Навіть сильні бояться тих, хто нехтує власним життям

Розділ 30: Навіть сильні бояться тих, хто нехтує власним життям

"Найманець..." Ван Чао почав згадувати "Справжній запис про Ушу" сестри Чень, де вона згадувала про методи підготовки найманців. Але інформації там було небагато, тому він не зміг встановити прямий зв'язок.

Тан Цзи Чень лише мимохідь згадувала про них, коли йшлося про їхній спосіб ведення бою: "Найманці в бою нехтуватимуть власною безпекою, щоб вбивати. Якщо вони не можуть вбити свого супротивника, то забирають його з собою. Виконання завдання для них – найголовніше".

Зробити або померти – це був небезпечний, а також найстрашніший метод ведення бою. Навіть якщо вони стикалися з бійцем, який був сильнішим за них, важко було передбачити, хто з них виживе в кінці.

Навіть у бою з Чжао Сін Луном Ван Чао зумів провести гак плечем під тулуб та промежину супротивника. Скориставшись тим, що Чжао Сін Лун втратив рівновагу після спроби захиститися, Ван Чао зумів відправити його в політ ударом долонею, що повертається.

Але у бою проти сильнішого супротивника, якби Вану Чао вдалося провести руку під промежину суперника, той з таким же успіхом міг би двічі вдарити його в обличчя. При цьому програли б обидві сторони.

Людині притаманний інстинкт самозбереження, який гарантує, що в будь-яку мить її не спіткає біда. Але у найманців цей інстинкт був натренований, тому, коли вони билися з кимось, це, як правило, закінчувалося жахливими наслідками.

Але навіть коли він згадав цей ласий шматочок інформації про спосіб боротьби найманця в "Правдивому записі Ушу" сестри Чень, Ван Чао був схвильований. Він жадав битися з такою людиною, але не думав, що Чжан Тун дасть йому таку можливість.

"Не дивно! Коли я побачив їхні очі, то зрозумів, що в них майже немає людських емоцій. Вони, мабуть, пройшли спеціальну підготовку, щоб стати такими лютими, як зараз. Безсумнівно, вони люті щодо інших, — Ван Чао розумів, що навіть сильні бояться тих, хто нехтує власним життям. — Але зачекай. Що ж за людина Чжан Тун, якщо в неї охоронцями працюють найманці?"

Хоча Ван Чао знав, що Чжан Тун була надзвичайно багатою бізнеследі, але він не очікував, що її охоронцями виявляться найманці.

Вся ця будівля була присвячена комерційним товарам для жінок, макіяжу, одягу, сумочкам та ювелірним виробам. Тут були навіть масажні кабінети, косметична хірургія та інші заклади для відпочинку та розваг. Кожен поверх мав свою тематику і був оформлений з розкішною пишністю в стилі тогочасної архітектури. Навіть Ван Чао, який не розбирався в жіночих справах, зрозумів, що це місце відрізнялося від будь-якого звичайного закладу.

"Чжан Тун добре знає свою справу, й це, швидше за все, лише невелика частина її бізнесу. Схоже, те, що сказав Цао Ї про зустрічі з вищими членами суспільства, було правдою".

Ліфт нарешті зупинився на найвищому поверсі, де панувала спокійна атмосфера. Пройшовши до розкішного офісного приміщення, Ван Чао міг лише слідувати за Чжан Тун.

Гігантське офісне приміщення було оточене прозорим армованим склом, яке дозволяло будь-кому побачити всю пишність провінції. Горизонт виглядав неосяжним, і кожен, хто дивився з офісу, міг бачити дуже далеко і відчувати, як його серце злітає від комфортного відчуття.

У кабінеті знаходився старовинний стіл з червоного дерева, а поруч з ним – стілець з палісандрового дерева в стилі династії Мін. На столі стояла синьо-зелена нефритова підставка для пера і чорнильний камінь. Було досить одного погляду на ці предмети, щоб зрозуміти, що вони доволі дорогі. І навіть вся обстановка виглядала більш грандіозною, ніж офіс в додзьо тхеквондо.

Але найбільше Вана Чао здивували майже метрові пурпурні спис і меч, що висіли над столом з червоного дерева.

— Спочатку у мене не було інших інтересів. З дитинства я любила ушу, але зрештою вивчала танці на мечах, та, на жаль, покинула це заняття, — Чжан Тун перевела погляд на те, що з цікавістю розглядав Ван Чао. — Хоча я давно не тренувалася, я все ще добре пам'ятаю тринадцять прийомів меча: хльост, відхилення, блок, удар, колоти, тикати, розривати, перемішувати, чистити, натискати та рубати. Я чула, що навіть у списа є тринадцять прийомів. Ти ж вивчаєш бойові мистецтва, тож маєш знати, як працює спис. Ну, відійдімо від цієї теми. Сьогодні у нас є спільні інтереси. Ти хочеш справжнього бою, борючись з моїми охоронцями, а я хочу побачити гарну битву. За мить я дозволю тобі побачити мій танець з мечем.

З цими словами Чжан Тун підійшла до червоного дерева і взяла пензлик з білим чорнилом, вмочивши його в чорнильний камінь. Поклавши його на папір, вона написала фразу: "Єдиний меч, що освітлює шлях".

Слова Чжан Тун були написані гарно, але коли Ван Чао подивився на них, вони здалися йому недосконалими порівняно з тим, що написала сестра Чень у своєму "Істинному записі про Ушу". Почерк Чжан Тун просто не передавав того величного відчуття, яке було у сестри Чень.

"Ця жінка досить витончена і досконала. Вона не схожа на якусь вискочку. Цікаво, хто вона така?" — з цікавістю подумав Ван Чао.

— Ти готовий? — Чжан Тун коротко дмухнула на папір, після чого зліва і справа від столу несподівано з'явилися два охоронці.

Водночас охоронець, який заганяв машину в гараж, нарешті повернувся. Побачивши вираз обличчя Чжан Тун, охоронець негайно зачинив за собою двері, а потім холодно подивився на Вана Чао.

Коли Ван Чао уважно спостерігав за охоронцем, його тіло почало несвідомо вкриватися сиротами. Він почувався здобиччю, на яку поклав око леопард.

— Так, я готовий! — Ван Чао на мить озирнувся на Чжан Тун, перш ніж повністю сконцентруватися на охоронцеві.

— Тоді будь обережним, — Чжан Тун попередила в останній раз, перш ніж тихо кахикнути.

Раптом охоронець зірвався з місця і полетів на Вана Чао, як леопард на свою здобич.

Але Ван Чао був до цього готовий. Побачивши це видовище, він негайно відступив, перш ніж завдати удару по ребрах охоронця. Це був його звичний рух, коли він імітував форму ножа, що добре зарекомендував себе з часом.

Хто б міг подумати, що цей охоронець нагадуватиме машину. Навіть не переймаючись тим, що це його били ножем, він продовжував йти вперед, попри на кулак, що летів на нього, перш ніж кинути руку до горла Вана Чао.

Охоронець виявився надзвичайно швидким, а також сильним. Але його обличчя не здригнулося жодного разу, що свідчило про те, що він відповідав своєму імені "машини для вбивства".

Ван Чао знав, що якщо цей рух досягне цілі, то його горло буде миттєво розчавлене. З холодним серцем він швидко відвів руку назад та відступив. Сформувавши замість ножа кіготь, він підніс його до горла і спробував зловити кулак охоронця.

Цей "Кулак, що ловить орлиний кіготь" був варіацією однієї з дванадцяти поз Сін'ї. Після прориву, який він здійснив, це був досить частий його рух. Ловлячи вибуховий кулак, Ван Чао впився нігтями в кулак охоронця, пускаючи кров.

Якби Ван Чао тренувався до стадії Прихованого Цзінь, то цей удар кігтями зробив би набагато більше, ніж те, що він зробив зараз. М'язи та кістки кулака, швидше за все, були б розтрощені. Але Ван Чао був ще недостатньо сильним і міг завдати лише помірну кількість шкоди. Якби це виявився хтось інший, то рука, можливо, була б покалічена, але руку охоронця вкривали мозолі, тому пустити невелику кількість крові – це все, що зміг зробити Ван Чао.

Але, поки Ван Чао завдавав цього удару, охоронець був непохитний. Піднявши коліно, щоб розбити його об Вана Чао, він негайно наблизився в ту ж мить, коли Ван Чао зробив рух, щоб ухилитися. Обидва його похмурих ока розширилися, коли він заніс одну руку, щоб схопити за грудну клітку, а іншою рукою знову повернувся до горла Вана Чао.

Ця серія ударів залишила відкритою верхню частину тіла суперника, і Ван Чао планував провести удар кулаком і ліктем, щоб атакувати, але з таким суперником обидві сторони не уникнуть шкоди.

Поспішно відбігаючи назад, Ван Чао намагався ухилитися від охоронця, але той встигав стежити за його рухами, куди б Ван Чао не повертався. Вони опинилися в патовій ситуації та намагалися обхопити один одного.

Якби це була звичайна людина, то різниця в силі виявилася б занадто великою. Але Ван Чао не боявся. Один його удар зазвичай міг змусити людину втратити свої бойові сили. Але цей охоронець був іншим: він мав більше сили, ніж більшість, і стійкість, з якою Ван Чао ніколи раніше не стикався.

Як сказала сестра Чень, ці найманці були надзвичайно чіпкими, що змусило б хвилюватися будь-яку звичайну людину. Удари були для них як укус комара, і навіть якщо цим людям відрубати руки, вони продовжуватимуть битися, як ні в чому не бувало. Втратити пильність біля них означало змарнувати своє життя.

Оскільки він підготувався заздалегідь, Ван Чао не пішов у бій наосліп. Використовуючи роботу ніг для ухилення, він продовжував чекати моменту для удару.

Через деякий час Ван Чао почав відчувати, що його зусилля були виснажливо безрезультатними. Це виявилося набагато важче, ніж коли він бився з Чжао Сін Луном, хоча охоронець не мав залізного ліктя Чжао Сін Луна і не володів внутрішніми бойовими мистецтвами. Але єдина відмінність полягала в тому, що Чжао Сін Лун докладав зусиль, щоб захистити себе, в той час, як цей охоронець не дбав навіть про власне життя.

Під час боротьби Ван Чао продовжував рукою завдавати ударів охоронцю, і, нарешті, йому вдалося встановити контакт з рукою супротивника. У цьому випадку він зміг відчути центр ваги свого супротивника і почав відчувати, куди той планує рухатися.

Відразу ж велике тіло охоронця було повалено на підлогу.

Коли Ван Чао полегшено зітхнув, охоронець несподівано підскочив і знову стрибнув на нього.

"Чудово!" Побачивши це, Ван Чао лише похвально зітхнув, підняв обидві руки та ще раз кинув хлопця на землю.

Ще три або чотири рази охоронець був відправлений на землю, що змусило Вана Чао подумати: "Цей хлопець зроблений із заліза, чи що?"

Якраз в цей момент Чжан Тун двічі кахикнула. Двоє охоронців біля столу миттєво побігли в бік Вана Чао й оточили його.

І тепер тиск на Вана Чао посилився!

 

 

Переклад: Buruliy

Редактура: Moonrise Darkness

Бета: Buruliy

Подякувати: 4441 1111 3516 9708

T.me/KATARNOVEL