Що робити, якщо знаєш, що світові ось-ось гайки? (2)

— Як я міг не читати тижневик? Сам був на місці одного з інцидентів, — відповів Іден, складаючи газету з легким роздратуванням. — До того ж Чері Сінклер щодня на перших шпальтах. Неможливо її ігнорувати.

Інспектор Марсель зітхнув.

— Навіщо ти так заглиблюєшся в ці розслідування? Враховуючи твоє походження, можна хоч бамбук курити, все одно до командира підіймешся.

Іден міг стати наступним герцогом Ланкастером, але замість цього він покинув ідею успадкування титулу і приєднався до поліції.

— Зв’язуватися з Сінклерами не варто, — продовжив Марсель. — Я б радив тобі не чіпати цей вулик багатіїв. Сам знаєш, невдячна ця справа.

Слова його не були пустим місцем. Родина Сінклер була надто впливовою.

— Я до поліції не заради звання приєднався. Якби прагнув престижу, то успадкував би герцогство.

От яким був Іден Ланкастер. Принциповим. Упертим. Бунтівним.

Незважаючи на своє зневажливе ставлення до аристократії, він мав неперевершені навички фехтування та стрільби. Його називали «Генієм Ґрейдена».

— Але хіба ви бачили сьогоднішню статтю в Бентон Таймс, інспекторе? Там не було жодного слова про химеру.

Марсель стомлено зітхнув.

— Начальство наказало не сіяти паніку, поки не зрозуміємо, що там, в біса, відбулося. Не копай глибше.

Іден скептично примружився. Він уже здогадувався, хто стояв за цим наказом.

— До речі, що це за брошка? — запитав Марсель.

В руці Ідена блищала прикраса з рубелітовим каменем, оточеним золотими квітами.

— Це панночки, яка зарубала чудовисько сокирою.

— Сокирою?! — Марсель мало не задихнувся. — Ти бачив розміри химери?

— Та знаю, це звучить як маячня повна. Але моя сестра теж це бачила.

— Ще й жінка? Як… незвично.

Іден обернув брошку й показав ініціали: Ч.С.

Чері Сінклер.

Іден тихо засміявся.

Абсурд.

Чері Сінклер не могла бути тією, хто зарубала химеру.

Він віддав газету інспектору й зібрався йти.

— Куди ти? — крикнув йому навздогін Марсель.

— Перевірю інформацію про нелегальне ввезення зброї з Брівуда. Пташка цікавеньке на вухо цвірінькнула.

— А пташка то хто?

Іден відкусив шматок шоколадки й буркнув через плече:

— Зараз і з’ясую. До зустрічі.

Містечко Брюнель.

Поїздка зайняла три пересадки на поїзді й кілька годин у кареті.

Нарешті приїхала!

Я зупинилася в центрі містечка й підняла погляд на пагорб. Там, схований за лісочком, височів той самий маєток.

Місце, яке в романі називалося «маєтком Ванілі».

Міцна фортеця, що стоїть на високому пагорбі, оточена горами позаду й містечком попереду.

У Брюнелі було все для виживання: продуктові магазини, зброярня, лікарня, трактир.

Якби можна було купити все містечко…

Але, на жаль, грошима не всьому зарадиш.

Я чекала на Ваніль, аби підтвердити купівлю землі, сидячи у кав’ярні…

Проте… вона так і не з’явилася.

— Ваніль повернеться лише завтра, — пояснили мені місцеві.

Ох, паршиво…

Зітхнувши, я вирішила переночувати в трактирі.

Бентон, ніч

У темному провулку Іден притиснув незнайомця до стіни й одним ударом дубинки повалив його на землю.

— Ти знаєш, хто я? — спитав він.

Злочинець лише застогнав від болю.

Іден дістав револьвер і перевірив барабан, провівши по ньому пальцями.

— На сміття я власний вільний час не витрачаю. Тож якщо вже трапився на очі, друже, то конкретно влип.

Цей чоловік був баригою зброї.

У Ґрейдені цивільним заборонено мати вогнепальну зброю.

Однак ніби знічев’я знову спалахнули випадки нелегального перевезення вогнепалки з сусідньої країни. Та ще й не в столицю, а до якоїсь глушини.

— Куди доставляв? — спитав Іден.

Чоловік захрипів:

— Я лиш передачку влаштував, не знаю!

Іден тихо розсміявся й приставив пістолет до його чола.

— За придурка мене маєш, виблядку? На гарячому ж спіймав.

Він різко притиснув ствол ближче до шкіри, змушуючи злодюжку здригнутися.

— Гаррісон Ґовард у цьому замішаний, це точно. На Сінклерів батрачиш? Відповідай.

Сінклери мали достатньо ресурсів, щоб прокрутити таку схему.

Крім того…

Чері Сінклер взяла кредит на 100 мільйонів золотих і зникла.

Це не збіг.

Іден розгорнув записник.

Там майоріла вирізана фотографія Чері.

Яскраво-золоті очі, рожеві кучері, безтурботна усмішка.

«Зіронька-цукеронька».

Той самий образ, який він зневажав.

Репутація Чері була зіпсована скандалами.

Її вважали марнотратною, легковажною, безвідповідальною спадкоємицею.

Панночка його відверто бісила.

Щось у ній не давало Ідену спокою.

Химера, контрабанда зброї, зникнення панночки…

Він склав список можливих зв’язків між подіями.

Його начальство хотіло зам’яти справу.

А Сінклери аж надто впливові…

Іден посміхнувся, дивлячись на чоловіка, якого притиснув до землі черевиком.

— Є в мене одна здогадка.