Сяо Нін

Побачивши юнака, що повільно наближався, Сяо Мей та її група зупинилися, а від веселощів не лишилося і сліду.

Молоді дівчата поруч із Сяо Мей витріщили очі, дивлячись на юнака, який колись був гордістю клану. Хтось співчував, а хтось, навпаки, радів тому, що з ним сталося.

Сяо Мей завмерла на місці. В думках вона все ще відчувала прив'язаність і хотіла поспілкуватися з юнаком, який колись полонив її серце. Але реальність підказувала їй, що різниця між ними занадто велика, щоб вони могли бути разом, а витрачати час на каліку геть не розумно.

Сяо Мей було насупилася, але одразу ж заспокоїлася: «Треба хоча б привітатися, незважаючи ні на що, він все одно мій побратим».

Не здогадуючись про думки Сяо Мей, Сяо Янь все ще тримав руки за головою і повільно йшов уперед.

Сяо Мей почала було всміхатися, але усмішка так і застигла на її миленькому обличчі, через що здавалося, що вона скорчила якусь дивну гримасу.

Заклавши обидві руки за голову, Сяо Янь проігнорував їх і просто пройшов повз, навіть не глянувши.

Сяо Мей так і стояла, шокована, з відкритим ротом. Та як він взагалі посмів?! З її красою вона ще ніколи не зазнавала такого приниження. Вона відчула незрозумілий гнів і не втрималася, щоб не закричати:

—Брате Сяо Янь!!!

Зупинившись, Сяо Янь не обернувся, лише м'яко, без зайвих емоцій, ніби розмовляв з чужою людиною, запитав:

—Що?

Таке ставлення приголомшило Сяо Мей, і вона прошепотіла:

—Нічого...

Брови Сяо Яня підскочили, але він похитав головою і просто пішов далі.

Дивлячись услід хлопцю, який продовжував віддалятися, Сяо Мей сердито тупнула ногою і пішла своє дорогою.

Завернувши за ріг, Сяо Янь подивився на простору кімнату. На табличці було написано три криваво-червоних слова: Зал технік Дов!

Почувши крики в залі технік, Сяо Янь був дуже здивований. Зазвичай до зали ніхто не приходив, то чому ж сьогодні так шумно?

Знизавши плечима, Сяо Янь увійшов до залу технік Дов і одразу ж був приголомшений численними вигуками інших членів клану.

Зал технік Дов був розділений на східну і західну частини. У східній секції були зібрані кланові техніки Дов, а західна секція була великим тренувальним полем. Зараз навколо тренувального поля зібралося досить багато людей, які спостерігали за двобоєм.

—З огляду на щільність духовної енергії брата Сяо Ніна, він на 8-му ступені Дов Джи?

—Хе-хе, так, десь два місяці тому як раз прорвався.

—Але навіть якщо він на 8-му ступені, сестра Сюнь Ер вже на 9-му. У брата Сяо Ніна не так вже й багато шансів на перемогу.

—Удачі, сестро Сюнь Ер!

Почувши голоси з натовпу, Сяо Янь призупинив кроки і озирнувся на тренувальне поле. Нарешті його зацікавлений погляд зупинився на молодій дівчині у світло-фіолетовій сукні.

«І коли вона ще й битися з іншими встигає?» – подумав Сяо Янь, перш ніж підійти до східної частини зали і взяти перший ліпший чорний сувій з полиці. Після того як він відкрив сувій, з'явилися великі жовті слова.

Кулак, що трощить скелю – клас Хван, середній рівень!

Ліниво спершись на книжкову полицю, Сяо Янь вивчав методику тренування Кулаку, що трощить скелю, час від часу поглядаючи на жорстоку битву на тренувальному полі.

Простора зала, здавалося, була розділена на два світи. На західній стороні було гамірно, а на східній – мирно і спокійно.

Супротивником Сюнь Ер був молодий чоловік приблизно 17-18 років. Він був досить вродливим і схожим на Дзя Лє Ао, якого Сяо Янь бачив днями.

Юнака звали Сяо Нін і він був онуком одного з головних старійшин. Хоча йому було лише 17, він вже прорвався на 8-й ступінь Дов Джи. В усьому клані лише Сюнь Ер була кращою за нього.

Сяо Янь мав нейтральне ставлення до нього. Вони зрідка зустрічалися і лише обмінювалися традиційними привітаннями, перш ніж поквапитися геть. Можливо, це було пов'язано з недружньою атмосферою, що панувала між його батьком і старійшиною, але Сяо Янь завжди відчував його ворожість. Сяо Нін ніколи не втрачав нагоди подражнити та покепкувати зі «скаліченого» Сяо Яня...

Злегка посміхнувшись, він відкинув зайві думки і повернувся до вивчення Кулака, що трощить скелю.

На тренувальному полі Сюнь Ер була схожа на світло-фіолетового метелика, який граціозно та елегантно уникав стрімких атак Сяо Ніна. Однак на її ніжному обличчі не було видно жодних ознак втоми чи чогось подібного. Після блокування чергової атаки, погляд Сюнь Ер ліниво ковзнув по залу, але раптом її рухи зупинилися.

Побачивши захопленого юнака у східній частині зали, на обличчі Сюнь Ер з'явилася легка та невимушена посмішка. Посмішка, яка додала їй особливої привабливості та приголомшила більшість глядачів.

—Сестро Сюнь Ер, стережися! – саме тоді, коли Сюнь Ер відвернулася, з натовпу пролунав молодий голос.

Відчуваючи сильний тиск позаду, Сюнь Ер наморщила лоба, але не відвела погляду від молодого чоловіка біля книжкової полиці.

Разом з тим Сяо Янь підняв голову і, побачивши підступний напад, спрямований на Сюнь Ер, насупив брови і похитав головою. Його погляд виявив стримане занепокоєння.

Помітивши стурбований вираз обличчя Сяо Яня, Сюнь Ер пустотливо закліпала прекрасними очима. Раптом вона зробила маленький крок вліво. Хоча це був лише крок, він дивним чином допоміг їй ухилитися від усіх атак Сяо Ніна...

Поки вона ухилялася, біла рука, виблискуючи золотом, пройшла крізь захист Сяо Ніна і злегка вдарила того по грудях.

Обертаючись по колу, Сюнь Ер майстерно протидіяла Сяо Ніну, якому довелося відступити на десяток кроків і вилетіти з поля. Після такої вражальної перемоги однією атакою, всі глядачі бурхливо аплодували Сяо Сюнь Ер.

—Хе-хе, сестра Сюнь Ер дійсно краща серед молодого покоління клану. Ти неймовірно сильна, – усміхався, попри те, що щойно зазнав поразки, Сяо Нін, повертаючись на середину тренувального поля.

Він спокійно дивився на дівчину перед собою і навіть не намагався приховати палке кохання в очах. Хоч формально вони були братом та сестрою, Сяо Нін знав, що в клані багато членів не мали кровних зв'язків, а про Сяо Сюнь Ер, що вона не його кровна родичка, знав напевно.

Не зважаючи на палкі погляди Сяо Ніна, Сюнь Ер шанобливо похитала головою і сказала:

—Брат Сяо Нін просто дозволив мені перемогти, – сказавши це, вона не стала чекати відповіді і з широкою посмішкою пішла прямо в східну частину залу.

Оскільки Сюнь Ер була в центрі уваги, усі прослідкували напрямок її руху і знайшли там Сяо Яня.

Хоч Сяо Янь тепер теж опинився у центрі уваги, він не підвів очей, адже був поглинений власними думками.

---

Лігво з полицею книг - HugoLocus Bookshelf ✙ Тут книги починають говорити