Як побудувати ідеальний прихисток? Просто витрачай гроші (9)

15 днів до кінця світу

— Як довго ви залишатиметеся в Брюнелі, пане Рудифошьо?

— Чому питаєте, раптом зацікавились у мені?

— Так.

Нокс згадав учорашню розмову з Чері.

Вона відповіла без жодного вагання, коли він запитав, чи зацікавив її.

Але він чудово розумів, що слова панночки не мали жодного романтичного підтексту.

Він прибув у це глухе село через цікавість щодо химер…

Але знайшов дещо значно цікавіше.

Іден Дункан Ланкастер та Чері Сінклер.

Що їх пов’язує?

Одна — головна світська пліткарка, знаменита скандалами та марнотратством.

Другий — аристократ-ідеаліст, що зневажає лицемірство вищого світу та прагне зруйнувати аристократичні традиції.

Як вони взагалі могли опинитися в одній місцині?

Якби столичні пліткарі про це дізналися, чутки не стихали б місяцями.

Чи знає Іден, що жіночка з вулиці Нотюн і Чері Сінклер — одна людина?

Нокс заспівав щось собі під ніс, спостерігаючи за нею з лікарні

Панночка була значно цікавішою, ніж йому спершу видалося.

Брюнельська лікарня

— Ох, чи це не власниця покинутого маєтку?

Господарка заїжджого двору вказала назовні.

Перед широко відкритими дверима миготіли яскраво-рожеві кучері.

Чері Сінклер, що штовхала перед собою візок, заваповнений зброєю — сокирами, мечами, арбалетами…

Наче вона щойно пограбувала всю зброярню Брюнелю.

— То цього разу вона забралася до крамниці зброї?

— А в мою книгарню не заходить…

Книгар зітхнув із розчаруванням.

— Але вона напрочуд сильна.

— Так, ви бачили? Візок ж напрочуд важкий має бути!

— Та яка ж з неї шляхтичка? Кажуть, усі аристократки тендітні й витончені.

— Ну, це ж зрозуміло! Жодна благородна пані не житиме в руїнах і самотужки не ремонтуватиме дім.

Нокс прислухався до розмови.

З боку простих жителів Брюнеля було кумедно чути історії про Чері.

Він бачив її дім на власні очі.

І так, брюнельці мали рацію — маєток ще й та розвалюха.

Щось, що ніяк не пасувало спадкоємиці Сінклерів.

І тут з’явився Іден.

Навіть на відстані він був легко впізнаваним у поліцейському мундирі.

Він підійшов до Чері й заговорив.

Нокс спостерігав за ними, спершись підборіддям на долоню.

— Цікаво, про що вони говорять…

Йому ледь вдалося втриматися, щоб не вибігти й не приєднатися до розмови.

Жителі Брюнеля теж зацікавлено спостерігали.

— Мені здається, цей поліцейський закохався у панночку з пагорбу.

— Так, він постійно за нею слідкує.

— І кожного разу розпитує, що вона робить.

— Це ж майже домагання. Хіба поліцейський узагалі може поводитися так?

Нокс хитро примружився.

Так, він теж це помітив.

Іден, схоже, зациклився на Чері.

Чи підозрює він її?

Чи це… щось інше?

Нокс підвівся.

— На сьогодні прийом завершено.

Жителі засмутилися.

Але Нокс лише усміхнувся й легко помахав рукою.

— До завтра, любоньки.

І вийшов назовні.

День прибуття Сюзанни

Часу обмаль.

Але до приїзду Сюзанни ще багато справ.

Я викупила всю зброю в крамниці.

Вогнепальної серед них не було, бо ж заборонена законом.

Якби ж я могла зв’язатися з Гаррісоном…

Чи він привезе обіцяні пістолети?

Штовхаючи перед собою переповнений візок, я відчула погляди жителів.

Серед них був і Нокс.

Він сидів біля лікарні, як завжди усміхнений.

Жінки оточили його, милуючись красою та шармом.

Що ж, він майже такий самий привабливий, як і кронпринц Теодор.

А ось і Іден.

Наче з’явився нізвідки, він упевнено підійшов до мене.

— Панно Сінклер, що це таке?

— Хіба не очевидно? Зброя. Не хвилюйтеся, без вогнепальної. Коли живеш сама, такі речі стають у нагоді.

Іден скептично глянув на мене.

— Ви збираєтеся війну влаштувати?

Він відкрив рота, ніби хотів запитати щось іще, але передумав.

Ймовірно, він хотів дізнатися, навіщо мені стільки зброї.

Але я вдало прикинулася, що нічого не помітила.

— Ну, бувайте. До зустрічі.

Я віддала жартівливий салют і збиралася йти…

Але Іден схопив мене за руку.