«Справді?» - Лейлін говорив м'яко, не викликаючи в Ільйо ніякого подиву.
Насправді, Лейлін трохи спокусилася завербувати його. Зрештою, це був легендарний експерт, який міг битися з багатьма одночасно! Він був скарбницею знань і талантом у дослідженні моделей заклинань.
А головне, він був налаштований на зло, тому існувала ймовірність того, що він допоможе Лейліну.
«Гаразд… Я визнаю, що ти дуже сильний, але що з того? Поки ти не можеш знайти мою філактерію, найбільше, що ти можеш зробити, це вбити мене…»
Ільйо напустив на себе вигляду дохлого поросяти, яке не боїться окропу.
«Ні! Я можу запечатати тебе на віки вічні й не дати тобі покінчити життя самогубством, а отже, воскреснути»
Лейлін наступив на кришталевий череп. Ільйо одразу ж виявив, що його зв'язок з Плетінням повністю розірвано. Тепер він не міг навіть вбити себе.
«Зачекай хвилинку…»
Під таким екстремальним жахом Ільйо нарешті здався. Зрештою, бути запечатаним ‒ не така вже й весела річ. Якби ніхто не прийшов знімати печатку, це нічим не відрізнялося б від смерті.
«Хоча я міг би вмовити тебе… Але ти дав мені досить хорошу пропозицію…»
Лейлін посміхнувся, запечатуючи кришталевий череп, з насмішкою в очах ‒ «Філактерія?»
Як найвище досягнення некроманта, ліч обрав зберігання своєї душі у філактерію, щоб отримати вічне життя ‒ доки філактерія буде неушкодженою. Навіть після смерті він міг воскреснути через філактерію.
Щодо філактерії, то вона була найбільш захищеною таємницею і життєвою сутністю некромантів. Вони зберігали її в найбезпечніших сховищах, деякі навіть за допомогою заклинань виявлення та пророцтв.
Інакше кажучи, якщо філактерія потрапляла в руки іншої людини, ліч був би повністю підконтрольний, якщо тільки він не шукав смерті.
«Він не боїться через філактерію, так?»
Лейлін погладив підборіддя ‒ «З існуючими в цьому світі технологіями, знайти філактерію некроманта-ліча вкрай складно. Але…»
В області дослідження душ Лейлін явно перевершив стандарти світу богів. Адже він мав у своєму розпорядженні накопичення знань із зовсім іншого світу.
Більше того, він побачив щось дуже знайоме в заклинанні Трансформації Ліча.
"Цей тип перенесення життя, разом з перенесенням душі, а також Арканісти… Ні, в цьому є сліди заклинань Магів. Схоже, що тутешні Чарівники ввібрали в себе деякі знання зі Світу Магів… Хоча у мене немає духовного зв'язку зі Світом Магів, я все ж можу виявити його сліди через цього клона… Не кажучи вже про те, що у мене є Бачення Сновидінь, щоб зазирнути в його найпотаємніші думки…"
Лейлін тепер з жалем дивився на Ільйо. Він не міг вбити себе, навіть якби захотів.
……
Через ядро Мізе Лейлін телепортувався в кімнату управління.
«Майстре!» - квіткова фея підлетіла до Лейліна і сіла йому на плече.
«Зловмисників повністю знищено, енергія для активації формації випадкової телепортації готова…» - квіткова фея відрапортувала доволі бадьорим тоном.
«Гаразд, починай переміщення! Не забудьте замаскувати координати простору, я не хочу, щоб ці боги мене знайшли…»
Лейлін махнув рукою, перш ніж почати керувати системою телепортації плавучого міста. Від того, як майстерно Лейлін впорався з операціями, квіткова фея почервоніла.
«Хм? Інші боги вже прибувають? Шкода, що вже занадто пізно…»
Лейлін посміхнувся, дивлячись на екран монітора. Він керував плавучим містом і легко прорвався крізь печатки богів, зникнувши з Долин Льодопаду.
«Він справді втік?» - аватар Огми подивився на Містру, і в його очах спалахнуло золоте світло ‒ «Пророчі заклинання не діють, схоже, людина дуже звикла до функцій плавучого міста…»
«Щоб так швидко керувати плавучим містом, він, безумовно, повинен бути Великим Арканістом! Ніколи б не подумала, що хтось із часів Мізе ще живий…»
«Це проблема, яку ти повинна вирішити зараз, Містро!» - боги вступили в палку дискусію, виливаючи своє розчарування на Богиню Плетіння.
Містра глибоко вдихнула, перш ніж пояснити ‒ «Всі присутні були свідками падіння Імперії Нідер. Я можу гарантувати вам, що жоден легендарний Арканіст не зміг пережити того…»
«Не дивлячись ні на що, це твоя робота. Я сподіваюся, що ти зможеш добре впоратися з цією справою…» - промовив золотий орк.
У цей момент інші боги спостерігали за цим зі зловтіхою. Містра завжди була надто могутньою, і тепер, коли вона зазнала удару, настав час їм виплеснути своє розчарування.
Багато з божественних свідомостей провели свою дискусію в повітрі, перш ніж розлетітися в різні боки, залишивши Містру, яка дивилася в той бік, де зникло плавуче місто…
……
У тихому просторі порожнечі, з безмежною темрявою навколо, повітряний потік несамовито свистів, коли плавуче місто спокійно сиділо на турбулентних повітряних потоках.
Це була зовнішня оболонка фізичного світу, де народжувалося і знищувалося багато напіввимірів. Навіть богам було важко встежити за кожним простором, що створювався у зовнішньому регіоні.
«Шейлін, надішли мені ще один звіт про накопичену енергію та запаси зброї!»
Лейлін сидів у кімнаті управління і попросив фею.
«Слухаюсь, господарю! Наразі плавуче місто має 12,77% запасів енергії! Ядро Мізе зможе відновити втрачену енергію приблизно через 271 пісочний годинник… Крім того, зовнішні частини плавучого міста зазнали пошкоджень, і 23,7% вогнепальної зброї не можуть бути використані. Зникли два легендарні големи, один не працює, оскільки його пошкодження перевищили 50%!»
Квіткова фея також витягнула зображення голема, якого перемогли легендарний паладин і аскет.
Наразі його вже повернули до сховища, і численні големи працювали над його відновленням, але прогрес є вкрай повільним.
«Крім того, є 3 головні гармати, які використовують закони простору, 347 самонавідних гармат і 239812 інших різноманітних гармат. 80% з них здатні нормально функціонувати, а дві головні гармати мають пошкодження понад 20%…»
«Що стосується магічних големів…»
«Арканічний сад…»
Квіткова фея показала усі аспекти плавучого міста, що змусило Лейліна задоволено кивнути.
«Це дійсно фортеця, яка може змагатися з божественним царством в його розквіті… Однак вона ще не досягла своїх повних можливостей…»
Зараз плавуче місто зазнало пошкоджень, і його енергетичних запасів не вистачало. Лейлін точно не вирішив би використовувати його зараз для війни богів з жертвами з обох сторін.
Він мав краще застосування для плавучого міста.
«Майстре, той ліч вже прокинувся, і все кричав, що хоче тебе бачити, бо щось відчув» - повідомила фея.
«О? Здається, він це зрозумів, приведи його сюди!» - Лейлін посміхнувся і махнув рукою.
Через кілька секунд до зали, гучно стукаючи по підлозі, увійшов голем. Він ніс гігантську срібну тацю. На цій таці лежав кришталевий череп. Він був вишуканий, як витвір мистецтва, а в його очницях горіли два язики полум'я.
«Ліч-Скелет Ільйо, ти нарешті підкоришся?»
Лейлін бавився пурпурно-золотою монетою в руках, дражливо запитуючи.
«Моя філактерія, як ти зміг знайти…» - ліч застогнав.
Він цілком міг би напасти на Лейліна, якби не печатка.
«Ільє, мушу визнати, що це досить розумно. Ти перетворив філактерію на металеву монету, та ще й вклав її в руки колекціонера монет. Мені довелося докласти певних зусиль, щоб знайти його і отримати монету…»
Лейлін підняв монету в руці. Це була старовинна монета якоїсь династії, з архаїчним різьбленням по краях. Попередні власники зберігали її дуже дбайливо, і відображення світла на монеті було сліпучим. Ніхто б не повірив, що це насправді філактерія ліча!
Лейлін читав в журналах про те, як некроманти вбудовували свої філактерії в повсякденні предмети, а дехто навіть у камінці на морському дні, щоб потім ніколи не змогли знайти їх самотужки. (П.п.: одному безносому варто було б повчитися таке робити)
Це могло завадити їхнім ворогам знайти їх, але якщо їх випадково підібрали б і знищили, їхнє життя було б закінчено.
Порівняно з ними, метод Іллйо був набагато винахідливішим. Цінність пурпурової золотої монети була надзвичайно високою, часто вона становила сотню золотих за попередню династію. Тепер вона стала цінним надбанням для колекціонерів монет, і кожен її власник намагався зберегти її в хорошому стані.
Однак, навіть після стількох приготувань, це було марно перед методом пошуку душі Лейліна.
«Не важливо, як я її знайшов… І що? Підкорення чи смерть?»
Лейлін додав ‒ «Навіть якщо ти не погодишся, я зможу перетворити тебе за допомогою філактерії на голема. Цього засобу цілком достатньо, щоб впоратися з іншим легендами…»
«Якщо ти це зробиш, моя життєва сила буде зведена майже до нуля, не кажучи вже про те, що виклик мене на фронт пов'язаний з найбільшим ризиком моєї загибелі… Чи є у мене взагалі вибір…?» - бурмотів і бурчав Ільйо, але все ж таки вирішив служити ‒ «Великий Арканіст, володар плавучого міста! Я, Ільйо, присягаю тобі на вірність…»
