Магазин дерев'яних меблів

Вийшовши з магазину магічних пігулок, Ю СяoMo вирушив у лавку дерев'яних меблів, на іншій вулиці. Коли він уперше почув ціну, яку назвав продавець, то був дуже збентежений. Він думав про продаж птаблеток, що залишилися в його сумці, але трохи побоювався продавати занадто багато за раз. Тому після роздумів вирішив залишити їх до наступної поїздки з гори. Але це також залежатиме від того, скільки коштує насіння. Якщо чотириста сорок золотих монет буде недостатньо, він повернеться і продасть все інше.

У лавці дерев'яних меблів, як і передбачає його назва, продавали вироби з тополі, червоного дерева, берези та інших порід. Це єдиний магазин меблів на все місто. Він був дуже великим і займав аж три вітрини. Над входом висіла величезна вивіска, що впадала у вічі. Ю СяoMo помітив її одразу, коли туди потрапив.

Усередині стояли численні шафи різних розмірів і з безліччю відділень. Поверхня тих, що виготовлені з деревини тополі, аж блищала. У магазині працювало кілька консультантів, але вони вже обслуговували клієнтів. Проте, на очі Ю СяoMo потрапила самотня постать, що стояла у кутку.

- Дун Цзю, прийшов клієнт. Чому ти не підходиш до нього?

Однак, перш ніж він встиг відкрити рота, найближчий до нього службовець звернувся до цієї людини зневажливим тоном. У його голосі та відношенні легко читалася деяка гордість і зневага. Хлопець у кутку здригнувся від шоку, ніби не очікував, що його покличуть. Коли він підняв очі, Ю СяoMo побачив дуже молоде обличчя. На перший погляд він виглядав молодшим за п'ятнадцять років. Швидше, дванадцятирічний чи тринадцятирічний хлопчик. Дуже худий, ніби страждає від недоїдання. Коли він сором'язливо посміхнувся, на його щоках слабо з'явилися дві маленькі ямочки. Потім Дун Цзю швидко підійшов до Ю СяоМо.

Потираючи руки, він нерішуче запитав: - Ша... шановний гість. Доброго ранку. Ви прийшли купити меблі?

Несподівано інший консультант пирхнув "пф", тихо насміхаючись:
- Мета походу в магазин дерев'яних меблів, звичайно ж, покупка меблів. Чи ти хочеш сказати, що він тут, щоб купити магічні пігулки?

Дун Цзю зніяковів. Прикинувшись, що він нічого не чув, Ю СяoMo вказав на шафи біля стіни праворуч.

- Скільки коштують он ті?

Дун Цзю завмер на мить. Ймовірно, це вперше, коли хтось перейшов прямо до ціни, не спитавши спочатку про якість.

- О... вони зроблені з першокласного дерева з вишуканою майстерністю, тому вони трохи дорожчі, ніж ті, що зовні: маленька - одна золота монета і п'ятдесят срібних, а велика - три золоті. Їх також можна виготовити на замовлення, якщо вам потрібен інший розмір.

- Тоді, я хотів би взяти великі. Скільки готових у вас є?

Ю СяoMo підрахував витрати, одна шафа за три золоті монети, це не дорого. Він може дозволити собі купити кілька штук для зберігання трав та пігулок. У цьому спуску з гори він також планував купити різні предмети першої необхідності. Він хотів помістити їх не в кімнату, а у свій вимір. Ю СяоМо вже вирішив, що, коли його трави дозріють, він не носитиме їх у магічному мішечку. Хоча вони досить зручні, зберігати в них цінні речі не так уже й безпечно. Він не міг навіть уявити наслідки їхньої втрати або виявлення.

- Оу, може у вас є комплекти чи дерев'яні фурнітури? - ця думка раптово спала йому на думку і він повернувся до хлопця, щоб спитати про це.

Дун Цзю ще ніколи в житті не зустрічав таку людину. А навіть якби такі були, їх обслуговували б інші. Більше того, його реакція та красномовство не такі гарні, як у інших, тому у нього були найнижчі щомісячні продажі. Ця зустріч змусила його відчути себе так, наче він уві сні.

- Шановний гість, може було б краще, якби ви перерахували те, що хочете купити? Тоді я можу перевірити та сказати, чого з цього у нас немає. - обережно спитав Дун Цзю.

- Тоді я залишаю це на Вас. - Ю СяоМо посміхнувся, схвально киваючи.

Потім він перерахував всі меблі, які хотів купити. Він виявив, що цей хлопець на ім'я Дун Цзю насправді має дуже гарну пам'ять. Лише раз почувши список, він зміг повторити його, без жодної помилки. На щастя, все, що він хотів, виявилося в наявності. Ю СяoMo купив багато речей, витративши понад двадцять золотих монет.

Оскільки це значна сума для магазину дерев'яних меблів, він привернув увагу управителя. Побачивши, що Дун Цзю обслуговує такого великого клієнта, він усміхнувся від вуха до вуха. Потім він почав допомагати юнакові, щоб швидше знайти все, що хотів шановний клієнт. Так як у Ю СяoMo був магічний мішок, після розбирання шаф він поклав їх прямо в нього. Це значно полегшило процес переміщення меблів. Потім керуючий підрахував вартість покупки, лише двадцять шість золотих монет. У Ю СяoMo були кошти, а речі, які він купив, йому справді необхідні, тому він не відчував докорів, витрачаючи гроші. Зрештою, у нього тепер з'явилося джерело прибутку.

Виходячи з магазину, Ю СяоМо не знав, який успіх принесла його поява Дун Цзю. Консультанту, який з радістю відмовився від цих грошей і надав можливість юнакові, було настільки прикро, що він мало не гриз лікті. Він бачив, що Ю СяоМо одягнений цілком звичайно, тому припустив, що не принесе багато грошей. Сталося так, що Дун Цзю не був зайнятий, тому дозволив йому обслужити клієнта, просто щоб подивитися на те, як він виставить себе дурнем. Він ніяк не очікував, що клієнт виявиться важливою шишкою. На жаль, у нього також немає жодних шансів знущатися з Дун Цзю, оскільки менеджер тепер бачить його в новому світлі.

* * *

У той же час Лін Сяо переживав кризу життя та смерті.