Великий Маг Серхольм

«Я мушу поспішати!» - Лейлін увійшов до вілли.

 

«Чіп! Проскануй головну будівлю вілли!»

 

[Запуск місії, початок сканування ....]

 

Раніше чіп не міг сканувати креслення вілли через шар заклинань і захисних заходів на поверхні вілли, але зараз це було не так.

 

Дуже скоро перед очима Лейлін з'явився шар світла у вигляді синьої карти.

 

«Гм-м-м! Вілла має два поверхи. На верхньому поверсі - спальня і ванна кімната. На першому поверсі - кімната для гостей. Щодо експериментальної лабораторії, то вона знаходиться під землею! Вхід до неї вбудований у задню стінку шафи!»

 

Під скануванням чіпа перед ним повністю розгорнувся інтер'єр вілли.

 

«Спочатку до спальні!» - Лейлін стрімко збіг на другий поверх.

 

Взявшись за жовту бронзову ручку, Лейлін відчинив великі двері до спальні. Шар пилу одразу ж потрапив йому в ніс. Поверхня тіла Лейліна автоматично створила шар легкої мембрани чорного кольору, що захищала його від пилу.

 

Потім Лейлін просканував кімнату ‒ «Все акуратно розставлено»

 

Спальня була дуже маленькою, з ліжком, столом, стільцем і шафою.

 

Лейлін відкрив шафу ‒ «Весь одяг зник, схоже, що власник підготувався покинути це місце!»

 

Хоча він думав про це раніше, Лейлін все ж був дещо розчарований.

 

Він негайно обнишпорив спальню, але не знайшов нічого цінного. Навіть шухляди столу були порожні, а по кутках кімнати лежало лише кілька чистих пергаментних аркушів.

 

«Це ж мали бути залишки щоденника чи записної книжки! Шкода, що на них нічого не написано!»

 

Лейлін відчув, що йому стало трохи сумно, але потім його очі раптом спалахнули ‒ «Записник! Я знайшов його!»

 

Жовтий пергамент був дуже старий і, здавалося, ось-ось розірветься на багато шматочків. Проте для Лейліна ці кілька шматочків пергаменту були найбільшим скарбом!

 

«Чіп, відскануй сліди на пергаменті!» - наказав Лейлін, і перед його очима одразу ж з'явився шар блакитного світла. На пергаментному папері періодично з'являлися рядки червоного почерку.

 

«Це те, що Маг написав на попередньому пергаменті, але на цьому він залишив подряпини!»

 

Лейлін був дещо піднесений. Маги використовували заклинання лише для того, щоб оцінити предмети, але існували заклинання, які захищали від таких спроб. Однак вони не мали жодного захисту проти графології попереднього світу Лейліна, і він врешті-решт знайшов деякі підказки.

 

Інформація на пергаментні була вкрай невпорядкованою. Багато ієрогліфів накладалися один на одного, і навіть чіп не міг їх розрізнити.

 

Зібравши докупи розрізнені шматочки, та невелика інформація, яку отримав Лейлін, мала б стати цим щоденником:

 

[Перше вересня, ясно. Екстремальне Нічне Місто - дуже спокійне місто, сподіваюся, я зможу спокійно проводити тут свої експерименти....

 

5 грудня, темно. Ох! Чорт забирай! Експеримент знову провалився, як і очікувалося! Труднощі синтезу родоводів набагато перевершили мої очікування....]

 

Те, що залишилося, було вкрай розпливчастим, і навіть дати не вдавалося розшифрувати:

 

[Прочитавши лист Вейна, я провів ще кілька експериментів. Мушу визнати, він мав рацію, я весь цей час рухався в неправильному напрямку, це справді сумна новина....

 

Піддослідний організм повністю вийшов з ладу. Що ж до того, що залишилося від яєць, то навіть якби вони змогли вилупитися, мій план повністю провалився. О, Боже мій!

 

Тут більше немає нічого цінного. Може, мені варто піти в Сади Ділана і подивитися. Вейн сказав, що його експерименти вже досягли кількох етапів успіху, це чудова новина для нас....]

 

На цьому зміст щоденника припинився, це був суцільний запис про невдачі Мага, які закінчилися закриттям лабораторії.

 

Окрім людини на ім'я Вейн з Садів Ділана, Лейлін не отримав нічого.

 

Втім, Вейнів було надто багато, а про Сади Ділана Лейлін ніколи раніше не чув.

 

«Неправильно, зачекайте хвилинку!»

 

Очі Лейліна раптом спалахнули, і в куточку пергаментного паперу він побачив ім'я.

 

Блідий червоний напис був надзвичайно розпливчастим, тому Лейлін ледь не пропустив його раніше.

 

«Нор... Норко Кураду Сфар...»

 

«Норко Кураду Сфар!» - очі Лейлін розширилися ‒ «Великий Маг Серхольм!»

 

«Невже власником цієї лабораторії був великий маг Серхольм?»

 

Норко Кураду Сфар був легендою південного узбережжя! За легендами, він був не лише ерудованим вченим, але й досягнув надзвичайно видатних результатів на шляху Мага. Він навіть очолював усіх Магів південного узбережжя, щоб відбити незліченні напади підземних мешканців та морських істот.

 

Цей великий Маг був прикладом для наслідування для всіх Магів південного узбережжя.

 

Раніше на ринку нечесний торговець, який намагався продати Лейліну "Вчення Ловіана", намагався видати оригінальний пошарпаний аркуш за праці великого мага Серхольма, але Лейлін розкусив його задум.

 

«Така поважна постать, як він... його спадщина, безумовно, мала б цінність. Шкода, що два поверхи залишилися ні з чим, і там точно не буде ніякої спадщини або чогось подібного!»

 

На обличчі Лейліна проступив вираз шкодування, але він все одно запам'ятав зміст пергаменту.

 

«Сподіваюся, з експериментальної лабораторії можна буде щось отримати!»

 

Лейлін кинув останній розчарований погляд на спальню, перш ніж він видихнув і розірвав пергамент на шматки.

 

Підійшовши до гардеробу на другому поверсі, спочатку вбудована шафа повинна була приліпитися до стіни. Однак через невелику тріщину Лейлін міг бачити прохід за нею.

 

Це мало бути щось, що зробила Змія Манкестра.

 

Лейлін відсунув порожню шафу, і перед ним з'явився чорний прохід.

 

* Па! * 

 

Лейлін вимовив заклинання, і шар світла осяяв місцевість, розвіявши темряву і показавши сходи, що вели вниз.

 

Очі Лейліна палко спалахували, коли він спускався вниз.

 

* Дзенькіт! *

 

Його шкіряне взуття терлося об землю, видаючи глухий звук.

 

Порівняно з віллою нагорі, підземний простір був просторішим, і був майже розміром з 3-4 вілли.

 

Перехрещені стіни захаращували простір, розділяючи підземну лабораторію на кілька великих зон.

 

Лейлін продовжував спускатися проходом, і час від часу він бачив маркування зон.

 

Використовувався давній почерк. Однак він мав деяке відношення до мови Байрона. Йдучи, Лейлін вдивлявся.

 

Зона даних, зона саду, зона інкубатора, новаторська зона, зона гербології... Кожна спеціальна зона з'являлася перед очима Лейліна.

 

Побачивши зону інкубатора, очі Лейліна спалахнули, і він увійшов туди.

 

Куля світла, яка постійно плавала навколо нього, освітила зону інкубатора.

 

Спочатку Лейлін побачив багато круглих скляних ємностях, але скло вже тріснуло, відкриваючи безліч гнилих яєць загадкових організмів.

 

Почувши від чіпа попередження про відсутність ознак життя навколо, Лейлін одягнув рукавички і взяв у руки сіре яйце, схоже на гранітний камінь.

 

[Сканування триває, рівень схожості зі змією Манкестра: 73,2%, Величезний деревний пітон: 34,5%, величезна деревна ящірка: 13,8%].

 

Чіп безперервно проектував результати сканування.

 

«Схоже, що це всі брати і сестри напівдорослої Змії Манкестра!» - Лейлін ахнув, побачивши безліч мертвих яєць у скляних ємностях.

 

Якби всі вони були живі, Лейлін, швидше за все, не зміг би врятуватися.

 

Після деяких пошуків Лейлін виявив дивний інкубаційний басейн. На поверхні скляної ємності був круглий отвір, а в ній були залишки яєчної шкаралупи.

 

«Та змія Манкестра, напевно, виводилась у цьому інкубаційному басейні....»

 

Лейлін оглянув оточення й неохоче продовжив пошуки. Зрештою, він нічого не знайшов і зміг взяти лише мертве яйце, яке вже скам'яніло, і кілька шматочків яєчної шкаралупи.

 

Зона даних, зона саду, зона першопрохідців, зона гербології...

 

Лейлін оглядав все знову і знову. Великий маг Серхольм, мабуть, витратив багато зусиль на цю лабораторію, і планування кожної зони було дуже досконалим.

 

Однак, коли він поїхав, то забрав усе з собою. Лейлін, який спершу сподівався що йому пощастить, зрештою повністю відкинув це.

 

Окрім кількох чистих аркушів пергаменту в спальні, Лейлін нічого не знайшов.

 

«Остання зона. Кімната для препарування!»

 

Лейлін з розчарованим виразом обличчя, який йому було важко приховати, увійшов до кімнати.

 

* Дзенькіт! *

 

Сталеві двері з гуркотом відчинилися, і концентрована аура щільної негативної енергії пронизала повітря. Лейлін навіть почув слабкі стогони незліченних душ.

 

«На шляху Мага, який шукає істину, ніколи не уникнути пролиття крові» - пробурмотів Лейлін вислів великого мага Серхольма.

 

Оглянувши кімнату, Лейлін помітив, що на білому експериментальному столі залишилися сліди чорної крові. Він взяв з нього якийсь порошок.

 

«Чіп! Скануй!»

 

[Жодної живої клітини не виявлено! Через різні інтенсивні випромінювання у фрагментах клітин є дефекти і мутації, не вдається виявити джерело!] - інтонував голос чіпа .

 

«Бляха!» - Лейлін відчув цілковите розчарування, пнувши ногою експериментальний стіл.

 

Для Магів, які любили дослідження, ніщо не було більш розчаровуючим, ніж присвятити незліченну кількість зусиль та енергії, щоб увійти до залишків стародавніх часів і повернутися з порожніми руками.

 

Хоча Алхімічні записи вже можна було вважати надзвичайно корисним для Лейліна, порівняно з великим Магом Серхольмом, така здобич була якоюсь мірою недостатньою.

 

Це був великий Маг Серхольм!!! Офіційний Маг, що мав щонайменше 4-й ранг!!!

 

Але в його лабораторії Лейлін взагалі нічого не отримав, і це його вкрай роздратувало.

 

«Забудь про це! Принаймні, у мене все ще є щоденник того нещасного хлопця. Я не зазнав жодних втрат. Крім того, цю лабораторію, ймовірно, використовував Маг Серхольм, коли він був магом 1-го або 2-го рангу. Якби це було не так, я б точно не зміг увійти....»

 

Несподівано Лейлін відчув радість.

 

Якби він проник у лабораторію великого мага Серхольма, коли той був на піку своєї могутності, і якби на нього було накладено якесь прокляття, Лейлін точно не зміг би зараз встояти.

 

* Бум! *

 

Немов запускаючи якусь ланцюгову реакцію, пнувши ногою експериментальний стіл, порив вітру пронісся повз землю, перетворився на вихор і здійняв пил у повітря.

 

«Е?» - обличчя Лейліна напружилося, а права рука простяглася до поясної сумки.

 

Циклон ставав все більшим і більшим, поки нарешті не перетворився на напівпрозору людську фігуру.

 

«Скільки років... Скільки років минуло! Нарешті я відчув запах живої людини!» - напівпрозора фігура наче задихалася, і з неї проступало невиразне літнє обличчя.