Дослідження Світу Богів

Шлях богів, відомий як шлях віри, був основою законів Світу Богів. Чи то боги, демони чи навіть дияволи, їхня жага до вірян та душ була жахливою.

 

Конкуренція на головному матеріальному плані була жорстокою від самого початку. У порівнянні з богами, які мали ресурси та гроші в достатку, диявол, як Вельзевул, вже був у програші й не мав іншого вибору, окрім як ламати собі голову над ідеями. В результаті його репутація в головному світі була жахливою.

 

Проте одного дня все змінилося.

 

Вельзевул отримав фантастичний божественний пристрій ‒ Плиту Мандерхоука! Він сам дав їй таку назву, оскільки ніколи не бачив жодного опису цього пристрою в історії, хоча його дія була надзвичайно потужною.

 

Ця Тярілка Мандергок мала чудодійний ефект зменшення пригнічуючого впливу світового кордону.

 

Іншими словами, якби з Вельзевула стягували 90% божественної сили, яку він посилав на первинний матеріальний рівень, то Плита Мандерхоука зменшила б податок, який він мав би сплачувати, до 10% або навіть менше.

 

Таке споживання було для нього набагато дешевшим і зручнішим порівняно з богами того царства.

 

Завдяки цій перевазі Вельзевул зміг розвиватися і процвітати в основному світі, збираючи велику кількість сили віри та душ, одним махом утверджуючи свій статус в пеклі.

 

Звичайно, боги не були дурнями.

 

Після періоду розслідування вони об'єдналися і повністю очистили організацію, яка йому поклонялася.

 

Очевидно, що Вельзевул, який сам боровся проти богів, був переможений. Мало того, що всі ресурси, які він накопичив в основному вимірі, зникли, і лише кілька його послідовників прослизнули крізь сітку на останніх подихах, так ще й у пеклі справи у нього йшли не дуже добре, оскільки інші Правителі Пекла виступили проти нього.

 

На щастя, таємниця Плити Мандерхоук не була розголошена, інакше він не зміг би так легко залагодити цю справу.

 

Навіть після всього цього Вельзевул вже був параноїком і не наважувався більше на жодні дії в основному вимірі.

 

Він, що мав Плиту Мандерхоука, націлився на сфери за межами Світу Богів.

 

У безмежному астральному плані існувало багато розумних істот. Сила віри, яку вони могли генерувати, була для нього величезною спокусою, і це було навіть краще, тому що ні боги, ні інші вороги не могли цього помітити!

 

Після певного періоду експериментів Вельзевул досяг успіху.

 

Звичайно, після цього йому не пощастило зустріти Лейліна. Його основне тіло, ймовірно, було тяжко поранене і зараз перебувало в глибокому сні, і він міг навіть померти, якщо йому не пощастить. Зрештою, пекло не було мирним місцем.

 

«Сила, здатна знищити бар'єри між світами…» - сяючий диск наблизився до периферії кришталевої стіни, де мерехтіли численні руни. Здавалося, він притягував до себе якусь істоту всередині стіни, від чого простір навколо стіни пом'якшувався. Це змусило Лейліна замислитися, чи не пошириться ця ситуація на решту стіни.

 

«Ні! Це не через недосконалість законів. Це був вихід, закладений з самого початку, ще під час проектування…» - завдяки своїй далекоглядності Лейлін одразу побачив, наскільки неординарною була "Плита Мандерхоука".

 

«Виходячи з думок Вельзевула, Плита Мандерхоука цілком може бути імітацією наймогутнішої Божественної Зброї у Світі Богів, Скрижалі Долі. Це дуже можливо. Можливо, ця плита навіть може бути її частиною…» - очі Лейліна горіли запалом.

 

Те, що він тримав у руках, явно не було справжньою Плитою Мандерхоука, інакше він давно вже зміг би потрапити до Світу Богів. Навіщо йому було проходити через усі ці неприємності?

 

Сяюча пластина в руках Лейліна була лише специфічним пристроєм, виготовленим чипом на основі спогадів Вельзевула, а також точних розрахунків зі знаннями про обладнання Світу Богів.

 

Маючи дані експериментів з реальним пристроєм, а також довгі періоди спостережень і досліджень, спрямованих на його імітацію, Лейлін мав велику впевненість у цій імітації.

 

Все відбулося так, як і очікувалося.

 

Під променями фальшивої Плити Мандерхоука ділянка кришталевої стіни тут вже починала плавитися, відкриваючи великий прохід.

 

«Це було так просто?»

 

Лейлін нахмурив брови, але все ж таки відокремив пасмо насіння своєї душі й відправив його в прохід.

 

«Щезни!» - в ту мить, коли насіння душі торкнулося кришталевої стіни, пролунав жахливий голос, що приніс з собою потужну ізолюючу свідомість.

 

* Пу! *

 

Насіння було негайно знищене, і навіть Плита Мандерхоука почала проявляти ознаки нестабільності.

 

«Невже прокинулася Світова Воля Світу Богів? Ні, це лише її підсвідомість! Цей масштаб просто…»

 

Лейлін миттєво зрозумів, що сталося.

 

Це був інстинкт кришталевої сфери, і вона відкинула чужорідну душу Лейліна. Його інший тип сили душі був негайно виявлений, не залишаючи жодного місця для втечі.

 

«Ти та, хто повинен забиратися геть! Ти просто спляча підсвідома воля. Забирайся!» - дві смуги чорних блискавок вистрілили з очей Лейліна, його чорне волосся розлетілося, а він, здавалося, перетворився на стародавнього демона.

 

«Хсс…» - величезне тіло Таргарієна з'явилося позаду Лейліна, його енергетичні хвилі та воля 7-го рангу протистояли кришталевій стіні.

 

* Бзз Бззц! *

 

У цю мить Пластина Мандерхоук в руках Лейліна спалахнула і повністю огорнула всю область, не дозволяючи передавати будь-яку інформацію.

 

Сила майже 7-го рангу була чимось таким, чому навіть воля маленьких світів могла лише трохи протистояти. Хоча Світ Богів був незрівнянно могутнім, він все ще дрімав, і лише цей регіон чинив опір. Він ще не активував свою повну силу, а Плита Мандерхоукка навіть забрала частину його чуттів, тому він був найслабшим.

 

* Па! *

 

У цю мить сплеск потужних емоцій зник, відкривши невеликий простір.

 

«Зараз!» - очі Лейліна спалахнули, і численні насіння душі відокремилися і зникли в кришталевій стіні.

 

* Бум! *

 

Практично в ту саму мить, коли насіння душі зникло в проході, вся Плита Мандерхоука розсипалася на порох. Лейліна відкинуло назад, численні жахливі рани вже з'явилися на його тілі, коли він зблід.

 

Свіжа кров бризкала звідусіль, але вона поверталася до тіла Лейліна з ще більшою швидкістю, наче його тіло стало величезним магнітом. Жахливі поранення зникли в одну мить, хоча обличчя Лейліна все ще було очевидно блідим.

 

«Лише віддача від невеликої частини кристалічної стіни довела мене до такого стану, попри захист плити…» - очі Лейліна наповнилися захопленням. Він не атакував стіну з силою раніше, інакше він би зустрів контратаку кришталевої стіни та лють богів, яка в одну мить перетворила б його на попіл.

 

Така потужна здатність не лише не налякала Лейліна, але й викликала у нього бажання перевершити її.

 

Проте зітхання захоплення Лейліна миттєво зникли. Тепер він докладав зусиль, щоб підтримувати зв'язок душі, і жахливе споживання продовжувалося.

 

На відміну від розділення істинної душі, щоб зберегти насіння душі, зв'язок не можна було розривати. Навіть для такої істоти, як Лейлін, споживання з-за бар'єру у Світі Богів було дивовижним, хоча все відбувалося лише на коротку мить.

 

Чип швидко записував. Процес проходження крізь кришталеву стіну не був гладким, і незабаром була передана інформація про знищення насіння душі.

 

[Насіння душі №1 знищено]

 

[Насіння душі №2 знищено. Орієнтовний час, який носій може продовжувати підтримку: 31 год. 24 хв. 12 с.]

 

Процес проходження крізь кристалічну стіну не був гладким. Незабаром була передана звістка про знищення багатьох насінин душі.

 

Однак зменшення споживання дозволило Лейліну продовжити.

 

* Свист! *

 

Помаранчевий метеор прорізав нічне небо, падаючи в темному лісі.

 

«Це… Світ Богів?» - насіння душі Лейліна просканувало навколишнє середовище. Це був темний ліс, і його викривальне полум'я вже спричинило обвуглення місцевості навколо нього, створивши там порожнє місце.

 

«Величезний злий намір, а також ці закони!» - насіння душі Лейліна зробило все можливе, щоб зібрати дані ‒ «Жахлива Світова Воля Світу Богів, можливо, пригнічує мене лише несвідомо, але цього достатньо, щоб придушити діапазон сканування силою душі в межах 10 метрів… На додаток до цього, ці обмеження на потойбічну силу…»

 

Лейлін чітко відчував, що це був надзвичайно суворий світ, з надзвичайно потужними обмеженнями на потойбічну силу. Навіть якби Маги Ранкової Зорі прийшли сюди, вони не володіли б потужною силою, і для них було неможливо зробити те, що вони могли у Світі Магів.

 

"Частинки енергії тут дуже стабільні, і керувати ними нелегко… Надзвичайним істотам цього світу має бути важко прорватися поодинці. Нормою має бути робота в групах, менше десяти шукачів пригод у групі були б гарною формою… Навіть якщо моє основне тіло прийде, я, ймовірно, буду пригнічений на один-два ранги та зможу проявити силу Ранкової Зорі або Сяючого Місяця… За таких суворих умов, наскільки жахливими будуть боги, які змогли прорватися?"

 

У цей момент Лейлін раптом виявив, що недооцінив богів.

 

Їх сила набагато перевершила його очікування, особливо з огляду на те, що він був пригнічений настільки сильно…

 

«Ованна, дивись! Це метеорит? Він упав у лісі!»

 

У маленькому селі біля лісу маленький хлопчик з веснянками на носі дивився на небо і раптом промовив до дівчинки з хвостиком ‒ «Я прийняв рішення. Я піду його шукати!»

 

«Тіффе, ти здурів? Священик уже сказав, що метеорит ‒ це погана прикмета!» - Ованна занепокоєно глянула на друга.

 

«Священик…» - в очах Тіффа читався страх ‒ «Це правда! Тоді я не піду!»

 

Метеорит, що впав раніше, очевидно, приніс великі зміни в село. Зібралося багато дорослих, які виглядали стурбованими, і всі почали молитися біля маленького вівтаря в селі.

 

Ованна і Тіфф швидко розійшлися, але молода дівчина не помітила, що після розставання Тіфф вибіг за межі села зі схвильованим поглядом в очах.