Вийшовши з магазину магічних пігулок, Ю СяoMo вирушив у лавку дерев'яних меблів, на іншій вулиці. Коли він уперше почув ціну, яку назвав продавець, то був дуже збентежений. Він думав про продаж птаблеток, що залишилися в його сумці, але трохи побоювався продавати занадто багато за раз. Тому після роздумів вирішив залишити їх до наступної поїздки з гори. Але це також залежатиме від того, скільки коштує насіння. Якщо чотириста сорок золотих монет буде недостатньо, він повернеться і продасть все інше.
У лавці дерев'яних меблів, як і передбачає його назва, продавали вироби з тополі, червоного дерева, берези та інших порід. Це єдиний магазин меблів на все місто. Він був дуже великим і займав аж три вітрини. Над входом висіла величезна вивіска, що впадала у вічі. Ю СяoMo помітив її одразу, коли туди потрапив.
Усередині стояли численні шафи різних розмірів і з безліччю відділень. Поверхня тих, що виготовлені з деревини тополі, аж блищала. У магазині працювало кілька консультантів, але вони вже обслуговували клієнтів. Проте, на очі Ю СяoMo потрапила самотня постать, що стояла у кутку.
- Дун Цзю, прийшов клієнт. Чому ти не підходиш до нього?
Однак, перш ніж він встиг відкрити рота, найближчий до нього службовець звернувся до цієї людини зневажливим тоном. У його голосі та відношенні легко читалася деяка гордість і зневага. Хлопець у кутку здригнувся від шоку, ніби не очікував, що його покличуть. Коли він підняв очі, Ю СяoMo побачив дуже молоде обличчя. На перший погляд він виглядав молодшим за п'ятнадцять років. Швидше, дванадцятирічний чи тринадцятирічний хлопчик. Дуже худий, ніби страждає від недоїдання. Коли він сором'язливо посміхнувся, на його щоках слабо з'явилися дві маленькі ямочки. Потім Дун Цзю швидко підійшов до Ю СяоМо.
Потираючи руки, він нерішуче запитав: - Ша... шановний гість. Доброго ранку. Ви прийшли купити меблі?
Несподівано інший консультант пирхнув "пф", тихо насміхаючись:
- Мета походу в магазин дерев'яних меблів, звичайно ж, покупка меблів. Чи ти хочеш сказати, що він тут, щоб купити магічні пігулки?
Дун Цзю зніяковів. Прикинувшись, що він нічого не чув, Ю СяoMo вказав на шафи біля стіни праворуч.
- Скільки коштують он ті?
Дун Цзю завмер на мить. Ймовірно, це вперше, коли хтось перейшов прямо до ціни, не спитавши спочатку про якість.
- О... вони зроблені з першокласного дерева з вишуканою майстерністю, тому вони трохи дорожчі, ніж ті, що зовні: маленька - одна золота монета і п'ятдесят срібних, а велика - три золоті. Їх також можна виготовити на замовлення, якщо вам потрібен інший розмір.
- Тоді, я хотів би взяти великі. Скільки готових у вас є?
Ю СяoMo підрахував витрати, одна шафа за три золоті монети, це не дорого. Він може дозволити собі купити кілька штук для зберігання трав та пігулок. У цьому спуску з гори він також планував купити різні предмети першої необхідності. Він хотів помістити їх не в кімнату, а у свій вимір. Ю СяоМо вже вирішив, що, коли його трави дозріють, він не носитиме їх у магічному мішечку. Хоча вони досить зручні, зберігати в них цінні речі не так уже й безпечно. Він не міг навіть уявити наслідки їхньої втрати або виявлення.
- Оу, може у вас є комплекти чи дерев'яні фурнітури? - ця думка раптово спала йому на думку і він повернувся до хлопця, щоб спитати про це.
Дун Цзю ще ніколи в житті не зустрічав таку людину. А навіть якби такі були, їх обслуговували б інші. Більше того, його реакція та красномовство не такі гарні, як у інших, тому у нього були найнижчі щомісячні продажі. Ця зустріч змусила його відчути себе так, наче він уві сні.
- Шановний гість, може було б краще, якби ви перерахували те, що хочете купити? Тоді я можу перевірити та сказати, чого з цього у нас немає. - обережно спитав Дун Цзю.
- Тоді я залишаю це на Вас. - Ю СяоМо посміхнувся, схвально киваючи.
Потім він перерахував всі меблі, які хотів купити. Він виявив, що цей хлопець на ім'я Дун Цзю насправді має дуже гарну пам'ять. Лише раз почувши список, він зміг повторити його, без жодної помилки. На щастя, все, що він хотів, виявилося в наявності. Ю СяoMo купив багато речей, витративши понад двадцять золотих монет.
Оскільки це значна сума для магазину дерев'яних меблів, він привернув увагу управителя. Побачивши, що Дун Цзю обслуговує такого великого клієнта, він усміхнувся від вуха до вуха. Потім він почав допомагати юнакові, щоб швидше знайти все, що хотів шановний клієнт. Так як у Ю СяoMo був магічний мішок, після розбирання шаф він поклав їх прямо в нього. Це значно полегшило процес переміщення меблів. Потім керуючий підрахував вартість покупки, лише двадцять шість золотих монет. У Ю СяoMo були кошти, а речі, які він купив, йому справді необхідні, тому він не відчував докорів, витрачаючи гроші. Зрештою, у нього тепер з'явилося джерело прибутку.
Виходячи з магазину, Ю СяоМо не знав, який успіх принесла його поява Дун Цзю. Консультанту, який з радістю відмовився від цих грошей і надав можливість юнакові, було настільки прикро, що він мало не гриз лікті. Він бачив, що Ю СяоМо одягнений цілком звичайно, тому припустив, що не принесе багато грошей. Сталося так, що Дун Цзю не був зайнятий, тому дозволив йому обслужити клієнта, просто щоб подивитися на те, як він виставить себе дурнем. Він ніяк не очікував, що клієнт виявиться важливою шишкою. На жаль, у нього також немає жодних шансів знущатися з Дун Цзю, оскільки менеджер тепер бачить його в новому світлі.
* * *
У той же час Лін Сяо переживав кризу життя та смерті.
Далі
Розділ 25 - Безглузда доля
Південна вулиця, що знаходиться поруч із Північною, і є знаменитою вулицею міста. З тією лише різницею, що Південна спеціалізується з продажу трав. Тут можна знайти всі види трав шостого рівня або нижче. Найголовніше, що там є магазини, які торгують насінням. Асортимент такий самий, як у трав, шостий рівень і нижче. Але кількість насіння менше, ніж рослин, особливо високого рівня. Це тому, що чим вищий рівень, тим важче виростити рослину з насіння. Більше того, час, необхідний для дозрівання, також набагато більший. Більшість купують насіння лише третього рівня та нижче. Проте і таких покупців дуже мало. Ю СяoMo хотів купити чимало насіння. Магазин з великим вибором, ймовірно, найбільший із магазинів магічних трав. Але Ю СяоМо зайшов не одразу. Він питав всюди, дізнаючись ціни на насіння, перш ніж піти до найбільшого магазину ------- Павільйон Орхідей. Вітрина павільйону Орхідей була більшою, ніж у магазині дерев'яних меблів. Магічні трави та їх насіння виставлялися окремо. Насіння купували лише кілька клієнтів. Оскільки для них не потрібно багато місця, насіння магічних трав займало лише одну вітрину. Декілька клієнтів усередині робили свій вибір. Коли Ю СяоМо увійшов, його одразу зустрів консультант. Коли він пояснив для чого він тут, той відразу повів його до насіння трав від першого до третього рівня. - Шановний гість, ви прийшли у правильне місце. У павільйоні Орхідей найбільший вибір насіння магіних трав у місті Хе Пін. Можу я запитати, скільки ви хочете купити? - ввічливо спитав службовець, повернувши голову. Ю СяoMo оглянув насіння на полицях, кажучи: - Я хотів би купити все насіння другого рівня. Скільки його у вас і скільки воно коштує? Консультант відповів: - У нас є вісімдесят видів насіння другого рівня, кожен з яких продається маленькими пакетами. Є по сто насінин, двісті, п'ятсот і тисяча. Чотири варіанти. Кожні п'ятсот насінин коштують одну золоту монету. Ю СяoMo знадобився деякий час на обчислення. Якщо він купить по пакету кожного виду по п'ятсот насінин, це становитиме вісімдесят золотих. У нього залишиться триста тридцять чотири монети. Ймовірно, він зможе придбати насіння ще й третього рівня. - Тоді як щодо насіння третього рівня? - спитав Ю СяoMo. Консультант не виявив жодних ознак нетерпіння і продовжив чітко пояснювати: - У нас є шістдесят чотири типи насіння третього рівня. Кожен тип продається в тих же кількостях, що й насіння другого, кожні п'ятсот насінин коштують чотири золоті. У Ю СяоMo відчутно сіпнулася повіка. Це занадто дорого. На три золоті монети більше, ніж насіння другого рівня, і це лише на один рівень вище. Чому так дорого?! Якщо він купить їх усі, йому доведеться витратити двісті п'ятдесят шість монет за один раз. Побачивши зміну обличчя, службовець міг здогадатися, що відбувається у клієнта в голові, тому спокусливо сказав: - Шановний гість, якщо ви хочете купити насіння другого та третього рівнів, ми можемо безкоштовно надати вам один набір насіння першого. Ю СяoMo відчув деяке приголомшення. Йому раптом здалося, що він повернувся до сучасності. Знайома рекламна тактика, якщо купите одне, одержуєте інше безкоштовно. Хоча вартість набору насіння першого рівня становить лише десять золотих. Зрештою, Ю СяoMo проковтнув біль і зробив покупку, використавши триста тридцять шість золотих монети. Павільйон Орхідей підкинув йому ще випадковий набір насіння першого рівня. Сотня насінин в пакеті. Хоч і не багато, але це краще ніж нічого. Крім того, він також хотів спробувати посадити магічні трави першого рівня у своєму вимірі. Хоча він може знизити ризики низькоякісних таблеток до десяти відсотків, вони однаково залишаються таблетками низької якості. Ефект не такий гарний, як від таблеток середнього чи високого рівня. Вийшовши з павільйону Орхідей, Ю СяoMo подивився на небо. Вмить він відчув, що пролетіло багато часу. Перш ніж він це зрозумів, сонце вже зайшло. Оскільки вони зустрічаються лише завтра вранці, сьогодні він повинен подумати за себе сам. На щастя, у нього залишилось понад сімдесят золотих монет, тому йому не доведеться спати на вулиці. Щойно, купуючи магічні трави, він спитав, де знаходяться будинки відпочинку. Будинки відпочинку розташовані на Західній вулиці. Зазвичай ті, хто приїжджає до міста Хе Пін, щоб купити предмети першої необхідності, такі як учні секти Тяньсінь, спустилися б на Західну вулицю, якби їм довелося переночувати. Але сам будинок відпочинку залежатиме від індивідуальних уподобань. Це могла бути просто невдача, але, відвідавши кілька готелів середнього рівня, він дізнався від менеджерів, що вільних місць немає. Спочатку він дуже здивувався. Зазвичай у готелях середнього рівня мають бути вільні кімнати. Пізніше він дізнався, що це перший місяць, коли магазини пігулок та трав на Північній та Південній вулицях поповнюють свої запаси. Таким чином, цей період є найбільш завантаженим часом для міста. Залишившись без вибору, Ю СяoMo попрямував до найбільшого будинку відпочинку. Цей готель особливо рекомендував консультант у павільйоні Орхідей. Ним управляє той самий власник, що й у павільйоні Орхідей. Але оскільки він трохи дорогий, Ю СяоМо обрав його не одразу. Вже був час вечері. Зона відпочинку займала від сімдесяти до вісімдесяти відсотків. Офіціанти охоче обслуговували клієнтів. Пара гарячих страв наповнювала весь готель ароматними запахами. Менеджер стояв за стійкою із серйозним та розважливим виразом. Коли увійшов Ю СяоМо, зморщене старе обличчя менеджера осяяло посмішкою: - Шановний гість, ви хотіли б зняти номер чи повечеряти у нас? - Я хотів би залишитись у вас на ніч. - відповів Ю СяoMo. Менеджер перевірив свої книги і сказав: - Шановний гість, у нас залишилося лише дві кімнати. Головна кімната – п'ять золотих монет, Вам підходить? Приголомшений Ю СяоMo випалив: - Ого, а ви не могли б здати кімнату трохи дешевше? Після цих слів позаду нього пролунав сміх. Люди поруч, мабуть почули те, що він сказав. Швидше за все, вони вперше побачили, як хтось торгується з менеджером готелю, тому вирішили, що це досить кумедно. Менеджер ніяково відповів: - Шановний гість, це ціна за наші номери, ми не можемо взяти з вас менше. Ю СяoMo теж трохи зніяковів. Він сказав це несвідомо. Але причина, через яку він не торгувався при купівлі насіння трав, полягала в тому, що консультант запропонував цйому випадковий набір насіння першого рівня. Хіба він не міг отримати тут безкоштовну їжу від менеджера? І все ж таки Ю СяoMo, стиснувши зуби, з небажанням віддав п'ять золотих монет. Слуга відвів його до кімнати. Перш ніж той пішов, Ю СяоМо попросив, щоб вечерю принесли в номер. Слуга не змусив на себе чекати і приніс страви перш ніж Ю СяоМо заварив чашку чаю. Їжа мала чудовий аромат та фантастичний смак. Фактично вона була набагато кращої, ніж те, що він їв на піку Землі. Пізніше він дізнався, що вартість їжі включена до п'яти золотих монет. Так як ціна висока, сервіс теж набагато кращий, ніж внизу. Слуги виконували всі його розпорядження та вимоги, а це можна порівняти з обслуговуванням у сучасних п'ятизіркових готелях. Таким чином, п'ятизірковий сервіс, яким він не мав шансів насолодитися в сучасну епоху, тепер можна знайти на континенті Лун Сян. Поївши та випивши чай, Ю СяoMo взявся за сортування покупок. Він переніс дерев'яні меблі та насіння у вимір краплі, а потім замкнув двері кімнати перед тим, як переміститись туди. Юнак очистив ділянку землі площею близько тридцяти квадратних метрів. Крім того, він уже зробив необхідні приготування, підготувавши ґрунт. Йому потрібно тільки розкидати насіння, перш ніж полити його водою. Це повинно допомогти. Але він не одразу почав сіяти насіння. Натомість він поставив дерев'яні меблі у відповідне місце, і поклав насіння у різні відсіки. Щоб було легше, він скрупульозно розклеїв ярлики на кожне відділення із зазначенням типу насіння. Як тільки він закінчив з усім, був уже період хай, трохи більше дев'яти. Виходячи з виміру, Ю СяоМо потирав свій живіт. Вечеря вже закінчилась, тому він просто вийшов із кімнати, плануючи пошукати їжу. (Період хай - 21:00-23:00) Як тільки він ступив кілька кроків зі своєї кімнати, раптово відчинилися двері сусіднього номеру. Вийшов хтось, одягнений у білий халат. Халат виглядав просто, але якщо уважно подивитися, то видно, що він насправді вишуканий та розкішний. На зовсім іншому рівні, порівняно з надзвичайно простою зеленою мантією Ю СяоМо. Коли він підняв очі і побачив обличчя цієї людини, Ю СяоМо негайно 囧. (Смайлик для "О, Боже!") Чому, чорт забирай? Якого біса я повинен бігати тут від Лін Сяо? Але найбільше його непокоїло те, що Лін Сяо йшов до нього. Ю СяoMo не міг не відчути у собі протиріччя. Чи повинен він привітати його? Хоча вони офіційно не зустрічалися, але перетиналися один з одним кілька разів, тому, можливо, Лін Сяо впізнає його. Бачачи, що він майже перед ним, тіло Ю СяоМо рефлекторно відреагувало швидше, ніж його хаотичний розум. Наче він натрапив на директора, він випростав груди і крикнув: - Вітаю, Старший брат! - не вистачало тільки слів про директора, які на щастя, він не ляпнув. Сказавши це, він одразу 囧, бо інша сторона дивилася на нього з подивом, без ознак визнання. У Ю СяoMo раптом з'явилося раптове бажання дати собі ляпас. Це те, що ти отримаєш, закривши свій рот. Після цього інциденту Лін Сяо його точно запам'ятає. Оговтавшись від свого подиву, 'Лін Сяо' витончено посміхнувся, дивлячись на нього: - Отже, ти мій Молодший брат. Чому ти не з Дядьком Мо Гу? При цих словах, на обличчі Ю СяоМо з'явився вираз, який можна було порівняти лише з жахом людини, яка побачила примару. Ця людина насправді не Лін Сяо, чи не так?
Читати
Відгуки
Дякую за переклад, буду чекати продовження!