Розділ 41: Усвідомлення себе, як щита
"Навчання бойовим мистецтвам зародилося від попередників, які намагалися зрозуміти саме життя. Це перше, чому мене навчила сестра Чень, коли я вивчав стійку коня. Здається, по будь-якій дрібниці в житті можна зрозуміти китайський бокс. Це справжнє ставлення до вивчення бойових мистецтв і його справжнє значення".
У той момент, коли Ван Чао порівнював Присутність від Трансформації Цзінь із могутністю Чжу Тянь Лана, до вух Ван Чао раптом долинув неприємний звук:
— Цзя Цзя, значить, ти прийшла сюди. Я щойно повернувся з Пекіна і намагався зателефонувати тобі. Чому ти не відповідала на мої дзвінки?
Виявилося, що Чжу Тянь Лана супроводжував один двадцятип’ятирічний юнак. У той момент, коли він побачив Чжу Цзя, його очі засяяли, і він скоротив відстань, щоб поговорити з нею.
Ван Чао не міг не поглянути на юнака, щоб оцінити його. Він був вдягнутий у костюм у західному стилі, який був пошитий на його високий зріст. Його шкіра була світлою, а риси обличчя бездоганними. На його орлиному носі була пара окулярів у золотій оправі, які не приховували обличчя.
Але іноді його очі на коротку мить опускалися вниз. Швидкий спалах в його очах здавався Ван Чао водночас зловісним і темним.
Після такого першого враження, Ван Чао почав порівнювати його з Чжу Тянь Лана, перш ніж відразу зробити висновок: "Це чоловік, який живе, наче принц, елегантний і вишуканий. Однак його особистість ще зовсім не досконала, і їй не вистачає проникливості, але не бракує жорстокості особи вищого класу".
— Чжао Цзюнь, у майбутньому, будь ласка, не дзвоніть мені, коли я працюю. Зараз у мене багато роботи. Також, будь ласка, зверніть увагу, як ви мене називаєте, це публічне місце, — той момент, коли Чжу Цзя побачила цього чоловіка, її раніше весела поведінка миттєво зіпсувалася і перетворилася на холодний погляд.
Побачивши таку зміну, Ван Чао відчув шок. Судячи з усього, між Чжу Цзя та цим чоловіком були погані стосунки.
— Цзя Цзя, не нарікай так багато, — здавалося, Чжао Цзюнь уже звик до холодних слів Чжу Цзя. На його обличчі був безпорадний вираз, але коли він побачив Ван Чао, який був поруч з нею, його очі спалахнули підозрою:
— Хто ця людина?
— Це мій друг! — Чжу Цзя кинулась відповідати з усмішкою на обличчі та наблизилась до Ван Чао. Слово «друг» було наголошено таким чином, що будь-хто, хто його почув, подумав би, що воно прозвучало дуже розпливчасто.
— Що? — коли Чжао Цзюнь побачив її дії, його очі мимоволі здригнулися, перш ніж можна було побачити спалах холодності.
"Чжу Цзя справді вирішила використовувати мене, як щит, вона ідіотка? — Ван Чао мав гострий погляд і був експертом у читанні мови тіла. Він чітко бачив пульсацію вени на шиї Чжао Цзюня; це було ознакою гніву і того, що кров починала текти прискорено через серце. — Якщо так триватиме, то його обличчя почервоніє, а очі наллються кров'ю".
Однак, цей хлопець, на ім’я Чжао Цзюнь чудово вмів приховувати свої емоції та миттєво придушував своє тіло. Проте, в ту мить Ван Чао вже побачив достатньо, щоб зробити висновок, що він розлючений.
"Хто такий цей Чжао Цзюнь? Чому Чжу Цзя взагалі не згадала про цю людину під час вчорашньої розмови? Бачачи, як тісно вони розмовляють і наскільки вони близькі, чи була причина для неї цього не робити? Вона його ненавидить? Здається, цей з’їзд буде досить безладним".
Спочатку він шукав її для бізнесу, але потім вона його втягнула в це. Ван Чао не міг змиритися з цим, тому швидко поглянув на Чжу Цзя.
Коли Чжу Цзя побачила цей погляд, вона миттєво помітила докірливе значення в ньому. Швидко кинувши жалібний погляд з проханням про допомогу, вона нишком посмикала його одяг.
Але коли Чжао Цзюнь побачив поведінку між ними, він прийняв це за закохані погляди пари. Ван Чао відразу звернув увагу на опуклість, яка роздулася на шиї Чжао Цзюня, перш ніж вона забарвила все його обличчя в легкий червоний відтінок.
— Цзя Цзя, я чув, ти була на інтерв’ю вчора ввечері? Репортер із захованою вогнепальною зброєю, який неприємний вчинок! — саме в цей момент глибокий голос порушив незручну атмосферу.
Тишу порушив Чжу Тянь Лан.
Він був у центрі уваги всіх, тому, коли він підійшов, усі в кімнаті переглянулись і почали розмовляти між собою.
Вуха Ван Чао вловили легке бурмотіння людей, які намагалися вгадати його особу:
— Хто цей юнак?
— Здається, він дуже близький із племінницею секретаря Чжу.
— Я поняття не маю, якого він походження, але сподіваюся, що невисокого. Я ще не бачив, щоб молодий син губернатора Чжао виглядав таким знесиленим...
Яо Сяо Сюе та три інших жінки зібралися разом. Коли вони почули балаканину стосовно Ван Чао, то відчули, що до нього з’явилася таємнича цікавість.
"Наглядач додзьо тхеквондо з прекрасними навичками та має певні стосунки з племінницею муніципального секретаря. Він навіть дружить з начальником бюро громадської безпеки... Чи може він син якогось великого чиновника і намагається видати себе за людину нижчого класу? Або він побачив у нашій групі когось, хто йому сподобався, і захотів поладнати з нами?"
Попри те, що Ван Чао уклав з ними партнерські відносини, він рідко відвідував компанію, тому вони четверо не знали жодної подробиці з його життя. Але ці жінки читали багато романтичних історій і бачили багато тайваньських і гонконзьких дорам, тому їхній розум миттєво склав картину справжньої особистості Ван Чао.
— Ем, дядьку Чжу, — побачивши Чжу Тянь Лана, Чжао Цзюнь миттєво приховав свої емоції. — Я чув, що Цзя Цзя зіткнулася з деякою небезпекою, коли вчора йшла на інтерв’ю, перш ніж прийти сьогодні. Хто це може бути?
Останнє речення було направлене до Ван Чао, але в ньому був натяк на ворожість.
— Дядьку, я в порядку. Я вже говорила тобі раніше, що завжди мріяла бути військовим репортером. Вчора це була лише невелика пригода, тобі не потрібно хвилюватися, — коли Чжу Цзя почула критику Чжу Тянь Лана, вона спробувала все пояснити.
Чжу Тянь Лан виглядав так, ніби прийняв це, і безпорадно усміхнувся, перш ніж повернутись до Ван Чао.
— Юначе! Я чув від начальника Цао, що ти вчора захистив мою племінницю Цзя Цзя і навіть застрелив небезпечного злочинця! Непогано, зовсім непогано! Здається, сучасна молодь стає дедалі видатнішою.
Тон Чжу Тянь Ланя був м’яким, що дозволяло людям відчути, ніби їх обдував легкий вітер.
"Секретар Чжу занадто мене хвалить". — Ван Чао не був ані покірним, ані наполегливим, а лише ввічливо усміхнувся.
— Добре, що з такою, як у вас сміливістю, ваше майбутнє здається світлим! — Чжу Тянь Лан поплескав Ван Чао по плечу перед тим, як піднятися на головний поверх.
Попри те, що це був звичайний жест, ця дія не вислизнула ні від кого.
Наступною подією був початок з’їзду, після якого відбувся банкет. Однак Чжу Тянь Лан не багато випив. Вийшовши на трибуну, він лише вимовив невеликий тост, а потім сказав:
— Всі, будь ласка, продовжуйте пити, у мене ще є над чим працювати, тому я піду.
Після того як голова муніципалітету пішов, секретар наслідував його приклад, залишивши вечірку.
Чжу Цзя потягнула Ван Чао і використала його, як свій щит, тоді як Чжао Цзюнь залишився з іншого боку банкетного залу. Спілкуючись з іншими чиновниками, він і Ван Чао більше не розмовляли один з одним.
— Хто такий цей Чжао Цзюнь? — у перерві між відпочинком Ван Чао встиг швидко запитати її.
Чжу Цзя зморщила ніс, перш ніж відповісти:
— Друга дитина губернатора Чжао. Він щойно повернувся з навчання за кордоном, він серцеїд.
— Ах! — Ван Чао кивнув головою і більше не питав.
Тоді Чжу Цзя зацікавилась:
— Ти не збираєшся більше нічого запитувати? Наприклад, чому він так зациклений на мені або чому я використовувала тебе як щит?
— Якщо ти не сказала цього раніше, то у тебе повинні бути свої причини. Ми друзі, тому ми повинні допомагати одне одному.
— Ти дійсно сповнений ідей! — Чжу Цзя кивнула головою, перш ніж звузити очі, коли щось згадала. — Чжао Цзюнь – досить обмежена людина. У майбутньому тобі варто потурбуватися про себе, я завдала тобі головного болю.
— Це нічого, — очі Ван Чао спалахнули, перш ніж згаснути.
Після подвигу Ван Чао згадав про наявну проблему, негайно розшукав Яо Сяо Сюе та інших, і виявив, що вони пристрасно розмовляли з іншим чиновником.
— Як у вас справи?
— Немає жодних проблем. Ці три урядові проєкти становлять вісімдесят тисяч. Зараз ми ведемо перемовини, але коли ми сказали, що ви наш бос, ці люди миттєво відмовилися.
Коли Яо Сяо Сюе відтягнули вбік, у неї було яскраво-червоне обличчя, сп’яніле від вина, що вказувало на те, що вона вже випила багато келихів.
Ван Чао звузив очі, перш ніж раптово вщипнути певне місце на її руці.
— Ай! — Яо Сяо Сюе виплюнула ковток вина, що миттєво вивело її з алкогольного заціпеніння, але вона все одно кинула на Ван Чао вдячний погляд.
— Будь обережна, — сказав Ван Чао.
— Я буду, — Яо Сяо Сюе виглядала тверезішою, ніж раніше. — Я чула, як деякі люди казали, що наступного року вони намагатимуться під’єднати до інтернету всі великі й маленькі міста та села. Країна виділить на фінансування понад кілька сотень мільйонів. Це хороша можливість для бізнесу, якщо ми зможемо найняти більше людей, ми зможемо розширити наш бізнес.
— Добре, що у тебе є досвід, тому ти зможеш впоратися з цим, — Ван Чао додав. — Я запросив Чжао Сін Луна бути охоронцем. Зі зростанням бізнесу він не дасть нікому згубно діяти на компанію.
— Ей, гарна думка. Одного разу сусідня компанія намагалася зазіхнути на бізнес іншої. У результаті власник іншого закладу найняв гангстерів розгромити це місце, — Яо Сяо Сюе кивнула.
Ван Чао також кивнув, перш ніж помітити, що Чжао Цзюню якимось чином вдалося знову поговорити з Чжу Цзя. Злий голос дівчини можна було почути перед тим, як вона кинулася до Ван Чао.
— Відвези мене додому! — з цими словами вона витягла Ван Чао з кімнати без жодних пояснень.
Над розділом працювали:
Переклад з англійської: DaoA, Ganusia Mak
Вичитка: Mika
Коректура: Mika
Редактура: Mika
Бета-рідер: Moonrise Darkness
https://t.me/KATARNOVEL
Далі
Розділ 42 - Група спеціалістів із сокир
Розділ 42: Група спеціалістів із сокир Тепер, коли вони нарешті отримали державний бізнес, Tianxing Networking нарешті були на правильному шляху. Через те, що Ван Чао та муніципальний секретар виглядали близькими людьми, захоплення урядових проектів стало легкою справою. Уряд навіть дав їм тридцять тисяч юанів як стартовий фонд. Після тридцяти тисяч Яо Сяо Сю, жінки та два інших чоловіки були настільки схвильовані, що не могли спати вночі та починали день із червоними очима. Лише Ван Чао залишився незворушним, що змусило Яо Сяо Сю дійти висновку, що його таємнича особистість має бути видатною. Після цього Яо Сяо Сю найняла ще кількох людей до технічного персоналу. Після ознайомлення зі схемами урядових планів та отримання їх схвалення проекти було негайно розпочато. Хоча цей проект здавався масштабним, насправді він був не такий великий. Все, що їм потрібно було зробити, це замінити старе обладнання та сервери на новішу модель, а потім відтворити вебсайт. Будь-який технічний персонал був би здатний на такий подвиг. Приблизно через два місяці проект нарешті було завершено. Після того, як усі розрахунки були зроблені з початковим капіталом у вісімдесят тисяч юанів, компанія заробила загалом п’ятдесят тисяч юанів після вирахування віддачі, плати за наймання та кількох інших податкових причин. Окрім цього, компанія також підписала п’ятирічний контракт на онлайн-обслуговування з трьома різними урядовими департаментами. Щороку вони отримуватимуть тридцять тисяч юанів. Природно, що з тридцяти тисяч юанів урядовці покладуть у кишеню третину. Але Ван Чао та решта компанії добре знали про це і стверджували, що це лише плата за обслуговування. Їм не потрібно нічого робити, а лише час від часу перевіряти сервери та вебсайти. Це було для встановлення імені в уряді та дозволило б узяти частину виділених коштів від уряду, розділивши їх з ними. «Такі гроші насправді надто легко заробити». — Яо Сяо Сю могла лише зітхнути з полегшенням. Оскільки наступного року вся провінція хотіла під’єднати всі міста до мережі, це обійшлося б у величезну суму. Це був би гігантський проект, тому Яо Сяо Сю та Ван Чао розпочали зустріч після початкового завершення проектів. Окрім перерозподілу інформації про запаси, вони почали робити плани на наступний рік. Спочатку компанія була на межі банкрутства, але завдяки зв’язкам Ван Чао з урядом він повернув її з мертвих. Ван Чао знав про це, як і всі інші. Крім того, Ван Чао зміг багато чому навчитися за два роки. Незалежно від того, чи це були його очі, чи його імпозантність, він був набагато досвідченішим, ніж студенти, які не закінчили університет. Лише одним поглядом чи простим рухом він міг змусити всіх присутніх у конференц-залі важко дихати. Після закінчення зборів акції Ван Чао зросли з шістдесяти двох відсотків до вісімдесяти восьми. Якби він не був схильний до цього, то з його нинішньою владою він міг би викинути студентів університету та замінити їх співробітниками, над якими він мав сто відсотків влади. Отримавши чистий прибуток у розмірі п'ятдесяти тисяч Ван Чао заробив двадцять тисяч як бонус, а інші тридцять тисяч пішли на збільшення його капіталу. Розширюючи свою компанію та найнявши більше людей, Яо Сяо Сю вдалося найняти кількох продавців з інших компаній, які спеціалізувалися на тому ж напрямку бізнесу. Це тривало до жовтня, коли компанія вже розвивалася з шаленою швидкістю. Вони не тільки перестали покривати дефіцит, але й почали отримувати великий надлишок щомісяця. Цей вид бізнесу, природно, наступав на пальці іншим і, природно, породжував проблеми. Але, на щастя, Ван Чао передбачив це і став охоронцем. Разом із колегами з клубів змішаних єдиноборств, яких Чжао Сін Лун привів зі свого університету, вони змогли відправити будь-яких найнятих бандитів до лікарні, коли ті намагалися розгромити заклад. З часом ім’я Tianxing Networking почало гучно лунати у цій галузі. Коли бізнес йшов добре, спосіб мислення людини також дозволяв йому розвиватися. Невдовзі, після того, як Яо Сяо Сю розширила компанію, вона додала деякі операції, пов’язані з обладнанням, на додаток до поточного обслуговування вебсайту та створення вебсторінок. Водночас Яо Сяо Сю показала своє справжнє ділове обличчя та максимально використала зв’язки Ван Чао. Палко розмовляючи з Чжу Цзя, їм вдалося залучити кілька інших сімей у місті С як своїх клієнтів. Зайве говорити, що якби хтось мав зв’язки, то навіть уряд міг би бути клієнтом. Коли настав грудень і можна було побачити перші ознаки снігу, Tianxing Networking Ван Чао вже мала понад сотню клієнтів, більшість із яких були з міста С. За допомогою Чжан Тонга їм вдалося залучити кількох клієнтів із міста С. Чистий прибуток компанії щомісяця вже перевищив двадцять тисяч юанів, а активи компанії вже накопичили понад двісті тисяч юанів. Але в очах Чжан Тонга це була лише невелика зарплата або навіть невелика плата за гру в казино в Макао. Однак в очах студентів університету це була величезна сума грошей. Бізнес зростав і процвітав, і всі були готові викластися на новий рік. Вони навіть змінили місце розташування на ще більше місто, де їм вдалося купити склад площею двісті квадратних футів, який вони прикрасили, щоб він мав вигляд офісу. Ці чотири жінки та двоє студентів університету спочатку були майже розореними, але тепер вони пройшли цей шлях і стали кращими членами суспільства. У цей час Ван Чао вже закінчив середню школу. Проте про його іспит у коледжі взагалі не варто було згадувати. Цао Цзін Цзін пройшов з відзнакою і був прийнятий до Пекінського університету, тоді як інші його однокласники розсіялися, як хмари. Проте Ван Чао не засмучувався. Що стосується його батьків, Ван Чао лише сказав, що він працював у місті та розумно вклав гроші в бізнес, який приніс йому трохи грошей. Коли Ван Чао говорив про питання онлайн-бізнесу, його батьки не могли зрозуміти жодного слова. Але коли вони побачили кілька купюр, батьки зраділи, почувши, що їхня дитина змогла заробити. Ван Чао все ще працював наглядачем у доджьо. Час від часу учні змішаних єдиноборств, борців, карате, муай-тай і дзюдо приходили, щоб зміцнити «стосунки» з доджьо тхеквондо. Але незалежно від того, хто це був, Ван Чао побив їх сильно й без упередження. Це змусило всіх затямити, що профспілка тхеквондо в місті С має наглядача, якого неможливо перемогти. І тому після цього нікого не посилали. Цей невеликий результат змусив Лі Вандзі почуватися надзвичайно щасливою. На конференції в кінці року вона зробила виняток і дала Ван Чао червоний конверт на десять тисяч юанів. Наразі на особистому банківському рахунку Ван Чао було понад п’ятдесят тисяч юанів, не враховуючи вісімдесяти восьми відсотків акцій, які він мав у Tianxing Networking. Враховуючи це, він був майже мільйонером. Єдине, про що Ван Чао шкодував, полягало в тому, що, всупереч тому, що пів року, які він присвятив тренуванням, хоча він і став більш майстерним, це було ніщо в порівнянні з попередніми темпами прогресу. Він ніби застряг біля вузького горла пляшки. Увечері, коли небо вже темніло, Ван Чао повертався з доджьо. Піднявши голову, Ван Чао йшов по вкритій снігом землі з тихим хрускотом. З кожною хвилиною температура ставала нижчою, а також зменшувалась кількість машин на дорогах. Сніг мовчав, а нічне небо було туманним, від чого здавалося витвором мистецтва. Проходячи по снігу, щоб повернутися додому, Ван Чао продовжував залишати на ньому свіжі сліди. Володіючи бойовими мистецтвами, він міг прокласти єдиний прямий шлях без відхилень. — Хшшш! — вдихнувши повітря, Ван Чао пройшов під вуличним ліхтарем, спостерігаючи, як його дихання оберталося в холодному повітрі, перш ніж зникнути. «Здається, лише два роки тому в цьому місці я зустрів сестру Чень, яка займалася бойовими мистецтвами. Її дихання було схоже на стрілу і пронизало мене». Коли Ван Чао раптом згадав про обставини, які привели його до зустрічі з Тан Цзи Чень, він більше не міг придушити почуття та думки. «Саме завдяки її вченню я став тим Ван Чао, яким є сьогодні. Якби не вона, то я все одно провалив би іспити в коледжі й опинився б далеко від дому, не маючи можливості заробляти на життя. Це вона змінила моє життя». «Два роки, це був щасливий час, але він пролетів, як мить». «Що б у цей момент робила сестра Чень і де б вона взагалі була?» Ван Чао не міг не підняти голову назад у небо, щоб подивитися на нескінченне полотно. Йдучи далі, Ван Чао дійшов до входу в один із провулків. У цьому місці не було вуличних ліхтарів і тому виявилося досить темно, наче у нетрях міста. Удень цей провулок був би переповнений людьми, які ходили тут до десятої вечора. Але Ван Чао насолоджувався цим ніжним спокоєм. Він часто повертався додому, перетинаючи ці тихі провулки, і насолоджувався тишею, яка б не супроводжувала його на головних дорогах. Саме зараз цей снігопад перетворив ніч на витвір мистецтва. Коли Ван Чао зробив кілька кроків, то нашорошив вуха, коли раптом почув шелест. За мить він став голоснішим. Повернувши голову, Ван Чао побачив близько двадцяти чоловіків під вуличними ліхтарями. Ці люди несли зброю, і час від часу вона сяяла на світлі. З цього Ван Чао чітко розрізнив, що зброєю неочікувано виявилися сокири! Одночасно він почув звук, що пролунав попереду. Ще кілька чоловіків тримали сокири, коли вони підійшли до нього. Алея була перекрита! «Хто ці люди?» — Ван Чао здивовано подумав перед тим, як люди ззаду раптово кинулися на нього. Коли чоловіки наблизилися до Ван Чао на сім кроків, вони раптово зупинилися й кинули в нього білу кулю. За запахом Ван Чао миттєво здогадався, що це таке. «Порошок негашеного вапна!» Над розділом працювали: Переклад з англійської: NW Вичитка: Mika Коректура: Mika Редактура: Mika Бета-рідер: Moonrise Darkness https://t.me/KATARNOVEL
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!