Проблема душі

Світ Гурманів іншим світом.

 

З давніх-давен ходили чутки, що там навіть струмок чи камінь були надзвичайно смачними.

 

Це була вершина насолоди їжею, і багато Магів не могли встояти перед спокусою.

 

Наскільки Лейлін знав, Союз Чорнокнижників ще не мав жодних записів про успішний напад на інший світ, що робило ресурси звідти ще більш цінними.

 

Бачачи, як делікатеси перед Лейліном безперервно поглинаються, роботизоване обличчя Пола, здавалося, страждало від болю, а емоції, які мимоволі випромінювала його сила душі, зробили Лейліна ще щасливішим, і він почав їсти ще швидше.

 

Хоча його основне тіло не було тут, задоволення, яке відчувала сила душі, могло бути пов'язане з основним тілом.

 

Коли Пол не зміг більше терпіти, Лейлін підняв голову і вигукнув ‒ «Лорде Пол! Здається, тепер ми можемо обговорити питання про торгівлю здобиччю…»

 

Побачивши похмурий вираз обличчя Пола, Лейлін внутрішньо хихикнув, але вираз його обличчя став ще серйознішим, мало не змусивши Пола виблювати кров'ю.

 

…

 

Вийшовши від Пола, Лейлін все ще посміхався.

 

Хоча він лише побіжно подивився, чіп уже запам'ятав усі ціни на торговому ринку. Він дав Лейлін прейскурант на товари в рівня Ранковій Зорі та вище. (Примітка: Прейскурант — систематичний збірник, довідник цін і тарифів на різні види, групи товарів і послуг.)

 

Завдяки цьому списку думки Пола скористатися незнанням Лейліна про ринкові ціни виявилися абсолютно безплідними, і він навіть втратив велику кількість скарбів зі Світу Гурманів.

 

Подумавши про останній вираз обличчя Пола, який хотів блював кров'ю, Лейлін не міг втриматися від сміху.

 

Звичайно, Духовне Коло все ще було союзником клану Уроборос, і Лейлін не зайшов надто далеко. Принаймні, коли він їв м'ясо, то кидав кілька кісток Полу.

 

Коли він розпродав деякі скарби з Червоного Півмісяця за трохи зниженою ціною, мертвий вираз обличчя Пола трохи пом'якшав. Проте інша сторона вже точно не наважиться його обдурити.

 

* Бум! *

 

Жовта земля вибухнула, і гігантська чорна фігура попрямувала вперед, кожен крок змушуючи навколишнє середовище здригатися.

 

«Як і очікувалося, маріонеткою легше користуватися, ніж силою душі!» - Лейлін контролював гігантську чорну сталеву маріонетку, надзвичайно задоволений.

 

Сила душі раніше була лише віртуальним тілом, і він не міг робити багато речей. Крім того, споживання енергії було високим. Тепер, коли у нього була маріонетка, це було схоже на те, що він наділив свою силу душі шаром одягу. Він не тільки міг робити те, що потребувало фізичного тіла, але навіть споживання енергії зменшилося.

 

Ця лялька явно не належала Полу. Лейлін сам телепортував її.

 

Після переговорів про торгівлю, вони вдвох негайно скористалися астральною брамою і відправили товари, завершивши торгівлю в одну мить. Плата за телепортацію була мізерною, але Пол взяв на себе відповідальність за це. Лейлін скористався нагодою і відправив ляльку для себе, від чого Пол закотив очі.

 

«Щось, що я зробив сам, легше використовувати. До того ж я не наважуюся торкатися жодної з речей цього восьминога. Хтозна, які там всередині техніки для виманювання душ чи пастки…»

 

Лейлін все ще з острахом ставилася до найзагадковішої гілки Чорнокнижників ‒ духовних Чорнокнижників.

 

«Хм?!» - очі Лейліна спалахнули, щось виявивши. Його тіло перетворилося на чорну фігуру, що врізалася в невеликий пагорб, як дикий звір.

 

* Бум! *

 

Пагорб вибухнув, розкидаючи каміння на всі боки. У той час як пил розлітався звідусіль, з нього вилетіла людська постать.

 

Людська постать виглядала тонкою і маленькою, а її тіло було напівпрозорим. Можна було трохи розгледіти краєвид позаду неї.

 

«Мстивий дух зі злобою світу?» - Лейлін вибухнув сміхом, сила душі сформувала велику руку і схопила його.

 

Коли його супротивник опинився перед ним, Лейлін зрозумів, що мстивому духу на вигляд було лише 13 або 14 років. Він був схожий на тендітного хлопчика, в очах якого все ще був страх.

 

«Навколишнє середовище тут непогане, а створений тут мстивий дух вважається першокласним навіть на Центральному Континенті. Може, мені захопити це місце і побудувати тут лабораторію для експериментів з духами абощо…»

 

Лейлін подивився на фантом хлопчика у великій руці й погладив своє підборіддя.

 

Цей мстивий дух був повністю заляканий жахливим тиском Лейліна і міг лише тремтіти.

 

«Хм? То ця сила все ж злість світу?» - хапаючи хлопчика, Лейлін відчув дивну силу, що випромінювалася з тіла, і навіть намагалася вторгнутися в його душу.

 

Це була сила, схожа на силу долі, але в той же час схожа на велику волю Геї. Якби Лейлін не дослідив глибоко ці дві сфери, він, можливо, навіть не помітив би її.

 

«Якби це був цілісний і могутній світ, навіть Ранкові Зорі не змогли б впоратися з його злістю. Шкода…»

 

Лейлін зітхнув. Це була лише площина, та ще й розбита. Навіть воля Геї зазнала поразки від рук Чорнокнижників Сяючого Місяця, аж доки не розбилася на друзки. Якби не це, вона не мала б такої сили.

 

Воля Геї була, по суті, кульмінацією спільного ходу думок серед живих тіл і навіть неживих тіл, таких як земля та океан.

 

Тепер, однак, всі розумні істоти площини були винищені, залишивши по собі мстивих духів і дозволивши Чорнокнижникам захопити більшу частину земель.

 

Можливо… Через десятки тисяч років, коли люди розмножаться тут, нова воля Геї, яка захищала інтереси людей і Чорнокнижників, повністю витіснить первісну волю і розіб'є її.

 

«Цей вид зловмисного наміру залежить від усієї площини. Якщо нова Гея не буде створена, або територія буде повністю знищена, ця ситуація не зникне повністю. Це буде дуже неприємно…»

 

Лейлін насупив брови, його сила душі затремтіла особливим чином, негайно струсивши з нього злий намір.

 

* Бах! *

 

Слабка фігура хлопчика в його руках відразу набула зловісного вигляду і швидко вибухнула, перетворившись на потоки чорного повітря і розвіявшись.

 

«Скільки часу пройде, поки всі таємниці душі розкриються переді мною?»

 

Лейлін спостерігав за спустошеною місцевістю, скрушно зітхаючи, коли він скомандував ‒ «Чіп! Покажи мені прогрес у моделюванні п'ятого рівня Зіниць Кемоїна!»

 

[Біп! Прогрес 5-го рівня техніки медитації "Зіниці Кемоїна": 30%!] - швидко повідомив чіп. Ця цифра застрягла тут надовго, і якщо він не зробить якогось прориву, то, ймовірно, не зможе досягти ніякого прогресу.

 

Дивлячись на це число, Лейлін тихо зітхнув.

 

З точки зору прогресу Мага, прогрес від 1-го до 3-го рангу покладався на духовну силу. Від 4-го до 6-го ‒ торкався душі. Ще більш таємничий 7-й ранг вимагав осягнення якоїсь сили світу, або іншими словами ‒ законів!

 

Лейлін зараз застряг на тренуванні душі.

 

Зіниці Кемоїна мали лише чотири рівні, і не було ніяких роз'яснень щодо наступних сфер. Лейлін міг лише намацувати навколо наосліп.

 

Однак силу душі було важко зрозуміти. Навіть Чіп зараз не міг повністю проаналізувати дані інших. Як він міг здійснювати симуляції та висновки?

 

Мабуть, навіть Маги або Чорнокнижники 5-го чи 6-го рангу не змогли б повністю зрозуміти роботу душ. До того ж зміцнюючи силу душі, можна покладатися лише на техніки медитації та тривалі періоди часу…

 

Лейлін не міг не згадати "Крило Сонця". Навіть у цій першокласній техніці пояснення про душі не було чітким. Автор часто висловлював домисли та здогадки. Це означало, що навіть така жахлива істота 6-го рангу, як Дитя Сонця, не мала достатнього розуміння душі, і в отриманні сили залежала лише від особливостей своєї раси.

 

«На відміну від Магів, Чорнокнижники використовують силу свого роду для зміцнення душі. Здебільшого ніхто не розуміє, як це працює. Техніки медитації здебільшого вчать, як активувати силу роду, тому їхні знання про душі ще менші, ніж у Магів! Можливо, це одна з причин, чому серед Чорнокнижників досі не з'явилося жодного монарха 6-го рангу…»- Лейлін торкнувся підборіддя, починаючи робити припущення.

 

«Перш за все, я повинен повністю відновити родовід Дитини Сонця. За допомогою Крила Сонця я, можливо, зможу щось отримати. Потім я повинен придбати велику кількість відомих праць про душі Магів і Чорнокнижників, а також опанувати високоякісні техніки медитації 5-го або 6-го рівня…»

 

«Ці два методи найбільш практичні. Щодо останнього, то я можу вирішити його прямо тут!»  - при думці про інформацію на торговому ринку очі Лейліна прояснилися.

 

* Гуркіт! *

 

Хоча він бачив це не вперше, він все ще був вражений великою кількістю сил душі та свідомості, змішаних разом. Сцена незліченної кількості даних, що протікали крізь нього, все ще не давала Лейліну спокою.

 

На великому небесному тілі зони Ранкової Зорі майже всі Чорнокнижники Ранкової Зорі залишили слід своєї сили душі або свідомості, проводячи всілякі операції.

 

Деякі свідомості залишилися тут, покладаючись на продаж інформації та заробіток великої кількості першокласних ресурсів.

 

Лейлін чітко помітив, що використання магічних кристалів було зведено до мінімуму, і їх майже не було видно.

 

Це було цілком нормально. Серед Чорнокнижників Ранкової Зорі, хто не мав кількох або навіть десятків великих шахт магічних кристалів? Це не могло бути використано як щось дуже цінне.

 

Валютою тут було дещо інше, з чим Лейлін був добре знайомий ‒ астральні камені!

 

Астральні камені стали нормою і використовувалися як валюта. Якщо Чорнокнижникам Ранкової Зорі було щось потрібно, вони зазвичай продавали те, що мали під рукою, і, накопичивши достатню кількість астральних каменів, купували це.

 

Для Чорнокнижників Ранкової Зорі астральні камені були вічною, твердою валютою. Вони не знецінювалися.

 

Інформація на ринку повністю змінювалася кожні кілька миттєвостей, змушуючи Лейліна згадувати про акції, цінні папери та ф'ючерсні ринки його попереднього світу. Це викликало у нього відчуття засліплення.