Останні три місяці майже минули, і до церемонії повноліття залишався лише один місяць.
У чистій кімнаті Сяо Янь порожнім поглядом дивився на зелену рідину в дерев'яній діжці. Це була остання порція Еліксиру основи. На останніх ступенях Дов Джи стало неймовірно тяжко накопичувати Дов Ці. Після прориву на 7-й ступінь, кількість Дов Джи Сяо Яня майже не змінилася, а відчуття наближення прориву на 8-й ступінь Дов Джи так і не прийшло.
Опанувавши себе, Сяо Янь нарешті відвів погляд і похитав головою:
— Чи варто використовувати останню порцію еліксиру, щоб дістатися до 8-го ступеня Дов Джи?
Повільно випроставши заніміле тіло, Сяо Янь, на диво, не став займатися культивацією. Замість цього він дістав з шафи чорний одяг...
За місяць до церемонії повноліття всі учасники повинні були пройти випробування, яке мало на меті відсіяти усіх, чий рівень Дов Ці був недостатньо високим. Ті, чий ранг був вищим 7-го ступеня Дов Джи, по завершенню церемонії повноліття отримували шанс увійти в зал технік Ці, щоб обрати собі техніку. З іншого боку, ті, чий ранг був недостатньо високим, втрачали цей шанс і після церемонії відправлялися в різні куточки клану. Якщо вони не продемонструють виняткового таланту чи хоробрості, то ніколи не отримають шансу стати частиною внутрішнього кола клану Сяо...
Одразу після того, як він одягнувся, у двері легенько постукали.
— Братику Сяо Янь, ти тут?
Почувши високий дівочий голос, брови Сяо Яня підскочили: він швидко застібнув одяг та сховав дерев'яну діжку у дальній кут. Переконавшись, що все гаразд, він повільно попрямував до дверей, щоб відчинити їх.
На нього одразу ж впали теплі сонячні промені, і Сяо Янь у чорному одязі здавався особливо бадьорим.
За дверима на нього терпляче чекала молода дівчина в легкому світло-зеленому сарафані з фіолетовим тканим поясом...
Поглянувши на дівчину за дверима, Сяо Янь певний час не міг прийти до тями, але все ж таки оговтався і сказав:
—В таку ранню годину до мене могла завітати хіба що богиня, але, роздивившись уважніше, я зрозумів, що це Сюнь Ер!
Почувши жартівливий комплімент Сяо Яня, Сюнь Ер заблимали очима, а на обличчі розквітла усмішка. По тому як вигнулися брови, було зрозуміло, що комплімент прийшовся до душі і їй було приємно.
З дрібкою щастя в очах Сюнь Ер підняла тендітне обличчя і почала розглядати юнака, що стояв перед нею.
Після року тренувань Сяо Янь вже не виглядав наївним хлопчаком, натомість на витонченому і гарно скроєному обличчі з'явилося кілька ноток чоловічої чарівності. Тривалий період тренувань та постійні побиття загартували його тіло та додали м’язів, і хоча він був одягнений у чорну сорочку, фігура, здавалося, так і буяла енергією.
Вийшовши з кімнати і зачинивши двері, Сяо Янь нарешті побачив ошелешену Сюнь Ер, яка дивилася на нього, жодного разу не кліпнувши. Збентежений, Сяо Янь оглянув себе і запитав:
—Зі мною щось не так?
Її гарненьке личко почервоніло. Сюнь Ер швидко відвела погляд і посміхнулася:
—Ходімо, братику Сяо Янь. Сьогодні ж пробний тест для церемонії повноліття, ти готовий?
Звузивши очі, Сяо Янь знизав плечима, і посміхнувся з непохитною впевненістю. Його руки самі повільно стиснулися в кулаки, коли він відповів:
—Нарешті я поверну звання «каліки», тим, хто його мені дав!
Дивлячись на впевненого в собі Сяо Яня, Сюнь Ер також кивнула головою:
—Я вірю в тебе, братику Сяо Яню!
—Ще б пак; ти, напевно, вже навіть визначила мій ступінь Дов Джи, – розгублено промовив Сяо Янь і подивився на неї.
Побачивши засмученого Сяо Яня, Сюнь Ер злегка кивнула головою, але швидко зауважила:
—Піднявся з 3-го ступеня Дов Джи до 7-го менш ніж за рік. Навіть талант Сюнь Ер сильно поступається твоєму...
—Гаразд, пішли!
Сяо Янь торкнувся свого носа і ласкаво погладив Сюнь Ер по голові. Потім величезними кроками швидко попрямував до тренувального поля клану.
Споглядаючи як в ході Сяо Яня не залишилося й тіні смутку і самотності з минулого, Сюнь Ер посміхнулася і пробурмотіла:
—Братику Сяо Янь, Сюнь Ер завжди знала, що ти повернеш свою гідність та добре ім’я...
***
На зеленому тренувальному майданчику з кам'янистим покриттям чекали щонайменше сотня хлопців і дівчат. Їхній гомін був схожий на тихий гуркіт, який розносився досить далеко.
Посеред тренувального поля стояв величезний чорний Монумент випробування, який, зважаючи на високу ціну, міг належати лише досить могутньому клану. Поруч з чорним монументом стояв той самий безпристрасний розпорядник, що і рік тому.
На узвишші ліворуч знаходилися найвидатніші члени клану. Посередині платформи стояв голова клану, Сяо Джань, оточений трьома головними старійшинами.
На полі знаходилися усі, хто мав пройти випробування. Ті, що і раніше показали досить високі результати, не виказували жодного занепокоєння, а от ті, що не виказали особливого таланту, мали напружені та перелякані обличчя.
Сяо Джань з похмурим виразом оглянув усіх на тренувальному полі і глибоко зітхнув. «Сину, чи впораєшся ти із випробуванням?»
—Голово, вже майже час, а Сяо Янь досі не прийшов? – запитав другий старійшина, насупивши брови.
Сяо Джань подивився на нього скоса і відповів:
—Ще ж не час, навіщо так поспішати? Другий старійшина, якого я знаю, має достатньо терпіння і не такий непосидючий.
Після зауваження Сяо Джаня обличчя другого старійшини дещо скривилося, і той холодно відповів:
—Навіть з Еліксиром основи за місяць йому ніяк не досягти 7-го ступеня Дов Джи! Годі тобі сподіватися на якесь диво.
Почувши ці слова, обличчя Сяо Джаня спалахнуло гнівом. Він теж через це хвилювався, і другий старійшина зачепив його за живе. Але саме тоді, коли він збирався відповісти на грубі слова другого старійшини, серед екзаменованих на тренувальному полі стався невеличкий переполох.
Подивившись у бік заворушення, Сяо Джань побачив дві тіні, що повільно наближалися стежкою, яка вела до тренувального поля. Їхні кроки були неквапливими, наче сьогоднішнє випробування їх не стосувалося.
Звузивши очі, щоб краще розгледіти легку посмішку юнака в чорному одязі, Сяо Джань не знав чому, але раптом відчув себе набагато, набагато краще...
Лігво з полицею книг - HugoLocus Bookshelf ✙ Тут книги починають говорити
Далі
Том 1. Розділ 30 - Той, хто принижує, врешті-решт сам буде принижений
Дивлячись на Сяо Яня, який йшов поруч з Сюнь Ер, юнаки на тренувальному полі були сповнені заздрощів та презирства. У цілому клані єдиною близькою до Сюнь Ер людиною був сумнозвісний «каліка»! На краю поля в оточенні величезної кількості однолітків Сяо Нін з люттю вирячився на Сяо Яня. —Клятий виродку, після сьогоднішнього дня, ми ще побачимо, чи вистачить тобі нахабства підкатувати до Сюнь Ер, – Сяо Нін посміхнувся, думаючи про нещастя, яке ось-ось спіткає Сяо Яня. Не звертаючи уваги на заздрісні та гнівні погляди, Сяо Янь разом з Сюнь Ер сіли в кінці поля і продовжили розмовляти. Спостерігаючи за розслабленим юнаком, люди на платформі здивовано думали, що, можливо, він не знав, як це випробування змінить його майбутнє... —Хе-хе, схоже він чудово розуміє, що облажається, – навмисно знущався другий старійшина. Він очікував, що Сяо Джань розлютиться, але, той, зрештою, так нічого і не сказав. Шокований, другий старійшина нахилив голову і поглянув на голову клану. —Другий старійшино, замість того, щоб висувати припущення, ти повинен дочекатися результатів. Це моя тобі порада, щоб, коли прийде час, не довелося шкодувати... – Сяо Джань пильно подивися на Сяо Яня, який ніжився під сонцем. Губи другого старійшини сіпнулися і він відповів: —Сподіваюся, ти правий. Побачимо, чи вдасться йому мене здивувати. —Гаразд! Час починати! – втрутився перший старійшина, щоб розпочати випробування. Сяо Джань, стоячи, кивнув. Поглянувши на мовчазне тренувальне поле, він заревів: —Ви всі молода кров клану Сяо і повинні знати важливість цього випробування. Згідно з правилами, якщо ви досягли 7-го ступеня Дов Джи, то ви пройшли його. Якщо ж ні, можете кинути виклик тому, хто досяг і якщо переможете, вважатиметься, що ваше випробування також пройшло успішно! —Тепер, коли всі знають правила, почнемо! Почувши низький голос Сяо Джаня, всі учні неабияк розхвилювалися. Безпристрасний розпорядник підійшов і взяв позаду Монументу важкий стос аркушів з іменами всіх учасників. Його суворий голос звучав немов вирок для людей, яких він окликав. Сяо Янь сидів на чистій і гладкій землі, схрестивши ноги. Він байдуже спостерігав за тими, чия Дов Ці не відповідала вимогам. Холодно стиснувши губи, він не відчував ані краплини жалості; бо чудово знав, як вони полюбляли цькувати тих, чия Дов Ці була слабшою за їхню, зокрема, "каліку", який колись був генієм. Коли вони ображали членів клану, які мали нижчий ступінь Дов Ці, вони, мабуть, не думали, що такий день настане. Той, хто принижує, врешті-решт сам буде принижений. Сюнь Ер, що сиділа поруч із Сяо Янем, також виглядала байдужою. Немов лотос посеред болота, вона поволі роздивлялася на різні боки, крадькома поглядаючи на хлопця. —Сяо Мей! Від холодного голосу розпорядника брови Сяо Яня підскочили, а закриті повіки повільно піднялися. Сюнь Ер, яка уважно спостерігала за Сяо Янем збоку, скривила ніс, побачивши його реакцію. «Хм, раніше вони з братиком Сяо Янем були досить близькими…» – звузивши очі, Сюнь Ер втупилася в дівчину в червоному одязі. Невдовзі Сюнь Ер моргнула і нахилила голову, але побачивши криву посмішку на обличчі Сяо Яня, сказала: —Мені дуже цікаво, як вона буде ставитися до братика Сяо Яня після сьогоднішнього дня. Сяо Янь знизав плечима і прошепотів у відповідь: —Деякі речі, одного разу зруйновані, залишаться такими назавжди. Скільки б їх не лагодили, тріщини нікуди не дінуться. В цьому клані не так багато людей, яких я поважаю... —Сюнь Ер рахується? – пустотливо посміхнулася Сюнь Ер. Ніжно заграючи з локоном її волосся, Сяо Янь відповів: —Авжеж! Її прекрасні очі нагадували півмісяці, а погляд поринув у минуле. Втім вона виглядала неймовірно привабливою... «Коли ми були ще маленькими, він прокрадався до моєї кімнати і намагався допомогти мені зміцнити тіло. Хоч метод і був досить безглуздий, і я й гадки не маю, як він до нього додумався, проте він все одно продовжував робити це протягом 2-х років...» На витонченому обличчі разом з посмішкою з'явилися дві милі ямочки. Відвернувшись, Сюнь Ер про дещо подумала: «Сюнь Ер також мало кого поважає в клані, і ти один з небагатьох...» У Сяо Ніна кривилося обличчя, коли він дивився у бік Сяо Яня і Сюнь Ер. Він просто шаленів від ревнощів, тож доводилося постійно відганяти думки піти туди і зруйнувати їхню «ідилію». ‘Дов Джи: 8-й ступінь!’ На чорному Монументі яскраво випромінював результат. —Сяо Мей: Дов Джи, 8-й ступінь, високий рівень! – оголосив безпристрасний розпорядник, поглянувши на чорний пам'ятник. Почувши його голос, Сяо Мей перевела подих, і її обличчя наповнилося гордістю. Піднятися з 7-го ступеня Дов Джи до 8-го всього за один рік – це досягнення дозволило їй увійти до п'ятірки кращих у своєму поколінні. З таким разючим результатом не дивно, що вона була такою схвильованою. Слова розпорядника викликали пожвавлення, тепер усі дивилися на дівчину із заздрістю. —Піднятися на ступінь за рік – ледь пристойно... – торкнувшись свого носа, спокійно оцінив Сяо Янь. —Згодна! – Сюнь Ер крутила пасмо волосся, недбало поглядаючи на Сяо Мей, яка була оточена подружками, немов принцеса. Після Сяо Мей з десятка людей лише один досяг 7-го Дов Джи. Решту було відсіяно. —Сяо Сюнь Ер! Зазвичай байдужий розпорядник, на диво, проявив трохи емоцій, назвавши це ім'я. Після цього всі погляди були прикуті до Сюнь Ер, яка сиділа поруч із Сяо Янем. —Тільки не надто дивуйся, братику Сяо Янь... – підвівшись, Сюнь Ер нахилилася, щоб грайливо посміхнутися хлопцеві. У Сяо Яня брови поповзли вгору, коли він, дивлячись у спину прекрасної Сюнь Ер, пробурмотів: —Невже вона стала Дов Дже? Лігво з полицею книг - HugoLocus Bookshelf ✙ Тут книги починають говорити
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!