Запит і Підготовка

Ізабель стояла у вітальні, і в неї все ще було довге золотисте волосся і блакитні очі, які були знайомі Лейліну. Однак її гарне обличчя було суворим і крижаним, а гострий погляд випромінював небезпеку.

 

Вона була одягнена в м'які шкіряні обладунки, що щільно облягали її тіло, а на поясі висів довгий меч в чорних піхвах, утворюючи красиву дугу з її стрункими стегнами.

 

Лейлін чітко відчував ауру холоду і відчаю від цієї своєї кузини, а також полум'я помсти й слід… зла.

 

«Давно не бачилися, кузене! Я так рада, що у тебе все добре!» - хрипким голосом промовила Ізабель. Її крижаний погляд, здавалося, трохи розтанув, колу був спрямований на Лейліна, ставши більш привітним.

 

«Тітонько, я вже піду!» - Ізабель попрощалася з Сарою, і очі Сари почервоніли.

 

«Що сталося?» - після того, як Ізабель пішла, обличчя Лейліна потемніло.

 

«Ахх… моя бідолашна сестричка…» - пані Сара почала плакати, і Лейлін міг тільки залишатися поруч з нею.

 

З невиразних описів матері Лейлін дещо здогадувався про ситуацію. Сім'ю кузини Ізабель спіткало нещастя кілька місяців тому. Її родину холоднокровно вбили, а на місці злочину залишилися сліди демонів і дияволів, що означало, що це могло бути пов'язано з якоюсь церемонією злого божества.

 

Практично ніхто не вижив, окрім Ізабель, і то тому, що вона була в церкві Богині Землеробства.

 

Хоча батько Ізабель не був справжнім дворянином, він мав тимчасовий статус барона. І хоча цей статус тривав лише протягом його життя, ці дії одразу ж викликали гнів церкви та королівської влади, а міська ратуша навіть оголосила, що знайде вбивцю.

 

Була ще одна проблема.

 

Її сім'я завжди була представником родини Фоленів у королівстві Дамбрат на материку. Наслідком цього вчинку було те, що сім'я Фолен втратила б усі засоби зв'язку та новини з континенту. Само собою зрозуміло, що існувало також багато проблемних питань, які потребували вирішення. Хай там як, залучення диявола все ускладнювало. Батько Лейлін у цьому житті вже відплив, коли отримав цю звістку, і збирався вирушити на материк, щоб вирішити цю проблему.

 

«Ти маєш як слід втішити свою кузину Ізабель. У неї залишилися тільки ми, і я чула, що їй навіть довелося пережити замах зовсім недавно! Бідна дитинка…» - пані Сара заплакала, а Лейлін серйозно кивнув.

 

Кузина Ізабель явно не мала темпераменту жриці. Очевидно, помста, яку вона хотіла здійснити, або, можливо, низка потрясінь, які вона пережила після інциденту, змусили її йти шляхом крові та помсти. Можливо, вони навіть таємно здійснили якийсь ритуал чи жертвоприношення.

 

"Хм? Цей час… чи означає це, що єпископ Тапріс вже знає про це?" - Лейлін прийшов до раптового усвідомлення. Враховуючи зв'язок між церквами, цілком можливо, що він отримав цю новину раніше за Лейліна, що робило його нещодавнє запрошення дуже цікавим.

 

«Наближається буря…» - Лейлін вийшов з вітальні. Коли він дивився на похмуре небо, вираз його обличчя став таким же похмурим, як і погода.

 

"Щось тут не так…" - Лейлін торкнувся підборіддя ‒ "Її сім'ю майже можна вважати гілкою нашої сім'ї в Королівстві Дамбрат. Цей акт проти них, здається, спрямований проти нас…"

 

"Невже перспективні землі Фоленів стали об'єктом зазіхань знаті? Чи це наслідок того, що ми знищили кілька піратських команд деякий час тому?" - перед Лейліном постало безліч можливостей. Коли він прийшов до тями, то вже стояв перед кімнатою Ернеста.

 

«Це Лейлін? Мені ще треба закінчити важливі експерименти…» - роздратований голос Ернеста пролунав з кімнати.

 

«Прошу вибачення, наставнику. Однак я відчуваю, що нам потрібно довго розмовляти» - Лейлін посміхнувся, ніби Ернест його зовсім не зачепив.

 

«Гаразд, але тільки на півгодини!» - двері відчинилися, відкриваючи виснажене обличчя Ернеста. Його волосся було розпатлане, а під очима темні кола.

 

Увійшовши до кімнати, можна було побачити брудний одяг і всілякий мотлох, що валявся всюди. Практично не було жодного чистого місця, окрім лабораторії.

 

Лейлін відкинув сіру сорочку, кинуту на диван, і сів. Ернест, здавалося, про щось задумався і витер обличчя, дивлячись на свого геніального учня.

 

«Лейлін! Здається, у тебе виникли неприємності… Це пов'язано з Церквою Знань, про яку ти згадував вранці? Це не повинно тебе так турбувати; це щось інше?» - Ернест був дуже стурбований, коли мова йшла про його учня, якого чекало світле майбутнє.

 

«Так. Це величезна проблема…» - Лейлін гірко посміхнувся і почав розповідати про ситуацію.

 

«То ти хочеш, щоб я втрутився і забезпечив безпеку маєтку?» - брови Ернеста здригнулися, ніби він бачив плани Лейліна наскрізь. Треба сказати, що це був, мабуть, найкращий вибір.

 

«Ні, зовсім ні! Я насправді хочу попросити майстра…» - Лейлін похитав головою і попросив про дещо інше, змусивши Ернеста здивовано витріщитися на свого учня широко розплющеними очима.

 

За мить з маєтку злетів велетенський птах, а на ньому сиділа якась постать.

 

«Мій учень дійсно знає, як наказувати наставникові…» - цією фігурою, очевидно, був Ернест. Однак, поспішаючи вперед, він все ще бурмотів прокльони.

 

«Сили батькових охоронців і Чарівника 9-го рангу повинно вистачити, щоб впоратися з небезпеками та викликами…» - пробурмотів Лейлін, стоячи біля вікна і дивлячись, як птах зменшується в крихітну чорну цятку, коли відлітає.

 

Якби це він організував ліквідацію сім'ї Ізабель, внаслідок чого барон Фолен втратив зв'язок з материком, то це був би лише перший крок. Далі він буде створювати пастки та перешкоджати барону, який прямує на континент,

 

Родина Фоленів була молодим дворянським родом, який все ще розвивався. Після смерті барона Джонаса залишилися лише мати-вдова та син. Без будь-якої іншої підтримки з ними, безумовно, було б дуже легко розправитися.

 

Отже, захист барона та його людей був ключовим у цій ситуації. І єдиною високопоставленою силою, на яку сім'я Фолен могла зараз покластися, був Чарівник 9-го рангу, Ернест.

 

«Мізерні вигоди від нашого острова і порту далеко не достатні для тих великих вельмож. Сила, яку має інша сторона, не повинна бути надто великою. Сподіваюся, з силою наставника Ернеста в поєднанні з силою сім'ї, ми зможемо успішно вирішити цю справу…» - очі Лейліна блиснули.

 

Звичайно, навіть якби інша сторона зосередила більшу частину своєї уваги на бароні Джонасі, вони б все одно підготували щось для його сім'ї.

 

Спочатку Джонас планував, що Ернест впорається з усім сам. У найгіршому випадку Лейлін і його мати були б у безпеці. Можливо, це усвідомлював і барон Джонас, і саме тому він не запросив свого старого друга в подорож. Однак Лейлін зіпсував його плани.

 

«З Ернестом за барона можна не хвилюватися, але оборона маєтку значно послаблюється…» - Лейлін зітхнув ‒ «Доведеться мені самому виправляти цю слабкість…»

 

Лейлін завжди потайки тренував свої здібності Чарівника, але йому ніколи не доводилося застосовувати їх у справжніх боях. Звичайно, з його досвідом до цієї реінкарнації, це не було великою проблемою. Він скоріше розраховував потренуватися на кількох тупих бандитах і тому подібному.

 

«Гаразд, тепер подивимося, що наставник залишив для мене…» - Лейлін повернувся до своєї кімнати та почав возитися з кількома артефактами на столі. Ернест не був дурнем і, звісно ж, подбав про безпеку свого учня, залишивши кілька захисних предметів.

 

«Хм, дайте-но подивлюся…» - очі Лейлінв були сповнені цікавості, коли він взяв предмети на столі. Ернест залишив лише три артефакти. Чорний перстень і два невідомих сувої з якимись магічними візерунками на них, що випромінювали таємничий блиск.

 

«Оцінка!» - Лейлін постукав по них, і кілька смужок білого світла спалахнули, повернувшись з інформацією про них.

 

«Магічний перстень із захисним щитом, що відводить атаки, а також два сувої заклинань 4-го рангу. Мм… Один ‒ заклинання "Кам'яна Шкіра", а інший ‒ наступальне заклинання "Крижаний Шторм"…»

 

Судячи з типів заклинань, Ернест, вочевидь, виготовив їх власноруч. Це були найякісніші артефакти, які він міг виготовити, враховуючи його ранг, а на додачу до цього ще й додаткові витрати через високу частоту невдач.

 

Лейлін надів перстень і покрутив сувої в руках. У багатьох випадках магічні сувої 4-го рангу могли навіть переломити хід битви, і Лейлін добре знав, чого вони варті. Хоча багато матеріалів для виготовлення сувоїв були надані його родиною, Лейлін все одно відчував теплоту в серці.

 

«Ці речі дадуть мені трохи більше безпеки… Можливо, мені доведеться змінити план…» - пробурмотів Лейлін, повертаючись до своєї кімнати, проганяючи сестер.

 

«Чип, покажи мені мою поточну статистику!» - скомандував Лейлін.

 

[Лейлін Фолен. Вік: 15 років. Раса: людина, Чарівник 6-го. Сила: 1.6. Спритність: 1. Життєва сила: 1.5. Духовна сила: 6. Стан: Здоровий. Вроджені таланти: Витривалість, Ерудиція. Слоти заклинань: Слот заклинання 2-го рангу (2), Слот заклинання 1-го рангу (3), Слот заклинання 0-го рангу (???)] - повідомив чип.