Виходячи з інформації, яку отримав Лейлін, різними континентами у Світі Чистилища правили різні Вищі.
Хоча Континент Граду був територією, якою правила Вдова, в безпосередній близькості від нього знаходився порт, який поклонявся Мерзенному Брудноптаху. Це могло бути лише якоюсь перевіркою і провокацією.
«Зміїна Вдова та Мерзенний Брудноптах, безумовно, повинні бути в поганих відносинах» - Лейлін кивнув, пригадуючи сцену, коли він пройшов крізь бар'єр Світу Чистилища.
«Але у мене таке відчуття, що все не так просто…» - Лейлін погладив підборіддя, замислившись ‒ «Ця пара батька і сина, Гейгер і Гейгер Доул, досить підозрілі»
Оскільки вони були Споглядачами, то поклонялися древньому Оку Суду. Цей порт, однак, перебував під захистом Мерзенного Брудноптаха. Навіть якщо вхід до порту був вільним, для них все одно було досить дивно приходити сюди.
Звичайно, в епоху піратів і мореплавства вільні порти, що процвітали, були в основному місцями, де пірати продавали свою здобич. Вони могли навіть давати притулок і захищати найзапекліших піратів, тож прийняти кількох споглядачів для торгівлі не становило жодних труднощів.
Проте Лейлін все одно відчував, що щось трохи не так.
Раніше, під час нападу Колючоспинного Залізного Кита, Гейгер Доул використовував лише здібності кровної лінії, унікальні для його раси, і не виявив жодних навичок, пов'язаних зі шляхом підношень або магією духів звірів, наче нічого про них не знав. Було очевидно, що він щось приховує.
«У такому разі я нарешті можу втілити цей план у життя! Це було те, що я спочатку придумав, коли мені було нудно, але…» - Лейлін торкнувся підборіддя. Навіть якби вони не прийшли йому на допомогу, Лейлін все одно міг би дійти до порту самотужки. Гейгер Доул лише надав інформацію, послуги та підвіз до Порт-Еліаса. Допомігши їм боротися проти кита та надавши їм свої ресурси, вони тепер були квити.
«Чип, починай!» - скомандував Лейлін.
[Біп! Місію встановлено, починаю з'єднання з жуками зоряного пилу. Збір інформації!] - лояльно промовив роботизований голос чипа.
Перед Лейліном замерехтіло безліч вогників, перетворившись на екран. Також передавалися різноманітні звуки.
Попрощавшись з Гейгером і Гейгером Доулом, Лейлін таємно залишив на їхніх тілах кілька жучків зоряного пилу, щоб гарантувати, що його таємниця буде збережена. Оскільки жоден з них не досяг фази Старійшини, царства Ранкової Зорі, вони не могли навіть виявити жуків зоряного пилу, не кажучи вже про те, щоб позбутися від них.
У цей момент на екрані з'явилося зображення сцени.
У приміщенні, схожому на підвал, мерехтіло помаранчево-жовте світло свічки, показуючи великі зіниці Гейгера та Гейгера Доула.
«Гм? Це…» - Лейлін одразу ж з цікавістю зосередилася на сцені.
Чип аналізував спілкування духовних сил, переводячи його в слова, які виводилися на екран.
У глибині підвалу стояла третя фігура. Вона була одягнена у великий плащ, за яким не було видно ні раси, ні статі.
Здавалося, ця персона мала дуже високий статус. Гайгер міг тільки стояти навколішки у кутку, поки Гайгер Доул шанобливо доповідав ‒ «Мілорде, цього разу не виникло жодних проблем з транспортуванням нашого товару. Хоча ми зустріли Колючоспинного Залізного Кита, але втрати були мінімальними!»
«Також на торговому шляху ми зустріли Зразкового Гуманоїда, який назвався Леєм. Мало того, що він володіє потужними магічними здібностями, які дозволили йому зіткнутися віч-на-віч з китом, так він ще й досконало володіє заклинаннями зміни металу…»
Гейгер Доул без вагань зрадив Лейліна, і жодні думки про те, щоб захистити його, здавалося, не приходили йому в голову.
«Лей? Яке незнайоме ім'я! Могутній гуманоїд? Здається, про нього немає жодних відомостей у довколишніх морях!» - роботизований голос пролунав з боку замаскованої фігури.
«Тим не менш…» - його тон змінився, від чого у Гейгера Доула затремтіли щупальця.
«Хіба ти не знаєш, що, згідно з правилами нашої організації, якщо ти знайдеш когось 3-го або вище рангу, ти повинен захопити його або навіть змусити прийняти "Хрещення Святим Оком", щоб він теж міг відчути велич могутнього стародавнього Ока Суду?»
Побачивши, що цей лорд ледь не спалахнув, Гайгер, який був неподалік, раптом вигукнув ‒ «Мілорде! Справа в тому, що ми вже зробили все можливе, щоб утримати цього пана Лея, але він, здавалося, був дуже рішуче налаштований йти своєю дорогою. Боячись, що він щось помітить, ми не стали більше наполягати на тому, щоб він залишився…»
«Гайгер!» - відразу ж після цього Гейгер Доул обернувся і закричав, вже сформувався батіг духовної сили.
На жаль, було вже пізно.
«Ти, здається… незадоволений моєю доганою?» - темна постать стрільнула в Гейгера холодним поглядом; разом з його словами температура в підвалі знизилася.
* Хсс хсс~… *
З жахливим шипінням з-під плаща з'явився слабкий образ гігантської змії й різко вкусив Гайгера.
* Пак! *
Гігантське око раптом огорнули численні криваві вени, а велика кількість щупалець втягнулася, утворюючи кулю м'яса, що покотилася по землі.
«Лорде, благаю вас, прошу, пробачте Гейгеру його необачність!» - гігантське око Гейгера Доула швидко торкнулося землі.
«Зроби так, щоб це більше ніколи не повторилося» - чорна фігура виглядала абсолютно спокійною, спостерігаючи за тим, як Гейгер кричав і качався по землі. Через десять хвилин гігантська змія втягнула свої ікла, перетворившись на біле світло і розвіявшись.
«Гейгере, швидше, вибачся і подякуй нашому Лорде за його доброту!» - незліченні щупальці витягнулися з тіла Гейгера Доула і допомогли Гейгеру піднятися. Око Гейгера тепер були сповнене страху, а аура на його тілі зменшилася в силі; його душа, очевидно, зазнала якоїсь шкоди.
«Д-дяк-дякую, мій повелителю!» - Гейгер говорив із зусиллям, навіть його духовні хвилі були переривчастими.
«Мм!» - чорна фігура поворушила головою, і її тон одразу ж змінився ‒ «Цього разу перевезення вантажу дуже важливе. Це важливий матеріал, який потрібен моєму господареві, щоб протистояти силі хаосу, тому його не можна втратити. Хоча ви відправили лише запасні частини, це вже непогано…»
«Ми вдячні за благословення нашого Вищого, Ока Суду…» - урочисто відповіли Гейгер і Гейгер Доул.
«Відпочивши тут, відправте ці припаси на Континент Граду. Хоча це порт, захищений силою зла і хаосу, і більшість не очікує, що ми скористаємося цим місцем, ми все одно не можемо зволікати…»
Чорна фігура виглядала похмурою, коли говорила, і пара Споглядачів погодилася. Наприкінці, ніби мимохідь, вона несподівано запитала ‒ «Ви перевірили походження цього Лея?»
Почувши тему, яка знову стала причиною його покарання, Гайгер здригнувся, а Гайгер Доул гірко посміхнувся ‒ «Він здався мені досить загадковим. Хоча він не був невігласом у Світі Чистилища, але щось тут було не так…»
«Я отримав інформацію зі Святого Міста. Вища Континенту Граду, могутня Володарка усіх змій, таємно оголосила полювання, пропонуючи велику винагороду за Мага з іншого світу…» - чорна тінь раптом заговорила про щось інше, і тільки велетенське око Гейгера Доула здригнулося.
«Чи думає мій лорд, що Лей може бути тим Магом з іншого світу?»
«Я можу лише сказати, що це можливо. Неважливо, наскільки малі шанси, але все ж варто дослідити. Зрештою, нагороди правителя дуже щедрі, а наша організація перебуває в досить хороших відносинах зі Святим Містом. Як їхні союзники, ми зобов'язані їм допомогти, чи не так?»
Чорна постать подивилася на Гейгера Доула ‒ «Оскільки він деякий час перебуватиме в Порт-Еліасі, проведіть мене до його помешкання, щоб ми могли відвідати його і приступити до остаточної перевірки»
«Зрозуміло, мілорде!» - Гайгер Доул шанобливо вклонився.
……
Екран згас, і Лейлін замовк.
Через деякий час на його обличчі з'явилася крива посмішка ‒ «Як і очікувалося, скільки б я не змінювався і наскільки б не був обережним на початку, все одно найлегше піддатися викриттю. Здається, цю зовнішність і вигляд більше не можна використовувати…»
Цю нинішню особистість Лейлін мав намір використовувати, вивчаючи звичаї Світу Чистилища. Як тільки він удосконалить свою мову і зможе злитися з місцевими жителями, від цієї зовнішності можна буде відмовитися. Однак зараз йому доводиться робити це раніше, ніж планувалося.
«Однак чого я не очікував, так це того, що підготовка, яку я зробив про всяк випадок, насправді дасть такий ефект!» - очі Лейлін потемніли ‒ «До того ж, зла і хаотична сила? Хіба це не були характеристики Мерзенного Брудноптаха? Виходячи з битв з Оком Суду в різних світах, я не здивований, що організації, які належать до Ока Суду, мають злі наміри щодо цього порту. Крім того, схоже, що вони навіть мають підтримку з боку організацій на Континенті Граду…» - він зробив все можливе, щоб розставити всі крапки над "ї".
«Схоже на те, що "Гейгер Доул" ‒ це лише маленька частина величезного плану організації, що контролюється Оком Суду. Якраз настав час, щоб я втрутився в цю справу…»
«Хоча я був готовий змінити своє ім'я, я думаю, що краще зробити так, щоб ця організація зникла…» - раніше між ними не було ніякого конфлікту інтересів, тому Лейлін, природно, був не проти показати свою добру сторону. Однак, як тільки інша сторона виявила загрозу його основним інтересам, він вирішив знищити їх усіх. Він не міг дозволити собі проявити бодай краплину жалю.
«Зачекай… Якщо я зроблю це сам, я буду занадто великою мішенню. Здається, є кращий спосіб…»
«Можливо… це теж можливість! Я можу проникнути в їхню організацію і проникнути в саме серце Континенту Граду!» - очі Лейліна прояснилися.
Це була територія, яку охороняв Мерзенний Брудноптах. Якби захисники порту дізналися, що купка віруючих Ока Суду підступно плете змови проти них, якими були б наслідки?
Точної інформації не було потреби. Достатньо було поширити кілька оманливих чуток, щоб обидві сторони стали вороже налаштованими та навіть напали одна на одну.
Незалежно від того, яким буде результат битви, у них точно не було б часу думати про Лейліна.
Далі
Том 4. Розділ 708 - Оточення і Протистояння
«Також...» - Лейлін торкнувся свого обличчя, яке було закрите холодною Маскою Безсонного, яку вкривали сліди золотисто-червоних ліній ‒ «Ця маска надто помітна. Це не дуже добре для приховування» Хвиля чистого білого світла раптово вийшла з тіла Лейліна. У променистому і сліпучому світлі на иасці з'явилися щільні білі лусочки, а аура крові, унікальна для Алебастрових Диявольських Змій, невпинно посилювалася. Зрештою, вся маска стала ілюзорною і зникла в черепі Лейліна. На щоках Лейліна залишився шар дрібної білої зміїної луски. Після спалаху світла обличчя Лейліна зазнало величезної трансформації. Його брови стали тоншими та довшими, а тепер багряні очі випромінювали страхітливе світло. Його язик став трохи вилоподібним, а зуби ‒ дуже гострими й загрозливими. Він безперервно випромінював силу сновидінь, і вона конденсувалася, утворюючи тонкий шар навколо нього. Лейлін виготовив дзеркало з води й задоволено подивився на свій новий вигляд у відображенні ‒ «Змішана кров нащадка алебастрових диявольських змій повинна виглядати саме так» На його обличчі залишився шар зміїної шкіри та безліч білих лусочок, що утворювали складні та заплутані візерунки, які надавали йому неповторної аури. Тепер він виглядав точнісінько як напівзмія, гібрид між змією та людиною. Зрештою, прикидатися змішаною кров'ю було нескладним завданням зі здібностями чипа та кров'ю алебастрової диявольської змії. * Дзень! Дзень! Дзень! * Лейлін тихо прислухався до глухого бою гігантського мідного дзвону, що висів у самому центрі Порт-Еліаса. Великий годинник пробив дванадцять разів. Його пронизливі дзвони безперервно лунали та змушували скляне вікно злегка тремтіти. «Має бути північ» - Лейлін накинув чорний плащ і швидко зник з балкона. Оскільки він вже змінив свою зовнішність, було очевидно, що йому доведеться покинути це місце проживання. До того ж у нього було багато справ, які потрібно було зробити глибокої ночі. Щодо нічної комендантської години в порту, то вона, звісно, не була настільки важливою, як ті приготування, які йому потрібно було зробити. «Темна ніч ‒ ідеальне прикриття для багатьох речей» - Лейлін подивився на круглий місяць у небі, що випромінював блакитне світло, і злегка хихикнув. Його постать злилася з темрявою. ...... Що насправді сталося тієї ночі, залишиться вічною таємницею. Єдине, що знали мешканці Порт-Еліаса, це те, що наступного ранку охоронці, відповідальні за безпеку, оточили склад. Численні патрулі та бойові кораблі оточили всі кораблі торгової компанії "Едем" у морі. Навіть "Годрик" був атакований, і його низький рев розкочувався білими хвилями моря. «Що це таке? Ми чесні купці. Торгова компанія "Едем" завжди торгувала легально, ви не можете цього зробити» - побачивши охоронців, готових до нападу, Гейгер впав від страху, але Гейгер Доул зберіг спокій. Одне з його щупалець розмахувало значком, випускаючи інтенсивні хвилі духовної сили ‒ «Бачите це? Це значок вашого віцекапітана Айкера. Ми його гості. Ви не можете...» «Айкера вже давно схопили» - пролунав байдужий голос ззаду, коли військові розділилися, створюючи прохід. Людиноподібна істота з сірим пір'ям вийшла вперед, випромінюючи ауру того, хто довгий час був лідером. Його обладунки мали на нагруднику зображення крил Мерзенного Брудноптаха. «Вам не потрібно чекати на допомогу. Айкера звинуватили в корупції та змові з ворогом, він майже мертвий» - ця істота з іншої раси холодно дивилася на Гайгера Доула, її очі були сповнені жагою крові ‒ «Ви, прокляті Споглядачі, ми відкрили для вас порт, а ви наважуєтеся на змову проти правління нашого лідера? Навіть вогонь дев'ятого рівня пекла не зможе очистити вас від ваших гріхів!» «Губернатор Еліасу? Хіба це не він командує військами хаосу?» - погляд Гейгера Доула похолонув, знаючи, що його прикриття було розкрито ‒ «Як ти дізнався про нас?» Пронизливе червоне світло засяяло з його великого ока, на мить приголомшивши кількох охоронців. «Мерцям не потрібні відповіді. Усуньте їх, не залиште жодного живого! В ім'я всемогутнього Птаха!» - холодно наказав губернатор. Охоронці поруч з ним заревли з фанатичним виразом в очах. Вони кинулися вперед, розмахуючи зброєю. Всі ці охоронці були уродженцями континенту, відданими шанувальниками Огидного Брудноптаха. Їхнім найлютішим ворогом були Споглядачі. «Істинне Око Злого Короля! Промінь Смерті!» - промені смерті, ще страшніші, ніж раніше, вирвалися з ока Гейгера Доула. Кілька велетенських морських левів, що стояли поруч, впали, і навіть їхні хвилі душі були повністю знищені. Цього разу Гейгер Доул не впав після використання променів смерті. З його тіла витягнулося кілька попелясто-сірих щупалець, які вчепилися в очне яблуко невідомої тварини. «Всемогутній Володарю Справедливості! Захисник усіх договорів! Самовідданий Суддя, Неймовірний Вищий! Око Суду, що існує в минулому, теперішньому і майбутньому, прийми цю жертву від свого покірного слуги!» Гейгер Доул випустив дивні потоки духовної сили, від яких повітря замерехтіло. Безліч світлових променів перетворилися на невелике заклинання. Над заклинанням з'явилася куля червоного полум'я, яка негайно огорнула очне яблуко тварини, яке тримав Гейгер Доул. * Тсс... * Фантом Ока Суду з'явилася позаду Гейгера Доула, і його вираз свідчив про схвалення. Нитки чистої енергії вирвалися з цього фантома, вливаючись в тіло Гейгера Доула. «Ах...» - набравшись сили від Ока Суду, тіло Гейгера Доула розширилося. Вивільнилася аура берсерка, і будь-яка слабкість, що була до цього, повністю зникла. * Змах! * Великі білосніжні щупальця схопили охоронця з головою бика, підіймаючи його в повітря. Гейгер Доул загарчав, а охоронець видавав жалюгідні звуки, коли щупальця повільно затягувалися навколо нього. Кров і подрібнені кістки витікали з розривів, капаючи на землю. «Підношувач 3-го рангу! Це точно велика риба!» - губернатор Еліаса виглядав надзвичайно серйозно, спостерігаючи за Гайгером Доулом, який, здавалося, збожеволів. На додачу до здібностей своєї раси, Гейгер Доул, вочевидь, пройшов Шлях Жертвоприношень до третього рангу. Шлях Жертвоприношень здавався дуже простим, оскільки вимагав лише відповідного предмета для жертвоприношення в обмін на силу. Однак він був досить клопітким, коли йшлося про підвищення рангу. Зрештою, було не так вже й багато речей, яких бажав би Вищий. Підношувач 3-го рангу не тільки пропонував Вищому щось унікальне, але й віддано слідував правилам Вищого. Іншими словами, це був хтось, кому промили мізки. Для Ока Суду Підношувач 3-го рангу був ревним вірянином, який повинен був отримати відповідь на свої бажання дуже швидко. Крім того, окрім території Вищого, за яким вони слідували, Підношувачам не були раді в інших місцях. Тому, коли з'явився Колючоспинний Залізний Кит, Гайгер Доул вирішив не демонструвати свою силу Підношувача. Адже використання цієї сили показало б, що він був божевільним вірянином Ока Суду. Істоту з таким статусом не прийняли б у вільному порту, як Еліас. Підношувачі цього рангу мали бути під пильним наглядом щоразу, коли вони вирушали на континент, який не перебував під владою їхнього Вищого. «Підношувач 3-го рангу може використовувати силу свого Вищого, щоб зменшити втому і поповнити духовні сили. Якщо хтось стає Підношувачем найвищого рангу, кажуть, що Вищий навіть буде готовий поділитися владою законів» Губернатор Еліаса пробурмотів собі під ніс ‒ «Як і очікувалося, це величезне око не має добрих намірів. Він навіть відправив сюди Підношувача такого високого рангу...» Від цієї думки обличчя губернатора похмурнішало, і він поплескав себе по грудях. «Рев!» У супроводі гучного реву з його грудей раптом з'явився привид десятиметрового велетенського ведмедя. Велетенський ведмідь був вкритий грубою помаранчевою шерстю по всьому тілу. Його лапи були дуже великими та мали темні, товсті кігті. На грудях біле хутро сходилося, утворюючи дивну руну. «Техніка духу звіра ‒ Виклик Грозового Ведмедя!» * Тріск! Тріск! * Біла руна блискавки замерехтіла на його грудях, і іскри зійшлися на лапі ведмедя. Тепер лапа була вкрита потужною блискавкою. Велетенський ведмідь загарчав, б'ючи вниз своїми гострими, посиленими блискавками кігтями. * Тріск! Гуркіт! * Дах складу був повністю піднятий і відлетів у повітря, а густий дим розповсюдився по землі, яка загуркотіла так, ніби стався землетрус. Коли пил влягся, на землі залишилася величезна яма з обгорілими слідами по краях. «Рев!» Грозовий Ведмідь продовжував громоподібно ревіти, і одним помахом лапи червона фігура вилетіла назовні.
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!