Це був результат природного випромінювання істоти, яка досягла царства Ранкової Зорі.
Простір печери був ще більшим, і рештки багатьох істот були недбало накидані з одного боку. Енергетичні хвилі, що залишилися на них, змусили Лейліна відчути задуху.
Посередині платформи з одного боку були недбало розкладені печінки всіх видів тварин. Абсолютно чорний котел пінився білими бульбашками, і Лейлін відчув себе так, ніби побачив шамана свого старого світу.
З іншого боку був вівтар, обмальований темно-коричневими символами, які були зроблені кров'ю.
Так оцінив Лейлін: вся печера здавалася схожою на нехитру лабораторію, але вона вже володіла певними можливостями для досліджень.
В одну мить великий представник багаторукої раси кинув насіння Лейліна на вівтар посередині, і навколишні криваво-червоні емблеми одразу ж випромінювали слабке сяйво.
Лейлін раптом відчув, що його оточення ізольовано. Навіть якби він хотів самознищитися, він не міг цього зробити.
«Формація заклинання іншої раси? Досить цікаво!» - потрапивши в руки іншої сторони, найгірше, що могло статися, — це втрата цього насіння. Тому Лейлін не особливо боявся.
«На-... сіння духовноі сили іншог-го с-віту?» - у цей момент Багаторукий заговорив стародавньою мовою Байрона. Хоча він трохи заїкався, Лейлін все одно міг зрозуміти.
«Так, вельмишановний пане! Я космічний мандрівник, і я випадково опинився тут!»
Серце Лейліна злетіло. Можливість спілкуватися означала, що з'явилася надія на угоду ‒ «Ви знаєте стародавню мову Байрона?»
«Так! Незваж-жаючи на те що наше пле-м'я Кварків було знищено тричі, спад-дщина нашої цивілізації н-ніколи не зникала!» - велика Багаторука істота здавалася дуже гордою.
Лейлін кивнув. У такому варварському племені такі правителі, як вождь і знахар, часто належали до класу інтелектуалів. Це було правилом, яке діяло майже в кожному світі.
«Як ви бачите, я наразі є лише насінням духовної сили, яке майже розсіялося і не становить загрози. Чи можу я дізнатися, чи можна з вами укласти угоду?» - Лейлін одразу сказав, що він хоче.
Насіння духовної сили могло бути поповнене лише духовною силою основного тіла, і тепер можна було сказати що почався зворотний відлік до знищення. Навіть якщо інша сторона і знала спосіб підживлення, вона могла лише відстрочити неминуче, не маючи змоги вирішити корінь проблеми.
Більше того, подорож до Світу Чорного Дощу цього разу була абсолютно випадковою. Створити космічний прохід було неможливо, навіть якби він цього хотів. Отже, він мав негайно отримати щось цінне.
З точки зору Лейліна, член Багаторукої раси, який вже досягнув сили Ранкової Зорі, значною мірою відповідав вимогам.
«Ти дійс-но робиш це тільк-ки заради угоди?» - очі істоти Багаторукої раси були сповнені недовіри, а ще більше обережності. Криваво-червоні руни на "прапорі" поряд мерехтіли, і він насправді випромінював енергетичні хвилі, схожі на детектор брехні.
«Звичайно!» - без вагань відповів Лейлін, майже повіривши у власну брехню.
«У тебе залишилося лише трохи духовної сили, боюся, нам нема про що говорити. Тим більше, що всі попередні катастрофи були спричинені вами…»
Великий представник Багаторукої раси явно виявив недовіру до Лейліна. Весь вівтар почав обертатися, майже бажаючи повністю знищити насіння духовної сили Лейліна.
«Срана курва! Який виродок прийшов першим? Такі сволоти ускладнюють життя тим, хто прийшов пізніше…» - вилаявся в душі Лейліна. Проте, він тут же крикнув ‒ «Зачекайте, хоча вам не потрібно нічого від мене, але я впевнений, що членам вашого племені це знадобиться. Я маю багато чудової інформації з різних вимірів, зокрема про організаційні системи, садівництво, виплавку, виготовлення сплавів, навіть виготовлення зілля та алхімію. Я вважаю, що вони неодмінно стануть у пригоді тобі і вашому племені…»
«Я можу отрим‒ати ці предмети безпосередньо від тебе…» - великий представник Багаторукої раси холодно засміявся. На вівтарі з'явилися смуги криваво-червоних ліній, навіть замишляючи проникнути в насіння духовної сили.
«Отже, це метод, схожий на пошук душі!» - насіння духовної сили Лейліна раптом здригнулося, випромінюючи велике темно-золоте сяйво.
Смуги криваво-червоної духовної сили миттєво потонули в бронзовому сяйві. Однак після цього насіння духовної сили Лейліна стало ще більш ілюзорним, ніби в наступну мить воно буде насильно знищене.
«Як ти бачиш, цей метод на мене не діє. Ще більш насильницькі методи не принесуть користі нам обом в кінцевому підсумку…»
Лейлін таємно відчув полегшення. Ця багаторука істота Ранкової Зорі прорвалася до царства Ранкової Зорі лише завдяки силі свого тіла. Подібно до того скорпіона з Крижаного Світу, він був уособленням сили, і його дослідження духовного світу було ще дуже примітивним.
Така істота могла використати свою могутню силу, щоб побити Лейліна, але її сили було недостатньо, щоб виконати таку складну роботу, як пошук душі.
Якби насіння духовної сили Лейліна потрапило до рук Мага Ранкової Зорі, який зосередився на духовній силі, йому б залишалося лише самознищитися, а багато його спогадів можна було б переглянути.
Але оскільки Лейлін перебував у Кристалічній Фазі, ще можна було дещо протистояти варвару з силою Ранкової Зорі. У гіршому випадку, він міг наказати насінню духовної сили самознищитися, не залишивши іншій стороні нічого, що вона могла б отримати.
«Чого саме ти хочеш?» - вираз обличчя члена Багаторукої раси став кислим.
«Усе просто. Рівноправний обмін ‒ обидві сторони нададуть цінну інформацію, і як аутсайдер, я готовий запропонувати свою частку першим!»
Насіння духовної сили Лейліна завібрувало, і незабаром після цього надіслало кілька книг з інформацією, написаних стародавньою мовою Байрона.
У них були деякі примітивні уявлення про системи, а також прості техніки сільського господарства та алхімії. Хоча це не дуже допомогло зрілому члену Багаторукої Раси, який був принаймні 1-го рангу, цього все ж було достатньо, щоб використовувати як довідник.
Крім того, в кінці інформації Лейлін спеціально додав деяку інформацію про методи створення формацій заклинань для вдосконалення своїх фізичних тіл, а також посібники з підготовки лицарів, які часто зустрічалися на Центральному Континенті. Хоча це був лише початок, він все одно був цінним.
Багаторука раса, яка зосереджувалася на фізичній силі, безумовно, була б більше зацікавлена в предметах, що стосувалися цього аспекту.
Дійсно, до сільськогосподарської техніки та іншої інформації, яку Лейлін надіслав раніше, великий член Багаторукої раси не виявив жодного інтересу. Натомість він був дуже заінтригований запропонованими методами вбивства.
«Цікаво!» - кивнув великий представник багаторукої раси ‒ «Формації заклинань вдосконалення тіла тут достатньо, щоб трохи зміцнити наших дітей. Що стосується останньої частини про техніку вбивства, хоча структура відрізняється, вона все ще може дати деякі уявлення. Мені потрібна остання частина!»
«Тоді можу я запитати, що ти маєш натомість?» - Лейлін більше не хвилювався, оскільки він довів свою цінність. Залишалося лише дочекатися, коли інша сторона зробить свою пропозицію.
«Ти…» - великий представник Багаторукої раси загарчав, але Лейліна це анітрохи не турбувало.
Якби він був у своєму первісному тілі, він, природно, був би дуже ввічливим з іншою стороною, щоб захистити своє життя. Проте в найгіршому випадку він міг втратити лише насіння духовної сили. Це не було великою проблемою, і тому він не хвилювався.
«Чого ти хочеш?» - очевидно, цей член Багаторукої раси також знав, що Лейлін зовсім не боїться його і не піддасться на погрози. Якщо він все ще хотів отримати цю інформацію, йому залишалося тільки здатися.
«Мене дуже цікавлять ваші методи тренувань. Можливо…» - спробував запитати Лейлін. Він був тут, щоб знайти спосіб збільшити свою силу. Будь-яка подібна інформація була б дуже цінною.
Від цього члена Багаторукої раси він сподівався знайти можливість прориву у своїй фізичній формі.
«Ми, плем'я Кварків, народжуємося воїнами. Ми не тренуємо свою силу, ми народжуємося з нею!» - з гордістю проголосив великий представник Багаторукої раси.
Лейлін закотив очі ‒ «Тоді чому між тобою і членами твого племені все ще існує велика різниця?»
Істоти, які досягли рівня Ранкової Зорі в дорослому віці, були аномально жахливими видами. Ця Багаторука раса не була гідна називати себе плем'ям Кварків.
У кращому випадку, вони були лише здібними істотами, які сподівалися на прорив до рівня Ранкової Зорі. Це зацікавило Лейліна, і він захотів провести дослідження.
Насправді, члени Багаторукої раси були родовідними істотами. Однак вони були здатні безперервно розвиватися, аж до того, що з'явилися монстри з силою Ранкової Зорі, що схвилювало Лейліна.
Якщо він вивчить їхні способи отримання сили, чи зможе він знайти спосіб прорватися крізь кайдани родоводу?
«Це головна таємниця нашого племені Кварків. Як ми можемо його розкрити?» - великий представник Багаторукої раси відповів одразу, не роздумуючи.
«Мені не потрібно, щоб це було глибоко. Досить буде найпростіших і найосновніших пояснень. Що ти про це думаєш? Якщо ти даси мені цю інформацію, я зможу дати тобі всі пропущені частини про формації заклинань, а також наступну главу про техніки вбивства, що були раніше!» - Лейлін з ентузіазмом спокушав.
Для чипа ці найпростіші речі були найважливішими, тому що вони являли собою фундамент системи! Допоки фундамент буде цілісним, завдяки дедуктивним здібностям чипа, настане день, коли перед Лейліном відкриються всі таємниці цієї багаторукої раси.
«Спочатку віддай це мені!» - сказав великий член Багаторукої раси.
Лейлін на деякий час замислився, перш ніж зробити пропозицію ‒ «За нинішньої ситуації ніхто з нас не довірятиме іншій стороні. Як щодо того, щоб передати інформацію один одному одночасно?»
«Гаразд!» - безпорадно погодився великий представник Багаторукої раси.
Величезна хвиля енергії була випромінена з його рога і увійшла в насіння духовної сили Лейліна.
[Виявлено приплив духовної сили. Прийняти?]
«Так!» - за наказом Лейліна завіса дивного еволюційного шляху повільно піднялася перед Лейліном
Лейлін не відмовився від свого слова. Отримуючи інформацію, він також передавав велику кількість інформації.
Коли обмін завершилася, обидві сторони були відносно задоволені своїми здобутками.
«Дуже добре, гостю з того світу. Ти мене не обдурив!» - великий представник багаторукої раси був явно в захваті.
«Звичайно. Ця угода знаменує початок нашої довіри, і, сподіваюся, в майбутньому ми ще… Та щоб його!» - на півслові його тон раптом став роздратованим.
Зерно духовної сили, що уособлювало його існування, раптом стало ілюзорним і вибухнуло, нагадуючи світлову кулю і зникнуло без сліду…
P.S. ‒ не споживайте російський контент!
Далі
Том 3. Розділ 470 - Небезпека
Коли духовна сила згорталася, вона утворювала "насіння духовної сили". Однак, коли це насіння потрапляло в інший світ, воно не могло відновлювати енергію. Незалежно від того, чи це був попередній експеримент, чи метод передачі та отримання повідомлень, вони вимагали величезної кількості духовної сили. Природно, що як тільки ця духовна сила була повністю вичерпана, це означало кінець насіння. … Світ Магів, у величезній Вежі Магів. Жахаюче міжвимірне заклинання перестало тремтіти, і промені світла поступово тьмяніли. «Чорт! Чорт! Курва!! Тільки-но мені вдалося встановити зв'язок…» - очі Лейліна налилися кров'ю, і він ледь не збожеволів. «Це світ! Цілий незалежний світ! Скільки ж разів мені доведеться проводити експерименти, перш ніж я зможу знайти подібний…» - пробурмотів він погладжуючи лоба. [Формацію міжпланетного заклинання деактивовано. Пошкодження формації: 0.19;, виснаження енергії астрального каменю: 37.98%!] У цей момент чип передав інформацію Лейліну. «Астральний камінь!» - Лейлін махнув рукою, і в ту ж мить астральний камінь, що знаходився в центрі міжпланетного заклинання, повернувся в його руку. Однак астральний камінь вже трохи зменшився; його сяйво також потьмяніло. Спочатку один такий астральний камінь міг підтримувати формацію міжпланетного заклинання протягом тривалого часу. Однак Лейлін зрозумів, що для того, щоб просто з'єднати духовну силу обох сторін, формація висмоктала з нього величезну кількість енергії. «Як же прикро…» - Лейлін довгий час залишався без емоцій, перш ніж оговтався, коли його очі прояснилися. «Це дійсно був збіг обставин ‒ відкрити Світ Чорного Дощу без космічного маршруту або координат!» «На щастя, я встиг отримати хоч якусь інформацію до того, як зв'язок перервався…» - обличчя Лейліна потемніло. [Методи тренування тіла багаторукої раси була зіставлена] - на даний момент чип відсортував отриману інформацію. Хоча раса з Ранковою Зорею називала себе Плем'ям Кварків, Лейлін наполегливо називав її Багаторукою Расою. Звісно, чип діяв використовував його варіант. Фундаментальні навички багаторукої раси були дуже фрагментарними і здебільшого розпливчастими. Хоча це був лише базовий фундамент їхніх навичок, було очевидно, що вождь племені вніс деякі зміни, щоб приховати деякі частини їхніх навичок. Втім, для чипа було безперечно легким завданням зіставити різні частини надісланих даних і отримати з них подальшу інформацію. «Здається, є певна схожість з Таврованими Мечниками і Сталевими Лицарями…» - Лейлін мав великий досвід, що дозволило йому легко помітити цей факт. У Світі Магів більшість стародавніх гілок розвивалися відповідно до шляхів інших світів, тому для них було цілком нормально мати певну схожість. «Чип, об’єднай ці три елементи в дані для дослідження…» - наказав Лейлін. [Завдання встановлено. Починаю перерахування даних] - чип негайно повідомив. Насправді Лейлін був трохи зацікавлений у методах тренувань Таврованих Мечників, але інформація, яку він мав, була неповною. З цими неповними даними, найбільше, що він міг виховати ‒ це Мага 1-го рангу, що, безумовно, не принесло б йому ніякої користі. Зайве говорити, що коли мова йшла про Магів Ранкової Зорі, цифри були абсолютно неефективними. Лише Володінь Ранкової Зорі було достатньо, щоб слабкі Маги забажали померти. Однак мати багато підлеглих було безумовно корисно. Якби він зміг виховати Таврованих Мечників 2-го або навіть 3-го рангу, то Лейлін мав би перевагу в багатьох битвах. Для Лейліна, який був володарем території, такий план завжди був би корисним і прибутковим. Крім того, деякі з методів навчання Багаторукої раси передбачали спеціальні прийоми прориву, що здавалося цінним для його досліджень щодо зняття кайданів родоводу. Хоча він ще навіть не підійшов до вузького місця на шляху до царства Ранкової Зорі, той факт, що Чорнокнижники Кемоїна ніколи не зможуть досягти 5-го рангу, тяжко тиснув йому на серце. … Ізоляція Вежі Магів тривала кілька місяців. Ті, хто чекав зовні, такі як Паркер, стали свідками того, як вежа поглинала величезну кількість елементарних частинок ‒ явище, спричинене заклинанням, яке використовувало басейни позитивної та негативної енергії для забезпечення міжпланетного експерименту. Окрім шоку, вони відчували лише захоплення багатством Лейліна. На Центральному Континенті це, безумовно, було рідкісним видовищем, коли Маг 3-го рангу проводив такі дослідження протягом тривалого періоду часу. Навіть закупівля тієї ж кількості астральних каменів змусила б багатьох Магів збанкрутувати. «Маркіз Лейлін… серйозно…» Якщо його підлеглі були такими, то сторонні дивувалися ще більше, Візьмемо, наприклад, Чорнокнижника, який зараз стоїть попереду. Цей Чорнокнижник мав прекрасну зовнішність, що було звичайною справою для Чорнокнижників. Це робило його таким же звичайним, як і будь-якого іншого Мага, але той факт, що в його жилах текла чиста кров Гігантського Кемоїнського Змія, викликав у Паркера та інших почуття неповноцінності, що також підвищувало їхню пильність, оскільки вони не наважувалися ставитися до цього Чорнокнижника легковажно. «Простої кількості використаних астральних каменів повинно бути достатньо, щоб довести Мага 3-го рангу до відчаю, чи не так?» Підлеглі витріщилися на величезну Вежу Магів, бо не могли не висловити свого шоку, побачивши цього чоловіка. «Графе Тіммі» - Паркер шанобливо стояв збоку. Незважаючи на те, що Тіммі був всього лише Чорнокнижником 2-го рангу і графом, його королівський родовід дозволив йому легко досягти 3-го рангу або навіть стати Магом Ранкової Зорі. Тож, його статус дорівнював Паркеру, який був Чорнокнижником 3-го рангу Чорного Змія Горала, а враховуючи вік і потенціал він явно перевершував Паркера. Крім того, Тіммі походив з клану Уроборос, і його зв'язки в клані гарантували, що він був людиною, до якої не можна ставитися легковажно. «Я прийшов сюди, щоб передати йому це запрошення. Але, здається, я прийшов не в той час…» - Тіммі не міг не висловити свою безпорадність. «Будь ласка, не хвилюйтеся. Лорд все одно приходить раз на місяць. Майже стільки часу минуло відтоді, як він востаннє виходив, тож, гадаю, графові не довго доведеться чекати» - відповів Паркер. Тіммі кивнув. Він і сам знав, що без попереднього повідомлення ці високорівневі Маги точно не потерплять жодних перерв, коли вони проводять дуже важливі дослідження. Він не хотів ризикувати, оскільки навіть незначне порушення ззовні могло призвести до того, що вбивчий намір Чорнокнижника був би спрямований на нього. «Я хотів би оглянути процвітаючий Оніксовий Замок, який, як я чув, маркіз Лейлін збудував менш ніж за десять років» «Це буде для нас честю» - кивнув Паркер, підкликаючи іншого Чорнокнижника, одягненого як дворецький ‒ «Це Кублер, дворецький замку. Він покаже вам все, що потрібно» Для Чорнокнижників управління територіями було дрібницею. Проте, зважаючи на вік Тіммі, він, безумовно, був би зацікавлений у дослідженні такого аспекту. Проте основною причиною було те, що він міг згаяти трохи часу. «Графе Тіммі, Кублер до ваших послуг!» - Кублер випустив свій найщиріший вираз посмішки, коли шанобливо вклонився. … Чорнокнижники, які зовні жартували і щиро розмовляли, безумовно, нічого не знали про становище Лейліна, який перебував всередині Вежі Магів, шалено пітніючи. У цей момент перед ним стояла істота з головою козла, але тулубом крокодила. Ця істота видавалася мудрою, розпитуючи його на різні теми. «Чи знаєш ти, як цвіте гарденія?» «Скільки буде один плюс один?» «Скільки хвостів має Нескінченна петля змій?» Істота була одягнена в чорний тренч і розмовляла іноземною мовою, але, на диво, Лейлін зміг її зрозуміти. Лоб Лейліна все ще шалено пітнів, і він не міг втриматися, але внутрішньо він ревів ‒ «Неможливо! Як жива істота могла пройти через таке крихке просторове дзеркало!?» Як високорівневий Чорнокнижник і давній помічник герцога Гілберта, Лейлін, природно, розумів, що такі міжпланетні експерименти дуже небезпечні. Багато Магів Ранкової Зорі довели себе до смерті в результаті контакту з надто великою кількістю дивних і могутніх істот, або навіть просто прислухаючись до звуків цих істот. Це прокляття могло поширюватися навіть на нащадків. Проте те, що він робив сьогодні, не було настільки нерозважливим. Щойно його насіння духовної сили увійшло в астральний вимір, ця істота знайшла його і навіть одразу ж з'явилася безпосередньо всередині міжпланетного заклинання. [Виявлено аномальне джерело енергії! Активація контрзаходів!] - пролунав голос чипа. Під час побудови цього міжпланетного заклинання він, природно, врахував проблему інших істот. Смерть багатьох Магів Ранкової Зорі слугувала попередженням. Після заяви чипа символи на землі засвітилися, утворивши клітку з багряних блискавок, які міцно зв'язали істоту. Червона, як кров, блискавка обрушилася на істоту з грізною силою Вежі Магів Лейліна. * Тріск! * Криваво-червона блискавка пробігла дугою по тілу істоти, а її одяг перетворився на попіл. На ньому з'явилися саркоми, з яких витікав жовтий гній, коли вони вибухали одна за одною. Гній і блискавка зіткнулися один з одним, що призвело до пронизливого звуку, який пронизував вуха. «Скільки разів за століття б’є дзвін Фанкеля?» Гниюча плоть на істоті продовжувала сповзати, але вона, здавалося, не помічала цього, продовжуючи запитувати. «Атакувати на повну потужність!» - наказав Лейлін. * Гуркіт * Численні криваво-червоні блискавки зійшлися у величезну сферу, яка обрушилася на істоту. «Ти знаєш…» - край блискавичної сфери встромився в істоту, а її тіло повільно зникло. Голова козла впала на підлогу, все ще наполегливо запитуючи. Обидва ока вже були переповнені кров'ю. * Бум! * Блискавка вдарила знову, і здавалося, що час і простір завмерли в цю мить, щоб незабаром відновити свій плин. «Що?» - Лейлін подивився на срібне дзеркало перед собою. Лабораторія виглядала цілком нормальною, і навіть міжвимірне заклинання працювало нормально. Від істоти не залишилося і сліду на тому місці, де вона щойно була…
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!