Дві Умови

Том 4. Розділ 734 - Дивне Середовище

На духа звіра доводилося нападати особисто, що призводило до кровної ворожнечі між ними. Його ворожість, а також інстинктивний опір проти поневолення робили підкорення цього духу просто фантастикою для будь-якого середньостатистичного майстра духів звірів.   «Опір марний!» - Лейлін похитав головою. Маги та Чорнокнижники, безумовно, набагато більше культивували свої істинні душі в порівнянні з мешканцями Світу Чистилища.   Завдяки їхнім хитрощам і витонченим технікам маніпуляцій можна було навіть витягти ненависть з духу звіра безпосередньо, ніби це була високоточна хірургічна операція. Це значно зменшило б труднощі підкорення духу.   Однак, у порівнянні з використанням своєї істинної душі, щоб перемогти його, складність такої операції була б набагато вищою, а час, необхідний для цього, був би набагато довшим.   Тому Лейлін вирішив підкорити його силою, замість того, щоб застосувати підхід, який би змусив ненависть духа вщухнути.   «Якщо я повністю позбудуся бажання духу звіра чинити опір, а також його ворожості, я боюся, що, можливо, навіть майстер духів звірів 4-го рангу зможе змусити цього духу звіра 5-го рангу підкоритися йому, особливо Белінда. З ефектом, який має її кровна енергія, ймовірність успіху набагато вища… Звичайно, це не принесе мені ніякої користі…»   Лейлін усвідомлював, що, можливо, ненавмисно розкопав ще більш жахливий спосіб використання заклинань духів звірів у Світі Чистилища. Шкода, що він не належав до цього світу, і що він не спеціалізувався на заклинаннях духів звірів. Тому він міг лише відкинути цю ідею в сторону.   * Хсс… *   Після вторгнення сили душі Лейліна, алебастровий фантом всередині кришталевої кулі почав виглядати аномально дратівливим. Червоний язик продовжував безперервно блимати.   «Це схоже на богомола, який намагається зупинити колісницю!» - Лейлін холодно пирхнув.   Жахлива сила душі, що послідувала за цим, негайно змусила маленьку змійку стиснутися в кутку, ніби її вдарила блискавка. Навіть сяйво в її зіницях потьмяніло.   «Якщо триматиму такий темп, то приблизно за півмісяця зможу її повністю приручити. Ще до прибуття до святого міста цей дух може бути запечатаний…»   Лейлін кивнув, оцінюючи свій прогрес.   Для середньостатистичного майстра духів звірів кількість часу, витраченого на підкорення духу, часто потрібно було б вимірювати роками. Стільки ж часу зайняв би метод Лейліна, який видаляв з духу звіра ненависть та образу. Лише найпростіший і найжорстокіший метод його підкорення потребував би найкоротшого часу.   «Мені знадобиться близько місяця, щоб перетнути Зміїні Рівнини й дістатися до святого міста. У такому разі я зможу підвищити істинну душу до рівня Повного Місяця ще до того, як ми дістанемося до святого міста…»   Лейлін погладив підборіддя.   Судячи з того, наскільки сильно духи звірів 5-го рангу відплачують своїм власникам, просування істинної душі до Повного Місяця спочатку було цілком здійсненним завданням. Але тепер, з наявністю Всезміїного Прокляття, Лейліну, ймовірно, потрібно було підготувати ще кілька речей.   «Приборкання духу звіра ‒ це не те що можна зробити за один день. Потрібен час, щоб він не розпався одразу»   * Хсс… *   Коли робота на день була закінчена, Лейлін залишив кришталеву кулю собі. В його очах з'явився натяк на роздуми.   «Оскільки ми прибули на Зміїні Рівнини, "це" повинно було початися…» - від зіниць Лейліна розвіявся кричущий холод. Від нього тхнуло крайнім злом, і від цього навіть температура навколо сильно впала.   На щастя, він розгорнув бар'єр. Інакше Белінда та її сестра відчули б, що щось не так.   На той час, побачивши, на що перетворився брат Нік, було б сумнівно, що Софія продовжуватиме триматися Лейліна, як і раніше.   …   * Свист! Свист! *   Жовто-зелена трава продовжувала тремтіти. Відразу після цього повз неї пробігла тінь товстої тварини, змусивши Софійку схвильовано скрикнути.   Чи то через те, що вона була не дуже кмітливою, чи то через те, що довгий час перебувала в родинних рамках, але все, що дівчинка бачила під час своєї подорожі, безперервно дивувало її. Це навіть стало приводом для кількох жартів.   «Софія!» - крикнула Белінда. Вона була незадоволена, але не зробила дитині прямого зауваження.   Оскільки вона та Лейлін були поруч, вони, звісно, могли підтвердити, що дрібна істота, яка щойно пробігла повз, була найбезпечнішою істотою, яка не завдасть Софії ніякої шкоди.   Зрештою, Софія була гібридом, народженим від алебастрової диявольської змії 5-го рангу. Для неї не було б проблемою досягти рівня Мага 2-го або 3-го рангу лише завдяки силі, що походить з її крові.   Їй, можливо, навіть не потрібно було б розвивати свою енергію, і вона могла б піднятися до вищих сфер виключно завдяки старінню. Можна сказати, що вона користувалася природною перевагою, просто її дитяче мислення могло не дозволити їй використати її з користю.   «Пиловий Рожевий Кролик!» - Лейлін впізнав ім'я істоти.   Завдяки дивовижним здібностям до навчання чипа, Лейлін більше не був тим нетямущим дурнем, яким він був, коли вперше ступив у Світ Чистилища   [Пиловий Рожевий Кролик. Сила: 1.3, Спритність: 2.5, Життєва сила: 1.9, Духовна сила: 0.7.   Унікальна істота Континенту граду.Всеїдна, з широким спектром джерел їжі.   Вроджені здібності:   Розмноження ‒ якщо у нього достатньо їжі, здатність до розмноження пилового Рожевого кролика не має обмежень. Його сезон розмноження триває цілий рік, протягом чотирьох сезонів.   (Примітка: виявлено аномалії в ДНК цієї істоти. Виявлено сліди штучної оптимізації репродуктивних сегментів!)]   Хоча серед звичайних людей у Світі Магів такий кролик однозначно вважався б демонічною твариною, в очах Лейліна він був слабким, як мураха. Що застало його зненацька, так це модифікація, зроблена чипом в анотації ‒ «Це не просто пиловий рожевий кролик!»   * Хсс… *   У цю мить узбіччям дороги проповзла велетенська змія завтовшки з людську руку. З її пащі звисав велетенський сірий щур. Завдяки аналізу чипа, хоча дані сірого щура були нескінченно схожі на дані кролика в усіх аспектах, було зрозуміло, що їхні реформовані репродуктивні здібності були абсолютно однаковими. Це робило їх і без того грізні вроджені здібності ще більш жахливими.   «Вах…»   Софійка злегка злякалася змії, але потім без страху пішла вперед, ніби хотіла погладити її по голові.   * Hiss… *   Велетенська сіра змія дозволяла Софії робити все, що їй заманеться, не чинячи жодного опору, що викликало у неї хихикання. Зрештою, величезна сіра змія навіть поклала спійману їжу перед Софією на знак покори. Лише після того, як Софія недвозначно відмовилася, вона продовжувала тримати щура в пащі, поки та прослизала крізь кущі.   Кров Алебастрової Диявольської Змії п'ятого рангу мала здатність стримувати більшість поширених видів змій на цих рівнинах. Ось чому Белінда почувалася так спокійно.   Лейлін дивився на шлях змії з задумливим виразом обличчя.   «Боюся, що саме Вдова ‒ та, хто втрутився в життя істот, що знаходяться внизу харчового ланцюга. Ходять чутки, що на Зміїних Рівнинах водяться всілякі види змій, які не здатні приймати людську форму. До них відносяться Гігантський Змій Кемоїна, Двокільчастих Змій, Триголовий Пітон, Вогняний Пітон Чистилища і так далі, а також велика кількість змішаних змій та інших підвидів. Попри те, що Зміїна Рівнина незрівнянно багатша, вона може не витримати такого колосального споживання енергії. Але якщо це лише нижня ланка харчового ланцюга, можливо, її не вистачить…»   Лейлін схопив навмання бур'ян. На стеблі був свіжий ґрунт, а блідо-жовте коріння було вологим.   «Звичайно, навіть їжа кроликів була взята до уваги. Мабуть, попереду ще багато змін у навколишньому середовищі, і навіть такі речі, як те, що вони товстішають у певний час…»   «Схоже, що всі Зміїні Рівнини ‒ це, по суті, плантація для вирощування гігантських змій…»   У куточках губ Лейліна з'явилася легка посмішка.   Просто спостерігаючи за методом роботи Зміїної Вдови, він знав, що її академічні досягнення в області експериментів з родоводами, безумовно, не малі.   «Особи, створені в лабораторії, неодмінно мають дефекти. Найкращим методом залишається пошук випадково мутованих тварин, народжених у природі! План Зміїної Вдови фактично ідентичний гіпотезі, яку раніше висунув чип, тільки от…»   На чолі Лейлін повільно з'явився слід сумніву ‒ «Чого Зміїна Вдова намагається досягти цим? Створюючи ще сильнішу особистість, чи не боїться вона, що з'явиться щось ще більш могутнє?»   «Ні! Боюся, що вона не допустить появи імператора різних рас, але відмінний варіант може бути допущений… Можливо також, що вона хоче виплекати когось, хто зможе повністю контролювати родовід імператора…»   «Існує також можливість, що вона чисто експериментує з цікавості. А може, вона хоче сама прорватися крізь вузьке місце і досягти вічного царства 9-го рангу абощо… Занадто багато можливостей…»   У голові Лейліна промайнули всілякі можливості, змусивши його злегка нахмуритися.   «Однак, незважаючи ні на що, умови тут кращі, ніж я очікував. Проблем з виконанням плану точно не буде…»   «Ніку! Про що ти думаєш?»   Белінда неквапливо підійшла. Відтоді, як вона помстилася, вона ніби скинула з себе важку ношу вагою в тисячі кілограмів. Навіть її звичайний похмурий вираз обличчя більш-менш розтанув ‒ звісно, це було правдою лише перед Лейліном і Софією.   «О! Нічого особливого, просто цікаво, чи не буде небезпечно на рівнинах…»   Лейлін посміхнувся.   «Це місце і справді є підступним для інших чужоземних племен. Адже серед зміїних кланів, які не можуть трансформуватися, є жахливі гігантські змії 5-го або 6-го рангу… Навіть сильні істоти 6-го рангу були б обложені цими велетенськими зміями, і я боюся, що в кінцевому підсумку вони б просто загинули…»   «Але ми інші. Нащадки Зміїної Вдови ніколи не будуть атаковані на Зміїних Рівнинах! Звичайно, це стосується тих розумних гігантських змій. Якщо ж ми натрапимо на тих, що вперті, як скеля, і перебувають під впливом свого інстинктивного апетиту, то навіть ми нічого не зможемо вдіяти. Але, на щастя, такі види змій, які піддаються впливу своїх інстинктів, зазвичай мають лише 3-й ранг або нижче…» - Белінда здавалася досить гордою.   Вона розуміла Зміїні Рівнини дуже добре. Вона навіть мала зв'язки у священному місті. Ось чому Лейлін хотів взяти її з собою.   «Хм!» - Лейлін кивнув, а потім подивився на Белінду ‒ «Тебе розшукує Око Суду, а твої зв'язки у священному місті…»   «Не хвилюйся! Вони мої дуже хороші друзі. До того ж, це все ж таки Континент Граду!»   Белінда, очевидно, була дуже впевнена в собі ‒ «Ніку, ти раніше не входив до святого міста, чи не так? Тоді тобі доведеться зареєструватися. Для такого, як ти, який постійно подорожуєш, це буде більш клопітно, але нічого, мій друг стане в нагоді…»   Лейлін представився Белінді змішаною кров'ю алебастровим диявольським змій, який завжди був у дорозі й навіть не був у священному місті.   Хоча такі ситуації траплялися рідко, Континент Граду був настільки великим, що могло трапитися все, що завгодно. Крім того, родовід Алебастрового Диявольського Змія Лейліна неможливо було підробити, і тому Белінда беззастережно повірила його словам.