Початок роботи

Розділ 22 - Хто заробляє більше: наглядач чи вбивця?

Розділ 22: Хто заробляє більше: наглядач чи вбивця? Наступного дня почалися зимові канікули. Гукнувши батькам, Ван Чао попрямував до поліції. Цього року його батьки були переконані, що він проведе ці канікули, щоб здобути роботу та заробити грошей. Але завдяки копіткому плануванню Вана Чао, вони так і не здогадалися, що гроші, які він дійсно заробив, були здобуті незаконним шляхом. Звісно, Ван Чао ніколи не приносив усі одразу. Доїхавши до відділення поліції, Цао Ї, нахилившись, вийшов із машини під час руху. Він здобув своє робоче місце, заробивши своє звання. З найнижчого звання, до найвищого – це доволі рідкісне досягнення. Навіть якби Ван Чао не розумів деякі бюрократичні хитрощі системи, то все одно міг сказати, що Цао Ї був неординарною особистістю. "Не дивно, що він хвилювався, коли ті бандити билися зі мною. Він боявся, що щось може трапитись і змінити кількість голосів. Засідання, через яке він так хвилювався, було для нього шляхом вирости у званні". Хоча йому було жахливо цікаво дізнатися про Цао Ї, він не збирався витрушувати з нього інформацію. Кожна людина має свої секрети. Якщо хтось розповідає про свої секрети, тоді й друзі стають ворогами. Склад розуму Вана Чао вже давно сформувався. — Ти тут! — червона пляма на обличчі Цао Ї, що там була до цього, зникла за ніч так, ніби він використовував якісь дуже незвичайні препарати. Почекавши, щоб Ван Чао сів в автомобіль, Цао Ї різко натиснув на педаль газу і набрав швидкість. Не варто казати, що Ван Чао вперше знаходився у такій маленькій машині. Це дивне відчуття дуже відрізнялося від подорожування на автобусі, де людно та зазвичай тхне брудом. Тут пахло скоріше солодким запахом, яким був обдутий автомобіль завдяки кондиціонеру. Салон також виявився добре нагрітий, так що жоден жахливий холод нізвідки не потрапляв. І біг, і поїздка на автобусі нагадували каторгу, та ця подорож виявилася приємним досвідом. — Що, невже ти вперше сидиш в автівці? — Цао Ї був досить проникливим і міг з легкістю побачити, що відчуває Ван Чао. — Я зазвичай ходжу до центру пішки, це не займає багато часу. Але до цього разу мені не доводилося їздити в машині, — Ван Чао не хотів виглядати слабким і брехати через силу. — Сила твоїх ніг непогана, в принципі! — сказав Цао Ї, продовжуючи вести автомобіль. Краєвиди проносилися за вікном зі швидкістю світла й лишилися позаду, коли машина нарешті приїхала до центру через пів години. Хмарочос за хмарочосом виринали та зникали перед тим, як автівка зупинилася біля пофарбованої у лазурно-блакитний колір будівлі, яка була близько сорока поверхів заввишки. Машина зупинилася на мить і хтось вказав напрямок до парку у межах паркувального майданчика побіч будівлі. Вийшовши з автомобіля, Ван Чао задер голову і побачив вивіску зі словами "Азійська Спілка Тхеквондо". Двері будівлі були доволі широкі з розсувним механізмом і нагадували ті, що в аеропорту через їх ширину. Зайшовши у кімнату відпочинку, Ван Чао одразу звернув увагу на внутрішній дизайн кімнати, який здавався скоріше класичним. Особливо впадали в око два плакати, повішені вздовж стін. Один плакат виявився національним прапором, а другий мав на собі символ "Їнь і Ян", який можна було побачити на корейському прапорі. Розглядаючи прапори, Ван Чао кивнув сам до себе у розумінні. Він знав, що обидва прапори символізували дружбу. Якби вони повісили прапор Північної Кореї, то це було б нерозумно. — Ця споруда Тхеквондо не така, як інші в місті. Деякі середньостатистичні інструктори зазвичай тут орендують кімнату і рекламують її, тож можуть видурювати гроші в учнів за уроки та одяг... — зайшовши всередину, Цао Ї пояснив Вану Чао. — Це офіційний відділ Тхеквондо в Азії, що було визнано Міжнародною Асоціацією Тхеквондо. Тут проводять тест на рівень майстерності. Також тут знаходяться тренувальні майданчики, заняття на яких проводяться у супроводі спеціалізованих тренерів. Учні, що сюди записані, якщо вони добре навчаються, мають можливість спонсоруватися корейськими корпораціями та брати участь у змаганнях, щоб боротися і вигравати призи або, навіть, гроші. Крім цього, щорічно тут проводять показові змагання, як на внутрішньому, так і на міжнародному рівнях! Крім змагань, тут також існує коло людей, що любить тренуватися самостійно. Дозволь тобі розповісти, що найкращі ВІП поверхи призначені для майстрів вищого рівня. Тут немає більше місця, але все це комбінація бізнесу, тренувань, виступів, створення нових знайомств, культури та церемоній! Представники вищого рівня суспільства згуртувалися, щоб створити разом спілку, де їхня сила буде безмежною, а вплив поширюватиметься далі, ніж ти думаєш. Ван Чао слухав мовчки, озираючись навкруги. Чотири інші стіни були також прикрашені плакатами, зі словами: "Власність, справедливість, цілісність і честь" та "Стриманість та дисципліна", а також "Самовладання навіть після ста програшів". Це було написано чорнильною кистю й неабияк надихало. З обох сторін кімнати відпочинку розташовувався ресепшн для запису у секцію та консультацію, де чергувала симпатична дівчина, вдягнена у форму. Її зовнішність була доволі привабливою. Окрім неї, тут знаходилися люди різного віку, що заходили групами по двоє чи троє. Усі були виховані і їм не бракувало манер, коли вони говорили та взаємно кивали один одному. "Бізнес і домовленості... змагання, спонсорство, обміни, виступи... зустрічі вищого класу..." — Ван Чао розмірковував над тим, що розповів Цао Ї. Хлопець зрозумів причини, через які з часом знизилась популярність Ушу серед бійців. — Для вбивства, не для вистави... — почав, шепотіти Ван Чао сам собі слова, які спершу промовляла до нього сестра Чень. — Для вбивства, а не для вистави... Що ти їстимеш, як ти зароблятимеш? — Цао Ї почув слова Вана Чао і розвернувся. — Навіть, якщо твої бойові мистецтва досягнуть непереможного рівня, ти все ще маєш щось їсти. Ти все ще маєш заробляти. Чи ти захотів повстати проти усього світу? — Для чого ви мене сюди привезли? — запитав Ван Чао. — Ходімо. На потрібно піднятися ліфтом на тридцять шостий поверх! Я розповім по дорозі, — Цао Ї засміявся, коли обидва зайшли до ліфта. Ліфт був доволі повільний, але з прозорого скла, тож ті, хто знаходились усередині, могли бачити те, що відбувалося зовні. — Тхеквондо має десять рівнів поясів. Найвищий – чорний пояс, ділиться на дев’ять підрангів. Кожен поверх відведений для певного рівня майстерності по системі поясів. Кожен учень, що сюди записаний, після певного часу занять може скласти екзамен на майстерність. — Скільки коштує навчання тут? — запитання Вана Чао викликало сміх у Цао Ї. — Дорого, дуже дорого! Є дорослий відділ, дитячий відділ, підлітковий відділ, жіночий відділ. Ціна залежить від відділу. Навіть майданчик, на якому ти займаєшся, враховуючи твій рівень, впливає на ціну. Однак, якщо ти добре виступив і пройшов адміністративну комісію перевірки, ти можеш впливати на зміну ціни та взяти участь у змаганні. Якщо пощастить, це може стати твоєю роботою. Якщо ти станеш відомим, то зможеш зніматися в фільмах і заробляти ще більше грошей. Але на це мало шансів. Подорож Цао Ї та Вана Чао ліфтом закінчилась і вони вийшли та попрямували коридором. У тренувальних залах знаходилася купа людей. Водночас деякі відпочивали в коридорі та спілкувались. Після того, як Ван Чао і Цао Ї вийшли з ліфта, вони стали роздивлятися одноколірний килим на підлозі. Але чекати довелося недовго, бо вдягнена у форму жінка кивнула їм: — Пане, з якого ви тренувального відділу, покажіть, будь ласка, ваше учнівське посвідчення і ми відведемо вас у кімнати, де ви зможете змінити свій одяг. — Не варто, ми тут, щоб побачити президентку Лі! — Цао Ї махнув рукою перед тим, як штовхнути Вана Чао до іншого ліфта. — Тут так багато учнів? — мовив Ван Чао, не подумавши. — Просто чому тут так багато людей? — У сьогоднішньому суспільстві всі заможні люди звертають увагу на підтримку свого тіла у формі. Діти заможних людей можуть приходити сюди за гроші своїх батьків. Працівники поліцейського відділку, боси, менеджери тощо, всі приходять сюди як для тренування, так і для того, щоб веселого провести час, навчитися самозахисту, знайти нових друзів, або навіть підчепити дівок! Окрім того, всі, хто тут навчається – заможні! Навіть більше – це місце церемоній і культури. Воно відрізняється від цих висококласних клубів, які також створені для багатіїв, але там не йдеться про етикет, що робить їх вульгарними у порівнянні. Конфуцій був зациклений на етикеті. Китайці приділяють багато уваги цьому аспекту. Хоча це пережиток минулого, але це вже щось. Бути слабким все ж гірше, ніж це! Коли Цао Ї закінчив, ліфт вже встиг досягнути верхнього поверху. Коли вони вийшли, Ван Чао запитав:  — Ви хочете навчити мене Тхеквондо і я братиму участь у змаганнях? — Ні, ні, ні, — засміявся Цао Ї, — Я представив тебе тут, тож ти зможеш наглядати за цим місцем. — Наглядати? — Ван Чао насупив брови. — Ти повинен знати про сильних суперників! — сказав Цао Ї. — Для комерційності Тхеквондо вони заборонили багато прийомів, що можуть бути шкідливими або смертельними. Все, що нагадує про це, лиш гарна вистава. Так багатьох прийомів позбулися. Деякі експерти кажуть, що Тхеквондо не підходить вже для битв, але вони змогли маніпулювати робітниками тут, щоб це замаскувати. Отож поки тут тренуються майстри, які занепокоєні з цього приводу, сюди приходять також ті, хто шукає проблем на свою голову. Якщо це майстер, для нього не шукають інструктора. Якщо він з репутацією, поліцію не викликатимуть. Лише майстер нападу та захисту може бути свідком цього і втручатися у подібні бійки з майстрами. Ван Чао мовив, зрозумівши:  — То ось в чому причина! — Вірно, це і є причина. Однак, щоб стати наглядачем, тобі треба пройти багато екзаменів. Звісно, якщо ти здаси їх усі, вгадай, скільки ти отримуватимеш в місяць? — Цао Ї підняв угору три пальці. — Три тисячі? — Додай ще нуль, — фиркнув Цао Ї. — Тут ти також можеш завести друзів серед представників вищого класу. Через них в тебе з'являться нові можливості. Залежить від тебе, побачиш ти як це здобути, чи ні. Ти повинен вже був міркувати над тим, щоб працювати тут наглядачем, та коли тебе взяли, трапилися інші події. Ван Чао обдарував Цао Ї поглядом, розуміючи про нього ще дещо нове. — Тхеквондо… Якщо я стану наглядачем тут, то зможу бути битися на правах охоронця з будь-яким з майстрів. Як цікаво... Проігнорувавши Вана Чао, Цао Ї повів його з ліфта до молодого чоловіка у формі. Цей чоловік був принаймні двадцятирічним і з гарним тілом. Його очі сяяли яскравим світлом всередині, а кожен крок був тихий і впевнений, наче його зовсім не турбували ніякі думки. — Пане Цао! Наша президентка Лі чекає на Вас! — молодик виявився знайомим Цао Ї. Чоловік у формі зацікавлено поглянув на Вана Чао. — Це той, кого ви хотіли представити? Ці слова були вимовлені не дуже ввічливо і навіть з певною зневагою в очах. — Лі Фене, відведи мене до президентки Лі. Тільки вона ухвалить рішення. — Цао Ї усміхався, але усмішка ніяк не вплинула на його очі. — Ідіть за мною! — Лі Фен фиркнув і обдарував холодним поглядом Вана Чао, виражаючи ввічливість. Ван Чао почувався навіть трохи щасливим через все це: "Цей хлопець незлюбив мене. Почекаємо доки він почне справжню битву". І Цао Ї, і Ван Чао пішли слідом до офісних дверей, що виявилися причиненими. — Офіцере Цао, заходь! — почувся крижаний голос жінки. — Лі Фене, іди й познач всі інструкції для чорних поясів. — Так точно! — Лі Фен востаннє обдарував Вана Чао поглядом і пішов. Цао Ї та Ван Чао зайшли до офісу. Тут, в офісі, стояв робочий стіл, за яким виднілася вбрана в діловий одяг, але гарненька жінка, що сиділа за ним. Жінка справляла враження, наче вона – айсберг. Холодна, серйозна, без жодного натяку на гумор, все це поєднувалось у її характері, й здавалося, що вона відшиє будь-кого. — Це президентка Лі, — представив її Цао Ї. — Я познайомив вас, а тепер у мене є деякі робочі справи, про які мені варто подбати у відділку, тож я вас залишу. — з цими словами він коротко попрощався і розвернувся, щоб вийти. Коли Цао Ї пішов, леді-айсберг покинула місце за столом і окинула поглядом Вана Чао перед тим, як сказати:  — Привіт, я президентка Азійської Спілки Тхеквондо відділку, Лі Вань Цзі. *Лі Вань Цзі – відома постать з китайських легенд. З цими словами вона підійшла до Вана Чао і простягнула йому ліву руку. "Лі Вань Цзі!" — почувши це прізвище, він застиг на мить, а потім швиденько простягнув руку у відповідь:  — Мене звати Ван Чао, — після потискання рук Лі Вань Цзі різко піднесла свою ногу, щоб вдарити вверх, цілячись прямісінько в шию!     Редактура: Moonrise Darkness Бета: Buruliy Подякувати: 4441 1111 3516 9708 T.me/KATARNOVEL