Як побудувати ідеальний прихисток? Просто витрачай гроші (5)

Запитання до мене? Не до Ідена?

Я озирнулася на Ланкастера, який, ледве стримуючи роздратування, зиркав на Нокса. Коли наші погляди зустрілися, Іден лише знизав плечима, даючи зрозуміти, що вирішувати мені.

Що ж, він мені не опікун і не нянька, тож нема сенсу питати дозволу.

Я спробувала вгадати справжні наміри Нокса, але зчитати його емоції було неможливо. Витончена усмішка приховувала сотні думок, що вирували під поверхнею.

Після коротких роздумів я кивнула.

— Добре. Чому б вам не зайти до мене разом із паном Іденом?

Це навіть краще. Я все одно мала переконатися, що Нокс триматиме язик за зубами. І поки займатимуся цим, можливо, зможу завербувати його собі в помічники.

Нокс неквапливо рушив за мною, коли ми покинули околиці Брюнеля й почали підніматися вгору пагорбом.

Указавши на маєток у далечині, що більше нагадував руїни, я розповіла, що віднедавна мешкаю в ньому.

Очі Нокса ледь помітно блиснули.

Чері Сінклер та Іден Дункан Ланкастер, двоє людей, що перетнулися лише б за загрозою смертної кари, раптом опинилися в одній місцині. І нехай, ну буває, доля, усе таке…

Але новина про те, що спадкоємиця магнатерії оселилася в занедбаній халупі? Це вже було абсурдно.

— Заходьте.

Я відчинила важкі кам’яні ворота, запрошуючи Нокса всередину. Ми перетнули просторий сад, а Іден мовчки йшов трохи позаду.

Взагалі, Іден був відомий за псевдом "Скажений Пес Бентону" . Воно підкреслювало жорстокість і невгамовність вправного мисливця на злочинців. Чутки стверджували, що він вириває зізнання із злодюжок так само люто, як дикий звір.

Але в реальності, Ланкастеру більше пасував опис людини, яка від своїх переконань тільки після смерті відречеться. Він навіть відмовився від спадщини титулу, бо не зміг заплющити очі на несправедливість і подався в поліцію.

Нокс, навпаки, попри свій чарівний і шляхетний вигляд, був далеко не таким благородним.

Чи може лікар бути холоднокровним?

Якби Нокса запитали про це, він би без вагань відповів "так".

Але що спонукало його до зацікавленості мною?

Рік тому Нокс був присутній на місці загадкової справи у Вестморі.

Чутки про людські крики та тваринне виття ширилися навколо покинутого будинку, а під час обшуку там знайшли лише ельпін.

Того дня місцеві поліціянти, не знаючи, що це за рослина, звернулися до Нокса з проханням визначити, чи це наркотик.

Так само, як і сьогодні.

Нокс знав, що ельпін зовсім не з ряду психотропних.

Однак рослинка й справді була дуже рідкісною, та ще й складною до вирощування.

Факт, що він ріс у великій кількості в маєтку на вулиці Хаґ’ю, 10 у Вестморі, викликав серйозні підозри.

Нокс навіть попросив відділ боротьби з наркотиками перевірити транзакції із продажу насіння цієї трави.

— Остання покупка була зафіксована на вулиці Нотюн 61 у Бентоні.

Того ж дня, прямуючи до кам’яниці під тим номером, Нокс став свідком шокуючої сцени.

З 61-го будинку на вулиці Нотюн вибіг чоловік, за яким гналося чудовисько.

А потім з маєтку вибігла жіночка.

Нокс стояв досить близько, щоб побачити, як вітер зірвав її каптур.

Хвилясте рожеве волосся. Золоті очі.

Це була Чері Сінклер.

А-а-а!!!

Раптом пролунав крик — хтось зі свідків теж побачив химеру.

Чері швидко вхопилася за сокиру і без роздумів уперіщила її прямо в голову чудовиська.

ШМЯК!

Лезо глибоко увійшло в череп, навкруги бризнула густа зелена рідина.

На мить Нокс засумнівався у справності своїх очей.

Може, він переплутав Чері з кимось іншим?

Адже аристократка Чері Сінклер не мала жодного приводу опинитися в нетрях, та ще й у такому вигляді.

До того ж усі казали, що вона тендітна та слабка, і постійно непритомніє.

Та ось же вона — відрубує голову химері, ніби це буденна справа.

— Гей! Це небезпечно! Убік!

Сумніви гарно в’їлись у голову Нокса, а потім… Він почув голос панянки.

— Бачила, куди побіг той чоловік?!

— У т-той бік!

Цей голос було неможливо сплутати.

Крім того, Нокс помітив, як з сумки незнайомки стирчала коробочка.

Вона швидко запхала її назад, але Нокс уже впізнав упаковку. Ельпін.

Коли чудовисько впало замертво, Іден нарешті прибув на місце події.

Але Чері, міцно стиснувши плащ, зникла, перш ніж він встиг її спіймати.

Вестмор, Хаґ’ю 10.

Бентон, Нотюн 61.

У двох місцях знайшли ельпін.

І в обох місцях бачили Чері Сінклер.

Збіг?

Чері забрала рослину, яку навіть Іден помилково прийняв за наркотики.

І тепер вона вирощує її у своєму саду.

Нокс знав — ця дрібничка ще й як пов’язана з химерами.

Але чи знала про це Чері?

Саме через ельпін Рудифошьо намагався вишукати подробиці про чудовиськ.

Крім того, він володів важливою таємницею.

Знав, який саме аристократ заволів приховати інформацію про труп химери з інциденту на вулиці Нотюн.

Але Чері не мала до нього жодного відношення.

Тож чому вона там була та що шукала?

Чи могла вона зрозуміти закономірності, що пов’язують ці події?

Після тієї ночі Нокс перестав довіряти чуткам про Чері Сінклер.

Вона могла втекти.

Але натомість залишилася і ризикнула своїм життям, щоб врятувати інших, себто Аврору та незнайомого чоловіка.

Може, панночка не та, за кого її всі вважають?

Поки що Нокс вирішив просто спостерігати за нею.

Спостерігати і тримати всі здогадки при собі.

Саме так було найкраще.

Чері Сінклер приховувала щось, і Нокс мав намір з’ясувати її мотиви.

А до того всього, панна ще й придбала цю занедбану халупу.

Цікавинка, ще й яка.

Коли ми увійшли всередину, я ще раз зітхнула — ніколи в житті не подумала б, що в моєму домі опиняться одразу двоє головних персонажів "Кохання в приреченому світі"—Нокс Корнелл Рудифошьо та Іден Дункан Ланкастер.

Ситуація й так не здавалася медочком-цукорочком, але мене більше турбували дві речі: як змусити Нокса тримати язик за зубами та чи вдасться мені завербувати його як лікаря.

Хоча, чесно кажучи, шанси на це були майже нульові.

Нокс, знявши капелюха, недбало схрестив руки за спиною і повільно оглянув вестибюль.

— Хмм… Ви справді тут мешкаєте?

Він виглядав трохи здивованим. І, чесно кажучи, цілком доречно.

Будинок виглядав так, ніби на нього тільки-но перед візитом налетіла орда.

Я вже питала Ваніль про історію маєтку, але вона тільки знизала плечима, мовляв, у неї стільки нерухомості, що вона не встигає стежити за кожним будинком.

Зі стелі звисала розбита люстра, готова впасти будь-якої миті. Стіни були вкриті плямами й тріщинами, а хоч я й відмила підлогу, але позеленілі від часу карнизи вже неможливо було врятувати.

Усі вбудовані меблі були старими, потерті й вкриті шаром пилу.

Стоячи поруч зі мною, Іден уважно розглядав приміщення.

— Я знав, що тут погано… Але не аж настільки.

Це був його перший візит усередину, тож він оглядав кожен куточок, ніби шукав щось конкретне.

Ланкастер уже вибачився за непорозуміння з "наркотиками", але це не означало, що він більше не підозрює мене у незаконному зберіганні зброї.

В принципі, нічого не змінилося.

Поки я міркувала над його поведінкою, Нокс провів пальцями по підборіддю, мовби замислившись, а потім повернувся до мене.

Його погляд ковзнув по моєму обличчю, уважно його вивчаючи.

— Чому, власне, спадкоємиця роду Сінклер живе тут? Має ж бути якась причина?

Чи повірив би він мені, якби я сказала правду?

Я зробила крок уперед і, нахилившись, прошепотіла:

— Нікому не кажіть, що я тут. Якщо розпатякаєте… живими звідси не вийдете.

Це звучало, як щось із серії жахів, але я не жартувала.

— Я не жартую.

Я тиснула на нього, змушуючи дати чітку відповідь.

Нокс лукаво посміхнувся і кивнув.

— Я не з тих аристократів, які зливають чужі секрети через дрібні образи. Я джентльмен, знаєте? Ні слова нікому не скажу.

— Дякую.

— Але в обмін на це…

Він примружив очі, роблячи крок ближче.

— Я хочу відповідь. Навіщо ви приїхали? Що зробили такого, що довелося тікати й переховуватися у цій розвалюсі?

Він нахилився ще ближче, знижуючи голос до змовницького шепоту.

— Давайте-но… це буде наш маленький секретик. Впевнений, вас цілком це влаштовує. А щодо мене… Особисто я просто обожнюю таємниці.

Що?..