Кінець роду графа Катабелії

Детально ознайомлюючись з документами і писавши або підписуючі бланки.

"Надійшов лист, адресований вам."

Вона відривається від столу і бере листа від Тані.

"Цікаво, від кого це:...... О, це від батька. А там є лист від голови графа Катабелії?"

На його ім'я Таня реагує посмикуванням.

Її брови трохи зморщуються, і вона виглядає суворою.

Графа Катабелія, тобто батько Дорсена.

Вона, напевно, насторожено ставиться до того, що це за вміст.

Я гірко посміхнувся на її реакцію і почала читати лист від батька.

"Від батька: «Ось як ми збираємося покінчити з цим»...... покінчити з цим?"

Далі я прочитала лист від графа Катабелії.

"Боже мій!"

Читаючи листа, я не могла не вигукнути здивування.

"Можу я запитати, про що йдеться......?"

"Коротше кажучи, це вибачення, нічого формального, просто пряма, пристрасна заява....... Бачиш, батько висловив офіційний протест графині Катабелії з приводу поведінки Дорсена, коли той приїжджав до герцога Армелія днями, чи не так? Ну, знаєте, відповідь, або....... Так чи інакше, він склав з себе лицарський титул, відрікся від Дорсена і зрекся його, тож йому варто було б опустити списа. Батьку, що ж він протестував......?"

"У всій цій історії Майстер і Господиня були особливо злі на Дорсена, за винятком Другого принца."

Інформація Тані мене дивує.

"Ну, а він був? Так?"

"Думаю, що так. Що б там не говорив другий принц, це не було офіційним повідомленням, тож на той момент молода пані була дружиною другого принца......, тобто «майбутньою королівською особою."

"Дійсно."

"Одразу після цього ви отримали офіційне повідомлення від королівського двору про те, що ваші заручини розірвано."

Тим не менш, на той момент я все ще була герцогинею і майбутньою королівською особою.

"У цьому сенсі Дорсен вже зробив те, чого не повинен був робити на той момент. Причина, чому граф Катабелія так рано відрікся його, назвавши це виправленням, була щиросердною або...... в певному сенсі, щоб захистити його, я припускаю. Господар дуже розсердився на нього за це. Я чула від пані Елла, що його дружина була особливо розлючена."

"Що ж......"
"Здається, ваша мати сама мала певний контакт з лицарями, які обожнювали свого пана, коли жила в будинку своїх батьків. Напевно, саме тому вона більше за інших була розгнівана тим, що лицарі використовують Орден у такий спосіб. Він також спілкувався з лицарями, які обожнювали свого господаря, коли був лицарем. Чи це по-лицарськи - мати владу над слабкою дівчиною? Чи правомірно, на вашу думку, як лицаря-командувача, приймати таку людину в лицарі? Тому що...... ви будете їх виправляти? Про що ви говорите, коли це результат не одного десятка років тренувань? Адже він отримає ту роботу, про яку просив, і буде таким, яким він його уявляв, чи не так? Іншими словами, все буде так, ніби нічого й не було. З яких це пір вони почали його так підлизувати? Після кількох слів вона заявила, що буде відсутня на всіх вечірках, які влаштовують графи Каттабелія, і на будь-яких вечірках, які вони будуть відвідувати."

"Мати ......"

Таня була незворушною, коли вимовляла слова матері, і це ще більше розлютило її.

"І все ж таки, граф Катабелія виходить з Лицарського Ордену?...... Якщо так, то чи замінить його хтось із заступників командора?"

"Щоб бути впевненим, не могли б ви перевірити? І візьміть ці документи з собою."

"Дякую."

Після того, як Таня йде, я глибоко видихаю.

Я була вражена тим фактом, що тепер я це знаю.

Але...... я була більш ніж щаслива.

Тому що батько тоді сердився на мене «за мене».

Я не заслуговувала на те, щоб мене покинули.

Тому що я заплямувала ім'я сім'ї більше, ніж будь-коли.

Головною причиною, чому я так старанно працювала відтоді, як мене призначили виконуючим обов'язки лорда, було те, що в той час я не хотіла розчаровувати його, не виправдовуючи його очікувань....... Звичайно, зараз причина інша.

......Я спотворена.

Тому що інші були вибиті з колії, і я рада почути, чому.

Тому що в цій ситуації я відчула любов моєї родини.

Наче нагадавши собі, що я посміхаюся, я почуkf, як затремтів кишеньковий годинник на моїй шиї.

Кишеньковий годинник мені подарував Дін, коли я оглядаkf територію.

Мені подобався цей годинник, коли я гуляла містом і працювала окремо від нього, і коли я вирішила подарувати такий же Діну, щоб подякувати йому за те, що сталося з родиною Болтік, я не очікувала, що він купив його і для мене.

Це наче пара, з візерунками, висіченими спереду, які не збігаються, але два складають одну картину.

Погладжуючи його, я заспокоїла приховану радість і хвилювання, які відчувала раніше.

Невдовзі після цього я вирішила перестати думати про це........

Я не відчувала до них жодної симпатії, але замислилася над власним радісним збудженням.

Я знову погладила кишеньковий годинник на грудях.

Зсередини грудей розливається тепло, і я посміхаюся інакше, ніж раніше.

Цікаво, як у нього справи.

Я навіть не можу йому задовільно подякувати. Він завжди мені допомагає.

Не тільки в роботі, але й у серці.

Я покладаюся на нього, я покладаюся на нього і я спираюся на нього.......

Він той, хто змушує мене встати, коли тягар відповідальності настільки важкий, що я іноді застрягаю і не можу зрушити з місця, хоча мені подобається думати, що тягар відповідальності пов'язаний із завтрашнім днем людей на цій території.

Саме тому я хочу, щоб мені не було за нього соромно.

Тому що я не можу бути з ним як жінка.

Я подумала про це і витягла документ, в якому записала пропозицію, над якою вже давно думала.

Саме тоді.

"Давно не бачилися, міс."

Постукавши, Дін увійшов.