Читач: Це не нежить... Занадто гарний, це ненауково!

Скелет тримав мляве тіло молодого чоловіка, м'яке чорне волосся якого спадало з-поміж блідих кісток пальців.

 

Раптом над їхніми головами пролунав звук: 

 

— Няв?

 

Сильне відчуття того, що за ними спостерігають, змусило Сьова перейти до оборони. Він подивився вгору, інстинктивно прикриваючи Ду Дзе своїм чорним плащем, а потім побачив істоту над ними.

 

Це... кіт? Темношерстий, з одним золотим і одним блакитним оком. Увагу Сьова одразу привернули хвости істоти. Хоча воно виглядало як кіт, у нього було дев'ять хвостів. Монстр присів на верхівку статуї, нахиливши голову і дивлячись вниз на скелет, який охороняв свою їжу. Побачивши, що Сьов подивився на нього, очі монстра сповнилися радості та любові.

 

— Няв!

 

Сьов насторожено дивився на демонічного звіра. У цей час остання частинка світла вивільнилася з його брів і кінцівок. Аура смерті навколо його тіла почала кипіти з новою силою, стаючи темнішою та інтенсивнішою, оскільки він нарешті засвоїв щойно поглинену душу. Чорна аура огорнула Сьова, покриваючи його кістки та утворюючи плоть і кров, поки аура смерті, що вкривала небо, не розвіялася безслідно, втягнувшись назад в його тіло.

 

Покинутий храм повернувся до мертвої тиші, лише демонічний звір і одягнений у чорну мантію Ліч мовчки протистояли один одному.

 

Тепер у Сьова було довге чорне волосся, що спадало на лоб, і глибокі чорні очі, з глибини яких спалахувало блакитне світло. Вираз його обличчя був дуже похмурим, а бліда шкіра мерця додала йому меланхолійного відтінку, але його краса залишилася недоторканою. Ліч і людина виглядали однаково, ніби зійшли зі старовинної картини декадентського аристократа. Але коли Сьов простягнув праву руку, щоб відкинути волосся назад за вухо, він виявив, що це все ще кістка, а не плоть, виказуюча суть його неживої природи.

 

Останній шматок його їжі був перерваний демонічним звіром, і душі, яку він з'їв, було недостатньо, щоб повністю відновити все його тіло, тому його права рука все ще була кісткою. Сьов міцніше стиснув Ду Дзе. Поки він проганятиме звіра, він може проковтнути решту душі і повністю відновитися.

 

Сьов схопив гігантську косу смерті, яка описала дугу в повітрі. Промінь темної енергії у формі півмісяця полетів прямо на демонічного звіра. Котоподібний звір спритно уникнув цього променя, зістрибнувши зі статуї. Він з легкістю приземлився на лапи, навпроти Сьова. Його очі блищали, наче воно хотіло ще погратися з Сьовом.

 

— Няв!

 

Темна сила, яку випустив Сьов, проломила стелю руїн храму, відкривши чорне нічне небо. Пурпурний місяць був у зеніті, і місячне світло осяяло статую і Ліча.

 

Котячі вуха демонічного звіра сіпнулися, а очі розширилися. Він ще раз глянув на одягненого в усе чорне Ліча, перш ніж побігти геть. Сьов не помітив, як демонічний звір пішов. Він стояв під променем місячного світла, відчуваючи коливання духовної енергії юнака в його обіймах.

 

Сьов опустив голову, довга чорна мантія розкинулася навколо нього, і подивився в очі Ду Дзе. Цього разу він побачив бліду, чорноволосу, чорнооку людську постать, що відбивалася в темряві.

 

Він все ще був жахливою, злою, страхітливою нежиттю, тепер вкритою людською шкірою.

 

Так подумав Ліч. Тоді він почув, як власник очей сказав: 

 

— Відпусти мене.

 

Сьов спочатку міцніше стиснув руку Ду Дзе, а потім повільно відпустив. Він похмуро подивився на Ду Дзе, випускаючи його з обіймів. Права рука Сьова все ще тримала косу, готова до наступного руху.

 

Ду Дзе пошукав окуляри, одягнув їх, і коли зміг чітко розгледіти головного героя, шалений фанат «Змішаної крові» застиг.

 

Це не може бути нежить! Це не може бути нежить! Це не може бути нежить!... Хай тобі грець, це дійсно Ліч. Боже мій! Це ненауково, щоб Ліч був таким красивим!

 

У «Змішаній крові» існували різні форми нежиті: кістяки, привиди та зомбі. Представники кістяків були скелетами, привидів – безтілесними фантомами, і, нарешті, зомбі – рухомими трупами. Наймогутнішим серед них був Ліч, який був рухомим трупом.

 

Хоч Ліч і був схожий на людину, але хіба він мав бути настільки гарним?! Навіть якщо це свіжо вбитий труп, це не може змінити того факту, що це труп, ясно?! Мертві, вони неживі, неорганічні об'єкти! 

 

Тож чому неорганічний об'єкт виглядає свіжішим за цей органічний організм*. Ліч виглядає живим, привабливим і ненауковим!

 

*Він про себе.

 

А як щодо запалих очних ямок Ліча? Хоча очі головного героя були відносно глибоко посаджені, його розріз очей західної людини був дійсно гарним!

 

А як щодо блідої шкіри Ліча? Хоча біла шкіра головного героя дійсно виглядала дещо нездоровою, це було зовсім не погано і лише підкреслювало похмуру красу героя!

 

А як щодо похмурого і неприємного характеру Ліча? Хоча вираз обличчя головного героя дійсно був дуже похмурим, але навіть це виглядало як елегантна меланхолія!

 

У той момент Ду Дзе по-новому зрозумів концепцію «золотого пальця» головного героя і відчув глибоку заздрість.

 

Віч-на-віч з головним героєм Ду Дзе хотів подолати соціальний бар'єр.

 

Отаку, який живе вдома та потурає двовимірному світу, загалом матиме такий атрибут: соціальна активність дорівнює менше ніж 1. Він може багато спілкуватися з іншими в інтернеті, аж до безсовісних приставань, але, зіткнувшись із сестрою в реальному житті, почервоніє і заїкатиметься. Ду Дзе був саме такою загадковою живою істотою, і через його вуха* його соціальні бар'єри були вищими, ніж зазвичай.

 

*Нагадую, що у гг проблеми зі слухом. Він не чує без свого слухового апарату.

 

Конкретним проявом соціального бар'єра цього відлюдька є його безмовне обличчя. Він «Меньсао» – це інтровертна людина, яка зовні спокійна, але всередині сповнена пристрасті. Іншими словами, навіть коли його серце кричатиме 1000 або навіть 10000 разів, його обличчя все одно залишатиметься безвиразним.

 

Зараз бідний і милий читач плакав в душі, але зовні його обличчя залишалося незворушним. Ду Дзе дивився на іншу людину, і його найпотаємніші почуття вже були в сум'ятті. Що він міг сказати? Погода сьогодні дуже гарна? Як пройшов твій день? Привіт, Герою, я читач (через якого ти пережив такі страждання)?

 

Хто може дати йому вступну репліку, яка допоможе врятувати світ (який буде зруйнований почорнілим протагоністом)?

 

Гіркий настрій Ду Дзе важко описати, адже тепер він повинен підлеститися і знову запропонувати своє бенто* злісному герою. Не можна сказати, що Ду Дзе не хоче поскаржитися, але... якби він сказав: «Ця маленька людина врятувала тебе, але ти все одно відплачуєш злом за добро?» тоді б... ні, він не може дозволити собі розгнівати іншого. Головний герой не той, кого він може спровокувати, навіть якщо його значення чорноти впало. Попередня жертва призвела до певної психічної травми**. Тепер він може лише виразити байдужість, добре?

 

*Донямкати його душу.

 

**У тексті сказано «внутрішня травма», подібна до «розбитого на частини яйця».

 

Гаразд, головний герою, коли подорослішаєш, поговоримо про життя... а поки що мені* доведеться потерпіти.

 

*Замість того, щоб казати «я», Ду Дзе любить казати «сяошен» 小生, що означає «молодий чоловік», «ваш учень» чи багато інших слів. Гадаю, це просто милий спосіб звертатися до себе в третій особі.

 

Крім того, у Ду Дзе є ще одна причина спробувати налагодити добрі стосунки з головним героєм. Дурень хоче спланувати плани на майбутнє. Він перейшов у цей світ і, схоже, не має можливості повернутися назад. Тому, ймовірно, йому доведеться залишитися тут надовго.

 

Оскільки це світ «Змішаної крові», це означає, що стегна головного героя найтовстіші*. Згідно з аналізом Ду Дзе, «Змішана кров» – це небезпечний фантастичний світ, і якщо він хоче залишитися з головним героєм, щоб виправити сюжет, він повинен звернути увагу на високий рівень смертності в ньому.

 

*Найтовстіші стегна означають, що Сьов – найсильніша людина в окрузі. Пов'язано: «Обійняти когось за стегно» – вираз, що означає покладатися на сильнішу людину.

 

У романах YY найбезпечнішим персонажем книги є головний герой, а вороги та молодші брати навколо героя мають дуже високі шанси стати гарматним м'ясом. Втім, навіть якщо ці люди гинуть, це ніколи не стає значущою подією. Крім того, персонажі нагородженні титулом «брат головного героя» мають високі шанси пожертвувати собою заради протагоніста, та ймовірність того, що вони будуть врятовані в останню хвилину, також висока.

 

Звісно, в романах YY поруч із головним героєм завжди є ще одна персона, яка може бути в безпеці, і це головна героїня. Навіть якщо вона загине, протагоніст докладе зусиль, щоб воскресити її та забезпечити різноманітність свого гарему. Цей момент був проігнорований Ду Дзе.

 

Коротко кажучи, перебування на боці головного героя не тільки забезпечить йому краще майбутнє, але й дозволить Ду Дзе на власні очі побачити 3D-версію реаліті-шоу «Змішана кров» і відновити милого головного героя оригінального сюжету. Ду Дзе знову зрадів, коли подумав про свій план «порятунку героя», але його ентузіазм згас, коли він згадав, що його ледь не вбив головний герой.

 

Відчуття безпорадності... його скривдили, але він не може поскаржитися...

 

Цей хлопець безнадійний.

 

Ду Дзе дивиться на Сьова, і його погляд затримався на правій руці Сьова, яка досі була кісткою, а в голові прозвучав ніжний голос: «Ці причини не важливі, найголовніше те, що це його улюблений роман «Змішана кров», і перед ним – головний герой, який йому неймовірно подобається.»

 

Тут, у цьому світі, він має те, чого не має ніхто інший. Для нього «Змішана кров» – це роман, а для решти світу – Книга пророцтв. Особливо корисною вона є для головного героя, оскільки містить усі його почуття та переживання.

 

Зараз Сьов схожий на їжака, який без розбору пронизує всіх своїми колючками, наче кидає AOE-атаку (P.S.: AОE вражає всіх у групі, навіть якщо хтось налаштований дружньо або нейтрально), абсолютно не бажаючи довіряти іншим. Наразі головний герой не може говорити про почуття, лише про інтереси. Ду Дзе вирішив взяти приклад з історії про «Божевільного, півня і народ*» і уявити собі почорнілого головного героя у ролі божевільного принца. Якщо Ду Дзе скаже цьому божевільному, що він хоче знищити світ, Сьов прислухається до його слів.

 

*Це історія про людину, яка вилікувала божевільного принца від його божевілля, теж прикинувшись божевільним.

 

Він не знає, чи існує мовний бар'єр, тож йому доведеться спочатку спробувати. Ду Дзе поклав руку на навушники і повільно та беземоційно промовив: 

 

— Я тут, щоб виконати твоє бажання.

 

Це була його спроба подолати соціальний бар'єр і вичавити з себе речення.

 

Голос Ду Дзе мав дивний тембр, схожий на цінь з чистої сталі під акомпанемент віолончелі. Хоча він не міг досягти звичайного ефекту пісні, він не був насильницьким. Це було досить магічне відчуття. Ду Дзе знав, що не говорить китайською. Це була мова, яку він ніколи раніше не чув, але він знав значення слів і міг нею розмовляти. Звичайно, людям, які трансмігрують, не потрібно турбуватися про мову, незалежно від того, чи вони потраплять у стародавні часи, чи до інопланетян, вони зможуть вільно спілкуватися з іншими.

 

В глибині очей Сьова спалахнуло блакитне полум'я, і він мовчки витріщився на Ду Дзе.

 

Ду Дзе знову зібрався з думками, холодно і твердо вирішивши продемонструвати йому свою цінність.

 

— Я знаю, як вибратися із Загубленої Землі. 

 

Я навчився цього у тебе.

 

— Я знаю, як зробити тебе сильнішим. 

 

Цьому я також навчився від тебе.

 

Ду Дзе відчував, що він вириває у нього роль головного героя... це справді круто, спойлери справді є божественним артефактом. Сьов виглядав дещо приголомшеним, але настороженим. Тепер, коли Ду Дзе показав свою цінність, наступне, що йому потрібно було зробити, – викрити свою слабкість, щоб інша людина почувалася більш невимушено.

 

— Я не маю ні магії, ні бойових здібностей, моя єдина сила – відновлювати себе. – Нервуючи перед обличчям холодного і мовчазного Ліча, Ду Дзе подумав, що почав занадто багато базікати. — Якщо ти не віриш, просто підпишімо контракт.

 

Сьов більше не просто мовчки дивився на Ду Дзе, він нарешті заговорив. Звук був дуже своєрідним і хрипким й не дуже людським, але не неприємним:

 

— ...Твоя мета?

 

[Станьте свідками того, як молодий хлопець пробудить свою кров, відчує щастя й ненависть і, нарешті, ступить на шлях завоювання трону, щоб стати Богом.]

 

Рядки опису «Змішаної крові» промайнули в голові Ду Дзе. Ніколи раніше його серце так не калатало, навіть кров у жилах, здавалося, закипала від хвилювання.

 

— Я хочу побачити, як ти станеш богом.

 

***

 

Віра в темряву, жага до влади, вірність злу.

 

Скелети поширюють смерть, Привиди пожинають душі, а Зомбі – безсмертні.

 

Нас називають Покинутими, які прийшли з минулого, Нежиттю.

 

– уривок зі «Змішаної крові», вірші загиблих.

***

Автору є що сказати:

 

Головний герой: (мовчки дістає аркуш паперу) Підпиши цей контракт.

Читач: ... Думаєш, я не бачу, що там написано «Свідоцтво про шлюб»?

Автор: Я в порядку =+