Зустріч

«У будь-якому випадку, це не нам вирішувати, оскільки вони вже взяли на себе ініціативу прийти сюди!»

 

Багряне полум'я спалахнуло на тілі Емми, коли вона з'явилася в повітрі, а Гілберт одразу за нею. Зрештою, вони зупинилися, стоячи пліч-о-пліч.

 

«Полум'я душі наближається дуже швидко, і аура іншої сторони дуже потужна! Це Ранкова Зоря, але… Ці хвилі роду… Як це можливо…» - Гілберт з недовірою обернувся до Емми, але зустрівся з її очима, сповненими такого ж здивування і підозри.

 

Вони відчували найчистішу ауру роду Кемоїн, що йшла від цієї людини. Але як це було можливо?

 

У клані Уроборос завжди було лише троє Чорнокнижників Ранкової Зорі.

 

«Невже Перший Старійшина повернувся до життя?» - ця думка промайнула в голові Гілберта, але швидко згасла. Він на власні очі бачив смерть Першого Старійшини, а його точкова маса навіть повернулася на астральний план.

 

З точки зору щільності кровної лінії, чистота крові Кемоїна іншої сторони була навіть вищою, ніж у них самих, навіть Перший Старійшина не міг з цим зрівнятися!

 

«Хто це?» - Гілберт і Емма дивилися на червоне світло вдалині зі слідами допитливого виразу на обличчях.

 

* Вух! *

 

Світлові промені розсіялися, відкриваючи появу вродливого юнака.

 

На його обличчі засяяла яскрава посмішка, і він поспішив вклонитися Гілберту ‒ «Наставнику… Я прибув!»

 

Наступної миті у Гілберта та Емми одночасно відвисли щелепи, а очі ледь не вилізли на лоба ‒ «Лейлін? Як це можливо?»

 

…

 

Через деякий час, коли Гілберт і Емма, здавалося, прийняли просування Лейліна до Ранкової Зорі як реальність, в їхніх очах все ще читався шок, який неможливо було приховати.

 

«…Ось як це сталося. Я просунувся до Ранкової Зорі якраз тоді, коли Фосфоресцентне Болото збиралися прорвати, а потім вбив Мисливця на демонів Сиріла. Сили союзників відійшли, і обидві сторони стримують себе. Зараз ситуація стабілізувалася…»

 

Лейлін зробив короткий огляд того, що йому довелося пережити у Світі Магів. Звичайно, все, що торкалося його таємниць, таких як чіп, кісточка пальця Ламії та все таке, було, очевидно, приховано і не обговорювалося. Гілберт і Емма теж не питали.

 

Хто з тих, хто досягнув царства Ранкової Зорі, не мав власних таємниць? Навіть у них двох було багато випадкових зустрічей, коли вони були на 3-му рангу, і вони отримали спадщину від руїн і тому подібного, що дозволило їм просунутися до 4-го рангу.

 

«У такому разі… Той хлопець, Сиріл, справді мертвий…» - очі Емми були сповнені здивування, коли вона оцінювала Лейліна. Порівняно з її власним віком, Лейлін зараз був занадто молодим.

 

Однак саме цей Чорнокнижник-підліток став причиною падіння Мисливця на демонів Сиріла?

 

Емма не могла не згадати страхітливі демонічні заклинання Сиріла, а також його силу і багатий досвід. Її думка про цього юнака надзвичайно зросла.

 

«Чудово! Ну що ж… Чи готові ви повернутися у Світ Магів?» - Лейлін зняв зі своєї шиї сріблясто-біле намисто, що випромінювало зоряне проміння. Дихання Гілберта та Емми одразу ж стало важчим.

 

Це була проекція координат астральних воріт Лейліна. Вона могла відкрити астральні ворота і дозволити їм повернутися до клану Уроборос.

 

Однак Гілберт і Емма обмінялися кривою посмішкою і промовчали. Натомість довкола настала дивна тиша.

 

«Я розумію. Схоже, що у Ваших Милостей все ще є дуже важливі справи у Світі Лави» - Лейлін розсміявся, анітрохи не збентежившись.

 

«Так!» - зрештою, саме Емма заговорила ‒ «Лейлін, ти така ж Ранкова Зоря, як і ми, тож тобі не треба називати нас "Ваша Милість". Просто називай нас на ім'я…»

 

«Гаразд, лорди!» - Лейлін виглядав серйозно, коли він почав висловлювати здогадки ‒ «Це через Каміння Фірасурсу?»

 

Як тільки ці слова злетіли з його вуст, Лейлін помітив, як змінився вираз обличчя Гілберта, а Емма стривожено вигукнула.

 

«Ти справді дізнався!»

 

«Звичайно! Це скарб, який може зміцнити душу і навіть точкову масу. Будь-яка Ранкова Зоря збожеволіла б від нього» - Лейлін кивнув, коли він зізнався.

 

«Гаразд. У такому разі нам не доведеться приховувати його від тебе, як раніше» - Емма одразу ж відкинула всі сумніви ‒ «Хоча Блискавка Юпітера обдурила нас, ми виявилися набагато сильнішими, ніж вони очікували. Особливо це було помітно в іншому світі, куди не міг втрутитися їхній Сяючий Місяць. Хоча ми трохи постраждали, нам вдалося вирватися, і поки ми шукали дорогу назад, ми дізналися про Каміння Фірасурсу»

 

Емма схвильовано сказала ‒ «Як ми можемо відпустити цей скарб, який може посилити силу душі? Ми, троє Чорнокнижників Ранкової Зорі, пішли цим шляхом і прийняли до себе кілька пригноблених рас в Союзі Атланів, створивши організацію ‒ Секта Тризмії. На перший погляд, ми хочемо повалити уряд Атлану, але насправді для нас головне ‒ збирати Каміння Фірасурсу!»

 

Лейлін кивнув.

 

Під час цієї зустрічі він виявив, що хвилястість душі двох герцогів, очевидно, була набагато потужнішою, ніж у Світі Магів. Здавалося, це був ефект від Каменів Фірасурсу!

 

«Тоді… де Перший Старійшина?» - запитав Лейлін, і атмосфера відразу ж стала похмурою. Через деякий час Гілберт заговорив, його голос був хрипким.

 

«У Світі Лави є багато могутніх істот. На вершині є кілька, які мають силу, подібну до Магів Сяючого Місяця. Спочатку, коли ми працювали втрьох, все йшло гладко, і ми навіть захопили чимало Каміння Фірасурсу. Однак вплив Блискавки Юпітера тут набагато більший, і вони навіть мають зв'язки з вищим керівництвом Союзу Атланів. Очолював Союз той, хто досяг тринадцятого рівня техніки Вогняного Факела, що було нечувано в історії. Він був найвищим Магом Сяючого Місяця! Під об'єднаною атакою його і великої кількості Магів впав Великий Старійшина… намагаючись захистити нас…»

 

Хоча Гілберт пояснював це в спрощеній манері, Лейлін міг сказати, наскільки відчайдушною була та битва. Він гостро відчував, що Гілберт дещо приховував.

 

У будь-якому випадку, він скоріше помре, ніж повірить, що Перший Старійшина може бути настільки самовідданим. Однак так само як Гілберт і Емма не запитали, чому Лейлін не прийшов одразу після битви, а чекав до цього часу, щоб врятувати їх, так і Лейлін не висловив би жодної думки з цього приводу.

 

«У такому випадку, Наставник і Леді Емма все ще планують залишитися на деякий час і розробити план, щоб отримати більше Каменів Фірасурсу? В такому випадку, ми можемо співпрацювати!» - Лейлін торкнувся підборіддя. У нього були ті ж думки, що і у цих двох Чорнокнижників. З двома помічниками Ранкової Зорі він мав більше впевненості.

 

«Це чудово. З твоїм приєднанням до нас, Лейлін, наша сила значно збільшиться, і ми навіть матимемо шлях до відступу!» - Емма і Гілберт обмінялися поглядами, в їхніх очах було видно захоплення.

 

Виглядало так, ніби вони планували зчинити великий галас перед тим, як покинути цей світ.

 

Лейлін не міг не відчути, як у нього закололо в потилиці. Нестримні атаки трьох Чорнокнижників Ранкової Зорі, безумовно, кинули б весь Союз Атланів у хаос.

 

Однак це не було його справою. Допоки він міг дістати достатньо Каміння Фірасурсу, він був не проти штовхнути союз у прірву або розбити його на друзки.

 

Лейлін плеснув себе по голові, раптом згадавши щось, поки говорив ‒ «Точно! Я переховувався у спецпідрозділі в Союзі Атланів. Щоб завоювати їхню довіру, я знищив кілька опорних пунктів Секти Тризмії…»

 

«Це не має значення. Це лише навколишні організації. Ми можемо просто створити ще кілька незабаром. Щоб дійсно завоювати їхню повну довіру, не має значення, навіть якщо ми здамо всю Секту Тризмії»

 

Гілберт махнув рукою, анітрохи не заперечуючи.

 

«Власне, ми зараз також переховуємося в Союзі Атланів і навіть отримали звання. Більшість розвідданих про Секту Тризмії були навмисно розголошені нами» - Емма засміялася, і на її тілі з'явився шар блискучого червоного пір'я.

 

«Янтарнокрили і Вогняний Факел!» - хихикнув Лейлін. Чорнокнижники Ранкової Зорі були гросмейстерами у зміні родоводів. З досвідом Емми та Гілберта, видати себе за Янтарнокрила було надто легко.

 

Крім того, ці двоє були безжальними і навіть продали свою організацію, щоб завоювати довіру. Ймовірно, саме так вони отримали свої звання, і саме тому вони не заперечували проти дій Лейліна.

 

Лейлін був доволі мовчазний, відчуваючи, що йому ще треба багато чому навчитися у своїх старших у цих темних сферах. Якби послідовники Секти Тризмії дізналися, що їх зрадили їхні лідери, вони б, напевно, просто зламалися.

 

Лейлін не міг не почати жаліти їх.

 

«У вас є якась інформація?» - запитав Лейлін. Ці двоє Чорнокнижників переховувались тут на дно довше, ніж він, і, безумовно, знали більше секретів.

 

«Звичайно!» - Гілберт гордо засміявся.

 

«Згідно з нашими джерелами, є тільки одне місце, де генеруються Камені Фірасурсу, і це столиця Союзу Атланів ‒ Тайлас! Він походить тільки від самого голови, а це означає, що джерело контролюється ним. Запасів ззовні дуже мало!»

 

«Лідер, який знаходиться на тринадцятому рівні Вогняного Факела, вершині Сяючого Місяця?» - Лейлін зітхнув, знаючи, що справи стануть неприємними.

 

Трьох Ранкових Зірок, які співпрацюють, все ще було недостатньо, щоб вирвати щось у цього супротивника.

 

І це було ще не все. Воюючи в іншому світі, такі чужоземні істоти, як вони, вочевидь, були у невигідному становищі порівняно з мешканцями цієї землі. Сама Світова Воля також була б упередженою і допомагала б своєму народові, і навіть якби до них завітав пік Сяючого Місяця, вони не змогли б впоратися з цим супротивником.

 

«Ми з Гілбертом вже розробили план. Ми плануємо пробратися до Тайласу через два місяці, на День Свята Сонця. Ти якраз вчасно!» - вигукнула Емма.

 

Лейлін торкнувся підборіддя. Свято Сонця було дуже важливим святом для Янтарнокрилів. У цей час голова повинен був виголосити промову, взяти участь у бенкеті тощо. Нагод пробратися до його резиденції було більш ніж достатньо.