездушним тоном, сказав Ідзайоі Шірабе. Сказавши «таких видатних людей» замість «двох», він натякав, що знає про Ліну. Тацую жодним чином не турбувало те, що він знав про походження Ліни.

Ідзайоі Шірабе був тридцять один рік. Позаду нього було двоє людей, мабуть, охорона, складалося враження, що він нарешті досяг зрілості. Через демонстровану ним знервовану атмосферу, здавалося, що йому було трохи більше двадцяти. М’яко кажучи, від нього складалося враження, добре вихованого, «хлопчика», який виріс, не знаючи бурхливості світу.

Однак його магічну силу не можна було недооцінювати. Контроль сайонів був майже без витоку, а силу втручання, що стояла за ним, без вагань можна було назвати першокласною. Його репутація, на рівні Десяти головних кланів, не була перебільшенням. ...Так розсудив Тацуя.

– Отже, яка справа у вас сьогодні? Я не пам’ятаю, щоб у родини Йотсуба були занепокоєння, які б потребували уваги Його ясновельможності Тодоу.

Крім того його вміння включати нерозуміючого було вражаючим.

Однак це було в межах очікування Тацуї.

– Якщо Куренай Андзу, лідер злочинної організації Фронт прогресивного людства, перебуває в цьому особняку, чи не могли б ви передати її нам?

Тацуя від самого початку не мав наміру застосовувати клопіткі маневри. Щоб зробити своє прохання незрозумілим від початку. Форма його слів була проханням, але тому, кому це було сказано, і тому, хто це сказав, було зрозуміло, що це не прохання.

– Якщо людина, на ім’я Куренай Андзу знаходиться в цьому будинку, чому я маю передавати її родині Йотсуба, а не поліції?

Запитав Шірабе, прямим поглядом глядячи на Тацую.

– Якщо ви можете передати її поліції, також буде добре. Результат той самий.

– Ви маєте на увазі, що звернетеся до поліції?

Тацуя не відповів на це питання, а лише моторошно посміхнувся.

На обличчі Шірабе з’явилося збентеження. Можливо, він відповів на емоційне хвилювання, що проявилося від господаря, ескорт позаду нього був у готовності. Однак страхітливий погляд Міюкі, який критикував грубість і лютий погляд Ліни, з готовністю дати відсіч, змусив їх обох заклякнути.

– Міюкі, заспокойся. Ліна, не провокуй.

– Мені шкода, шановний Тацуя,

– Мені шкода, Тацуя.

Міюкі та Ліна тихо послабили погляди.

Здавалося, не лише ескорт звільнився від напруги.

– ...Пані Шіба, вибачте за це.

Саме ескорт Шірабе першими проявили намір напасти. Йому не було сенсу вибачатися.

–– Не хвилюйтесь.

Тому Тацуя не обрав додаткову битву вибачень.

– До речі, та жінка, на ім’я Куренай Андзу, це ж жінка, чи не так?

Тацуя кивнув на запитання, що мало серйозне значення для підтвердження та демонстрації.

– Який саме злочин вчинила, очолювана цією особою, організація?

Продовжив основну частину запитання Шірабе.

– Спроба викрадення військової таємниці.

– Хо, кримінальний злочин. Як бачите, цей будинок не дуже великий, і я поняття не маю про жінку, на ім’я Куренай Андзу. Нехай прислуга перевірить, щоб бути впевненим.

Особняк Ідзайоі Шірабе розташовувався на півночі міста Саяма в колишній префектурі Сайтама, а на ділянках навколишніх будинків більше місця, ніж у центрі міста. Це, звичайно, не особняк з десятками кімнат, але, це, мабуть, був «великий особняк».

– У вас є фото жінки?

Тацуя не прикинувся невідуючим на прохання Шірабе і передав роздруковане фото. На фото була звичайна, на вигляд, жінка.

Не стара. На вигляд, їй було двадцять років, яким і був її справжній вік.

Справа не в нестачі макіяжу. Її губи були пофарбовані не дуже кричущим кольором, вуха наполовину приховані, а коротке волосся, що звисало на комірець, укладене, щоб не виглядати надто формальним.

Можливо, на загальне враження про її обличчя впливали глибокі подвійні повіки. Це було обличчя, яке не залишало ні хороших, ні поганих вражень, яке можна було легко забути, просто пройшовши повз.

Шірабе був здивований, тому що двомірні світлини, проявлені на папері, в цей час були рідкістю. Він передав фотокартку супроводжуючому позаду і чутно наказав, – Перевірити кожен куточок особняка.

– Дякую за співпрацю.

– Ні, почувши про крадіжку військової таємниці, я не можу не співпрацювати.

Для Тацуї та супутниць, що знають ситуацію, Шірабе очевидно, ні, нахабно бреше. Він покликав іншого слугу і наказав йому заварити новий чай і принести солодощі.

Трохи пізніше, Тацуя відчув хвилювання навколо задніх дверей особняка.

Він напружив свої почуття й спробував досягти ознак. Але незабаром сприйняття читання ознак було заблоковане.

Це була не перша «техніка», яку спробував Тацуя. Це було поле порушення сприйняття тієї ж природи, що й «бар’єр», який Якумо іноді показував під час навчання.

Це не тільки техніка пошуку ознак. Ця техніка також блокувала «Ясновидіння», яке розширювало зір, і «Ясний слух», що розширювала слух. Не було сумніву, що перед ним була техніка Ідзайоі Шірабе. І досить великої майстерності.

Але він знав, що цей вид бар’єра не перешкоджає Елементальному зору. Тацуя направив «погляд» з десятьма відсотками на координати, де відбулося збудження ознак.

Як і очікувалося, носій фізичних ознак, які відповідали даним «Куренай Андзу», відходив від чорного входу. Від задніх дверей цього особняка вела вузька алея. Можливо вона збиралася вийти на головну вулицю і викликати таксі.

Він не міг відволіктися від Шірабе, який сидів перед ним, тому не мав можливості прочитати інформацію достатньо глибоко, щоб підтвердити особу жінки. Однак це була не біда. Фумія та Аяко не дозволять їй піти...

– До речі, маю одне запитання.

Шірабе заговорив з Тацуєю, поки він занурився у такі думки, ніби намагався перешкодити його думкам.

– Яке?

Насправді Тацуя був змушений перестати думати. Однак, навіть якщо він припинив, проблем не було.

– Це ж була крадіжка військової таємниці, і спроба крадіжки. Чому пан Шиба, цивільний, що не є, а ні солдатом, а ні поліцейським, намагається її схопити?

– Тому що я зацікавлена сторона.

– Зацікавлена сторона? Ви причетні до справи?

Шірабе намагався з’ясувати обставини, про які Тацуя не хотів би, щоб його занадто багато розпитували.

– Я не можу відповісти на це питання.

– Ні, я хотів би щоб ви сказали. Оскільки ми співпрацюємо в цьому питані.

Тацуя помітив, що це безглузда і необґрунтована наполегливість.

Мета Шірабе — виграти час.

Мабуть, він мав наївну ідею, що крім Тацуї та його супутниць, немає нікого, щоб захопити Куренай Андзу...

«...Ні, чи є шанс, що від когось, крім нас, вона зможе втекти?»

Однак Тацуя швидко змінив думку.

– Якщо ви передасте Куренай Андзу, я відразу розповім вам.

«Не думаю, що Фумія відстане, але ми не знаємо магічних навичок Куренай Андзу. Якщо у неї є невідома нам магія...»

Тацуя був трохи стурбований питанням «а що, якщо», хоча він не був впевнений щодо відповіді.

◊ ◊ ◊

Особняк Ідзайоі Шірабе знаходився на околицях міста, але не глибоко в затишних горах. Це не будинок для однієї родини, розкиданий у сільській місцевості, з великими рисовими полями та фермами. В провулку, позаду резиденції, вдень і в ночі було малолюдно. Але якщо вийти на загальну вулицю, зараз був вечір. Був певний трафік..

Зазвичай.

«Не можливо... бар’єр?»

Причина, чому вона вперше асоціювала це з «бар’єром», побачивши пейзаж міста, де зникли фігури, полягала в тому, що Куренай Андзу була з дому, в якому передавали стародавню магію. Проте саме вона не вивчала древню магію батьківського дому. В батьківському домі була традиція передавати таємниці лише хлопчикам.

Через політику своїх батьків, вона ніколи не ходила до магічних навчальних закладів, таких як старша школа магії. Вона отримала магічні знання від підлеглого одного з чотирьох старійшин Сенату, Кашіви Кадзутаки, який випадково побачив її талант.

Оскільки вона почала навчатися магії пізно, після того, як стала студенткою коледжу, магічні навички Куренай Андзу були низькими. Однак вона більше користувач надприродних сил, ніж маг, а також мала риси духовного медіума. Навіть якщо вона не могла отримати ліцензію мага, завірену Магічною асоціацією, недосвідченою вона не була.

Кашіва доручив Куренай Андзу особливу місію. Тому, навіть якщо опонентом є родина Йотсуба (на цей момент вона ще не знала, що привернула увагу родини Йотсуба), неможливо потрапити в халепу. Такого роду бар’єр, що не дає людям пройти, стає важче підтримувати, коли зростає кількість і типи людей, які намагаються його пройти. Знаючи це, Куренай Андзу почала тікати до центру міста.

Однак вона могла вийти з провулка, але не на центральну вулицю.

Шлях перекрила струнку постать.

«Жінка.. Ні, молодий чоловік...»

На правій руці фігури, схожої на струнку жінку або витонченого чоловіка, був кастет. Через цей інструмент, для відкритої демонстрації наміру застосувати насильство, Куренай Андзу без вагань активувала власну надприродну силу.

◊ ◊ ◊

Фумія стояв на шляху, щоб не дати Куренай Андзу втекти. Кастет на правій руці був загрозою. Він не збирався використовувати «Дейрект пеін». Поки він привертав увагу спереду, ззаду мали підкрастися його підлеглі та приспати її.

Однак Куренай Андзу раптово зникла з лінії зору Фумії. Через секунду Фумія знову помітив її. Куренай Андзу, яка нібито мала бути перед ним, намагалася втекти в провулок, де вона була.

«Модельований моментальний рух? Ні це не вона. Її ознак не було. Також процес активації магії. Куренай Андзу володар надприродної сили?..»

Розмірковуючи про, це Фумія побіг за Куренай Андзу. З іншого кінця алеї також були його підлеглі, але була велика ймовірність, що вона втече, якщо використає надприродну здатність, яку вони зараз не розуміють.

Щоб прискорити своє переміщення, Фумія використав магію Руху.

Однак він не дуже добре володів цією технікою. Це пояснювалося тим, що завдання Фумії потребували більше гнучкості в швидкому реагуванні на зміну ситуації, ніж просто швидкості. Замість того, щоб бути слабким в техніці, існував психологічний опір природі магії Самоприскорення, яка, в основному, дозволяла рухатися лише так, як визначено заздалегідь, доки процес не буде завершений.

Але зараз не був час, щоб турбуватися про це. Фумія, який точно запам’ятав схему алеї, куди втекла Куренай Андзу, визначив маршрут і погнався за нею.

Воно було того варте, він відразу повернувся до Куренай Андзу. Це зайняло приблизно п’ять секунд. Фумія наздогнав і спробував затримати її ззаду.

Однак.

Коли Фумія наблизився позаду Куренай Андзу й простягнув руку, вона знову зникла.

«...Неправильно! Вона не зникає.»

«Вона розганяється до ледь помітної швидкості!»

Цього разу Фумія також був обережним. Хоча він хвилювався про зникнення, він втратив її з поля зору, але знав про таку можливість, тому зміг усвідомити лише те, що сталося.

«Це таке ж фізичне зміцнення, як Юкі? Ні.. Це інше.»

Фумія мав підлеглого з надприродною силою, на ім’я Хашібамі Юкі, який використовував фізичне зміцнення. Підлеглий не батька, а особисто його.

Фізичне посилення його підлеглого збільшувало всю його силу, швидкість і силу тіла, і, зокрема, швидкості було достатньо, щоб створити після образ і альтер-его без використання ілюзій.

Тому, придивляючись знову і знову, Фумія дізнався, що таке фізичне зміцнення. Прискорення Куренай Андзу явно відрізнялося від фізичного посилення, яке використовував його підлеглий.

Фігура Куренай Андзу з’явилася на виході з алеї. Відстань близько десяти метрів.

Фумія втратив її з поля зору, менше ніж на секунду. Ймовірно, минуло менше п’ять десятих секунди. Не можливо зберігати стан прискорення тривалий час. Однак, можливість активувати різні здібності без будь-яких ознак є загрозою.

На виході з провулка, фігура Куренай Андзу зникла за зовнішньою стіною будинку.

«Відкинь наївну ідею не завдати шкоди. більше ніж потрібно!»

Вирішив Фумія і знову активував магію Самоприскорення.

◊ ◊ ◊

«Він все ще переслідує...»

Куренай Андзу відчувала «погляд», спрямований на неї ззаду, не завдяки своїм здібностям, а через ефект приховування амулета, наданого Ідзайоі Шірабе. Цей амулет приховував її ознаки, але він недостатньо потужний, щоб обдурити неозброєне око. Можна лише уникнути пошуку місця перебування. Замість цього, він мав вторинний ефект, передавати користувачу талісмана, ознаки того що його шукають за допомогою інших почуттів, ніж п’ять органів сприйняття.

Її унікальна здатність - «Прискорення власного часу». Вміння прискорювати власний час.

...Звучить як надзвичайно хороша навичка, але, на жаль, вона не така потужна, як у певного героя американських коміксів чи певного кіборга з класичної манґи.

Максимальний суб’єктивний час, впродовж якого можна продовжувати прискорення за один раз, становив одну хвилину. Одна секунда, за об’єктивним часом.

Іншими словами, можна було розігнатися шістдесят разів за хвилину. Знову ж таки, якщо розігнатися на максимум, на десять хвилин, вона буде виснажена, і знадобиться досить багато часу, щоб знову активувати. Таким чином, швидкісне прискорення зменшиться до тридцяти разів або менше, що зазвичай не потребувало часу відпочинку.

Крім того, єдине, що можна було прискорити це її власне тіло, та речі на ній, які можна було рухати несвідомо. Наприклад, ми зазвичай не задумаємося чи не відчуваємо, що одяг рухається разом, під час ходьби чи бігу. Ви не думаєте, що носите інструменти, якщо вони на вашому тілі.

Однак, наприклад, якщо намагатися вистрілити з пістолета, ви починаєте усвідомлювати, щойно схоплено рукоятку і вона стає неймовірно важкою через інерцію, яка посилюється відповідно до швидкості прискорення. Те саме стосується й іншої зброї. Тому при здійсненні атаки прискорення треба один раз припинити.

Тоді чому б не використовувати зброю, на відміну від фізичного зміцнення, міцність організму проти зовнішнього впливу і реакція не підвищується, в результаті кістки ламаються, м’язи та сухожилля рвуться. Її здібності можна було ефективно використовувати лише для втечі або раптових атак.

Проте зараз головним завданням була втеча від переслідування. Її надприродна здібність підходила для цієї цілі. Відволікаючись на переслідувача, який наближався ззаду, Куренай знову застосувала «Особисте прискорення часу»,

Рухи придорожніх дерев, що гойдалися від вітру, і маленьких ворон, що літали у небі, стали повільними.

Не зважаючи на те, що вона не змінила темпу бігу, пейзаж, що протікав назад, набирав обертів, а повітря стало мокрим і важким.

Від важкого вітру її обличчя боліло, а дихати було важко.

Можливо тому, що відволіклася на такі речі й переслідування.

Куренай поспішно зупинилася перед стіною людей, які з’явилися перед нею.

Разом з тим, вивільнила надприродну здібність.

Чоловіки, з ніг до голови одягнені в чорне, схожі на міську легенду про інопланетян, яка перетворилася на фільм, а не на традиційних організованих злочинців, утворили перед Куренай напівкруглу стіну.

Відстань між людьми була щільною і навряд чи Куренай, яка мала стандартну конституцію тіла, вдасться проскочити.

Вона зупинилась каменем.

Чоловік в чорному випустив магію.

Магія системи Концентрації, що підвищувала концентрацію азоту і призводила до кисневого голодування супротивника. Магія «Дихання азоту» мала на меті не вбивати, а вивести з ладу, кінцевою умовою було встановлено «ціль має вдихнути один раз».

Куренай не знала що випущеною магією була «Дихання азоту», але вона знала, що була активована магія.

Разом з тим, вона зрозуміла, що магія атакує її.

Активувалася древня магія, надана Ідзайоі Шірабе.

◊ ◊ ◊

Фумія знову вловив Куренай Андзу неозброєним оком, коли її мала досягти магія його підлеглого.

Правильна магічна послідовність, сила, ціль. Сприйняття Фумії говорили йому, що все ідеально. Він не сумнівався, що Куренай Андзу буде успішно схоплена.

Однак наступної миті...

Ця впевненість була зруйнована.

Тим, хто похитнувся і впав на коліна був його підлеглий.

Фумія «бачив», що відбувається. «Озонове дихання його людини, зникло без жодного ефекту, тоді як сама людина постраждала від «азотного дихання» і була позбавлена кисню.

«Магію... Було віддзеркалено?!»

Фумія не міг повірити в те, що «бачить» своїми «очима».

Він знав техніку, яка використовує результат модифікації події, магічний ефект, щоб відбити в противника такою ж магією. Саме Фумія вивчив і практикував її.

Однак він ніколи не бачив і не чув, щоб, як зараз, в опонента повернули магію, активовану іншим, без змін.

Проте його «очі»... Хіба що його сприйняття не відчуло магії.

Саме це і сталося перед його «очима». Куренай Андзу відбила магію його підлеглого.

Фумія виставив в бік Куренай праву руку з кастетом.

Цей кастет був спеціалізованим CAD для магії Фумії, «Дейрект пеін».

Навіть родина Йотсуба, яка жадібно поглинала знання про магію, не мала іншого користувача «Дейрект пеін», крім Фумії. Не буде перебільшенням сказати, що це унікальна магія Фумії, і це була рідкісна магія психічного втручання.

Фумія випустив магію, що безпосередньо завдавала «біль» розуму, в бік Куренай Андзу.

Кров не прилила до голови Фумії. Він випустив «Дейрект пеін», пам’ятаючи про загадкове явище, яке сталося з його підлеглим.

Тому зміг витерпіти.

Йому вдалося помітити.

«Біль» накладений на ліву руку Куренай Андзу, атакувала руку Фумії.

Задні зуби Фумії скрипіли й скрипіли.

Він терпів сильний біль, який врізався в його розум, просто стиснувши задні зуби.

«...Отже, магія віддзеркалюється.»

«Куренай Андзу не контролює відбиття. Це автоматичне відображення магії, спрямованої на неї.»

«Точкою початку відбиття є... спина. Десь позаду серця.»

«Можливо, це техніка «вигравіруване прокляття».»

Це була техніка, яка використовує татуювання для символів і фігур, що мали ефект активації магії, де людське тіло використовується як талісман, і класифікується, як прийом який навіть у древній магії вважається іноземним. Принцип такий же, як і техніка гравірування. Різниця полягала в тому, що техніка гравірування активує магію протіканням певної кількості мисленнєвих часток символами і візерунки на чутливому матеріалі, тоді як вигравіруване прокляття отримує мисленнєві частки, які відображають певну емоцію. ...Про це Фумії розповіла голова Йотсуби.

Беручи до уваги справжню природу сили втручання в подію, яку оприлюднив Тацуя, прокляття, ймовірно, діє за допомогою двох ключів: хвилі духовних часток та хвилі мисленнєвих часток. Враховуючи, що воно автоматично контратакує у відповідь на атаку, ключовими емоціями є відчуття небезпеки та самозахист.

«Чи є ймовірність, що відчуття небезпеки зникне під час бою.

«Якщо теорія та ж, як і при техніці гравірування, витрата енергії має бути не ефективною.»

«Вона навіть не може вирішити, коли її активувати. Використання магії, яка не вимагає часу на підготовку, не може тривати так довго.»

– Слухайте!.. Не атакуйте цю жінку прямо.

Голосно наказав своїм людям, у чорному, які перегороджували шлях Куренай, Фумія.

◊ ◊ ◊

– ...Щось сталося?

Шірабе, який все ще намагався затримати Тацую, раптово зблід і замовк.

– Н-ні. Нічого.

Тацуя вказав на зміну, а Шірабе поспішно вибачився. Але було видно неозброєним оком, що частина його свідомості присвячена чомусь, чого тут не має.

Тацуя поглянув на Міюкі.

– До речі, пан Ідзайой. Скільки людей працює в цьому особняку?

Звернулася до Шірабе Міюкі, а Тацуя сів глибше на дивані. Він не спирався спиною на спинку, але виглядало так, ніби повністю довіряв Міюкі.

– ...Чому ви про це питаєте?

Запитав Шірабе так, що це не виглядало неприродно, але, очевидно, він не повністю зосередився на розмові.

Тим часом Тацуя спрямував ресурси свого «погляду» на битву між Фумією та Куренай, за якою спостерігав.

◊ ◊ ◊

– Встановіть перед нею стіну з магічного бар’єра і не дозвольте вийти за цю межу!

Нейтральна, на вигляд (імовірно), жінка, яка першою завадила втечі Куренай, мала нейтральний голос. І віддавала накази людям в чорному одязі, прекрасним альтом, який добре передавався.

Ймовірно, жінка була не компаньйоном чоловіків у чорному, а їх головним. ...Розсудила Куренай.

Важко було уявити її поруч з чоловіками в чорному, і не схоже, що вона має добрий вигляд на їх фоні. Однак не варто судити людей за зовнішнім виглядом. Вона сама керівник злочинної організації. ...Озирнувшись на себе, подумала Куренай.

Куренай усвідомлювала, що те, що вони роблять, є злочином і не приносить користі магам в цілому. У своєму серці вона чітко була проти нинішнього стану Фронту прогресивного людства.

...На початку становлення, Фронт прогресивного людства був самовдоволеним, але сповнений приємного ентузіазму. Кожен, хто наполегливо намагався виправити соціальні помилки та знайти шлях, сяяв, навіть якщо це було не розумно.

Але їм знадобилося багато часу, щоб відчути безпорадність та з розпачу впасти в пітьму. Було несподівано, що так легко зіштовхнулися з реальністю, від якої, до того часу, відволікалися, і це роз’їсть серця людей. Вони знали, що якби вони, не маючи послужного списку, проповідували очевидні міркування, законними методами, їх ігнорували б наліво і на право. Тому вони вирішили здобути репутацію навіть, якщо доведеться порушувати закон.

Як почали падати, так і впали на дно. Фронт прогресивного людства тепер просто злочинна організація, потенційні терористи.

Навіть якщо вони впали, у них все одно залишалося почуття товариства. Навіть якщо вони не можуть повернутися до початкової групи, яка справді дотримується їх ідеалів, вона хотіла, щоб вони припинили здійснювати злочинну діяльність. Схоже, що під час цієї роботи, багато її колег потрапили заграти. Вона хотіла, щоб вони скористалися цією можливістю, щоб спокутувати свої гріхи й повернулися на правильний шлях.

Вона дуже хотіла виправити траєкторію організації, поки її не спіймали. Але як підставний лідер, нічого не могла змінити. Не мала права вирішувати.

Справжнім лідером Фронту прогресивного людства був Ідзайоі Шірабе. Її вчитель наказав їй піти до Кашіви Кадзутаки, а той наказав їй приєднатися до Фронту прогресивного людства, і за його наказом вона стала другим лідером. Вона не мала слова в цьому питані.

Можливо, Ідзайоі Шірабе був такий самий, в тому, що не мав права на власну думку. І вона і він — лише частини сюжету, який обирає їх вчитель...

Куренай Андзу довго не занурювалася в монолог у своєму серці. Її думки зайняли лише секунду або близько того, перш ніж набули словесної концепції, яка промайнула в її голові. Але за цю секунду її наздогнала жінка, що її переслідувала, яка насправді була чоловіком, це було її непорозумінням.

Куренай знову наздогнав Фумія.

◊ ◊ ◊

– До речі, пан Ідзайой. Скільки людей працює в цьому особняку?

– ...Чому ви про це питаєте?

– Здається, для підтвердження потрібно багато часу.

– Ми не змусимо вас довго чекати.

Тацуя спостерігав за битвою Фумії та Куренай Андзу, слухаючи розмову Міюкі та Шірабе.

Фумія активував магію малої потужності, яка не була його спеціалізацією, Дейрект пейном, і шукав можливість, блокуючи віддзеркалення магії, паралельно розгорнувши щит. З наміром вичерпати витривалість магії, яка відображає магію супротивника.

Якщо так, то Фумія промахнувся.

Куренай Андзу лише точка ретрансляції, яка виконує функцію тригера. Цю роботу виконував інший маг. Тацуя бачив цю техніку три роки тому, коли переслідував колишнього мага Дайкана Ґу Дзіе, який мав образу на родину Йотсуба та спричинив теракт. Тоді тригером виступав гуманіст, який не мав магічних якостей.

Можна було використовувати магію, навіть якщо той не володів магічними якостями. Для мага, тягар тривалої передачі магії має бути меншим, ніж тягар для звичайної людини, яка не вміє використовувати магію. Магія контролю свідомості, що утримувала перехожих подалі, досягне межі раніше, ніж магія віддзеркалення.

«Та все ж, магія, що віддзеркалює магію. В перше таке бачу.»

Фумія, який перебував в бою, мабуть, відчув би спокусу поскаржитися: «Не на часі», але Тацуя не міг не зацікавитися магією, яку використовувала Куренай.

«До речі, я чув від майстра, що є спосіб повернути прокляття заклинателю. Який так і називається «повернення прокляття».»

Тацуя перевів «погляд» поза Шірабе, який вів дискусію з Міюкі, «чи повільно» або «не пізно». Однак його фізичні очі все ще залишалися на Шірабе.

«Кажуть, що родина Ідзайой є престижними стародавніми магами, але ми сучасні маги, знаємо лише оцінку древніх магів, що вони «найсильніші зі Ста сімей», їх справжня природа не відома. Якщо особливістю родини Ідзайой є прокляття, зрозуміло, що вони не хотіли, щоб реальна ситуація вийшла назовні.»

Лише подумки посміхнувся Тацуя Він вже помітив, що сам Ідзайоі Шірабе, перед ним, змушує Куренай Андзу використовувати віддзеркалення магії.

«Але я не думав, що Фумія так наполегливо боротиметься... Ні, чи варто говорити, що агресивно, а не наполегливо. Настав час скидання бар’єра, тому прийшов час це припинити.»

Тацуя вирішив втрутитися.

Він зосередив свій «погляд» на татуюванні, на спині Куренай Андзу - «вигравіруване прокляття».

◊ ◊ ◊

Шірабе, який вів дискусію з Міюкі, раптом замовк.

Це не просто мовчання. Він виглядав так, наче з нього витягли душу.

– Пан Ідзайой?

Її співрозмовник раптово замовк. Не дивно, що в питані Міюкі був докір.

– Міюкі.

– Шановний Тацуя?

Але побачивши, що Тацуя похитав головою, вона замовкла.

Однак Шірабе був у такому стані, що не міг відповісти, навіть коли до нього звернулися. Його розум був настільки шокований, що навіть не міг думати.

Єдиними думками та почуттями, які ледве сформувалися, це «неможливо» і «дурня».

І лише після того, як Фумія схопив Куренай Андзу, Шірабе зміг міркувати належним чином.

◊ ◊ ◊

Фумія застосував заклинання з силою, від якої міг легко захиститися, і дозволив Куренай використовувати віддзеркалення магії.

Однак не було ознак, того що магічна сила супротивниці вичерпувалася.

Це був звичайний житловий масив. Було обмеження того, наскільки довго вони могли перекривати дорогу, без дозволу.

У момент коли у Фумії почала прокидатися його нетерпимість.

З порожнечі, з не звідки, в цьому матеріальному світі в Куренай Андзу полетіла магія.

«Що це?!.»

Вона була не настільки потужною, щоб похитнути тіло і розум. Швидше це була невелика магія.

Схоже, мінімальний мінімум.

Найдосконаліша та витончена магія, що досягла своєї мети без браку і надлишку сили.

Це була магія, яка затратила все для досягнення цілі, не залишивши жодного сліду від того, хто її випустив. Однак Фумія з першого погляду зрозумів, хто був оператором.

«...Пан Тацуя.»

Тільки Тацуя міг вивільнити таку магію.

Для Фумії це був незаперечний факт.

«У цій ситуації мені допоміг пан Тацуя. Тоді це була магія, що руйнує магію.

Це має бути «Розпад техніки!».»

Націливши спеціалізований CAD на своїй правій руці на Куренай.

У нього не було сумнівів. Він навіть не задумувався.

Просто думав проте, щоб напевно нейтралізувати опонента.

З силою, відбиття якої, ймовірно, зробить його недієздатним.

Фумія випустив «Дейрект пеін»!

Цей вчинок, в очах інших, виглядав як необережна ставка.

Однак у Фумії й думки не було, ризикувати.

◊ ◊ ◊

« Е, що?»

Через неї раптово пройшов невеликий удар. Він був не фізичний. Це було потрясіння розуму.

Куренай також розуміла, що на неї впливає якась магія.

Але вона не знала, що було зроблено.

Вона не відчувала що з нею щось погане. Це було трохи моторошно, але Куренай переконала себе, що це просто, як завжди, віддзеркалення прокляття, яке вигравіруваним Ідзайоі Шірабе.

Ворог, ймовірно, жінка, виставила в бік Куренай кастет, на відстані за три метри.

Яка, для удару, була недосяжною.

Тоді це повинна бути магія.

Все одно, вона не дійде до неї й просто повернеться до неї...

Подумавши так, Куренай збадьорилась. Вона навіть зайшла настільки далеко щоб «ділити шкуру не вбитого ведмедя» вважаючи, що втече, коли супротивник перелякається, отримавши свою ж магію.

Однак, наступної миті...

Сильний біль вразив Куренай.

«...!»

Біль був настільки сильний, що вона не могла навіть видати звук. Вона не могла закричати.

Вона не знала де болить. Вона навіть не усвідомлювала, що це «біль».

Під цим «впливом», безпосередньо на розум, її свідомість похитнулася і наступної миті потемніла, як під час непроглядної темряви, наче клацнули перемикачем.

Тіло Куренай, наче втратило контроль волі, розвалилося на вулиці, ніби маріонетка з обрізаними нитками.

◊ ◊ ◊

Ідзайоі Шірабе, який нарешті відновив свою здатність мислити, спочатку подумав: «Що трапилося?».

Відповідь прийшла відразу.

«Моя техніка... Була зламана?»

Відгук техніки «відбиття», накладеної на Куренай Андзу, зник.

Найкраще поясненням шоку, який він щойно пережив, це думати, що його розум був пошкоджений реакцією на поразку.

«Але... Я не відчуваю жодних ознак?! Чи можливо порушити техніку в таку мить, не дозволивши оператору помітити втручання в неї, або навіть відчути ознаки цього? Хто на це здатен?!»

Відповідь на питання, яке промайнуло в його голові, вже була у нього.

Шіба Тацуя багатозначно дивився на нього. Від цього погляду, Шірабе зрозумів, хто зламав його техніку. Він усвідомив це, хотів він цього, чи ні.

«Шіба Тацуя... Отже, його сила не просто вихваляння...»

Прямий нащадок тих «Йотсуба». І наречений наступної голови родини.

У суспільстві магів це має велике значення, яке ніхто не може ігнорувати.

Однак причина престижу Шіби Тацуї цим не обмежується. Мало того, він базується на іншому послужному списку.

Літо три роки тому.

Осінь п’ять років тому.

Масштабна, наддалека дія, яка сколихнула світ і змусила великі держави усвідомити, що окремі люди можуть становити для них військову загрозу.

Офіційно не визнаний урядом, але точно маг стратегічного класу.

Ні, офіційний суперстратегічний маг, який перевищив стратегічний рівень.

Ось таку оцінку магічне суспільство давало ввічливому зухвалому молодику, який сидів навпроти.

Але якщо цей молодий чоловік, справді був тим, хто зламав його техніку.

«Він володіє не тільки неперевершеною силою, але й надзвичайно передовими техніками?..» Шірабе не міг стримати жах.

Ще й, сильні ревнощі.

Він сильно пишався своєю майстерністю. Він був переконаний, що найкращий маг у родині Ідзайой, яку, як кажуть, можна порівняти з Десятьма головними кланами, це він сам, а не його брат.

Причиною, чому він поступився своєму братові, було успадкування первістків, і що важливіше, один з чотирьох старійшин Сенату, Кашіва Кадзутака, хотів, щоб він був його помічником. Цей факт і статус задовольняли гордість Шірабе більше, ніж посада голови родини.

Його магія може бути використана лише в закулісній роботі, і він не може відігравати активну роль у центрі уваги, як національно визнаний маг стратегічного класу. Проте він був задоволений своїм становищем. Він навіть пізнав комплекс зверхності, бути справжнім вищим магом, який був потрібен по-справжньому могутній людині, а не національно визнаним магом стратегічного класу.

Однак. Магія Шірабе була зламана, прямо на його очах.

Йому показали акт, який заперечував його гордість.

...У цей день.

...Глибоко в серці Ідзайоі Шірабе проросла сильна ворожість до Шіби Тацуї.