Розвиток подій

«Ти ‒ Лей, геній спецпідрозділу на сході? Один із псів, яких виховує Шикер?» - людина в чорному одязі навпроти нього говорила з відтінком презирства.

 

«Ти шукаєш смерті!» - очі Лейліна раптово розплющилися, наче з них вилетіли дві вогняні кулі.

 

* Шух! *

 

Здавалося, все його тіло перетворилося на нитку полум'я, яка пробила лоб його супротивника і вийшла через спину, перш ніж знову перетворитися на гуманоїдну фігуру.

 

* Тріск! *

 

Чоловік у чорному одязі, який не був анітрохи скромним у своїх словах, мав ошелешений вираз на обличчі. Через секунду він перетворився на вогняний факел і почав несамовито палити.

 

«Ворф! Ворф!» - інша людина в чорному була явно приголомшена, перш ніж почала кричати. Голос був приємним і, очевидно, належав жінці.

 

«Як ти посмів… Як ти посмів його вбити…» - жінка підняла голову, її очі були сповнені ненависті, вона дивилася на Лейліна, їй свербіло розрубати його на шматки.

 

Лейлін лише холодно хмикнув, ніби йому було байдуже. Якщо погляд може вбити, то для чого взагалі потрібна сила?

 

Ці двоє були Небесними, але вони, очевидно, використовували якесь секретне зілля або табу, щоб силою прорватися до цього рівня. Їхні аури були досить нестабільні, і були щонайбільше порівнянні з піком Земного рангу. Мабуть, будь-який експерт восьмого рівня Вогняного Факелу міг би легко вбити їх.

 

Звичайно, це було зрозуміло. Якби три герцоги створили Секту Тризмії, вони не змогли б зібрати багато технік, враховуючи різницю в плині часу між Світом Лави і Світом Магів. Підтримка для розвитку і методи, які б приносили миттєву користь, були необхідними речами.

 

Жінка не кинулася битися з усіх сил. Замість цього вона щось наказала у свій комунікатор в руці ‒ «Активувати Легіон Берсерків!»

 

* Ка-ча! Ка-ча! *

 

Сталеві двері на базі відчинилися, і з них вийшло чимало Янтарнокрилів з ошелешеними виразами облич.

 

Їхні багряні очі випромінювали байдужість. Їхні тіла були вкриті дивними рунами, а окремі частини їхніх тіл, очевидно, були посилені та змінені. Багатьом членам спецпідрозділу було важко навіть сказати, що вони були "Янтарнокрилами".

 

«РЕВ!» - після того, як їх випустили, розгублений погляд в їхніх очах змінився злобою, і вони видали виття, схоже на звірине.

 

* Бум! *

 

Дослідник, що знаходився поруч, був негайно побитий до такої міри, що кров бризнула повсюди.

 

Багряний дощ обрушився на цей легіон берсерків, від чого вони здавалися ще більш злісними і жахливими.

 

Легіон, який вже з'їхав з глузду, почав нищити все без розбору. Чи то були члени спецпідрозділу, чи то їхні власні люди ‒ нападали на всіх. Через різницю в чисельності, легіон берсерків завдав найкритичнішого удару по послідовниках Секти Тризмії. Лейлін, який бачив цю сцену, не міг не похитати головою. Ця жінка, очевидно, розглядала цих змінених людей, які поки що не могли контролювати свій рід, як свої козирі та зброю для помсти.

 

«Ахаха… Ворф мертвий. Я хочу, щоб ви всі померли разом з ним» - жінка маніакально кричала, її голос був настільки різким, що міг пробити барабанні перетинки.

 

«Ця жінка з'їхала з глузду! Або вона взагалі не була психічно здоровою…» - Лейлін похитав головою.

 

Він подивився на неї з деяким жалем, але не стримався. Величезний вогняний фенікс злетів у небо, його гігантські крила охопили жінку. Вона відступила, кашляючи кров'ю.

 

«Бос, що нам робити?» - Міс подивився на решту армії берсерків, особливо на виразні ознаки раси Янтарнокрилів на їхніх тілах. Він явно опинився перед дилемою.

 

Мало того, що вони були божевільними, їхня бойова міць вражала. До того ж вони були членами його раси, тож Місу було важко їх атакувати.

 

«Неважливо, я подбаю про це. Їх кров може бути заразною, тож будь обережним і не контактуй з ними!»

 

Голос Лейліна пролунав ледь чутно, але у Міса раптом виникло погане передчуття ‒ «Босе! Ви ж не збираєтеся…»

 

Але було надто пізно. Міс підняв голову і побачив, як Лейлін перетворилася на смужку золотого світла, ніби зливаючись з фантомом фенікса за спиною.

 

Крики фенікса були ще голоснішими, ніж раніше, практично пронизуючи хмари. З його тіла виривалися золоті язики полум'я.

 

В ту ж мить примарний образ фенікса перетворився на велетенського, палаючого птаха!

 

«Невмирущий Птах на піку Факела!» - очі Міса широко розплющилися, коли він пробурмотів собі під ніс.

 

Він чув про цю техніку вбивства лише в легендах. За чутками, тільки ті, хто тренувався у Вогняному Факелі до Небесного рангу і вище, і тільки ті, хто мав незрівнянно чисту кров, могли демонструвати цю найвищу техніку, обмежену королівською родиною Янтарнокрилів!

 

«Невже Лей ‒ член шанованої королівської сім'ї?» - Міс дивився на палаючого невмирущого птаха в небі, і раптом відчув, що в його мозку ніби сталося коротке замикання.

 

* Гуркіт! *

 

З потрясінням пір'я полум'яного птаха, велика кількість вогненно-червоного світла осяяла регіон. Іскра впала на плече одного з членів легіону берсерків, і він одразу ж почав несамовито горіти, перетворившись на факел.

 

З радісними криками гігантський невмирущий птах пірнув до землі!

 

«Чорт, тікайте!» «Пригніться!» - голоси інших членів спецпідрозділу, спотворені нервуванням, долинали до вух Міса, але він не зміг їх розрізнити.

 

Він з ошелешеним виразом обличчя дивився вперед.

 

Жахливий гігантський вогняний птах був схожий на падаючий метеорит, що опускався на землю, несучи з собою жахливі величезні хвилі полум'я. Він не міг відірвати очей від землі. Все, що міг зробити Міс ‒ це обхопити голову руками і присісти навпочіпки.

 

Перед обличчям цієї сили, схожої на стихійне лихо, він відчував себе крихітним, як мураха.

 

Полум'яний птах опустився в саме серце легіону берсерків, і полум'я поглинуло їх в одну мить.

 

За мить полум'я поступово згасло і показало високу постать.

 

«Бос… Він справді такий сильний?» - пробурмотів Міс, гаряча кров приливала до його мозку, коли він кинувся вперед, оглядаючи рештки на землі, з очима, наповненими слізьми ‒ «Капітане! Вони… Вони теж були…»

 

«На полі бою є лише вороги!» - голос Лейлін був крижаним, і від нього гаряча кров у тілі Міса охолола.

 

«Я дуже розчарований в тобі!» - Лейлін заклав руки за спину і повільно вийшов з цього пекла, залишивши Міса в заціпенінні.

 

«Він має рацію, дитино!» - у якийсь момент генерал опинився біля Міса.

 

«Якщо ми не зробимо цього, якщо легіон або будь-яке з цих заражених тіл втече, в навколишніх містах може початися жахлива чума…»

 

«Крім того, зусиллями Лея ми успішно знищили цю твердиню. Жодному Янтарнокрилу вже не доведеться потерпати від страждань та переслідувань…»

 

Генерал поплескав Міса по плечах ‒ «Не падай духом, хлопче!»

 

…

 

«Цей хлопчина, здається, змінився. Сподіваюся, я не зруйнував його світогляд»

 

Лейлін подивилася на Міса, який з налитими кров'ю очима кинувся до лінії фронту, і не втрималася від задумливої посмішки.

 

Пустельна філія Секти Тризмія була знищена, але в східному регіоні союзу залишилося ще багато інших філій і організацій.

 

Тепер вони перебували в межах гігантського міста Янтарнокрилів.

 

Члени Секти Тризмія фактично створили таємну базу в межах міста, що тільки збільшило повагу Лейліна до них.

 

Змогти придумати і використати це означало, що вони були абсолютними геніями. Шкода, що в той час, коли фізична сила мала першорядне значення, інтелект автоматично зменшився в ціні до такої міри, що став нікчемним.

 

Армія оточила територію, а загін спеціального призначення кинувся всередину. Лейлін вже давно звик до того, як влаштовуються подібні речі.

 

Після того випадку, що стався днями, Міс кілька днів здавався пригніченим, але одразу ж після цього ніби подорослішав. У наступних кількох боях він перебував у незвичному стані, коли рвався на передову і був безжальним у своїх атаках.

 

Він ніби вірив, що чим більше він вб'є, тим менше його одноплемінників буде пригноблено ворогом, або щось на кшталт того. Це був певний рівень зрілості, хоча й наївний.

 

«Добре бути молодим…» - Лейлін спостерігав за палким Місом, і не міг не розчулитися.

 

Його справжній вік давно перевалив за 200, і він був навіть старший за діда свого діда в попередньому світі. Спостерігати за Місом зараз було все одно, що дивитися на дитину.

 

«Капітане, твердиню зачищено. Жодного ворога не спіймано» - Міс байдуже доповів Лейліну, кров на його тілі запеклася.

 

«Чудово! Повертайтеся і реорганізуйтеся, здобич від цього не зменшиться!» - Лейлін склав руки, кивнувши.

 

У цей момент до нього поспіхом підбігла жінка-солдат, тримаючи в руках комунікаційний пристрій, схожий на телефонну трубку ‒ «Капітан Лей, дзвінок від лорда Шикера!»

 

«Інструкторе!» - взявши слухавку, він одразу ж почув голос всередині.

 

Хоча принцип роботи цієї штуки був іншим, вона все одно була схожа на мобільні телефони його попереднього світу.

 

«Я знаю все, що ти зробив. Дуже добре!» - голос Шикера пролунав з мікрофону, і в ньому прозвучав натяк на схвалення. Очевидно, він чув про результати битв Лейліна.

 

Однак Лейлін проникливо зрозумів нотки люті, приховані в його голосі. Очевидно, що вона була спрямована не на нього.

 

«Схоже, у Шикера виникли деякі проблеми під час операції по знищенню Організації Мобіуса» - подумав Лейлін.

 

Як і очікувалося, Шикер згадав про це одразу після того, як сказав ‒ «Капітане Лей, я наказую вам зібрати всіх ваших членів і поспішити до міста Вокс, щоб зустрітися зі мною!»

 

«Зрозуміло!» - голосно відповів Лейлін. Почекавши трохи, він знизив голос і запитав ‒ «Там щось сталося?»

 

«Так. Є деякі проблеми!» - після короткої мовчанки невиразно відповів Шикер. Було очевидно, що він не хоче про це говорити.

 

«Гаразд, я поспішаю туди зараз!» - Лейлін, очевидно, знав, що сказати в цій ситуації.

 

Поклавши "мікрофон" і відіславши зв'язкову, вираз обличчя якої був сповнений захоплення, Лейлін занурився в глибокі роздуми, погладжуючи підборіддя.

 

«Організація Мобіуса… З цією організацією складніше мати справу, ніж з Сектою Тризмія?»