Коли він дійшов до своєї кімнати, сонце вже майже сховалося за горизонтом. Йов Сяо Мо поглянув на сусідню кімнату, де, ймовірно, мешкав Дзян Льов – молодий чоловік, який прийшов до нього сьогодні вранці. Однак в кімнаті було тихо, ніби той вже виїхав. Такому везінню, звичайно, можна лише позаздрити. Адже потенціал оригінального Йов Сяо Мо був повністю визначений – зелена аура душі. Але це було до того, як він перенісся сюди. Після зміни душ ситуація, мабуть, змінилася. Але Йов Сяо Мо не збирався проходити повторну оцінку. Якщо виявиться, що оцінки відрізняються, він, швидше за все, викличе підозри. Зрештою, він не хотів би знову померти, пробувши тут лише кілька днів. Тому, хоча він і дуже хотів дізнатися про свій потенціал, він не планував повторної оцінки.
Повернувшись до своєї кімнати, він поклав чотири книги на стіл. Слід зазначити, що те, що зміст того, що він побіжно переглянув у Східному павільйоні, виявився дуже глибоким. Інші, можливо, й змогли б це зрозуміти, але для такого стороннього, як він, який абсолютно не розумівся у магії, раптово все зрозуміти було дійсно дещо складно. Однак, незважаючи на труднощі, він все одно мав опрацювати ці 4 книги до наступного дня. Адже завтра вони мусять піти до Залу магів, де вирішиться, чи знайдуть вони хорошого вчителя, у якого зможуть навчатися, чи ні. Щоб стати магом, окрім власних зусиль, важливим фактором також є наявність хорошого вчителя.
Йов Сяо Мо не знає, чи його оберуть, але він все одно не може дозволити собі піти туди, нічого не знаючи. Хтозна, можливо, процес відбору передбачатиме якусь оцінку, тож якщо він не матиме ні про що уявлення, ніхто не захоче його прийняти в учні. Тому Йов Сяо Мо вирішив заповнити прогалину у своїх знаннях, але 4 книги за ніч – це дійсно нелегке завдання. Глибоко вдихнувши, Йов Сяо Мо рішуче взявся за нічну роботу.
В результаті, наступного дня очі Йов Сяо Мо виглядали, як у панди. Однак його занепокоєння було цілком виправданим. Рано вранці наступного дня за ними прийшов представник Залу магів. Це був молодий чоловік років двадцяти з байдужим виразом обличчя. Він дав їм 15 хвилин на підготовку. Протягом цього часу він не сказав ні слова, ніби йому було байдуже до них. Йов Сяо Мо побачив кілька гірких посмішок на обличчях інших, адже їх усіх вважали «залишками». Реальність така, що тих, хто має великий потенціал, наприклад, тих, хто має синю або фіолетову ауру, вже давно забрали, залишивши тільки тих, хто має гірший потенціал. Наприклад, Йов Сяо Мо, який був найгіршим серед п'ятірки, оскільки інші мають синю ауру. Однак Йов Сяо Мо не відчував себе неповноцінним, адже, як колись сказав Едісон, геніальність – це 99% поту і 1% таланту.
Через 15 хвилин вони нарешті прибули до Зали магів. Велич цього приміщення нічим не поступається бібліотеці. Незрозуміло, чи були вони останньою групою, яка прийшла, але всередині вже зібралося багато людей. Однак інші виглядали майже так само, як і вони, одягнені в прості блакитні даопао зі звичайними шпильками у волоссі. Ймовірно, вони вступили до секти Тянь Сінь приблизно в один і той же час. Йов Сяо Мо думав, що їх буде лише декілька, не очікуючи такого натовпу. Не дивно, що спілка Тянь Сінь змогла стати найпотужнішою спілкою на континенті Лон Сян, зважаючи на те, яку велику увагу вона приділяє якості своїх учнів.
Оскільки старішини ще не прибули, занепокоєна юрба почала обмінюватися словами. Але зміст здебільшого полягав у «Якого кольору твоя душа?», «Я не знаю, хто мене обере», «Було б чудово, якби мене обрав такий-то старійшина» та інші безглузді балачки. Йов Сяо Мо глибоко позіхнув. Після безсонної ночі, йому було трохи важко стриматися. Коли він вже збирався знайти куточок, щоб подрімати, пронизливий голос змусив його підскочити.
— Тиша в залі.
